Рішення № 99359640, 03.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 вересня 2021 року № 520/11244/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років з застосуванням норми Закону “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ ст.50- 1, які діяли на момент призначення пенсії, тобто станом на 12.02.2004 року і передбачали перерахунок пенсії у розмірі 90% заробітної плати, без обмеження її розміру;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 року, здійснити позивачу перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Донецької області № 21-85-186 від 07.12.2020 р., виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01 січня 2020 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно при здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про прокуратуру” №1789-XII зменшено відсотковий розмір пенсії за вислугу років з 90 до 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, а також обмежено його пенсію десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 01.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача, у встановлений судом строк, подав до суду відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки з 14.12.2019, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 у справі № 7-р(ІІ)/2019, перерахунок пенсій проводиться відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (у разі прийняття нормативно - правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури).

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

На підставі особистої заяви позивача 02.02.2021 № 522 до відділу обслуговування громадян № 20 (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку пенсії згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 07.12.2020 № 21-85-186 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, Управлінням з 02.02.2021 проведено перерахунок перерахування пенсій від заробітної плати на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 07.12.2020 № 21-85- 186 з 01.10.2020 у розмірі 60% заробітної плати та з обмеженням максимального розміру пенсій відповідно до законодавства. Розмір пенсії з 01.10.2020 склав 17120,00 грн., з 01.12.2020 - 17690 грн.

Відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Отже максимальний розмір пенсії з 01.10.2020 - 17120,00 грн., а з 01.12.2020- 17690,00 грн.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав свою правову позицію, викладену у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд установив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує на пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру”.

07 грудня 2020 року Донецькою обласною прокуратурою було видано довідку №21-85-186 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Заробітна плата станом на 11.09.2020 року становить 61798,80 грн. (а.с.17).

Позивач звернувся до Шевченківського ОУПФУ м. Харкова із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Донецької обласної прокуратури №21-85-186 від 07.02.2020 року (а.с. 9).

02.05.2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області зі скаргою, у якій зазначив про необхідність здійснення перерахунку пенсії у розмір 90 % від суми місячної заробітної плати та без обмеження її максимальним розміром (а.с.10).

Листом від 25.05.2021 № 6106-9449/С-02/8-2000/21 позивачу повідомлено, що на підставі довідки від 07.12.2020 № 21-85-186, виданої Донецькою обласною прокуратурою, Вам з 01.10.2020 проведено перерахунок пенсії із застосуванням норм статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-ІV «Про прокуратуру».

Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень. Розмір пенсії до виплати з обмеженням, передбаченим абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VІІ, з 01.10.2020 року склав 17120,00 грн., з 01 12.2021 року складає 17690,00 грн. Доплата за період з 01.10.2020 року по 28.02.2021 року нарахована на квітень поточного року. Перерахунок здійснено відповідно до чинного законодавства (а.с.11-12).

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.02.2017 року по справі № 639/8824/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 90 % від суми місячної (чинної) заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 на підставі довідки прокуратури Донецької області від 04.04.2016 за № 18-57-864. Скасовано рішення Комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова протокол № 3 від 27.01.2017 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Харкова провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 за № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-111, що діяла станом на лютий 2004 року), виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Донецької області про заробітну плату від 04.04.2016 за № 18-57-864, починаючи з 01.02.2017, без обмеження її максимального розміру та здійснити відповідні виплати з вищевказаного розрахунку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 року по справі №639/8824/16-а апеляційну скаргу Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова залишено без задоволення. Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.02.2017р. по справі № 639/8824/16-а залишено без змін.

Щодо необхідності здійснення перерахунку пенсії позивача виходячи з 90% грошового забезпечення в постанові також зазначено, що на час набуття позивачем права на пенсійне забезпечення за ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року було встановлено його право на отримання пенсії у розмірі 90 % за відповідною посадою.

Рішення судів набрали законної сили.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, фактично позивач не погоджується з тим, що перерахунок його пенсії на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 07 грудня 2020 року №21-85-186 здійснено виходячи з 60% грошового забезпечення, а не 90% грошового забезпечення, а також застосовано обмеження пенсії максимальним розміром.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Щодо здійснення перерахунку пенсії позивача виходячи з 60% грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

На дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ), частина перша якої (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною сімнадцятою цієї статті, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ (далі Закон №3668-VI) визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до ... законів України ... "Про прокуратуру", ..., не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII).

