Рішення № 99359644, 03.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 р. № 520/10116/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002), в якому просить суд:

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 25.10.2016 по 01.11.2016 у розмірі 1521,59 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 07.05.2020 по 25.06.2020 у розмірі 21278,25 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.12.2016 до 25.06.2020, у розмірі 553056,68 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині стягнення з ГУНП в Харківській області на його користь грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 25 жовтня по 01 листопада 2016 року в розмірі 1 521,59 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, адміністративний позов в частині стягнення з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2016 року по 25 червня 2020 року в розмірі 553056,68 грн. залишено без розгляду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ГУНП в Харківській області грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 07 травня по 25 червня 2020 року в розмірі 21278,25 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2021 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року скасовано.

Справу № 520/10116/2020 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2016 року по 25 червня 2020 року в розмірі 553 056,68 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2016 року по 25 червня 2020 року в розмірі 553 056,68 грн - прийнято до розгляду та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що з відповідача має бути стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2016 року до дня поновлення на посаді – 25 червня 2020 року, (з моменту звільнення на підставі постанови суду апеляційної інстанції по дату видачі наказу про поновлення на роботі згідно з постановою Верховного суду) у сумі 553056,68 гон.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача, 28.07.2021 надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позову та зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2016 року по 25 червня 2020 року в розмірі 553 056,68 грн.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 у червні 2016 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якій просив суд:

- скасувати рішення Центральної атестаційної комісії Національної поліції України від 01.06.2016, яке полягає у тому, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- скасувати наказ Головного Управління Національної поліції в Харківській області від 16.06.2016 №189 о/с “По особовому складу” в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за пп. 5 ч. 1 ст. 77 Закону;

- з 16.06.2016 поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області;

- стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що відповідачі порушили порядок проведення атестування й звільнення ОСОБА_1 , визначений Законом України “Про Національну поліцію” та Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі - “Інструкція №1465”). Так, позивач вказував на те, що підстав для направлення його на атестацію не було, а сама атестація проведена не об`єктивно, у зв`язку з чим його звільнення зі служби в поліції є протиправним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі №820/3346/16 позов задоволено.

Скасовано рішення атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01.06.2016 щодо ОСОБА_1 стосовно визнання його таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Скасовано наказ Головного Управління Національної поліції в Харківській області від 14.06.2016 №189 о/с “По особовому складу” в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону.

Поновлено майора поліції ОСОБА_1 з 14.06.2016 на службі в поліції на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

На підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року по справі №820/3346/16 позивача поновлено на роботі згідно з наказом №420 о/с від 01.11.2016 з 14.06.2020.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 грудня 2016 року у справі №820/3346/16 скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову, якою у задоволенні позову відмовив повністю.

Наказом №590о/с від 27.12.2016 позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Дворічанського відділення поліції Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, з 27.12.2016 зі стягненням виплаченого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць. Підставами звільнення: висновок атестаційної комісії № 1 від 01.06.2016, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 №820/3346/16.

Постановою Верховного суду від 07 травня 2020 року по справі №820/3346/16 (адміністративне провадження №К/9901/7821/18) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року повністю і ухвалено нову постанову. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року змінено шляхом зазначення в її резолютивній частині дати поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області – з 15 червня 2016 року. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і направлено справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції – Харківського окружного адміністративного суду. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року залишено без змін.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 у справі № 820/3346/16 адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, адреса: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5), Атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області (адреса: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5) в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу – задоволено. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22764 (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 03 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі № 820/3346/16 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі № 820/3346/16 скасовано в частині негайного виконання рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі № 820/3346/16 залишено без змін.

На підставі постанови Верховного Суду від 07.05.2020, справа №820/3346/16 позивача було поновлено на посаді наказом №172 о/с від 25.06.2020 з 15.06.2016.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.12.2016 до дня поновлення на посаді – 25.06.2020 у розмірі 553056,68, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року затверджено “Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання”, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799. Порядок № 260 був опублікований та набрав чинності 27 травня 2016 року (Офіційний вісник України від № 39).

Таким чином, при визначенні суми стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід застосовувати норми Порядку № 260.

