Ухвала суду № 99367764, 01.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11563/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2021 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І., за участю секретаря судового засідання Зборовської Х.В., прокурора Сегедій В.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Джуган Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого п`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові капітана Державного бюро розслідувань Щирук Т.Я., погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Сегедій В.Ю., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, обіймає посаду начальника відділення зв`язку в/ч А1556, у військовому званні «старшина», одруженого, має на утриманні малолітнього сина, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 410 КК України, у кримінальному провадженні № 62021140050000114, відомості про яке 06.07.2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий п`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові капітана Державного бюро розслідувань Щирук Т.Я. звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Сегедій В.Ю., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 410 КК України, у кримінальному провадженні № 62021140050000114, відомості про яке 06.07.2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчими п`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 06.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021140050000114, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 410 КК України.

Нагляд за додержанням законодавства під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження у формі процесуального керівництва здійснюється прокурорами Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині А1556.

Відповідно до вимог ст. ст. 19, 68 Конституції України ОСОБА_1 зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також неухильно їх додержуватися.

Згідно з вимогами ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшина ОСОБА_1 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

У відповідності до ст. ст. 7, 13, 25, 26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках – у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади, на території України забороняється обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин за винятком їх використання в цілях, передбачених статтями 19 та 20 цього Закону, зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у спеціально обладнаних приміщеннях здійснюється суб`єктами господарювання за наявності в них ліцензії на цей вид діяльності, зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється, фізичні особи мають право перевозити наркотичні засоби і психотропні речовини, придбані за призначенням лікаря, за наявності та на підставі рецепта, виданого закладом охорони здоров`я.

Однак, у порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів, ОСОБА_1 став на злочинний шлях та діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій, маючи на меті незаконне збагачення, вступив у злочинну змову із невстановленою на даний час особою на незаконне придбання, зберігання та збут психотропної речовини, а саме: метамфетамін, обіг якої обмежено, в особливо великих розмірах.

У ОСОБА_1 в березні 2021 року (точний час і місце досудовим розслідуванням не встановлено) з метою незаконного збагачення, виник злочинний корисливий умисел, спрямований на систематичний збут психотропних речовин та з метою його реалізації, останній запропонував ОСОБА_2 здійснювати у нього придбання таких речовин.

Однак, ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_1 , з метою викриття злочинної діяльності останнього, погодився на його пропозицію та звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою.

28.07.2021 року, приблизно о 13 год. 06 хв., ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, спрямованим на збут психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зателефонував до ОСОБА_2 та запропонував йому придбати у нього психотропну речовину – метамфетамін вагою 50 грам при ціні 1500 гривень за 1 грам речовини на загальну суму 75000 грн.

В подальшому, 04.08.2021 року, приблизно о 16 год. 12 хв., ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, спрямованим на збут психотропних речовин в особливо великих розмірах, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за попередньою змовою групою осіб із невстановленою на даний час особою, перебуваючи неподалік відділення № 7 ТОВ «Нова пошта» за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Клячаново, вул. Автомобілістів, 3Д, за попередньою домовленістю збув ОСОБА_2 за 75000 грн. психотропну речовину, обіг якої обмежено, а саме метамфетамін вагою 25,8775 грам, в особливо великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропної речовини в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Крім того, 30.08.2021 року, приблизно о 14 год. 20 хв., ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, спрямованим на збут психотропних речовин в особливо великих розмірах, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за попередньою змовою групою осіб із невстановленою на даний час особою, перебуваючи неподалік ресторану «Козачок» за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Чинадійово, вул. Духновича, 106, за попередньою домовленістю збув ОСОБА_2 за 50000 грн. психотропну речовину, обіг якої обмежено, а саме метамфетамін вагою 35 грам, в особливо великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропної речовини в особливо великих розмірах, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України

Крім того, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Згідно зі ст. ст. 1, 3, 4, 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно – це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі – військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до п. п. 11, 34 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 17.08.2017 року № 440 (далі – Інструкція), особи, які одержали військове майно для перевезення, відповідають за його збереження відповідно до вимог чинного законодавства, облік військового майна (крім бронетанкового озброєння і техніки, автомобільної техніки і майна, електрогазової техніки та майна, засобів інженерного озброєння і техніки служби пального) ведеться загалом за підрозділ у книзі обліку військового майна (склад, підрозділ), у якій на кожний вид військового майна виділяється окремий розділ. Первинні записи у цій книзі проводяться у відповідній службі забезпечення військової частини і завіряються підписом начальника служби забезпечення. Наступні записи проводяться командиром підрозділу (матеріально відповідальною особою). Військове майно, яке надійшло до підрозділу чи відправлено (здано) з підрозділу, ставиться на облік (знімається з обліку) у книзі обліку військового майна (склад, підрозділ) у той самий день. Дані цієї книги обліку повинні щоденно відображати достовірну наявність військового майна. Військове майно, яке видане в користування військовослужбовцям підрозділу ставиться на облік у книзі обліку військового майна, виданого військовослужбовцям.