За змістом частин першої - третьої статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення передбачено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур.

Порядок пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури урегульовано статтею 86 Закону №1697-VII, відповідно до частини другої якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Крім того, як визначено у абзаці шостому частини п`ятнадцятої зазначеної статті максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Суд зазначає, що спір у цій справі стосується правомірності обчислення пенсійної виплати позивачу з 01.10.2020 у розмірі 60% місячної (чинної) заробітної плати за відповідною (прирівняною) посадою прокурора та обмеження пенсії максимальним розміром, що становить десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Судовими рішеннями по справі №639/8824/16-а встановлено, що з 12 лютого 2004 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії) у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати. Загальний стаж роботи позивача становив 38 років 3 місяці 3 дні, у тому числі на прокурорсько-слідчих посадах – 21 рік 12 днів.

На момент призначення позивачу пенсії за вислугу років у 2004 році чинною редакцією статті 50-1 Закону №1789-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають прокурори за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі - роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років; пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії, а за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, відповідачем проведено перерахунок позивачу пенсії за вислугу років з 01.10.2020 року відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" виходячи з 60% грошового забезпечення.

У відзиві на позов представник пенсійного органу зазначив, що позивачу здійснено перерахунок пенсії виходячи з 60% від заробітної плати. Загальний розмір пенсії склав 17 690,00 грн. Також повідомлено, що при здійсненні перерахунку пенсії було застосовано обмеження пенсії максимальним розміром. При цьому, пенсійний орган посилався на положення ч.20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".

Разом з цим, станом на 01.10.2020 року питання пенсійного забезпечення прокурорів урегульовані статтею 86 Закону №1697-VII, частиною другою якої передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати прокурора.

Згідно зазначеного перерахунку пенсії, з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром пенсійна виплата з 01.10.2020 року, позивачу здійснено перерахунок пенсії виходячи з 60% від заробітної плати. З 01.10.2020 року по 30.11.2020 року розмір пенсії позивач склав 17 120,00 грн., з 01.12.2020 року - 17 690,00 грн.

Щодо посилання позивача на те, що внаслідок застосування до нього положень частини другої та абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII щодо обчислення пенсії у розмірі 60% від чинного місячного заробітку та з встановленням максимального розміру пенсійної виплати відбулось звуження існуючих прав і свобод, адже за рішеннями Пролетарського районного суду м. Донецька та Жовтневого районного суду м. Харкова розмір його пенсії до 01.10.2020 року був обчислений виходячи з 90% заробітку та без застосування будь яких обмежень, суд вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до статей 147, 151-2 та 152 Основного Закону Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України; рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

На сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував практику стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.

Так, у Рішенні від 08.10.2008 №20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

У Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

У Рішенні Конституційного Суду від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства.

Тобто, одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.

За обставин цієї справи суд визнає помилковими доводи позивача про звуження його права на пенсійне забезпечення, оскільки внаслідок перерахунку пенсії з 01.10.2020 не відбулось зменшення її розміру, що виключає можливість висновку про погіршення становища позивача з огляду на застосування до нього чинних положень статті 86 Закону №1697-VII. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Окрім того, у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.

Дії пенсійного органу стосовно перерахунку пенсії позивача у цій справі ґрунтуються на положеннях чинного на момент виникнення та реалізації права на такий перерахунок закону, відступ від якого напряму б суперечив частині другій статті 19 Конституції України.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами цієї справи і наявними у ній доказами, суд дійшов висновку про те, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб`єкта владних повноважень).

Разом з цим, дотримання вимог статті 46 Конституції України у спірних відносинах гарантується внаслідок поширення на позивача правила про здійснення перерахунку пенсії у разі збільшення заробітку чинних прокурорів.

Водночас, як визначено частиною першою статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Конституційний Суд України у абзаці другому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 16.10.2007 №8-рп/2007 зазначив, що гарантована частиною першою статті 24 Конституції України рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов`язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов`язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені.

