Рішення № 99369417, 26.08.2021, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/391/21

Справа № 2/951/190/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року Козівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., при секретарі судових засідань Карнас М.З., за участю представника позивача – адвоката Прийдуна В.М., представника відповідача – адвоката Хацкевича Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Козівська селищна рада Тернопільської області про визнання недійсним Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Козівська селищна рада Тернопільської області про визнання недійсним Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням сесії Козівківської сільської ради від 14.03.1997 року її батькові – ОСОБА_3 була надана земельна ділянка, площею 0,10 га. в урочищі «Біля ставу» у с. Козівка Козівського району. Після смерті батька ОСОБА_3 у 2014 році, даною земельною ділянкою користується позивач. 16.11.2018 року рішенням №99 сесії Козівківської сільської ради позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для передачі у власність земельну ділянку площею 0,10 га. в урочищі «Біля ставу». Технічну документацію на вказану земельну ділянку позивач не виготовляла. У період з 2017 року по 2019 рік за згодою ОСОБА_1 земельною ділянкою останньої користувався відповідач ОСОБА_2 .. Однак позивачем було виявлено, що відповідач і по теперішній час продовжує користуватися її земельною ділянкою. У зв`язку з цим позивач звернулася в Козівську селищну раду, де дізналася, про те, що спірна земельна ділянка зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2 12.11.2019 року та отримала акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, який, як стверджує, не погоджувала.

Посилаючись на порушення її прав та інтересів, позивач просила визнати недійсним Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,579 га. в урочищі «Біля ставу» с. Козівка Козівського району кадастровий номер 6123084600:02:001:0794, виданий на ім`я ОСОБА_2 від 12 листопада 2019 року за №34136191, стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені судові витрати.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

06 липня 2021 року відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав повністю, вказавши на їх безпідставність та необґрунтованість, зіславшись на те, що 05.03.2018 року рішенням Козівківської сільської ради Козівського району Тернопільської області за №86 йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації з метою передання у власність земельних ділянок, які перебувають у його користуванні, серед яких і земельна ділянка площею 0,62 га в урочищі «Біля ставу», площу якої в подальшому було зменшено до 0,5790 га. На підставі цього, ним було замовлено у ТОВ «Зеніт Експерт» Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, земельні ділянки знаходяться с. Козівка, урочище «Біля садиби», «Біля ставу», «Цибулька» і «Горпинячка», Козівського району Тернопільської області. 02.05.2019 року погоджено межі зазначеної земельної ділянки, підтвердженням чого є Акт встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та погодження їх із суміжними землекористувачами (землевласниками). Суміжними землевласниками було визначено Козівківську сільську раду та ОСОБА_1 , яка зазначений акт підписала, межі земельної ділянки площею 0,5790 га погодила. 10.05.2019 року земельну ділянку загальною площею 0,5790 га було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 6123084600:02:001:0794. Рішенням Козівківської сільської ради Козівського району Тернопільської області №114 від 26.06.2019 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу даних земельних ділянок у власність» було затверджено Технічну документацію щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6123084600:02:001:0794 та земельну ділянку площею 0,5790 га в с. Козівка Козівського району урочище «Біля ставу» було передано у власність ОСОБА_2 . 12.11.2019 року за відповідачем було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Також 23.11.2020 року було проведено Державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,1891 га з кадастровим номером 6123084600:02:001:1014, що знаходиться у тому самому масиві. Суміжним землекористувачем вказаної земельної ділянки є ОСОБА_4 . Зазначив, що земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться між його земельною ділянкою та земельною ділянкою з кадастровим номером 6123084600:02:001:1014. Крім цього, звернув увагу, що позивачем не надано доказів щодо того, що вона зверталася до землевпорядної організації з питань оформлення документації із землеустрою, не надано доказів, що вона зверталася до державного кадастрового реєстратора з питань реєстрації її земельної ділянки, з огляду на що позивачем не надано жодних доказів того, що їй було відмовлено у реалізації прав стосовно безоплатної приватизації земельних ділянок. Таким чином, позивачем не доведено, що її права порушено.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Прийдун В.М. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив такі задовольнити.