Однак, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з корисливих мотивів у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.08.2021 року викрав військове майно, а саме один монокуляр нічний багатоцільовий NV/M-19 та двадцять багнет-ножів з військової частини А1556, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Ілони Зріні, 153.

Після чого, ОСОБА_1 продовжуючи свій злочинний корисливий умисел, 19.08.2021 року, приблизно о 16 год. 30 хв., перебуваючи неподалік АЗС «ВОГ» за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Клячаново, вул. Мукачівська, 129, за попередньою домовленістю збув ОСОБА_2 монокуляр нічний багатоцільовий NV/M-19 за 45900 грн. та двадцять багнет-ножів за 10000 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у викраденні військового майна, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України.

30.08.2021 року, о 14 год. 25 хв., ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

31.08.2021 року ОСОБА_3 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 410 КК України.

Слідчий зазначає, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 410 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду покупця, ідентифікації та вручення грошових коштів від 04.08.2021 року, 19.08.2021 року та 30.08.2021 року; протоколами огляду та добровільної видачі товару від 04.08.2021 року, 19.08.2021 року та 30.08.2021 року; протоколами допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ; протоколом огляду місця події від 30.08.2021 року; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_1 від 30.08.2021 року; іншими матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, за твердженням слідчого, під час досудового розслідування були встановлені обставини, які прямо вказують причетність ОСОБА_1 до вказаного кримінального правопорушення, за який останній підозрюється.

Як зауважує слідчий, необхідність обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою зумовлено наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема: запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи, що після повідомлення про підозру та проведення необхідних процесуальних дій йому загрожує реальний строк позбавлення волі без можливості звільнення від кримінальної відповідальності з випробуванням, останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі шляхом перетину державного кордону України.

Крім того, усвідомлюючи тяжкість покарання після повідомлення про підозру ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, у тому числі на ОСОБА_2 та інших військовослужбовців, шляхом підкупу, шантажу, погроз, тощо, з метою зміни показань.

При цьому, з метою незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні та зміни ними показань, може вчинити інші кримінальні правопорушення проти їх життя та здоров`я, пов`язані із застосуванням чи погрозами застосування насильства, тілесних ушкоджень, або із погрозами знищення їхнього майна, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 129, 194, 195 КК України, тощо. Крім того, ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, у зв`язку з чим, у разі переховування від органів досудового розслідування та суду, останній може вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 407, 408 КПК України.

Також, санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає вид покарання як конфіскація майна, у зв`язку з чим ОСОБА_1 може перешкодити досудовому розслідуванню іншим чином, шляхом перереєстрації майна, належного йому на праві власності, на інших осіб.

Як зауважує слідчий, із урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_1 , а також того, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, заборонених в обігу направлене проти здоров`я нації, вчинено умисно, що має надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства, відтак порушує основоположні цінності суспільства, наявність ознак справжнього інтересу, придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин, в особливо великих розмірах, що призводить до суттєвого погіршення криміногенної обстановки як в масштабах Закарпатської області, так і всієї держави, призводить до формування негативного іміджу держави на міжнародній арені та на шляху європейської інтеграції в контексті неспроможності держави ефективно протидіяти злочинності, незаконному постачанню та збуту наркотичних засобів, а тому жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного, щодо виконання ним процесуальних рішень та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти вище зазначеним ризикам.

У той же час, уникнути вищевказаних ризиків можливо виключно шляхом обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обрання будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу, передбаченого ч. 1 ст. 176 КПК України, надасть йому змогу перебувати на волі, вільно пересуватися та здійснювати спроби переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий зазначає, що при підготовці даного клопотання органом досудового розслідування враховано вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке йому загрожує, відомості, що характеризують підозрюваного, та інші обставини.

Враховуючи обставини кримінального провадження, у тому числі тяжкість покарання за вчинений злочин, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у разі обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на думку слідчого, вбачається за необхідне визначити підозрюваному суму застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 681000 грн., а в разі внесення застави, крім обов`язку прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, виконувати обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. Покладення обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, зумовлено необхідністю контролю за місцем перебування підозрюваного з метою своєчасного проведення слідчих (процесуальних) дій за участі останнього, а також мінімізувати спроби перешкоджати досудовому розслідуванню.

