Рішення № 99359536, 02.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 вересня 2021 року № 520/11146/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення невиплаченого грошового забезпечення та заборгованості з індексації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту – відповідач, Департамент), в якому просить суд:

- стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) невиилачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 (включно) в розмірі 6846 грн. 00 коп. (шість тисяч вісімсот сорок шість гривень, 00 коп.);

- стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРГІОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 (включно) в розмірі 3375 грн. 17 коп. (три тисячі триста сімдесят п`ять гривень 17 коп.);

- стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп. (чотири тисячі гривень, 00 коп.).

В обґрунтування позовних вимог вказав, що позивач перебуває на службі в Управлінні патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції та отримує грошове забезпечення відповідно до ЗУ “Про Національну поліцію”. Під час проходження служби відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась доплата за несення служби у нічний час та індексація грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 01.07.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач у період з 07.11.2015 по теперішній час проходить службу в управлінні патрульної поліції в Харківській області.

Відповідно до інформації щодо несення служби у нічний час співробітником УПП в Харківській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 , судом встановлено, що позивач у період з листопада 2015 по лютий 2018 року відпрацював наступну кількість годин: листопад 2015 року – 0 годин, грудень 2015 року – 64 годин, січень 2016 року – 64 години, лютий 2016 року – 24 години, березень 2016 року – 64 години, квітень 2016 року – 64 годин, травень 2016 року – 48 годин, червень 2016 року – 56 години, липень 2016 року – 48 годин, серпень 2016 року – 56 годин, вересень 2016 року – 40 годин, жовтень 2016 року – 56 годин, листопад 2016 року – 24 години, грудень 2016 року – 48 годин, січень 2017 року – 48 годин, лютий 2017 року – 32 години, березень 2017 року – 56 годин, квітень 2017 року – 56 годин, травень 2017 року – 56 годин, червень 2017 року – 56 годин, липень 2017 року – 64 години, серпень 2017 року – 56 годин, вересень 2017 року – 32 години, жовтень 2017 року – 56 години, листопад 2017 року – 48 годин, грудень 2017 року – 48 годин, січень 2018 року – 16 годин, лютий 2018 року – 24 години (а.с.29).

Суд зазначає, що у листопаді 2015 року позивач не відпрацював жодної години у нічний час у зв`язку з чим, відповідно до відомостей про грошове забезпечення за період з 2015 по 2018 року судом встановлено, що позивачем не отримувалось грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а також не отримувалась індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 (а.с.23-28).

З метою стягнення у судовому порядку заборгованості з індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11 листопада 2015 (далі Постанова), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови встановлено виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, визначаються Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 №260, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 за № 669/28799 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Відповідачем розраховано та підтверджується факт несення позивачем служби в нічний час саме за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, суд приходить до висновку про не дотримання суб`єктом владних повноважень порядку обліку фактичного часу такої служби у нічний час не може бути підставою для звільнення від виплати зазначеної доплати.

Отже, враховуючи встановлений факт відпрацювання позивачем у спірний період, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на належне грошове забезпечення, в даному випадку належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно) та зобов`язання вчинити такі дії.

Також, відносно посилань представника відповідача на положення пункту 11 розділу І Порядку №260, яким визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення, суд зазначає наступне. Положення вказаної норми не розповсюджуються на право звернення до суду в порядку статті 233 КЗпП, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Посилання відповідача на відсутність відповідних довідок про облік несення поліцейськими служби в нічний час, які повинні оформлюватись підрозділом, в якому позивач проходив службу, суд відхиляє, оскільки у наданому відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує сам факт несення позивачем служби в нічний час у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року,

У зв`язку з чим суд зазначає, що право позивача на отримання такої доплати не повинно ставитися в залежність від оформлення підрозділом, в якому позивач проходив службу, довідок про несення позивачем служби в нічний час.

Також суд зазначає, що матеріали справи містять відповідну довідку про несення позивачем служби в нічний час у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 року по справі № 2140/1763/18 (номер у ЄДРСР 90425274).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо частини позовних вимог про стягнення індексації грошового забезпечення, судом встановлено наступне.

За приписами ч. 5 ст. 94 Закону України Про національну поліцію грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із абзацом другим статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 3 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно із статтею 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із статтею 6 Закону України Про індексацію грошових доходів населення у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Доказів здійснення виплати індексації грошового забезпечення за спірний період відповідачем не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою належного способу захисту порушеного права позивача, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо нездійснення нарахування та виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 (включно) та зобов`язання вчинити такі дії.

При цьому, здійснення нарахування індексації грошового забезпечення та доплати за службу в нічний час є дискреційними повноваженнями відповідача і у разі здійснення розрахунку позивачем або судом із застосуванням певних методик та показників для такої виплати останні фактично переберуть на себе відповідні функції, що є недопустимим.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договір про надання правової допомоги від 29.03.2021 №29/03/2021/154 з адвокатським бюро - Адвокатське бюро “Юлії Крат” (а.с.13-17).

Пунктом 6.1. Договору визначено, що адвокатське бюро має право на отримання гонорару у зв`язку з виконанням доручення Клієнта у порядку, встановленому цим договором.

Клієнт сплачує на користь Адвокатського бюро в якості оплати послуг за Договором грошові кошти у національній валюті – гривні 30% від суми, що стягнута на користь Клієнта у зв`язку з виконанням цього Договору (п. 6.2. Договору).

Відповідно до п. 6.3. Договору передбачено, що Клієнт сплачує/передає на користь Адвокатського бюро суму, передбачену п. 6.2., у триденний строк з дня отримання грошових коштів, що стягнуті у зв`язку з виконанням цього Договору.

Згідно акту здачі-приймання наданої правової допомоги №1 до договору про надання правової допомоги № 29/03/2021/154 від 29.03.2021, розмір правової допомоги складає 4000,00 грн., а саме: 1000,00 грн. – складання і направлення адвокатських запитів, збір інформації та документів, надання консультації (1 година); 3000,00 грн. - формування правової позиції, підготовка стратегії захисту та узгодження її з клієнтом, складання, оформлення (формування доказової бази, систематизація, групування доказів, додатків до позовної заяви, роздруківка, посвідчення копій документів, забезпечення підписання) та подання позовної заяви (3 год.) (а.с.18).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу слід враховувати таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує таке.

Предметом спору у цій справі є стягнення на користь позивача доплати за службу в нічний час в розмірі 6846,00 грн. та індексації в розмірі 3375,17 грн., в той час як правничу допомогу адвокатом визначено у розмірі 4000 грн.

Суд враховує заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складність справи та наявність усталеної судової практики в аналогічних справах, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, і робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн., так як саме такий розмір правової допомоги є співмірним заявленим позовним вимогам та частковому їх задоволенню.

Щодо відсутності доказів сплати правової допомоги адвокату (квитанцій, платіжних доручень, банківських чеків, тощо), суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті."

Суд зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Отже, відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 21 січня 2021 року № 280/2635/20 (провадження №К/9901/29763/20).

Надаючи оцінку наданим вище документам, частковому задоволенню позовних вимог, суд, вважає за необхідне зазначити, що складність даної справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт не є співмірними із заявленою сумою на відшкодування витрат на правничу допомогу, а тому позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковму задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення невиплаченого грошового забезпечення та заборгованості з індексації – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України щодо нездійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно).

Зобов`язати Департамент Патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд.3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) нарахування та виплату грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно).

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо нездійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 (включно).

Зобов`язати Департамент Патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд.3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 (включно).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд.3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) витрати, пов`язані з правничою допомогою у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02 вересня 2021 року.

Суддя Бадюков Ю.В.