Відповідно до п.3 розділу І “Порядку і умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання”, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Згідно абз.3 п.23 розділу І Порядку № 269, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Згідно пункту 10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 “Про судове рішення в адміністративній справі”, задовольняючи позов про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати.

Відповідно до п.9 розділу І Порядку № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту довідки УКЗ ГУНП в Харківській області від 25.06.2021 № 12/356/1023 вбачається, що відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» наказом ГУНП в Харківській області від 06.02.2018 № 27 о/с ОСОБА_1 встановлено на 01.02.2018 стаж служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, при цьому були зараховані та підтвердженні відповідними наказами строки його служби:

- з 09.11.2001 по 01.11.2015 - служба в органах внутрішніх справ України;

- з 07.11.2015 по 27.12.2016 та з 26.01.2018 по 01.02.2018 - служба в Національній поліції України.

Згідно Довідки № 3 про нараховане та виплачене грошове забезпечення майора поліції ОСОБА_1 з 26.01.2018 по 31.12.2018 останньому нараховано:

- з 26.01.2018 по 31.01.2018 - 1965,83 гривень;

- за лютий 2018 - 6253 гривень;

- за березень 2018 - 5785,5 гривень;

- за квітень 2018 - 5785,5 гривень;

- за травень 2018 - 5785,5 гривень;

- за червень 2018 -12728,65 гривень;

- за липень 2018 -12281,5 гривень;

- за серпень 2018 -12281,48 гривень;

- за вересень 2018 -12013,06 гривень;

- за жовтень 2018 -12385,74 гривень;

- за листопад 2018 -15485,74 гривень;

- за грудень 2018 - 20894 гривень.

Отже загалом у 2018 році позивачу нараховано за роботу від ГУНП в Харківській області грошового забезпечення у розмірі 123645,5 гривень.

Відповідно до Довідки № 4 про нараховане та виплачене грошове забезпечення майора поліції ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 останньому нараховано:

- за січень 2019-17065,98 гривень;

- за лютий 2019-17065,98 гривень;

- за березень 2019 -17065,98 гривень;

- за квітень 2019 -18081,51 гривень;

- за травень 2019-17066,01 гривень;

- за червень 2019 -17066,01 гривень;

- за липень 2019 - 13212,41 гривень;

- за серпень 2019 -17066,02 гривень;

- за вересень 2019 - 20166,02 гривень;

- за жовтень 2019 -17066,02 гривень;

- за листопад 2019-17066,02 гривень;

- за грудень 2019 — 27032,55 гривень.

Отже загалом у 2019 році позивачу нараховано за роботу від ГУНП в Харківській області грошового забезпечення у розмірі 215020,51 гривень.

Відповідно Довідки № 5 про нараховане та виплачене грошове забезпечення майора поліції ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 останньому нараховано:

- за січень 2020 -17919,02 гривень;

- за лютий 2020 -17919,02 гривень;

- за березень 2020 -17919,02 гривень;

- за квітень 2020 -17919,02 гривень;

- за травень 2020 -17919,02 гривень;

- за червень 2020 -18773,04 гривень.

Отже загалом з 01.01.2020 по 30.06.2020 році позивачу нараховано за роботу від ГУНП в Харківській області грошового забезпечення у розмірі 108368,14 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі № 520/10116/2020, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 позивачеві нараховано грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період з 07.05.2020 по 25.06.2020 у розмірі 21278,25 грн., що підтверджується Довідкою № 6.

Обґрунтовуючи розмір грошового забезпечення за період вимушеного прогулу позивач вказує на те, що вимушений прогул тривав з 27.12.2016 по 24.06.2020 (з моменту звільнення на підставі наказу ГУНП в Харківській області від 27.12.2016 № 590 о/с на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 06.12.2016 по дату видачі наказу ГУНП в Харківській області від 25.06.2020 № 172 о/с про поновлення на посаді на виконання постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду), відтак позивач посилається на пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 260 що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Відтак, обчислюючи належну до стягнення за час вимушеного прогулу суму, позивач просить суд враховувати довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача у листопаді 2016 року, яке становило 10833,42 грн. (30 календарних днів, відпрацьованих позивачем), та у грудні 2016 року, яке становило 13592 грн. (27 календарних днів, відпрацьованих позивачем). Позивачем зазначено, що за останні два місяці перебування на посаді грошове забезпечення позивача становило 26439,42 грн.

