Рішення № 99360089, 03.09.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 року справа № 580/4423/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Група Венето” до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним та скасування припису,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальність “Група Венето” (далі – товариство, позивач) подало позов до управління Держпраці у Черкаській області (далі – управління Держпраці, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис інспектора управління Держпраці у Черкаській області Лисенко Оксани Миколаївни № ЧК144/458/АВ/П від 19.03.2021 про усунення товариством з обмеженою відповідальністю “Група Венето” виявлених порушень законодавства про працю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що в оскаржуваному приписі зазначено частково порушення трудового законодавства, яких не було, а в частині де порушення були, оскаржуваний припис неможливо виконати, у зв`язку з чим останній підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21 липня 2021 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування товариства, за результатами якого виявлено порушення законодавства про працю, а саме: частини 3 статті 32 та частини 1 статті 115, частини 1 статті 116, частини 1 статті 117 КЗпПУ, частини 1 статті 24 Заонку України “Про оплату праці” і у зв`язку з вказаною обставиною відповідачем складено оскаржуваний припис.

27 липня 2021 року позивач відповідь на відзив, в якій зазначив, що заява ОСОБА_1 за змістом своїх тверджень не може бути доказом, оскільки не вказує на конкретних осіб, які допустили порушення прав ОСОБА_1 , а акт перевірки не є доказом, а є лише думкою інспектора, що викладена у встановленій формі.

Також, представник позивача наголосив, що обов`язковою умовою виплати середнього заробітку є відсутність спору про розмір виплат, які належать працівникові і такий спір було вирішено 06.04.2021, коли між позивачем та ОСОБА_1 було підписано заяву, що у останньої немає претензій до позивача, в той же день їй було виплачено середній заробіток.

03 серпня 2021 року представник відповідача подав до суду заперечення, в яких зазначив, що товариством не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт виконання вимог частини 3 статті 32 КЗпП України у частині завчасного повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 877-V підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду и (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Згідно зі статтею 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Як свідчать матеріали справи, 25 лютого 2021 року на адресу управління Держпраці у Черкаській області надійшло звернення ОСОБА_1 від 25.02.2021 щодо порушення відносно неї вимог законодавства про оплату праці, а саме: заявниця повідомила, що працювала у ТОВ “Група Венето” з 14.09.2020. У лютому місяці 2021 року не отримала заробітну плату за січень у повному обсязі. Так, заявницею було зароблено 16048,00 грн., а виплачено 7834,00 грн. Адміністрація товариства пояснила цей факт тим, що ними без попередження працівників були знижені розцінки на вироби.

Листом від 03.03.2021 № 1411/3.1/13-21 Державна служба України з питань праці надала погодження на здійснення заходу державного нагляду (контролю) в ТОВ “Група Венето” за зверненням ОСОБА_1 .

Наказом управління Держпраці у Черкаській області від 05.03.2021 № 159-Н “Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ “Група Венето” посадовим особам управління доручено провести позаплановий захід державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства про працю в частині трудового договору, оплати праці вищевказаного суб`єкта господарювання. На підставі наказу видано направлення на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 05.03.2021 № 155.

У період з 09.03.2021 по 19.03.2021 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів ОСОБА_2 проведено інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині трудового договору, оплати праці.

Результати інспекційного відвідування оформлені актом від 19.03.2021 № ЧК 144/458/АВ, яким зафіксовано порушення ТОВ “Група Венето”вимог:

- частини 3 статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Так, ОСОБА_3 не попереджено про зміну істотних умов праці, а саме зменшення розміру оплати праці (розцінок);

- частини 1 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України “Про оплату праці”, а саме: нараховану згідно з відомістю нарахування заробітну плату за вересень 2020 року перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 16.10.2020 та 27.10.2020; за жовтень 2020 року - 16.11.2020 та 17.11.2020; за листопад 2020 року - 22.12.2020; за грудень 2020 року - 27.01.2021; за січень 2021 року - 22.02.2021;

- частини 1 статті 116 КЗпП України, а саме: остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , звільненою 22.02.2021, в тому числі виплату компенсації за 11 (одинадцять) днів невикористаної щорічної відпустки, проведено 09.03.2021;

- частини 1 статті 117 КЗпП України, а саме: ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У зв`язку з виявленими у ході проведеного інспекційного відвідування порушеннями вимог законодавства про працю, інспектором праці складено припис від 19.03.2021 № ЧК 144/458/АВ/П, яким керівника товариства зобов`язано у строк до 09.04.2021 усунути виявлені порушення.

