Ухвала суду № 99359387, 02.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

02 вересня 2021 року №520/16467/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотранс Плюс" про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотранс Плюс" до Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, треті особи: Конкурсний комітет з визначення автомобільних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, Харківська обласна державна адміністрація про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтотранс Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації про проведення Конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що відбудеться 20 вересня 2021 р., в частині конкурсного об`єкту № 7: приміські автобусні маршрути №1592 Харків - Пісочин; №1502 Харків - Люботин; №1184 Харків — Люботин (Караван), №1168 Харків - Солоницівка; №1502-А Харків - Люботин через Старий Люботин;

- визнати протиправними дії Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації щодо оголошення Конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що відбудеться 20 вересня 2021 р., шляхом публікації 19.08.2021 р. в газеті «Слобідський край» № 67 (22916) та 18.08.2021 р. на офіційному сайті Харківської обласної державної адміністрації https://kharkivoda.gov.ua/ru/oblasna-derzhavna-administrasiya /propozitsiyi/119/111306, в частині об`єкту конкурсу № 7: приміські автобусні маршрути №1592 Харків - Пісочин; №1502 Харків - Люботин; №1184 Харків - Люботин (Караван), №1168 Харків - Солоницівка; №1502-А Харків- Люботин через Старий Люботин.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотранс Плюс" через канцелярію суду 01.09.2021 року подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- зупинити дію рішення Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 44243911, 61200, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`і?зд, 4 поверх) про проведення Конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що відбудеться 20 вересня 2021 року, в частині об`єкту конкурсу № 7: приміські автобусні маршрути №1592 Харків – Пісочин; №1502 Харків – Люботин; №1184 Харків – Люботин (Караван), №1168 Харків - Солоницівка; №1502-А Харків- Люботин через Старий Люботин;

- заборонити Конкурсному комітету з визначення автомобільних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 4 поверх) та філії «Харківавтотранссервіс» УДП «Укрінтеравтосервіс» (код ЄДРПОУ ВП:38085536, місцезнаходження: Україна, 61124, Харківська обл., місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 129), як визначеному Управлінням транспорту Харківської обласної державної адміністрації Робочому органу з організації Конкурсу, вчиняти дії з: організації та проведення Конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, в частині об`єкту конкурсу № 7: приміські автобусні маршрути №1592 Харків – Пісочин; №1502 Харків – Люботин; №1184 Харків – Люботин (Караван), №1168 Харків - Солоницівка; №1502-А Харків- Люботин через Старий Люботин, а також з затвердження результатів цього Конкурсу.

Позивач - ТОВ «Укравтотранс Плюс» просить здійснити заходи для забезпечення позову, обґрунтовуючи свої доводи очевидною протиправністю оскаржуваного рішення та дій Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що Рішення Конкурсного комітету, оформленого Протоколом № 4 за результатами Конкурсу, який відбувся 29.08.2019 р. стосовно приміських автобусних маршрутів №1592 Харків – Пісочин; №1502 Харків – Люботин; №1184 Харків – Люботин (Караван), №1168 Харків - Солоницівка; №1502-А Харків- Люботин через Старий Люботин, та переможцем якого став ТОВ «Укравтотранс Плюс», станом на дату оголошення нового Конкурсу, а саме: на 18.08.2021 р. - не скасоване та є чинним.

Заявник, посилаючись на ч.1 ст.43 Закону України «Про автомобільний транспорт» підприємство ТОВ «Укравтотранс Плюс», зазначає, що він вже є визнаним Конкурсним комітетом переможцем, відбувшогося 29.08.2019 р. Конкурсу на отримання права здійснювати регулярні пасажирські перевезення на автобусних маршрутах: №1592 Пісочин – Харків (АС «Холодна гора») №1502 Люботин –Харків (АС «Холодна гора»), №1184 Люботин (Караван) – Харків ( АС «Холодна гора»), №1168 Солоницівка – Харків ( АС «Холодна Гора»), №1502 –А Люботин – Харків (АС «Холодна Гора) через старий Люботин, починаючи з 09.09.2019 року (згідно до Конкурсних умов) та на законних підставах здійснює перевезення пасажирів на вищезазначених приміських автобусних маршрутах.

Згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.

Підстави забезпечення позову визначені статтею 150 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАСУ забезпечення позову допускається якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 ст. 154 КАСУ встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В силу приписів частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У заяві про забезпечення позову ТОВ «Укравтотранс Плюс» просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову та наводить доводи щодо необхідності застосування таких заходів за наявності очевидних ознак заподіяння небезпеки, шкоди правам та інтересам позивача.

Суд зауважує, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Предметом оскарження у справі № 520/16476/21 є визнання протиправним та скасування рішення Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації про проведення Конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що відбудеться 20 вересня 2021 р., в частині об`єкту конкурсу № 7: приміські автобусні маршрути №1592 Харків-Пісочин; №1502 Харків-Люботин; №1184 Харків-Люботин (Караван), №1168 Харків-Солоницівка; №1502-А Харків-Люботин через Старий Люботин, а також визнання протиправними дій Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації щодо оголошення Конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що відбудеться 20 вересня 2021 р., шляхом публікації 19.08.2021 р. в газеті «Слобідський край» № 67 (22916) та 18.08.2021 р. на офіційному сайті Харківської обласної державної адміністрації в частині об`єкту конкурсу № 7: приміські автобусні маршрути №1592 Харків – Пісочин; №1502 Харків – Люботин; №1184 Харків – Люботин (Караван), №1168 Харків - Солоницівка; №1502-А Харків- Люботин через Старий Люботин.