Представник відповідача – адвокат Хацкевич Р.М. у судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог ОСОБА_1 , просив у їх задоволенні відмовити у повному обсязі, зіславшись на підстави викладені у відзиві на позов. Також зіслався на усталену судову практику, згідно якої спосіб захисту має бути ефективним, тобто містити в собі реальну можливість захистити порушені права. Наголосив, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, так як Витяг з Державного реєстру речових прав не є правовстановлюючим документом, а носить лише інформативний характер, а тому не може бути визнаний недійсним, оскільки це не захистить права позивача, так як право власності відповідача не буде скасоване, та не буде скасована державна реєстрація такого права.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Козівської селищної ради Тернопільської області у судове засідання з`явився, подав листа від 06.07.2021 року, у якому просив розгляд справи проводити без його участі, при вирішення справи поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням двадцятої сесії сьомого скликання Козівківської сільської ради Козівського району Тернопільської області №99 від 16.11.2018 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою передачі у власність ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для передачі у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,59 га. – для ведення особистого селянського господарства, з них: 0,13 га. в урочищі «ГРП», 0,50 га. в урочищі «За забудовою», 0,36 га. в урочищі «біля ОСОБА_5 », 0,10 га. в урочищі «Біля ставу», 0,40 га. в урочищі «Цибулька», 0,10 га. в урочищі «Цибулька», які були в користуванні на 01.01.2004 року.

Рішенням сімнадцятої сесії сьомого скликання Козівківської сільської ради Козівського району Тернопільської області №86 від 05.03.2018 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для передачі у власність земельних ділянок площею 0,25 га. – для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , та 1,84 га. – для ведення особистого селянського господарства, з них 0,22 га. в урочищі «Біля садиби», 0,62 га. в урочищі «Біля ставу», 0,80 га. в урочищі «Цибулька», 0,20 га. в урочищі «Горпинячка», які були в користуванні на 01.01.2004 року.

ТОВ «Зеніт Експерт» на замовлення ОСОБА_2 виготовило Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, земельні ділянки знаходяться АДРЕСА_2 .

Рішенням двадцять третьої сесії Козівківської сільської ради Козівського району Тернопільської області №114 від 26.06.2019 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , серед яких земельна ділянка площею 0,5790 га за кадастровим номером 6123084600:02:001:0794 в с. Козівка, урочище «Біля ставу» та передано у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку.

Як вбачається із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6109843422019, сформованого 10.05.2019 року земельна ділянка площею 0,5790 га кадастровий номер 6123084600:02:001:0794 для ведення особистого селянського господарства знаходиться с. Козівка, урочище «Біля ставу» Козівського району Тернопільської області зареєстрована у Державному земельному кадастрі 10.05.2019 року. Суміжними землекористувачами земельної ділянки є Козівківська сільська рада та ОСОБА_6 .

Згідно акту приймання-передачі межових знаків на зберігання встановлено, що межі земельної ділянки, що знаходиться в межах населеного пункту с. Козівка урочище "Біля ставу" Козівського району Тернопільської області, площею 0,5790 га. наданої ОСОБА_2 закріплено в натурі (на місцевості) межовими знаками, власник земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має та власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок, якими визначено Козівківську сільську раду та ОСОБА_6 претензій до існуючих меж не заявлено, про що свідчать підписи останніх.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №188707162 від 14.11.2019 року встановлено, що земельна ділянка площею 0,5790 га з кадастровим номером 6123084600:02:001:0794 на праві приватної власності 12.11.2019 року зареєстрована за ОСОБА_2 .

Крім цього, як вбачається із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9900720872021, сформованого 22.06.2021 року, земельна ділянка площею 0,1891 га кадастровий номер 6123084600:02:001:1014 для ведення особистого селянського господарства знаходиться с. Козівка, Козівського району Тернопільської області зареєстрована у Державному земельному кадастрі 23.11.2020 року. Суміжними землекористувачами земельної ділянки є Козівківська сільська рада та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому, обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права та інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до вимог Розділу 3 Земельного кодексу України, земельна ділянка може належати громадянам на праві власності, праві користування (праві оренди, праві емфітевзису, правісуперфіцію, праві земельного сервітуту тощо).

Відповідно до ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем та його представником не надано суду жодних належних доказів на підтвердження факту належності ОСОБА_1 указаної земельної ділянки, не додано технічної документації на цю земельну ділянку, відсутня її схема розташування по відношенню до інших суміжних земельних ділянок, не зазначено її меж та конфігурації, що робить неможливим встановити факт належності позивачу на праві власності чи праві користування спірної земельної ділянки.

Рішення двадцятої сесії сьомого скликання Козівківської сільської ради Козівського району Тернопільської області №99 від 16.11.2018 року про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) для передачі у власність земельної ділянки не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку.

Таким чином, суд виходить із того, що позивачем не доведено в чому полягає порушення її прав та які її права підлягають відновленню з огляду на відсутність будь-яких правовстановлючих документів, які би підтверджували право власності чи право користування позивача земельною ділянкою.

В той же час, предметом оскарження позивача є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого земельна ділянка площею 0,579 га. кадастровий номер 6123084600:02:001:0794, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 34136191 від 12.11.2019 року).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України із урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine, заява № 61406/00, § 59); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 10 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey, заява № 100/1995/606/694, § 95); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland, заява № 30210/96, § 158) (§ 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16 серпня 2013 року у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine, заява № 20390/07).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (далі -Порядок), визначають поняття витягу, кому і для чого він видається, ким видається, зміст витягу, порядок його надання.

Відповідно до п. 55, 56 Порядку відомості з Державного реєстру прав формуються виключно за допомогою програмних засобів його ведення з обов`язковим присвоєнням індексного номера, фіксацією дати та часу їх формування. Відомості з Державного реєстру прав формуються серед іншого у формі , витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав.

Пунктом 61 Порядку визначено, що Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав формується державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав в електронній формі та є доступним для використання заявником на Єдиному державному вебпорталі електронних послуг та/або іншій інформаційній системі, за допомогою якої заявником подавалися документи для державної реєстрації прав. За бажанням заявника витяг з Державного реєстру прав надається в паперовій формі на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків, з проставленням підпису та печатки. Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав формується після внесення до зазначеного Реєстру відомостей про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав містить відомості про: індексний номер витягу ; дату та час його формування; державного реєстратора, який сформував витяг; підставу формування витягу; право власності (інші речові права, обтяження) речових прав, що заявлені заявником та державну реєстрацію яких проведено; об`єкт нерухомого майна.

Згідно статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником ; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ст. 29 Порядку до Державного реєстру прав вносяться такі відомості про нерухоме майно, зокрема про земельну ділянку : кадастровий номер земельної ділянки; площа земельної ділянки ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (у разі коли на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі прав).

З урахуванням викладеного, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є документом, який підтверджує внесення даних земельної ділянки до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, це одна з форм надання державним реєстратором відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельну ділянку, що має інформативний характер.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку виникло на підставі рішення Козівківської сільської ради Козівського району Тернопільської області №114 від 26.06.2019 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу даних земельних ділянок у власність», яке позивачем не оспорюється. На підставі вказаного документу до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про спірну земельну ділянку.

За таких обставин, визнання недійсним витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку не відновить прав позивача, оскільки правовстановлюючий документ ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку є дійсним.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав - виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

На підставі статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Форма витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку відповідає вимогам пункту 61 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а рішення державного реєстратора щодо невідповідності змісту витягу (відсутні реквізити документа, що посвідчують особу, та відсутні документи, які є підставою для виникнення права, відсутній документ, що посвідчує право) вимогам Порядку позивач не оспорює.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 року у справі № 729/882/17-ц, провадження № 61-44546св18.

Таким чином, позивач обрала неналежний та неефективний спосіб захисту прав, а тому суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 ..

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, пункт 23).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Козівська селищна рада Тернопільської області про визнання недійсним Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Козівський районний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Козівська селищна рада Тернопільської області, місце знаходження: 47601, вул. Грушевського, 38, смт. Козова, Тернопільського району, Тернопільської області, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України – 04525573.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2021 року.

Суддя І.А. Чорний