Ухвала суду № 99366356, 01.09.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 133/636/21

Ухвала

Іменем України

"01" вересня 2021 р. м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області в складі колегії суддів:

головуючої судді: Ставнійчук С.В.,

суддів: Аліменка Ю.О., Сєліна Є.В.,

за участю секретаря судового засідання: Безулої К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020020170000682 від 30 вересня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Козятин Козятинського району Вінницької області, українця, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , неодруженого, студента Козятинського МВПУЗТ, раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст. 115 КК України,

за участю учасників провадження

прокурора: Шиманської В.В.,

потерпілих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - адвоката Сєчка В.Л.

захисників обвинуваченого адвокатів: Зарічнюка О.П., Костюка С.М.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

встановив:

В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020020170000682 від 30 вересня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст. 115 КК України.

25.08.2021 року від прокурора Шиманської В.В. надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів без визначення розміру застави, оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 08.07.2021 закінчується 05.09.2021 року, судове провадження ще не завершене, підстави для зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов`язаний з триманням під вартою відсутні, ризики, передбачені ст. 177 КПК України (переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків у справі, які не допитані) не зменшились та обставини визначені в ст. 178 КПК України не змінилися, тому продовження запобіжного заходу буде співрозмірним особі обвинуваченого та суспільній небезпечності вчиненого діяння.

Подане клопотання прокурор Шиманська В.В. підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити. Проти клопотання захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який – цілодобовий домашній арешт заперечила, просила врахувати значний суспільний інтерес який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники адвокат Зарічнюк О.П., Костюк С.М. проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою заперечили.

Захисник обвинуваченого – адвокат Костюк С.М. зазначив, що клопотання прокурора не містить додаткових обґрунтувань необхідності продовження строку застосування найсуворішого запобіжного заходу, з урахуванням часу, протягом якого обвинувачений перебуває під вартою. Крім того, незважаючи на проміжок часу з 29.09.2020 (дня вчинення кримінального правопорушення) до 28.10.2020 (дня затримання підозрюваного ОСОБА_1 ) останнім не здійснено будь-яких дій щодо впливу на свідків, експертів чи потерпілих, так само як і не вчинено інших дій щодо перешкоджання чи переховування від органів слідства чи суду, що, в свою чергу, зменшує ризик переховування настільки, що він не може виправдати подальше тримання обвинуваченого під вартою. З цих підстав просив змінити обраний запобіжний захід на більш м`який – а саме цілодобовий домашній арешт.

Захисник адвокат Зарічнюк О.П. підтримав клопотання та доводи адвоката Костюка С.М. та додатково зазначив, що підозрюваний має постійне зареєстроване місце проживання, навчався, до моменту затримання, раніше не судимий, перебував в зоні АТО, має міцні соціальні зв`язки, оскільки проживає з батьками, позитивну характеристику, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення є недоведеним, а тому ризики, наведені прокурором, є необґрунтованими, а сама лише наявність обґрунтованої підозри та тяжкість покарання, передбачена санкцією статті п.6 ч.2 ст. 115 КК України, з огляду на презумпцію невинуватості, не може бути самостійною підставою для тримання під вартою без наведення нових ризиків, які виправдовують такий запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав своїх захисників в частині заперечення проти клопотання прокурора, а також щодо зміни обраного щодо нього запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їхній представник адвокат Сєчко В.Л. клопотання прокурора підтримали. Заперечили проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який – цілодобовий домашній арешт.

Розглянувши підстави заявленого клопотання, заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За змістом ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, має врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави, який було неодноразово продовжено ухвалами Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.

Ухвалою колегії суддів Калинівського районного суду Вінницької області від 24.03.2021 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб без визначення розміру застави, який було продовжено ухвалою колегії Калинівського районного суду Вінницької області від 14.05.2021 року на 60 днів без визначення розміру застави та ухвалою колегії Калинівського районного суду Вінницької області від 08.07.2021 року на 60 днів без визначення розміру застави.

Строк запобіжного заходу, обраного ОСОБА_1 спливає 05 вересня 2021 року.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, пов`язаного з позбавленням життя іншої особи, за який передбачено покарання на строк від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, за місцем проживання характеризується посередньо, не має власного житла, та проживає із батьками в будинку по сусідству з потерпілими, не має на утриманні дітей або інших осіб, неодружений, тобто не має стійких соціальних зв`язків, що свідчить про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, та які підтримані прокурором у судовому засіданні, а саме: обвинувачений є раніше не судимим, однак усвідомлюючи суворість покарання, яка йому загрожує, у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні шляхом незаконного впливу на свідків.

Загальне положення щодо розумних строків викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.

Щодо доведеності обвинувачення, то суд звертає увагу на те, що оцінка обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення судом здійснюватиметься після закінчення судового розгляду під час ухвалення вироку. Станом на 01.09.2021 року стадія досудового розслідування завершена та зібрано усі докази, які прокурор вважав достатніми для складення обвинувального акту. Із змісту обвинувального акта, який надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. В обвинувальному акті зокрема викладене формулювання обвинувачення та фактичні обставини кримінального правопорушення. Стадія судового слідства наразі триває.

Враховуючи наведене, доказів зменшення ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які не допитані, для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не надано.

Водночас прокурором не наведено достатніх обґрунтувань наявності ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.

Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів, враховуючи вище наведене, вважає його таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможе запобігти ризикам у даному кримінальному провадженні.

Наведені захисниками дані про особу обвинуваченого, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до нього іншого, більш м`якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту, а тому клопотання про зміну запобіжного заходу колегія суддів вважає необґрунтованим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам, а тому для досягнення дієвості кримінального провадження, дію запобіжного заходу необхідно продовжити.

Вирішуючи питання щодо строку продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги стадію кримінального провадження, а саме, що у кримінальному провадженні не здійснено судове слідство, не допитані свідки, обвинувачений, не досліджені письмові докази, а також бере до уваги розумність строків кримінального провадження та приходить до висновку про продовження дії запобіжного заходу на строк 60 днів, що буде виправданим та відповідатиме Закону.

Враховуючи особу обвинуваченого, обставини кримінального правопорушення, наявні ризики, а також те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства відповідно до п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, не визначає розмір застави.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Козятин Козятинського району Вінницької області, зареєстрованому по АДРЕСА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України терміном на 60 (шістдесят) днів, до 30 жовтня 2021 року включно, без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - Зарічнюка О.П., Костюка С.М. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід – цілодобовий домашній арешт відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захисникам, потерпілим, представнику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 03 вересня 2021 року.

Головуюча суддя С.В. Ставнійчук

Судді Ю.О. Аліменко

Є.В. Сєлін