Таким чином позивач вважає, що розмір його середньоденного грошового забезпечення становить 433,43 (26439,42: 61 день) гривень.

Отже, за період вимушеного прогулу у період із 27.12.2016 по 24.06.2020 (1276 днів), на домку позивача, підлягає відшкодуванню грошове забезпечення в розмірі 553056,68 грн (433,43 грн * 1276 днів).

Суд не погоджується з вказаними доводами та розрахунком позивача зважаючи на наступне.

Наказом ГУНП в Харківській області від 27.12.2016 № 570 о/с було лише скасовано наказ № 420 о/с від 01.11.2016 в частині поновлення ОСОБА_1 з 25.10.2016 на підставі судового рішення, яке в свою чергу скасовувало пункт наказу ГУНП в Харківській області № 189 о/с від 14.06.2016 в частині звільнення позивача через службову невідповідність.

Відтак подія припинення проходження позивачем публічної служби відбулася внаслідок та на підставі видання відповідачем саме наказу від 14.06.2016 № 186 о/с.

Також суд зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 07.05.2020 по справі за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській області звернув увагу на те, що днем звільнення позивача є 14 червня 2016 року вважається останнім днем його роботи. Отже, ОСОБА_1 має бути поновлений на раніше займаній посаді з 15 червня 2016 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 820/4145/16 і від 24 липня 2019 року у справі №826/2008/16.

Суд зауважує, що порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 (далі – Порядок № 100).

Підпунктом «з» пункту 1 розділу І Порядку № 100 встановлено, що Цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Зі змісту пункту 2 розділу II Порядку № 100 вбачається, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Враховуючи викладене, позивач помилково вважає, що розмір середньоденного та середньомісячного грошового забезпечення слід обчислювати з отриманого ОСОБА_1 у листопаді 2016 та грудні 2016 грошового забезпечення, так як подія припинення позивачем публічної служби на підставі наказу від 27.12.2016 № 590 о/с (скасування наказу № 420 о/с від 01.11.2016 в частині поновлення ОСОБА_1 з 25.10.2016 на підставі судового рішення, яке в свою чергу скасовувало пункт наказу ГУНП в Харківські області № 189 о/с від 14.06.2016 в частині звільнення позивача через службову невідповідність) відбулася у грудні 2016, та з огляду на приписи пункту 2 розділу II Порядку № 100 обчислювати середньоденний та середньомісячний заробіток позивача слід виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_1 отриманого за два календарних місяці, що передували грудню 2016, тобто – жовтень 2016 року та листопад 2016 року.

Натомість, позивач продовжив службу в ГУНП в Харківській області з 25.10.2016, на підставі наказу № 420 о/с від 01.11.2016 (на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі № 820/3346/16 в частині негайного поновлення), тобто календарний місяць у жовтні 2016 позивач не працював.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що середньоденний та середньомісячний заробіток ОСОБА_1 внаслідок поновлення на посаді начальника Дворічанського відділення поліції Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 15 червня 2016 року слід вираховувати з отриманого позивачем грошового забезпечення у квітні 2016 року та травні 2016 року, тобто за два календарних місяці, які передували події незаконного звільнення.

Таким чином, відповідно до довідки від 23.06.2021 № 662 про доходи:

- середньомісячна заробітна плата складає – 6630 грн;

- середньоденна заробітна плата складає – 217,38 грн, а не 433,33 як помилково обраховано позивачем.

Суд зауважує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 у справі № 820/3346/16 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській, Атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Стягнено з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22764,03 грн., з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, звернуто до негайного виконання.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі № 820/3346/16 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області – задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі № 820/3346/16 скасовано в частині негайного виконання рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Таким чином, судовими рішенням у справі № 820/3346/16 стягнуто з ГУНП в Харківській області стягнуто з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 15.06.2016 по 25.10.1016 у розмірі 22764,03 грн., з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Наказом ГУНП в Харківській області від 27.12.2016 № 590 о/с, на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 та висновку атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Харківській області, наказ ГУНП в Харківській області від 01.11.2016 № 420 о/с був скасований в частині поновлення ОСОБА_1 .