02 квітня 2021 управлінням Держпраці отримано скаргу позивача від 01.04.2021 № 02/27 на припис від 19.03.2021 № ЧК 144/458/АВ/П, про результати розгляду якої останнього повідомлено листом від 19.04.2021 № 3907/01-24/4205 “Про розгляд скарги”.

Стосовно порушень позивачем вимог частини 3 статті 32 КЗпП України суд зазначає таке.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 3 статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

У ході проведення інспекційного відвідування ТОВ “Група Венето” встановлено, що відповідно до наказу від 10.09.2020 року № 111-ос ОСОБА_1 прийнято на роботу швачкою у виробництво швейних виробів з 14.09.2020. Оплата роботи швачок на підприємстві здійснюється за відрядною системою, на підставі Положення про оплату праці та преміювання працівників від 01.09.2020. Розцінки відрядної праці визначені Розпорядженням від 15.09.2020 № 7 про встановлення на виробництві швейних виробів відрядної системи оплати праці. Нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з вересня 2020 року по грудень 2020 року здійснювалося у відповідності до розцінок, визначених розпорядженням від 15.09.2020 № 7 про встановлення на виробництві швейних виробів відрядної системи оплати праці.

Розпорядженням від 02.12.2020 № 1 визначено нові розцінки відрядної системи оплати праці швачок на 2021 рік, які є нижчими порівняно з розцінками, встановленими попереднім діючим розпорядженням від 15.09.2020 № 7. Одночасно Розпорядженням від 04.01.2021 № 1 визначено розцінки відрядної оплати праці на нові вироби. Нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по лютий 2021 року здійснювалося у відповідності до нових розцінок, визначених розпорядженням від 02.12.2020 № 11 та Розпорядженням від 04.01.2021 № 1.

Водночас, про зміну істотних умов праці, а саме: про зменшення розміру оплати праці (розцінок) ОСОБА_1 не попереджено завчасно, а саме: не пізніше ніж за два місяці, чим порушено вимоги частини 3 статті 32 КЗпП України.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт виконання товариством вимог частини 3 статті 32 КЗпП України щодо повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці, а саме: зменшення розміру оплати праці (розцінок) згідно із розпорядженнями від 02.12.2020 № 11 та від 04.01.2021 № 1.

Факт невиконання позивачем обов`язку щодо повідомлення про зменшення розміру оплати праці (розцінок) не пізніше ніж за два місяці до їх встановлення підтверджується також заявою ОСОБА_1 від 25.02.2021.

Суд зазначає, що за змістом позовної заяви незгода позивача з висновками акта інспекційного відвідування від 19.03.2021 № ЧК 144/458/АВ у частині встановлення порушення частини 3 статті 32 КЗпП України, ґрунтується на твердженні про те, що начальником швейного виробництва товариства ОСОБА_4 та іншими уповноваженими особами (зокрема, майстрами цехів) про всі істотні зміни в умовах праці, а саме: зміну розцінок та нові розпорядження про нові розцінки праці було здійснено усне оголошення перед працівниками на виробничих нарадах, зокрема 01.10.2020 року про розцінки, які діятимуть з 02.12.2020, та 03.11.2020 про розцінки, які діятимуть з 04.01.2021. Крім того, як стверджує позивач, ця інформація вивішувалася на внутрішніх стендах для оголошень на території заводу. На підтвердження вищевикладених обставин позивачем надано копію службової записки начальника швейного виробництва товариства ОСОБА_4 від 30.03.2021.

Частиною 3 статті 32 КЗпП України встановлено обов`язок роботодавця зробити повідомлення про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці і ознайомити безпосередньо кожного працівника із таким повідомленням. Дійсно, чинним законодавством не встановлено форми повідомлення працівника про зміну умов оплати праці в бік погіршення, однак у випадку виникнення спору, власник повинен довести, що ним було виконано обов`язок щодо повідомлення саме того працівника, щодо якого виник спір, в двохмісячний термін. Таким чином, роботодавець вправі сам обрати спосіб та форму повідомлення працівників про зміну істотних умов праці. Водночас, у випадку повідомлення працівників про зміну умов оплати праці в бік погіршення неперсоніфікованим способом, власник повинен надати докази того, що відповідна інформація була отримана кожним працівником.

Разом з тим документів, які б підтверджували належне та завчасне повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці ні під час здійснення відповідачем інспекційного відвідування, ні до матеріалів справи про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень від 19.03.2021 № ЧК 144/458/АВ/П ТОВ “Група Венето” не надало.

Твердження позивача щодо повідомлення працівників про зміну істотних умов праці шляхом оголошення перед працівниками на виробничих нарадах, а також розміщення інформації на внутрішніх стендах підприємства, з огляду на недоведеність таких обставин жодними належними та допустимими доказами та викликають обґрунтовані сумніви у його правдивості.

При цьому, варто зауважити, що усне повідомлення працівників про зміну істотних умов праці шляхом оголошення перед працівниками на виробничих нарадах, а також розміщення інформації на внутрішніх стендах підприємства (за умови, якщо такі обставини дійсно мали місце) та без відстеження забезпечення двомісячного терміну попередження працівників не може розглядатись як підтвердження виконання вимог роботодавцем вимог частини 3 статті 32 КЗпП України.

Заява ОСОБА_1 щодо її погодження зі зміненими умовами праці згідно з розпорядженнями від 02.12.2020 № 11 та від 04.01.2021 № 1, на яку посилається в обґрунтування своєї позиції позивач, датована 06.04.2021, тобто після проведення відповідачем інспекційного відвідування та винесення оскаржуваного припису, а тому лише підтверджує факт погодження останньої зі зміненими умовами праці станом на 06.04.2021.

З огляду на викладене, інспектором праці вірно встановлено порушення ТОВ “Група Венето” вимог частини 3 статті 32 КЗпП України у частині неповідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці, а саме: про зменшення розміру оплати праці (розцінок), не пізніше ніж за два місяці до їх встановлення.

Щодо порушень позивачем вимог частини 1 статті 115 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України “Про оплату праці” суд зазначає таке.

Відповідно до статті 21 Закону України “Про оплату праці” працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства на підставі укладеного трудового договору.

Нормами частини 1 статті 115 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Під час проведення інспекційного відвідування вибірковим аналізом наданих позивачем документів встановлено, що виплата заробітної плати ОСОБА_1 за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року проводилася з порушенням вимог частини 1 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 закону України “Про оплату праці”, а саме: нараховану згідно з відомістю нарахування заробітну плату за вересень 2020 року перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 16.10.2020 та 27.10.2020; за жовтень 2020 року - 16.11.2020 та 17.11.2020; за листопад 220 року - 22.12.2020; за грудень 2020 року-27.01.2021; за січень 2021 року-22.02.2021.

З огляду на викладене, інспектор праці дійшов вірного висновку про порушення позивачем вимог частини 1 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України “Про оплату праці” у частині невчасної виплати ОСОБА_1 заробітної плати.

Щодо порушення позивачем вимог частини 1 статті 116 КЗпП України суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до наказу від 22.02.2021 № 116-ос ОСОБА_1 звільнено з роботи 22.02.2021 за угодою сторін.

Натомість, остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , у тому числі компенсація за 11 (одинадцять) днів невикористаної щорічної відпустки, проведено 09.03.2021 шляхом перерахування належних до виплати коштів на особовий картковий рахунок ОСОБА_1 , про що свідчить відомість нарахування коштів від 09.03.2021 № 99.

