Ухвала суду № 99359244, 01.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання поновлення процесуального строку

01 вересня 2021 року справа № 520/3024/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) про: 1) визнання протиправною бездіяльності Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 9951) у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30.03.2017 року по 29.01.2021 року; 2) зобов`язання Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 9951) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30.03.2017 року по 29.01.2021 року включно; 3) зобов`язання Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 9951) подати протягом місяця, з дня набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України,-

встановив:

Позов було отримано судом 25.02.2021р. Ухвалою суду від 01.03.2021р. позов було прийнято до розгляду.

29.03.2021р. до суду надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку на звернення до суду.

29.03.2021р. до суду надійшов відзив на позов.

31.03.2021р. заявник ознайомився із справою.

01.04.2021р. судом було постановлено ухвалу про залишення позову без руху, де зазначено, що у спірних правовідносинах строк звернення до суду складає один місяць.

За твердженням заявника з 15.03.1995р. по 30.03.2017р. тривала військова служба у Лавах Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника Загону від 30.03.2017р. заявник на підставі п.п. «ї» п.1 ч.8 ст.26 Закону України «Про військову службу і військовий обов”язок» був звільнений з військової служби, виключений із списків Військової частини, знятий з усіх видів забезпечення.

Показник обчисленої Загоном вислуги років заявника склав – 35р. 01м. 27 днів.

З 31.03.2021р. заявник знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області у якості пенсіонера за вислугою років по лінії Адміністрації Державної прикордонної служби України і отримує відповідну пенсію.

У межах справи №820/1784/17 заявник оскаржував правильність обчислення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні і постановою Верховного Суду від 14.07.2020р. позов заявника було задоволено частково.

У межах справи №520/3702/19 заявник оскаржував правильність обчислення та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2015р.-30.03.2017р. і рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2019р. позов заявника було задоволено, унаслідок чого Загоном 16.08.2019р. було складено платіжне доручення про проведення на користь заявника грошового платежу у розмірі 22.832,27грн.

У межах справи №520/13971/19 заявник оскаржував правильність обчислення та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період 01.01.2015р.-30.03.2017р. і рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020р. позов заявника було задоволено, унаслідок чого Загоном 27.11.2020р. проведено на користь заявника платіж у розмірі 181,91грн., а 29.01.2021р. проведено на користь заявника платіж у розмірі 6.986,36грн.

До суду із вимогою про здійснення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні у межах справи №520/3024/21 заявник звернувся 25.02.2021р.

Заявник стверджував, що звернення до суду у даному випадку розпочав перебіг від 29.01.2021р. як календарної дати проведення останнього платежу із компенсації втрати частини доходів унаслідок несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення за період 01.01.2015р.-30.03.2017р.

Суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах має місце випадок несвоєчасного звернення заявника до суду, і ухвалою від 01.04.2021 р. надав позивачу строк у 10 днів від дати отримання цієї ухвали для подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою від 06.04.2021р. по справі №520/3024/21 позов було залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку на звернення до суду за відсутності поважних причин.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021р. у справі №520/3024/21 була скасована ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2021р. по справі №520/3024/21, а справа була скерована до окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Наведене у розумінні ст.121 КАС України зумовило виникнення потреби у продовженні процесуального строку, установленого ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2021р. по справі №520/3024/21.

31.08.2021 р. від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом, де заявник стверджував, що у спірних правовідносинах останній платіж було здійснено 29.01.2021 р., то з цієї дати і має обраховуватися строк звернення до суду.

Визначаючись стосовно можливості визнання поважними наведених заявником причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, суддя зазначає, що за змістом ч.1 ст.122 і ч.1 ст.123 КАС України пропущений процесуальний строк може бути поновлений виключно за умови поважності причини пропуску та відсутності ознаки присікальності (преклюзивності).

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.».

Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Частиною 5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд доходить до переконання про відсутність будь - яких реально існуючих (а не штучно вигаданих) поважних причин несвоєчасного звернення заявника до суду у межах даної справи.

При цьому, суд укотре змушений наголосити, що платіж з компенсації втрати частини доходу відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" не може бути кваліфікований ані у якості заробітної плати, ані у якості грошового забезпечення військовослужбовця, адже за власною правовою природою, характером та призначенням не є грошових еквівалентом трудових зусиль працівника - винагородою за виконану роботу/службу.

Наразі не існує жодного рішення Конституційного Суду України, де було б надано офіційне тлумачення змісту відповідної норми закону України, у контексті того, що платіж з компенсації втрати частини доходу є заробітною платою найманого працівника або того, що строк на стягнення компенсації середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні починає перебіг від події виплати платежу із компенсації втрати частини доходу.

Усі доводи заявника з цього приводу є помилковими.

Поза увагою суду не залишилися подія докорінної зміни ставлення заявника до питання дотримання ним строку звернення до суду від твердження про відсутність події пропущення строку і до заявлення клопотання про поновлення цього строку.

Водночас із цим, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, ст.ст.6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року з метою забезпечення найсприятливіших умов для доступу до правосуддя і унеможливлення хай навіть й абсолютно вигаданих та цілком безпідставних щонайменших звинувачень в обмеженні у реальному доступі до суду - пропущений строк на звернення до суду із даним позовом належить поновити.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-9, 12, 121, 122, 123, 160, 161, 241-248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1.Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду із позовом у межах справи №520/3024/21.

2.Копію ухвали надіслати учасникам справи.

3.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя Сліденко А.В.