Рішення № 99359738, 03.09.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4406/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить

- визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 при завершені виконавчого провадження № 50908992 відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції № 1404-VIII від 02.06.2016 року із змінами);

- зобов`язати Корабельний районний відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладеного постановою від 29.11.2016 року у межах виконавчого провадження № 50908992.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що в межах виконавчого провадження ВП №50908992 з примусового виконання постанови №556425 від 29.03.2016 року, відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до п.5 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Однак, всупереч положенням Закону України "Про виконавче провадження" арешт, який був накладений постановою про арешт майна боржника по виконавчому провадженню ВП №50908992 від 29.11.2016, знятий відповідачем не був. Арешт не був знятий відповідачем при зверненні позивача із відповідною заявою. Наведене, на думку представника позивача, є підставами для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 25.08.2021 року суд відкрив спрощене провадження в справі та ухвалив здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників сторін в письмовому провадженні.

Відповідач про свою позицію суд не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом на реєстрі вихідних документів, надісланих до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.08.2021 року.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

З листа відповідача №77155 від 27.11.2020 року позивач дізнався, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №50908992 з виконання постанови №556425 виданої 29.03.2016 року ВДАІ про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь ВДАІ в сумі 850 грн. в рамках якого 29.11.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та 29.11.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.5 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Станом на 26.11.2020 року виконавчий документ на виконанні не перебуває.

Зазначене додатково підтверджується відсутністю інформації про виконавче провадження ВП№50908992 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (https://asvpweb.minjust.gov.ua) станом на 01.09.2021 року.

Наразі, за відсутності діючого виконавчого провадження ВП№50908992 майно позивача перебуває під арештом, який накладено постановою від 29.11.2016 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 частини 18 Закону № 1404-VIII (тут і надалі редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В силу положень частин 1-4 статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Сукупність наведених положень дає суду підстави для висновку, що на державного виконавця покладено обов`язок вживати заходи примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, накладати арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Відповідач не заперечує, що виконавчий документ - постанова ВДАІ №556425 від 29.03.2016 року на виконанні не перебуває, а виконавче провадження ВП №50908992 не перебуває в провадженні відповідача.

Згідно із частинами 1, 2 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 (тут і надалі редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за №1126/29256 затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (далі - Положення), яке розроблене відповідно до вимог Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", яким визначено механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження.

Згідно із пунктом 2 Положення Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 "Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28 квітня 2015 року № 614/5 "Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2015 року за № 478/26923.

У відповідності до пунктів 1-6 розділу XII незавершені виконавчі провадження, відомості про які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, підлягають перенесенню до Системи.

Підлягають перенесенню до Системи виконавчі провадження, за якими скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

При перенесенні виконавчих проваджень, зазначених у пунктах 1, 2 цього розділу, державний виконавець вносить до Системи відомості, передбачені пунктом 9 розділу І цього Положення.

Відомості про перенесення виконавчого провадження фіксуються Системою із зазначенням дати, часу та підстави перенесення, назви органу державної виконавчої служби та прізвища, ім`я та по батькові державного виконавця, який здійснив перенесення.

Номер виконавчого провадження, за яким виконавче провадження обліковувалось у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, зберігається при перенесенні виконавчого провадження до Системи.

Відомості про незавершені виконавчі провадження, які не перенесені з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень до Системи, підлягають обліку при формуванні звітності.

Як вже було зазначено судом вище, відомості про незавершене виконавче провадження ВП №50908992 в автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні.

Натомість, з листа відповідача від 02.09.2021 року №54171 вбачається, що провадження завершено.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Зміст категорії "ефективність" розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", де указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Також зміст цієї ж категорії розкрито і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", у якому зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту має бути ефективним та повинен забезпечити реальне відновлення порушеного суб`єктивного права чи захист ущемленого інтересу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine; заява № 29979/04) принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем, всупереч положенням частини 2 статті 77 КАС України не доведено належними та достатніми доказами правомірність своєї бездіяльності щодо зняття арешту з майна боржника - позивача.

З урахуванням того, що виконавчий документ, в межах виконавчого провадження з примусового виконання якого накладено арешт повернуто, суд констатує наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача, який накладений постановою 29.11.2016 ВП №50908992.

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону № 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За правилами частини 2 статті 59 Закону № 1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зняти арешт з майна позивача, який накладений постановою про арешт майна боржника по виконавчому провадженні ВП №50908992 від 29.11.2016.

Враховуючи задоволених позовних вимог на користь позивача за рахунок відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні (73027, м. Херсон, вул. Стрітенська, 7, код ЄДРПОУ 34906677) щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) при завершені виконавчого провадження № 50908992 протиправною.

Зобов`язати Корабельний районний відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (73027, м. Херсон, вул. Стрітенська, 7, код ЄДРПОУ 34906677) зняти арешт з майна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), накладеного постановою від 29.11.2016 року у межах виконавчого провадження № 50908992.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (73027, м. Херсон, вул. Стрітенська, 7, код ЄДРПОУ 34906677) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 105000000