Суд зазаначає, що відповідно до ч. 2, ч 3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27.12.2016, оскільки 27.12.2016 був останній день служби ОСОБА_1 , відповідно облік періоду вимушеного прогулу слід рахувати з 28.12.2016.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом ГУНП в Харківській області від 23.01.2018 № 17 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу на посаду слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області, відповідно до частини 2 статті 47, статті 52 та частини 1 статті 56 Закону України «Про Національну поліцію» з 26.01.2018, як такого, що прийшов за конкурсом та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції».

Наказом Національної поліції України від 31.07.2018 № 695 о/с ОСОБА_1 присвоєне спеціальне звання «майор поліції», як прийнятому знов на службу.

Наказом ГУНП в Харківській області від 11.09.2018 № 249 о/с ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» призначено на посаду начальника Дворічанського відділення поліції Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Відповідно до довідки УКЗ ГУНП в Харківській області від 25.06.2021 № 12/356/1024 з 28.12.2016 по 25.01.2018 - 01 рік 00 місяців 27 днів ОСОБА_1 , фактично не проходив службу в Національній поліції України.

Змістом статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв`язку із здійсненим ним або його близькою особою повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому грошової компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а у випадку неможливості поновлення - у розмірі дворічного середнього заробітку.

У разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Крім того, оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника передбачена статтею 236 КЗпП України, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Склад трудового майнового правопорушення утворюють його елементи, що одночасно є умовами матеріальної відповідальності роботодавця, а саме: неналежне виконання роботодавцем своїх трудових обов`язків (протиправні дії або бездіяльність); наявність майнової шкоди у вигляді втраченої працівником заробітної плати; причинний зв`язок між неналежним виконанням роботодавцем трудових обов`язків і заподіяною шкодою; вина роботодавця.

Для притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності необхідні усі чотири зазначені вище умови.

До вказаних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 640/10536/19.

Ураховуючи наведену правову позицію, а також фактичні обставини справи, варто констатувати, що час з 28.12.2016 по 25;01.2018, тобто 01 рік 00 місяців 27 днів (392 дні), упродовж якого ОСОБА_1 у ГУНП в Харківській області не працював, є вимушеним прогулом в розумінні трудового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.02.2021 по справі № 294/725/19 дійшов до аналогічних висновків та зауважив, що аналіз положень КЗпП України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необгрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

Вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених статтями 235,236 КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Подібна правова позиція також викладена у постанові від 27 травня 2021 року по справі № 460/52/20.

Суд не вважає весь період з 28.12,2016 по 06.05.2020 вимушеним прогулом, оскільки позивач не був позбавлений можливості з 26.01.2018 проходити службу в Головному управління Національної поліції в Харківській області та отримувати заробітну плату.

Відтак ОСОБА_1 не міг виконувати роботу у зв`язку з незалежних від нього причин з 28.12.2016 по 25.01.2018 (тобто 01 рік 00 місяців 27 днів).

Стаття 235 КЗпП України встановлює відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштування.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не був позбавлений права отримувати заробітну плату та працевлаштуватися в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області.

Позаяк середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.12.2016 по 25.01.2018, тобто за 01 рік 00 місяців 27 днів.

Оскільки позивач повинен повернути до каси УФЗБО ГУНП в Харківські області безпідставно отримані у грудні 2016 році 781,88 грн та у січні 2017 році 5023,5 грн, що загалом складає 5805,35 грн то сума стягнення, яка підлягає задоволенню на користь позивача складає 79407,61 грн (85212,96 - 5805,35 = 79407,61).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновків про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 28 грудня 2016 року по 25 січня 2018 року в розмірі 79407,61 грн.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 28 грудня 2016 року по 25 січня 2018 року в розмірі 79407,61 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Тітов