Рішення № 99359778, 03.09.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2539/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Ант-Агро" до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 09.10.2020 року №004130706,

встановив:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Ант-Агро" (далі - позивач, ПСП "Ант-Агро") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), у якому просить визнати незаконним та скасувати у повному об`ємі податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 09 жовтня 2020 р. №004130706 про застосування фінансових санкцій - штрафу в сумі 500000,00 грн., як такого що не відповідає вимогам закону.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.

24.06.2021 року недоліку позовної заяви усунуто позивачем, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 29.06.2021 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.07.2021 року до суду надійшло клопотання відповідача про перехід до розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, виклик свідка та зобов`язання позивача надати докази.

Ухвалою від 22.07.2021 року суд зобов`язав ПСП "Ант-Агро" в строк до 05.08.2021 року надати суду завірені належним чином копії правовстановлюючих документів на підставі яких підприємством використовується техніка в баки якої заливалось придбане позивачем в спірний період пальне, а також копії технічних паспортів на таку техніку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що фактична перевірка позивача призначена та проведена з порушенням порядку, передбаченого ПК України, а висновки щодо порушення позивачем підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" не відповідають фактичним обставинам справи. Акт фактичної перевірки від 07.09.2020 №0356/21/22/рро/31332766, складений посадовими особами відповідача, містить лише опис факту отримання ПСП "Ант-Агро" пального без встановлення факту його зберігання, використання та залишків час перевірки. Під час проведення перевірки встановлено отримання пального згідно з акцизними накладними №364 від 21.04.2020 року на 5033,44 л., №423 від 24.04.2020 року на 5099,96 л., №745 від 09.06.2020 року на 10214,26 л., №847 від 24.06.2020 року на 5403,45 л., №937 від 30.06.2020 року на 10531,9 л., №1087 від 08.07.2020 року на 9913,88 л., №1283 від 22.07.2020 року на 9846,48 л. Позивач не заперечує факт поставки пального, проте, заперечує факт його зберігання як на момент поставки, так і на момент проведення перевірки, оскільки висновок податковим органом зроблено не на підставі проведеної фактичної перевірки, а виключно на підставі даних Єдиного реєстру акцизних накладних. Крім того, вказує, що у відповідності до підпункту 80.2.2. п. 80.2. ст. 80 ПК України для проведення фактичної перевірки ПСП "Ант-Агро" необхідною умовою було отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Разом з тим, сама по собі відсутність ліцензії на право торгівлі/зберігання пального не є свідченням допущення порушень податкового законодавства. Зазначає, що жодних доказів, які б свідчили про наявність у податкового органу інформації про порушення ПСП "Ант-Агро" вимог законодавства, а також отримання її в установленому порядку, що створювало б достатні умови для проведення фактичної перевірки товариства на підставі пп. 80.2.5. н. 80.2. ст. 80 ПК України в матеріалах перевірки не має. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що фактична перевірка позивача призначена та проведена з дотримання вимог ПК України, а встановлені перевіркою порушення позивачем підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" підтверджуються актом перевірки. Разом з цим, на момент отримання і вивантаження в пункті призначення придбаного пального у ПСП "Ант-Агро" була відсутня ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, чим не дотримано вимоги ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 року №481/95-ВР (зі змінами) (далі - Закон №481/95-ВР). Відповідно до ч. 1 ст.15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Відповідальність за зберігання пального без ліцензії передбачена абз. 8 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР та полягає у накладенні на суб`єкта господарювання штрафу у розмірі 500000 грн. Помилковим є твердження позивача про те, що "сама по собі відсутність ліцензії на право торгівлі/зберігання пального не є свідченням допущення порушень податкового законодавства". Оскільки є пряма норма Закону, яка чітко регламентує поведінку суб`єкта господарювання у даних правовідносинах. Так, в ч.1 ст. 15 Закону №481/95-ВР однозначно зазначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Вважає безпідставними доводи позивача щодо неправомірного застосування до нього відповідальності, передбаченої абзацом 8 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР. З наведеного відповідач робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено.

Позивач - ПСП "Ант-Агро" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.01.2001.