З огляду на викладене, слідчий просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб з моменту затримання, з можливістю внесення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто, у розмірі 681000 грн., у разі внесення якої покласти обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та військовослужбовцями військової частини А1556; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав повністю та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження. Наголошує щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; може впливати на свідків, експертів; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Просить врахувати, що підозрюваний є військовослужбовцем та звернути увагу на наявність рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, згідно з якою підозрюваного визнано винним у вживанні наркотичних засобів. Відтак, прокурор просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечила проти клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зауваживши, що клопотання є необґрунтованим та безпідставним, так як прокурором не доведено, що більш м`який запобіжний захід не може бути застосовано до нього. Її підзахисний визнає, що здійснив продаж наркотичних речовин та військових речей ОСОБА_2 , має постійне місце проживання, одружений, на його утриманні перебуває малолітня дитина. Наголошує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні. Просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно її підзахисного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив застосувати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. Пояснив, що особа, якій він збув наркотичні речовини, є його колегою, а наркотичні речовини він замовив через телеграм канал на інше ім`я через Нову Пошту № 6, після чого вказана особа почала частіше йому телефонувати з метою придбати наркотичні речовини.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні, п`ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021140050000114, відомості про яке 06.07.2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 410 КК України.

30.08.2021 року, о 14 год. 25 хв., у рамках даного кримінального провадження затримано ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України за адресою: АДРЕСА_2 , безпосередньо після вчинення злочину.

31.08.2021 року ОСОБА_3 повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 410 КК України.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з ч. 2 цієї ж статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені статтею 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За приписами ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 410 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та караються позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років відповідно.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: протоколами допиту свідка ОСОБА_2 від 27.06.2021 року, від 04.08.2021 року від 31.08.2021 року; протоколами огляду покупця, ідентифікації та вручення грошових коштів від 04.08.2021 року, 19.08.2021 року та 30.08.2021 року; протоколами огляду та добровільної видачі товару від 04.08.2021 року, 19.08.2021 року та 30.08.2021 року; висновком експерта № СЕ-19/120-21/8306-НЗПРАП від 20.08.2021 року; протоколом огляду місця події від 30.08.2021 року; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_1 від 30.08.2021 року.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень на даній стадії досудового розслідування.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04), рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 410 КК України, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вказаних кримінальних правопорушеннях, вік підозрюваного, який є молодою особою, та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, який одружений, наявність в нього родини та на утримані малолітньої дитини, наявність у підозрюваного постійного місця проживання та місця роботи і джерела доходу, майновий стан підозрюваного, відсутність судимостей у підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Беручи до уваги наведене та вивчені матеріали внесеного клопотання, обґрунтування сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 та суворість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного; можливість незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, виходячи з того, що докази у повному обсязі не зібрано, а тому існує ризик незаконного впливу на них, які під тиском підозрюваного можуть змінити показання; можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів за попередньою змовою групою осіб, і на даному етапі досудового розслідування існує можливість попередження інших осіб, причетних до збуту психотропних речовин, та впливу на них з метою перешкоджання встановленню істини у даному провадженні.

Крім того, слідчий суддя враховує, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 307 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , пов`язаний з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, що становить підвищену суспільну небезпеку. Предметом інкримінованого ОСОБА_1 злочину виступають особливо небезпечні психотропні речовини і даному злочину притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров`я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини та закріплене в ст. 49 Конституції України.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції», скарга № 12369/86).

Виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів, мотив та спосіб їх вчинення, їх підвищену суспільну небезпечність, існуючі в даному провадженні ризики, оцінені в сукупності із даними про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що належний контроль за поведінкою підозрюваного та дієве запобігання встановленим у провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак, клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують.

При цьому слідчий суддя констатує, що оскільки при поданні клопотання про застосування запобіжного заходу стороною обвинувачення до нього було долучено лише частину матеріалів, зібраних на стадії досудового розслідування, яка ще не завершена, та за відсутності доказів, які б свідчили про явну і очевидну недопустимість доказів, то надавати оцінку відповідним доказам на предмет їх належності та допустимості передчасно.

За таких обставин, оскільки на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід як тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам, доведеним стороною обвинувачення, що виключає собою можливість застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов висновку, що підстав для застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу немає.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, – від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочинів, їх високого ступеня суспільної небезпеки, а також особи підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу – 225 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270 грн.), відповідно становить 510750 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного не вбачається.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та військовослужбовцями військової частини А1556; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 410 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 30 серпня 2021 року 14 год. 25 хв., тобто моменту його фактичного затримання.

Строк дії ухвали закінчується 29 жовтня 2021 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України, – 225 (двісті двадцять п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 510750 (п`ятсот десять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 26213408; банк отримувача – ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) – 820172; рахунок отримувача – UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та військовослужбовцями військової частини А1556;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею на підозрюваного, у разі внесення застави визначити до 29 жовтня 2021 року, включно, у межах строку досудового розслідування.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 03 вересня 2021 року о 16 год. 00 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області А.І. Сарай