Тобто, гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Рівність та недопустимість дискримінації особи є конституційними принципами національної правової системи України, а також фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (стаття 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 14), Протоколі №12 до неї (стаття 1) та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статті 1, 2, 7).

Крім того, у Європейській соціальній хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною згідно із Законом України від 14.09.2006 №137-V передбачено, що держави-сторони зобов`язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (стаття 12).

Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов`язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.

З урахуванням вищевикладеного, застосування при обчисленні пенсійної виплати позивачу положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, яка на дату такого перерахунку (з 01.10.2020 року) втратила чинність, неодмінно призведе до ситуації непрямої дискримінації інших пенсіонерів з числа прокурорів та суперечитиме принципу дії законів у часі.

В силу пункту 3 частини першої статті 1 Закону України від 06.09.2012 №5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Отже, застосування при обчисленні пенсії позивача з 01.10.2020 року положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які втратили чинність, щодо визначення розміру пенсійної виплати виходячи з 90% місячного заробітку не відповідатиме конституційному принципу рівності перед законом та суперечитиме приписам статті 24 Конституції України.

В свою чергу, застосування у спірних відносинах положень частини другої статті 86 Закону №1697-VII не суперечить приписам статті 22 Основного Закону України, адже обсягом набутого права позивача є конкретний матеріальний (грошовий) вираз пенсійної виплати, що за обставин цієї справи внаслідок здійснення спірного перерахунку не зменшився.

Із врахуванням вищевикладеного, приходить до висновку, що вимоги позивача в частині проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01.10.2020 виходячи з 90% заробітної плати не підлягають задоволенню.

Щодо обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, суд зазначає наступне.

На момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії та на час здійснення такого перерахунку, чинна редакція частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII передбачала, що максимальний розмір пенсії прокурорських працівників не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказані положення не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

Із врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що при перерахунку пенсії позивача пенсійним органом обґрунтовано застосовано обмеження максимального розміру пенсії, встановлене вищезгаданими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 (справа №704/87/17), від 03.04.2018 (справа №361/4922/17), від 15.05.2019 (справа №554/4191/17), від 21.11.2019 (справа № 161/14321/16-а), від 21.05.2020 (справа №554/10510/16-а).

Посилання позивач, серед іншого, а на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.11.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Аналогічний висновок також викладений Верховним Судом у постановах від 24.07.2018 у справі №554/10456/16-а та від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що до проведення спірного перерахунку позивач отримував пенсію за вислугу років в більшому розмірі, аніж після її перерахунку.

Доводи позивача про те, що пенсія за вислугу років йому призначена до 01.01.2016, а тому в силу приписів абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI на нього не поширюються обмеження максимального розміру пенсійної виплати, суд вважає помилковими з наступних підстав.

Пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Тобто, для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №580/234/19, від 17.09.2020 у справі №826/11471/18, від 24.09.2020 у справі №640/5854/19.

Крім того, у постанові від 10.12.2020 у справі №580/492/19 Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

За обставин цієї справи перевищення максимального розміру пенсії позивача стало результатом її перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, а тому до регулювання цих правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку.

Зазначені положення Закону №3668-VI та абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.01.2021 у справі №344/1326/17, від 29.01.2021 у справі №646/6177/17, що також застосовується судом при вирішенні даної справи відповідно до до ч.5 ст. 242 КАС України.

Із врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що обмеження максимального розміру пенсії прокурорських працівників десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність передбачене чинними нормативно-правовими актами, тобто ґрунтується на вимогах закону. Відповідне обмеження не призвело до звуження права позивача на належний соціальний захист, адже суду не надано доказів, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір зменшився.

Вказаний висновок також міститься в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року по справі № 440/7617/20, ухвалою Верховного Суду у цій же справі від 22.07.2021 р., якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року по справі № 440/7617/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Стосовно інших посилань позивача у адміністративному позові, то суд їх не приймає з огляду на необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких підстав, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Питання щодо понесених позивачем судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03 вересня 2021 року.

Суддя Бадюков Ю.В.