Основним видом діяльності позивача є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до акцизних накладних №364 від 21.04.2020 року на 5033,44 л., №423 від 24.04.2020 року на 5099,96 л., №745 від 09.06.2020 року на 10214,26 л., №847 від 24.06.2020 року на 5403,45 л., №937 від 30.06.2020 року на 10531,9 л., №1087 від 08.07.2020 року на 9913,88 л., №1283 від 22.07.2020 року на 9846,48 л. ТОВ "Херсонтрансоіл" поставило на адресу позивача товар - важкі дистиляти (газойлі), код товару за УКТ ЗЕД 2710194300.

Товар доставлявся за допомогою пересувного акцизного складу - автомобілів для перевезення пального.

Місцем зберігання пального зазначено адресу позивача: Херсонська область, Каховський район, с. Архангельська Слобода, вул. Господарська,11.

На підставі наказу ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі "Про проведення фактичної перевірки ПСП "АНТ-АГРО"" від 03.09.2020 №677 та направлень на проведення фактичної перевірки №1054 і №1055 від 03.09.2020 службовими особами відповідача проведена перевірка позивача питань дотриманням вимог законодавства під час провадження діяльності пов`язаної з обігом алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального.

За результатами фактичної перевірки складений акт від 07.09.2020 №0356/21/22/рро/31332766, яким зафіксоване порушення позивачем статті 15 закону України від 19.12.95 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодовою, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального", у зв`язку із зберігання пального, придбаного відповідно до акцизних накладних №364 від 21.04.2020 року на 5033,44 л., №423 від 24.04.2020 року на 5099,96 л., №745 від 09.06.2020 року на 10214,26 л., №847 від 24.06.2020 року на 5403,45 л., №937 від 30.06.2020 року на 10531,9 л., №1087 від 08.07.2020 року на 9913,88 л., №1283 від 22.07.2020 року на 9846,48 л., без ліцензії на право зберігання.

19.10.2020 на підставі акту фактичної перевірки від 07.09.2020 №0356/21/22/рро/31332766 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми "С" №004130706, яким застосував до позивача штрафну санкцію у сумі 500000,0 грн за зберігання пального без наявності ліцензії, яке позивач оскаржив в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарги №10991/6/99-00-06-03-01-06 від 18.05.2021 Державна податкова служба України залишила скаргу підприємства без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 19.10.2020 року форми "С" №004130706 без змін.

Позивач не погоджується з правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення.

Досліджуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд враховує таке.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За змістом пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Суд зазначає, що встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами (в розумінні Податкового кодексу України) в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а також на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 73, 75-81 ПК України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб`єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактична перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов, як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Відповідач в якості підстави для проведення фактичної перевірки позивача вказав пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, а саме наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Втім, відповідач так і не навів інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства, яка отримана від державних органів або органів місцевого самоврядування.

Такою інформацією фактично є доповідна записка №91/21-22-05-06-13 від 03.09.2020 року (а.с.78) направлена заступником начальника управління - начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки, у сфері матеріального виробництва, торгівлі та послуг, інших галузей економіки управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ОСОБА_1 на ім`я в.о. начальника ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі Ігоря Клима.

В доповідній записці зазначено, що інформацію про отримання позивачем пального отримана за допомогою бази даних ІС "Податковий блок", а не з інформації отриманої в установленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування.

В ході розгляду справи відповідачем не надано суду доказів отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення фактичної перевірки згідно із пп. 80.2.2., 80.2.5. статті 80 ПК України.

Судом встановлено, що наказ ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі "Про проведення фактичної перевірки ПСП "АНТ-АГРО"" від 03.09.2020 №677, не містить будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки стосовно ПСП "Ант-Агро", тобто інформації про конкретний факт недотримання позивачем вимог вказаного в цьому наказі законодавства; не відображено в рамках яких заходів ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення перевірки (податкового контролю) позивача на підставі наказу ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі "Про проведення фактичної перевірки ПСП "АНТ-АГРО"" від 03.09.2020 №677, в якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність законних підстав для проведення фактичної перевірки позивача.

При цьому суд не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до статті 19-1 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); здійснення заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (пп. 19-1.1.16.); проведення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.19-1.1.17); забезпечення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої (пп.19-1.1.20) та ін.