З огляду на викладене, інспектор праці дійшов вірного висновку про порушення позивачем вимог частини 1 статті 116 КЗпП України у частині проведення несвоєчасного розрахунку при звільненні.

Щодо порушень позивачем вимог частини 1 статті 117 КЗпП України суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з актом інспекційного відвідування від 19.03.2021 № ЧК 144/458/АВ ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що є порушенням частини 1 статті 117 КЗпП України.

Як встановлено у ході інспекційного відвідування та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 звільнено з роботи 22.02.2021 відповідно до наказу від 22.02.2021 № 116-ос за угодою сторін.

Остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , у тому числі компенсація за 11 (одинадцять) днів невикористаної щорічної відпустки, у порушення вимог частини 1 статті 116 КЗпП України проведено 09.03.2021 шляхом перерахування належних до виплати коштів на особовий картковий рахунок ОСОБА_1 , про що свідчить відомість нарахування коштів від 09.03.2021 №99.

Водночас, станом на час проведення посадовою особою управління Держпраці у Черкаській області інспекційного відвідування середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку позивачем ОСОБА_1 не був виплачений, що зафіксовано актом інспекційного відвідування від 19.03.2021 № ЧК 144/458/АВ.

Факт затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 позивачем не заперечується, а також копією видаткового касового ордеру від 06.04.2021, долученою ТОВ “Група Венето”.

Доводи позивача про наявність у нього згідно з частинами 1, 2 статті 117 КЗпП України, права не виплачувати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з наявністю з нею спору про розмір належних їй до виплати сум, є помилковими, адже спору між позивачем та ОСОБА_1 щодо виплати належних їх сум при звільненні у даному випадку немає, про що також свідчить факт оплати компенсація за 11 (одинадцять) днів невикористаної щорічної відпустки.

З огляду на викладене, інспектором праці вірно встановлено порушення позивачем вимог частини 1 статті 117 КЗпП України та законно заявлено вимогу про необхідність усунення вищевказаного порушення шляхом видання припису від 19.03.2021 № ЧК144/458/АВ/П.

Як свідчить зміст позовної заяви, факт допущення порушень вимог частини 1 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України “Про оплату праці” у частині несвоєчасної виплати ОСОБА_1 , заробітної плати, а також вимог частини 1 статті 116 КЗпП України у частині непроведения своєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 не заперечується позивачем.

Натомість, позовні вимоги ТОВ “Група Венето” про визнання протиправними та скасування вимог припису щодо усунення вищевказаних порушень ґрунтуються на неможливості, на думку, позивача, його виконання, з огляду на завершення в часі події порушення, а також звільнення ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до частини 8 статті 7 Закону України № 877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Формою припису про усунення виявлених порушень, затвердженою наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.10.2020 № 2161 “Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці”, передбачено 2 (два) способи усунення виявлених порушень:

- безпосередньо усунення таких порушень;

- забезпечення додержання норм законодавства про працю.

Таким чином, у приписі фіксується виявлене у ході інспекційного відвідування порушення. На роботодавця покладається обов`язок по усуненню та запобіганню подальшого порушення вказаних норм законодавства.

З огляду на викладене, усунення виявлених під час інспекційного відвідування порушень вимог законодавства може бути як у формі відновлення порушених прав працівників, так і у формі додержання в подальшому роботодавцем вимог законодавства про працю, або їх недопущення.

Отже, висновки викладені в акті перевірки від 19 березня 2021 року № ЧК 144/458/АВ є обґрунтованими, а прийнятий за результатами перевірки оскаржуваний припис від 19.03.2021 №ЧК 144/458/АВ/П – правомірним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги товариства не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Учасники справи:

1) позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Група Венето” (18006, м. Черкаси, вул. Юрія Іллєнка, 27,код ЄДРПОУ 39457891);

2) відповідач – управління Держпраці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, б-р Шевченка, 205, код ЄДРПОУ 39881228).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 03.09.2021.

Суддя В.О. Гаврилюк