У абзаці другому пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що наразі відповідачем оголошено про проведення Конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що відбудеться 20 вересня 2021 р., шляхом публікації 19.08.2021 р. в газеті «Слобідський край» № 67 (22916) та 18.08.2021 р. на офіційному сайті Харківської обласної державної адміністрації в частині об`єкту конкурсу № 7: приміські автобусні маршрути №1592 Харків – Пісочин; №1502 Харків – Люботин; №1184 Харків – Люботин (Караван), №1168 Харків - Солоницівка; №1502-А Харків- Люботин через Старий Люботин.

Отже, розпочалась процедура проведення оскаржуваного Конкурсу.

Наведені в адміністративному позові та в цій заяві обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Доцільність вжиття заходів про забезпечення позову в даному разі полягає в тому, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача ТОВ «Укравтотранс Плюс», як переможця Конкурсу 29.08.2019 р. який фактично здійснює автоперевезення за вищезазначеними приміськими автобусними маршрутами, будуть значно погіршені та порушені якщо такі заходи забезпечення не будуть застосовані.

Суд враховує, що відкриття провадження у цій справі не зупиняє проведення Конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що відбудеться 20 вересня 2021 року, зокрема за об`єктом конкурсу № 7: приміські автобусні маршрути №1592 Харків – Пісочин; №1502 Харків – Люботин; №1184 Харків – Люботин (Караван), №1168 Харків - Солоницівка; №1502-А Харків- Люботин через Старий Люботин та в подальшому може призвести до того, що на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, буде необхідно відновлювати порушені права та інтереси позивача шляхом вчинення певних дій.

Важливість та терміновість забезпечення позову обумовлені тим, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може зумовити виникнення інших спорів, для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль шляхом ініціювання нових судових процесів, що потягне за собою матеріальні витрати, або взагалі призведе до неможливості відновити порушені права позивача

Належні та допустимі письмові докази в обґрунтування доводів наведених в Заяві про забезпечення позову, - подано разом з цією Заявою та адміністративним позовом, та відповідно містяться в доданих матеріалах.

Суд вважає доведеним позивачем існування обставин, визначених у статті 150 КАС України, для забезпечення позову.

Також суд виходить з того, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Враховуючи зазначене, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявником були наведені належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки у разі задоволення позову для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде знов звертатися до суду за поверненням сплачених до держбюджету коштів, внаслідок чого докладати певних зусиль та нести витрати.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суд під час розгляду справи повинен об`єктивно та всебічно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, встановити дійсні факти, які мають значення для справи.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову в Україні враховує європейський досвід щодо забезпечення адміністративного позову в адміністративному судочинстві, який акумульовано у Рекомендації NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року (далі - Рекомендація).

Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Згідно Рекомендацій, термін "адміністративний акт" означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь- який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.

У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.

Згідно вищезазначеної Рекомендації рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади.

Пунктом «б» Імплементацій вищезазначених Рекомендацій передбачено, що ухвалюючи рішення щодо запиту про зупинення, адміністративному і, якщо цього не виключає закон, судовому органу слід ураховувати суспільний інтерес, а також і права й інтереси третіх осіб.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Отже, враховуючи викладені вище обставини та доводи заяви про забезпечення позову, надані докази в обґрунтування поданої заяви, суд відзначає про наявність обставин, що можуть призвести до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, враховуючи наявність направленості на протиправність рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову підлягає задоволенню.

Керуючись статями 150-154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотранс Плюс" про забезпечення позову по адміністративній справі № 520/16467/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотранс Плюс" до Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, треті особи: Конкурсний комітет з визначення автомобільних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, Харківська обласна державна адміністрація про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними - задовольнити.

Зупинити дію рішення Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 44243911, 61200, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`і?зд, 4 поверх) про проведення Конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що відбудеться 20 вересня 2021 року, в частині об`єкту конкурсу № 7: приміські автобусні маршрути №1592 Харків – Пісочин; №1502 Харків – Люботин; №1184 Харків – Люботин (Караван), №1168 Харків - Солоницівка; №1502-А Харків- Люботин через Старий Люботин.

Заборонити Конкурсному комітету з визначення автомобільних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 4 поверх) та філії «Харківавтотранссервіс» УДП «Укрінтеравтосервіс» (код ЄДРПОУ ВП:38085536, місцезнаходження: Україна, 61124, Харківська обл., місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 129), як визначеному Управлінням транспорту Харківської обласної державної адміністрації Робочому органу з організації Конкурсу, вчиняти дії з: організації та проведення Конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, в частині об`єкту конкурсу № 7: приміські автобусні маршрути №1592 Харків – Пісочин; №1502 Харків – Люботин; №1184 Харків – Люботин (Караван), №1168 Харків - Солоницівка; №1502-А Харків- Люботин через Старий Люботин, а також з затвердження результатів цього Конкурсу.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 02 вересня 2021 року.

Суддя Кухар М.Д.