В свою чергу, реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення таких перевірок не є безмежною.

Певні функції має будь-який суб`єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством.

Тобто, не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, така перевірка може бути призначена. Жодних правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації своїх функцій, відповідачем не наведено та відповідних доказів не надано.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом … .

Таким чином, зважаючи на те, що проведення фактичної перевірки позивача здійснено без дотримання вимог пункту 80.2. статті 80 ПК України в частині наявності підстав для проведення перевірки, передбачених пп. 80.2.2 п. 80.2 статті 80 ПК України, на який наявне посилання у наказі про проведення перевірки від 03.09.2020 року № 677, суд дійшов висновку про незаконність перевірки, та, відповідно, відсутність правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії.

Така компетенція не виникає в силу лише вчинення суб`єктом господарювання правопорушення, натомість для винесення акту індивідуальної дії контролюючому органу необхідно дотриматись певних умов - спочатку провести перевірку.

У випадку ж незаконності перевірки, прийнятий за результатами такої перевірки акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таку правову позицію підтримав Верховний Суд в постанові від 15 травня 2020 р. в справі № 816/3238/15, касаційне провадження №К/9901/25864/18.

Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2020 року в справі № 826/17123/18, від 04 вересня 2020 року в справі № 821/1274/18, від 22 вересня 2020 року в справі № 520/8836/18.

Враховуючи встановлені судом обставини справи щодо недоведеності наявності законних підстав для проведення фактичної перевірки позивача, оскільки контролюючим органом не було надано жодних доказів отримання ним в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення перевірки згідно з пп. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, суд констатує незаконність перевірки та відсутність правових наслідків такої, відповідно, прийняті за результатами такої перевірки податкове повідомлення - рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Lelas v. Croatia").

Зважаючи на допущені відповідачем порушення статей 75-81 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що вони унеможливлюють застосування до позивача наслідків фактичної перевірки - прийняття податкових повідомлень-рішень.

Стосовно самого факту порушення позивачем вимог щодо ліцензування суд враховує наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон №481/955-ВР).

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

За визначенням статті 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок про порушення позивачем статті 15 Закону № 481/95-ВР у зв`язку із зберіганням пального, придбаного для потреб власного споживання відповідно до акцизних накладних №364 від 21.04.2020 року на 5033,44 л., №423 від 24.04.2020 року на 5099,96 л., №745 від 09.06.2020 року на 10214,26 л., №847 від 24.06.2020 року на 5403,45 л., №937 від 30.06.2020 року на 10531,9 л., №1087 від 08.07.2020 року на 9913,88 л., №1283 від 22.07.2020 року на 9846,48 л. за адресою Херсонська область, Каховський район, с. Архангельська Слобода, вул. Господарська,11, без отримання відповідної ліцензії.

Зазначений висновок сформований в результаті дослідження перевіряючими під час фактичної перевірки акцизних накладних про відвантаження ТОВ "Херсонтрансоіл" для позивача важких дистилятів (газойлів) за адресою Херсонська область, Каховський район, с. Архангельська Слобода, вул. Господарська,11, яка вказана як адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, за якою позивач зберігає пальне виключно для потреб власного споживання, чи промислової переробки (код операції "З").

За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Суд встановив, що у розділі "адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання, чи промислової переробки" в акцизних накладних №364 від 21.04.2020 року на 5033,44 л., №423 від 24.04.2020 року на 5099,96 л., №745 від 09.06.2020 року на 10214,26 л., №847 від 24.06.2020 року на 5403,45 л., №937 від 30.06.2020 року на 10531,9 л., №1087 від 08.07.2020 року на 9913,88 л., №1283 від 22.07.2020 року на 9846,48 л. зазначено Херсонська область, Каховський район, с. Архангельська Слобода, вул. Господарська,11.

Позивач стверджує, що пальне, придбане в обсязі за даними акцизними накладними для власних потреб, отримане за адресою Херсонська область, Каховський район, с. Архангельська Слобода, вул. Господарська,11 та розлите в баки власної та орендованої сільськогосподарської техніки, а саме: 12 тракторів, 3 комбайни, 11 одиниць іншої сільськогосподарської техніки, 7 автомобілів на дизельному паливі та 7 на бензині, 1 автомобіль в оренді.

