Рішення № 99359222, 18.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 серпня 2021 року № 520/4327/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,

представника позивача - Красільнікова А.М.,

представника відповідача - Гаєвської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "МАРШАЛ" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "МАРШАЛ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 00/5171/0901 від 03 грудня 2020р. про нарахування штрафних санкцій у сумі 180000,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 00/5188/0901 від 03 грудня 2020 р. про нарахування штрафних санкцій у сумі 200000,00 грн., які видані Головним управлінням ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2020 р. № 00/5171/0901 та № 00/5188/0901 є протиправними та такими, що винесені на підставі помилкових висновків контролюючого органу. Відтак, зазначені податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 22.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

За результатами здійснення фактичних перевірок Приватного підприємства "МАРШАЛ" (код ЄДРПОУ 31870046) з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі пальним Головним управлінням ДПС у Луганській області були складені акт перевірки № 887/12-32/32-01/31870046 від 09.11.2020 р. та акт перевірки № 889/12-32/32-01/31870046 від 09.11.2020 р.

Так, згідно з актом від 09.11.2020 № 887/12-32/32-01/31870046 позивач на автозаправній станції № 9, що розташована за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, проспект Перемоги, б. 138-Б, у період з 01.01.2020 по 03.06.2020 здійснював реалізацію палива та скрапленого газу з 5 резервуарів, які не обладнані рівнемірами-лічильниками, та 5 паливороздавальних колонок, які не обладнані витратомірами-лічильниками.

Згідно з актом від 09.11.2020 № 889/12-32/32-01/31870046 позивач на автозаправній станції (АЗС-14), що розташована за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. В. Сосюри, б. 133-А, у період з 01.01.2020 по 07.06.2020 здійснював реалізацію палива та скрапленого газу з 4 резервуарів, які не обладнані рівнемірами-лічильниками, та 5 паливороздавальних колонок, які не обладнані витратомірами-лічильниками.

Отже, перевірками були встановлені наступні порушення в діяльності підприємства позивача, що зафіксовано у відповідному розділі акту перевірки, а саме:

- п.п. 230.1.2 п. 230 ст. 230 Податкового кодексу України - а саме здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

- п.п. 230.1.3 п.230 ст.230 Податкового кодексу України - а саме незабезпечення своєчасного подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем отримано від Головного Управління ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 03.12.2020 року № 00/5188/0901, яким повідомлено про порушення п.п. 230.1.2 п.230 ст.230 Податкового кодексу України та нарахування штрафних санкцій на підставі п.п. 54.3.3 та п.128-1.1 Податкового кодексу України у сумі 200000,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 03.12.2020 року № 00/5171/0901, яким повідомлено про порушення п.п.230.1.2 п.230 ст.230 Податкового кодексу України та нарахування штрафних санкцій на підставі п.п.54.3.3 та п.128-1.1 Податкового кодексу України у сумі 180000,00 грн.

Як встановлено судом, позивач, користуючись наявним в нього правом на адміністративне оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, звернувся із скаргами до Державної податкової служби України.

Державна податкова служба Україна за результатами розгляду скарг позивача частково їх задовольнила скарги ПП «Маршал», проте залишила без змін зазначені податкові повідомлення-рішення, про що прийняла рішення про результати розгляду скарги від 04.03.2021 р. за № 4999/6/99-00-06-03-01-06 та від 04.03.2021 р. за № 5004/6/99-00-06-03-01-06.

Позивач не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Положеннями п.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до приписів ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Як передбачено приписами ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Також, суд зазначає, що згідно з п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьбі незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на мит території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а так приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблень змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядник акцизного складу.

Згідно з п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилово алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Підпунктом 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), зміщування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу інших газів, бутану, ізобутану з зазначеними в цьому підпункті кодами УКТЗЕД також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизи складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавстві мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей ПК України акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

Згідно положень п.п. 230.1.4 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів встановлюється КМУ.

У такому реєстрі міститься податкова інформація про розпорядників акцизних складів, наявні у них акцизні склади, розташовані на акцизних складах резервуари, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники, їх серійні (ідентифікаційні) номери, а також дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів.

Дані про фактичні залишки пального на початок та кінець доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів зіставляються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з показниками системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Також, суд зазначає, що п.12 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог Податкового кодексу України зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Пунктом 18 до внесення до нього змін Законом України від 18.12.2019 №391-ІХ було встановлено, що норми п. 128-1.1 ст. 128-1 Податкового кодексу України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Податкового кодексу України) з 1 січня 2020 року.

Проте, Законом України № 391-ІХ від 18.12.2019 року були внесені зміни та слово «січня» замінено словом «квітня».

Таким чином, законодавець встановив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками може наступити лише з 01.04.2020, тобто фактично надано розпорядникам вказаних складів додатковий термін для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Суд зазначає, що приписами п. 128-1.1 ст. 128-1 Податкового кодексу України визначено, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник / витратомір-лічильник спирту етилового.

Повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір- лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник / витратомір-лічильник спирту етилового.

Згідно з п. 128-1.3 ст. 128-1 Податкового кодексу України незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, шо реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

Під час розгляду справи зі змісту наданих представником позивача пояснень судом встановлено доводи останнього стосовно того, що на виконання вимог норм Податкового кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, підприємством позивача було складено договір №04/01-2020-1 на виконання комплексу робіт по підключенню вузлів обліку на АЗС замовника від 02.03.2020 р. із ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СХІД АВТОМАТИЗАЦІЯ» (підрядник), код ЄДРПОУ 39630651, адреса: 63002 , Харківська обл, м. Ватки, пров. Майський, 34, відповідно до умов п. 1.1. якого ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СХІД АВТОМАТИЗАЦІЯ» зобов`язалося на свій ризик за завданням ПП «Маршал» виконати комплекс робіт по підключенню вузлів обліку (витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників) на АЗС замовника, їх налаштування з метою передачі даних з них до Державної податкової служби. Строки виконання робіт по договору - до 31 березня 2020 р., що передбачено сторонами у п.2.2 договору.

Як повідомлено суду представником позивача, 17.03.2020 р. Приватним підприємством «Маршал» було отримано від ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СХІД АВТОМАТИЗАЦІЯ» лист, в якому останнім було повідомлено, що у зв`язку із захворюванням одного із відвідувачів підприємства вірусом CОVID-19 ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СХІД АВТОМАТИЗАЦІЯ» змушено було відправити своїх працівників на самоізоляцію, виконуючи таким чином вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширення на території України корона вірусу CОVID-19» зі змінами та доповненнями від 16.03.2020 року.

Зазначені обставини, як вказано представником позивача, спричинили затримку виконання робіт з підключення вузлів обліку (витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників) на АЗС Приватного підприємства «Маршал» до 15.05.2020 р.

Отже, судом встановлено, що 08.05.2020 р. між позивачем та його контрагентом було підписано акт виконаних робіт.

Представником позивача повідомлено суду, що контрагентом і було виконано умови договору та надано послуги, але встановлене обладнання працювало з помилками, які не дозволили використовувати його згідно із призначенням.

Під час розгляду справи встановлено, що Приватне підприємство «Маршал» на підставі розділу 10 договору звернулося до ТОВ «НАУКОВО- ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СХІД АВТОМАТИЗАЦІЯ» з пропозицією усунути всі недоробки за свій рахунок в термін не більше десяти календарних днів з дати виявлення таких недоліків, але ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СХІД АВТОМАТИЗАЦІЯ» у відповідь повідомило, що оскільки місцезнаходженням ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СХІД АВТОМАТИЗАЦІЯ» є м. Валки, а АЗС підприємства позивача розташовані по інших областях України, районах Харкова та Харківської області, то проведення робіт з усунення недоліків роботи обладнання наразі є неможливим, з причин, що не залежать підприємства, а саме - заборони регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському, внутрішньо обласному і міжобласному сполученні, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, у зв`язку з чим роботи за договором будуть виконані в найкоротші терміни після зняття заборон та обмежень щодо карантинних заходів.

Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та вказано, що повідомлені суду обставини свідчать на користь того, що підприємством вчинялись дії направлені на виконання вимог податкового законодавства щодо обладнання витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливу з акцизного складу та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, але з огляду на форс-мажорні обставини, а саме - карантинні заходи, спричинені пандемією коронавірусної інфекції CОVID-19, роботи по обладнанню витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками з наступною їх реєстрацією у Єдиному державному реєстрі, були не своєчасно виконані підрядником, тобто ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СХІД АВТОМАТИЗАЦІЯ». При цьому, підприємство було позбавлене можливості зупинити свою роботу з огляду на належність до об`єктів критичної інфраструктури.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає, що, як було вказано вище, приписами підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Таким чином, з аналізу вищевикладеної норми слід дійти висновку про те, що 01.01.2020 - гранична дата, до якої розпорядники акцизних складів повинні були обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

При цьому, суд зазначає, що Законом України № 391-ІХ від 18.12.2019 року були внесені зміни та слово «січня» замінено словом «квітня».

В той же час, як встановлено під час розгляд у справи, відповідно до даних проведених контролюючим органом перевірок підприємством позивача було виконано зазначений обов`язок лише у червні 2020 року, тобто після спливу граничної дати, навіть з урахуванням внесених змін.

Водночас, суд наголошує, що карантинні обмеження на які посилається позивач, були введені у державі у березні - квітні 2020 року, а відтак для виконання вимог закону, які були запровадженні у сфері обігу пального, у позивача було достатньо часу, але позивачем не було надано до суду доказів існування непереборних обставин щодо неможливості забезпечення умов дотримання норм податкового законодавства у спірній частині.

Також, суд вважає необґрунтованими та недоведеними посилання позивача на отриманий від контрагента лист, щодо неможливості виконання умов договору як на непереборну обставину, що позбавила підприємство реальної можливості виконати вимоги податкового законодавства, оскільки такий лист не може бути самостійним доказом зупинення діяльності підприємства контрагента та неможливості останнім виконати договірні зобов`язання. Будь-яких інших доказів представником позивача під час розгляду справи до суду надано не було.

Крім того, на переконання суду, позивач не був позбавлений можливості з метою дотримання вимог податкового законодавства звернутися до іншого суб`єкта господарювання задля отримання аналогічних послуг.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до положень ст. 109 Податкового кодексу України, у редакції чинній станом на дату вчинення позивачем правопорушення та станом на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податковими правопорушеннями визнавалися протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Однак, з 01.01.2021 року ст. 109 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Таким чином, інститут вини платника податків у вчиненні податкового правопорушення законодавцем запроваджено лише з початку 2021 року, а відтак необхідність встановлення даної обставини при вирішенні питання про наявність підстав для притягнення платника податків до відповідальності стосується виключно тих правопорушень, які були вчинені після 01.01.2021, та для яких Податковим кодексом України прямо передбачено необхідність встановлення вини як умови для притягнення порушника до відповідальності.

Водночас, приписи п. 128-1.1 ст. 128-1 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на дату прийняття оскаржуваних рішень, та у редакції з 01.01.2021 року не передбачають наявність вини як обов`язкової умови для притягнення платника податків до відповідальності за необладнання резервуарів рівнемірами-лічильниками, а місць відпуску пального - витратомірами-лічильниками.

Отже, враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про не підтвердження обставин протиправності винесення податкових повідомлень-рішень №00/5171/0901 від 03 грудня 2020р. про нарахування штрафних санкцій у сумі 180000,00 грн. та № 00/5188/0901 від 03 грудня 2020 р. про нарахування штрафних санкцій у сумі 200000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "МАРШАЛ".

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "МАРШАЛ" (вул. Харківська, буд. 151, м. Чугуїв, Харківська обл., 63503) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 01 вересня 2021 року.

Суддя Мельников Р.В.