Ухвала суду № 99365380, 28.08.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45640/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Волкова С.Я. при секретарі Зінченко М.М., за участю прокурора Ткача А.В., захисника Шевчука А.С., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Ленди О.В. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

установив:

Слідчий слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Ленда О.В. за погодженням із прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва Ткачем А.В. звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києвіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100060001361 від 26.08.2021р. за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений час, у невстановленому місці у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ґрунті невдоволення діяльністю органів державної влади виник злочинний умисел на пошкодження чужого майна, належного державним органам влади, шляхом підпалу. 26.08.2021 р. близько 15:00 год. ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пошкодження чужого майна, належного державним органам влади, шляхом підпалу, направився в центральну частину міста Києва на моноколесі, попередньо взявши з собою у наплічнику ємності, всередині яких знаходилися запальні рідкі суміші та саморобний підпалюваний пристрій. Пересуваючись на моноколесі з метою пришвидшення руху та подальшого відходу з місця вчинення кримінального правопорушення, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 біля приміщення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, на ґрунті особистого невдоволення діяльністю вказаної установи, близько 15:04 год., реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на пошкодження чужого майна, належного державній установі, шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, та, бажаючи їх настання, діючи умисно, наблизився до центрального входу до приміщення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, облив вхідні дерев`яні двері легкозаймистою сумішшю, яку підпалив, викликавши при цьому пожежу. В подальшому ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення поїхав на моноколесі, яке мав при собі. Таким чином ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України.

Крім цього, в цей же день 26.08.2021 р. близько 15:08 год. ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пошкодження чужого майна, належного державним органам влади, шляхом підпалу, направився в напрямку вулиці Пилипа Орлика в м. Києві на моноколесі, маючи при собі у наплічнику ємності, всередині яких знаходилися запальні рідкі суміші та саморобний підпалюваний пристрій. Пересуваючись на моноколесі з метою пришвидшення руху та подальшого відходу з місця вчинення кримінального правопорушення, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, біля приміщення Верховного Суду (Касаційного кримінального суду), близько 15:08 год., реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на пошкодження чужого майна, належного державній установі, шляхом підпалу, з мотивів особистого невдоволення діяльністю державних органів влади, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, та, бажаючи їх настання, діючи умисно, наблизився до центрального входу до приміщення Верховного Суду (Касаційного кримінального суду), розташованого за адресою: АДРЕСА_2, облив вхідні дерев`яні двері легкозаймистою сумішшю, які підпалив. В подальшому ОСОБА_1 з місця події поїхав на моноколесі, яке мав при собі та був затриманий неподалік від місця вчинення кримінального правопорушення. Таким чином ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 , є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років. Метою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 згідно ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив його задовольнити.

У судовому засіданні підозрюваний, його захисник заперечували проти задоволення клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, вислухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступних висновків.

26.08.2021 р. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

27.08.2021 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Слідчий суддя, перевіряючи обґрунтованість підозри, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, зокрема, заявою про вчинення кримінального правопорушення від 26.08.2021 р. від ОСОБА_2 , заявою про вчинення кримінального правопорушення від 26.08.2021 р. від ОСОБА_3 , протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , протоколом допиту у якості свідка ОСОБА_3 від 26.08.2021 р., протоколом допиту у якості свідка ОСОБА_4 від 26.08.2021 р., протоколом допиту у якості свідка ОСОБА_5 від 26.08.2021 р., протоколом допиту у якості свідка ОСОБА_6 від 26.08.2021 р., протоколом допиту у якості свідка ОСОБА_7 від 26.08.2021 р., протоколом допиту у якості свідка ОСОБА_8 від 26.08.2021 р., протоколом допиту у якості свідка ОСОБА_9 від 26.08.2021 р., протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_9 від 26.08.2021 р., протоколами огляду відеозаписів від 26.08.2021 р. з місця вчинення кримінального правопорушення, актом перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів від 26.08.2021 р., іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий суддя, приймаючи рішення, виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні, та доданих матеріалах, та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на наведені у клопотанні дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення. Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Отже на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зав`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, за якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамедова проти Росії» посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в противагу чому сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували доводи, зокрема, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний переносив легкозаймисті суміші у великій кількості в громадському місці, демонстрував агресивну, неконтрольовану поведінку, вчинив підпали державних установ у робочий час, у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв`язки, підтверджене фактичне місце проживання в м. Києві, до затримання не був офіційно працевлаштований.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість злочину, характер вчиненого кримінального правопорушення, дані, які характеризують ОСОБА_1 , його вік та стан здоров`я та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді дійти висновку про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання, вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище. Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно пункту 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає пункту 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі неявки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки. При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», у рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії». Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його корисливий мотив, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 95 169 (дев`яносто п`ять тисяч сто шістдесят дев`ять) гривень, здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, що застава у зазначеному розмірі, на думку слідчого судді, не є надмірно обтяжливою, та такою, що не виправдує мету застосування запобіжного заходу.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, українця, освіта середня спеціальна, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 25.10.2021 р., включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12021100060001361 від 26.08.2021 р.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якої визначити у 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 95 169 (дев`яносто п`ять тисяч сто шістдесят дев`ять) гривень, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_1 в разі внесення застави прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду у кримінальному провадженні, а також виконувати наступні обов`язки:

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

утримуватися від спілкування зі свідками, експертами у даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

банк: Державна казначейська служба України, м. Київ

рахунок отримувача UA128201720355259002001012089.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 25.10.2021 р., включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12021100060001361 від 26.08.2021 р.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Волкова С.Я.