Інші документи чи матеріали, які могли бути підставою для відображеного в акті фактичної перевірки висновку про зберігання позивачем придбаного пального у резервуарі за вказаною вище адресою ані в акті перевірки, ані в додатках до нього не вказані.

Разом з тим, пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачене право посадових (службових) осіб контролюючого органу отримувати у платників податків при проведенні перевірок належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, шляхом подання відповідного запиту до закінчення перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови. (пункт 85.6 статі 85 ПК України ).

Суд також враховує, що за змістом підпунктів 86.7.2 - 86.7.3 та 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі отримання від платника податків заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника і надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

Під час судового розгляду справи відповідач не надав докази повідомлення позивача про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки.

Тому, суд вважає, що ненадання позивачем документів, які підтверджують господарські відносини між ним та суб`єктами господарювання - власниками даної сільськогосподарської і автомобільної техніки та документів, що підтверджують технічну можливість використання палива даною технікою сталося через недотримання відповідачем вимог статей 85 і 86 ПК України.

Порушення відповідачем порядку проведення фактичної перевірки призвело до відображення в акті фактичної перевірки інформації не підтвердженої дослідженими під час перевірки доказами, без встановлення факту зберігання пального придбаного відповідно до акцизних накладних №364 від 21.04.2020 року на 5033,44 л., №423 від 24.04.2020 року на 5099,96 л., №745 від 09.06.2020 року на 10214,26 л., №847 від 24.06.2020 року на 5403,45 л., №937 від 30.06.2020 року на 10531,9 л., №1087 від 08.07.2020 року на 9913,88 л., №1283 від 22.07.2020 року на 9846,48 л., місця зберігання, використання, наявних на час його придбання та перевірки залишків тощо.

На підтвердження відвантаження зазначеного пального безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, які використовує у власній господарській діяльності, позивач надав відомості за 21.04.2020 року, 24.04.2020 року, 09.06.2020 року, 24.06.2020 року, 30.06.2020 року, 08.07.2020 року, 14.07.2020 року, 22.07.2020 року.

У відомостях зазначено модель та номер автомобіля, прізвище, ім`я по батькові водія, кількість виданого палива, підпис водія в одержанні ПММ.

Отже, суд вважає доведеним факт відвантаження пального, придбаного відповідно до акцизних накладних №364 від 21.04.2020 року на 5033,44 л., №423 від 24.04.2020 року на 5099,96 л., №745 від 09.06.2020 року на 10214,26 л., №847 від 24.06.2020 року на 5403,45 л., №937 від 30.06.2020 року на 10531,9 л., №1087 від 08.07.2020 року на 9913,88 л., №1283 від 22.07.2020 року на 9846,48 л. безпосередньо у паливні баки транспортних засобів (власних та залучених), які використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

У п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України наведено визначення акцизного складу - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.

Наведеною вище нормою закону визначено, що не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, а відтак, у разі зберігання пального у паливному баку безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Аналізуючи наведені норми законодавства, можливо дійти висновку, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами.

Такими винятками є: зберігання пального державними підприємствами, установами та організаціями; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву та суб`єктами господарювання, які зберігають пальне, для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газодобувних майданчиках, бурових платформах; зберігання пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отриманого від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару, а також зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання (пристроїв).

Також слід врахувати, що відповідно до пп.14.1.6-1 п.14.1 ст.14 ПК України не є акцизним складом пересувним паливний бак транспортного засобу.

Тому, висновки відповідача щодо порушення позивачем статті 15 Закону №481/95-ВР суд вважає безпідставними.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду спору відповідачем не доведена правомірність податкового повідомлення-рішення від 09.10.2020 №004130706, а тому, позовні вимоги належить задовольнити.

Решта доводів сторін на правильність висновків суду не впливають.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 09.10.2020 року №004130706.

Стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Ант-Агро" (74842, Херсонська область, Каховський район, с. Архангельська Слобода, вул. Господарська, буд.11, код ЄДРПОУ 31332766) судовий збір в сумі 7500 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження: 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 111030700