Рішення № 99359340, 02.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2021 р. № 520/15345/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про закінчення виконавчого провадження №61048755 та №61048872 від 20.11.2020, винесені державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Щедріною Валерією.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанова винесені всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 було відкрито спрощене провадження у даній справі.

Матеріалами справи підтверджено, що сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного провадження.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався. Відповідні документи у встановлений строк до суду не надходили.

Згідно ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.11.2019 Харківським окружним адміністративним судом було розглянуто справу №520/9799/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області щодо обмеження граничним розміром пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії з 01 березня 2017 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області провести перерахунок пенсії позивачу з 01.03.2017 та подальші перерахунки без обмеження її граничним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області здійснювати виплату пенсії: ОСОБА_1 згідно п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992; №418 (в редакції постанові КМУ від 09.08.2005 №713) з 01 березня 2017, з урахуванням вже виплаченої пенсії та без обмеження граничним розміром. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1536,80 гривень.

Вищезазначене рішення суду набрало законної сили 29.11.2019.

28.01.2020 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на виконання рішення було відкрито ВП №61048755 на здійснення перерахунків пенсії та ВП №61048872 - на здійснення виплат пенсії.

Позивачем зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківський області рішення суду виконувалось до червня 2021 року. Так, в особовій справі ОСОБА_1 містилист данні щодо перерахунку пенсії позивача. З копії довідки про доходи вбачається, що з березня 2020 року розмір пенсії позивача складав 23773,38 грн.

Проте, позивачем зазначено, що у 2021 році перерахунок було зроблено 23.06.2021 у бік зменшення і у липні 2021 року ОСОБА_1 отримав пенсію, зменшену за розміром, у сумі 20076,66 грн.

Направивши до Головного управління ПФУ в Харківській області електронне звернення №ВЕБ-20001-ФС-21-057879 від 30.06.2021, в якому позивач просив надати роз`яснення щодо підстав скасування розміру пенсії.

ОСОБА_1 отримав відповідь від 27.07.2021 №9045-14153/0-02/8-2000/21, у якій зазначено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №520/9799/19 виконано в повному обсязі і що воно не містить зобов`язань для ГУПФУ в Харківській області проводити виплату пенсії після подальших перерахунків згідно з п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713), без обмеження граничним розміром. Також зазначено, що з 01.03.2020 було помилково проведено перерахунок пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713) без обмеження граничним розміром.

Під час ознайомленні з матеріалами ВП №61048755 на здійснення перерахунків пенсії та ВП №61048872 - на здійснення виплат пенсії представником позивача було виявлено, що обидва виконавчі провадження закінчені 20.11.2020 на підставі їх виконання в повному обсязі, про що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Щедріною Валерією було винесено відповідні постанови. Виконання в повному обсязі відповідач констатував на підставі листа ГУ ПФУ в Харківській області про те, що ним рішення суду виконано.

Так, з позовної заяви встановлено, що позивачем не отримана донарахована пенсія за період з 2017 по 2019 р.р., щорічні перерахунки пенсії не здійснюються.

Позивач вважаючи дії відповідача щодо винесення постанов про закриття виконавчих проваджень протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає, що відповідно до п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», на який посилався відповідач в оскаржуваних постановах як на підставу його закінчення, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Обставини справи, викладені у цьому позові, говорять про той факт, що рішення суду не виконане.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.03.2020 по справі №750/11948/17, зазначив, наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обов`язковості виконання рішень, відповідно статті 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями статтями 48-62 Закону України «Про виконавче провадження», а порядок виконання рішень немайнового характеру - нормами статей 63-67 вказаного Закону.

Так, відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (далі - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідачем при винесенні оскаржуваних постанов про закінчення виконавчого провадження №61048755 та №61048872 від 20.11.2020 було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 271-272, 287, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 43315445) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови про закінчення виконавчого провадження №61048755 та №61048872 від 20.11.2020, винесені державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Щедріною Валерією.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ЄДРПОУ 43315445).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов