Рішення № 99364545, 27.08.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 570/20/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2021 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості звернувся представник АТ КБ «Приватбанк» у якому просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 03 грудня 2007 року у розмірі 26742,09 грн. станом на 31 жовтня 2020 року, яка складається з наступного: 12393,68 грн. – заборгованість за кредитом; 14348,41 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом та судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнав, просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов та заявив про застосування строків давності.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог та укладеного кредитного договору позивач надав копію анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 03 грудня 2007 року, підписану відповідачем.

Відповідно до копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (надалі по тексту – заява), 03 грудня 2007 року відповідач підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Як вбачається з наданої позивачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, ця заява, разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають укладений між відповідачем та банком договір надання банківських послуг.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором №б/н від 03 грудня 2007 року у розмірі 26742,09 грн. станом на 31 жовтня 2020 року, яка складається з наступного: 12393,68 грн. – заборгованість за кредитом; 14348,41 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Як встановлено при розгляді справи, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, в порушення умов Договору кредиту, а також вимог ст.509,526,1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним вище договором в повній мірі не виконала.

За встановлених обставин справи, суд вважає, що внаслідок порушення вимог вище перелічених статей ЦК України, у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, яку на підставі ст.1048,1049,1050 ЦК України має право позивач в повному обсязі стягнути з боржника на його користь за кредитним договором.

Разом з цим, як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні представник відповідача заявив про пропуск банком строку позовної давності та необхідності застосування наслідків його спливу.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

ЄСПЛ, практика якого є обов`язковою для застосування національними судами, зауважує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу" (див. mutatis mutandis рішення у справах "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" від 20 вересня 2011 року ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia", заява N 14902/04, § 570), "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року ("Stubbings and Others v. the United Kingdom", заяви N 22083/93 і N 22095/93, § 51)).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу); 8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Позовна давність у чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Згідно з частинами першою, п`ятою ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно наявних письмових доказів будь-які дії з 18 червня 2015 року відповідачем, пов`язані з виконанням умов договору, не вчинялись.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представником відповідача по справі заявлено про застосування позовної давності.

Зі свого боку позивачем не заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності та не наведено поважних причин його пропуску.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позивачем дійсно пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовом, предметом якого є вирішення питання щодо погашення заборгованості позичальника за кредитним договором, а тому сплив позовної давності та наявність заяви відповідача про застосування позовної давності є підставою для відмови у позові.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, тому відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,

354 ЦПК України, ст.ст.256-258,261,263,267 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: АТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 , МФО 305299, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов