Рішення № 99359189, 30.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

30.08.2021 р. справа №520/14782/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., за участі секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - не прибув, представника відповідача - не прибув, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобажанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки провизнання протиправним та скасування правового акту індивідуальної дії, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформтрейд» (далі за текстом – заявник, перевізник, ТОВ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №290532 від 22.06.2021р.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що штраф застосовано як за відсутності події вчинення правопорушення, адже перевозився подільний вантаж, так і за відсутності завчасного повідомлення про дату, час та місце засідання органу публічної адміністрації з питання накладення штрафу.

Відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі за текстом – владний суб`єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління, орган публічної адміністрації), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що вчинене управлінське волевиявлення з приводу застосування штрафу цілком узгоджується як із положеннями закону, так і з обставинами фактичної дійсності у вигляді скоєння правопорушення у сфері автомобільних перевезень (прямування вантажного автомобіля перевізника із перевищенням максимально дозволених вагових параметрів). Наголошував на дотриманні процедури застосування штрафу.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб`єкта господарювання – юридичної особи приватного права, у якості резидента України значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом – 1430875, у розумінні Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт" є перевізником.

Згідно із товарно-транспортною накладною від 20.05.2021р. на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ZP000001246 заявником у якості автопідприємства за допомогою автомобіля із державним номерним реєстраційним знаком НОМЕР_1 та причепу із державним номерним реєстраційним знаком НОМЕР_2 та із залученням праці найманого працівника – водія ОСОБА_1 здійснювалось автомобільне перевезення товару – дизельного палива масою 31,080 т.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу показник маси сідлового тягача без навантаження складає - 7.605,00; показник повної маси сідлового тягача складає - 32.395,00; показник маси спеціалізованого причепу – цистерни без навантаження складає - 5840,00; показник повної маси спеціалізованого причепу - цистерни складає - 34.000,00.

21.05.2021р. уповноваженим працівником суб`єкта владних повноважень відносно згаданого автомобіля була проведена рейдова перевірка на підставі направлення Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 21.05.2021р. №011775, результати якої оформлені довідкою №0460061 від 21.05.2021р. (далі за текстом – Довідка), актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0059009 від 21.05.2021р. (далі за текстом – Акт про перевищення) та актом №270050 від 21.05.2021р. (далі за текстом – Акт перевірки).

Владним суб`єктом було з`ясовано, що показник повної маси транспортного засобу дорівнює 45,169т, що перевищує показник нормативно допустимої ваги транспортного засобу у 40,00 т.

16.06.2021р. із посиланням на означену подію владним суб`єктом було складено повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, котре було призначено на 9:00год.-12:00год. 22.06.2021р. в адміністративній будівлі органу публічної адміністрації за адресою: м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 6 під`їзд, 7 поверх.

Відповідно до копії фіскального чеку №37 дане повідомлення було передано поштовій установі АТ «Укрпошта» о 13:52:16год. 16.06.2021р.

Згідно з відомостями інформаційного ресурсу АТ «Укрпошта» дане відправлення було доставлено до установи поштового зв`язку місця вручення 17.06.2021р. і 18.06.2021р. відбулась спроба вручення цього відправлення адресату.

22.06.2021р. із посиланням на Акт перевірки владний суб`єкт прийняв постанову №290532 про застосування 34.000,00грн. штрафу.

Як з`ясовано судом, у якості правової підстави для прийняття означеної постанови владним суб`єктом були обрані положення абз.15 ч.1 ст.60 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт", а фактичною підставою послугувало судження владного суб`єкта про порушення перевізником вимог ст.48 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт" та п.22.5 Правил дорожнього руху.

Уповноважений представник заявника не брав участі у засіданні владного суб`єкта, що відбулось 22.06.2021р.

Не погодившись із правомірністю згаданого вище управлінського волевиявлення адміністративного органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу здійснення перевезень автомобільним транспортом регламентовані приписами Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі за текстом - Закон № 2344-III), Закону України від 08.09.2005р. №2862-IV "Про автомобільні дороги", Закону України від 30.06.1993р. "Про дорожній рух", Правил дорожнього руху (затверджені постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306), Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (затверджені постановою КМУ від 18.01.2001р. №30; далі за текстом - Правила №30); Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджений постановою КМУ від 27.06.2007р. №879; далі за текстом - Порядок №879), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363; далі за текстом – Правила перевезення №363).

Так, відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ч.ч.1 і 4 ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005р. №2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч.2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого (далі за текстом - Порядок №879).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30 затверджені Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі за текстом - Правила №30), згідно з п.3 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п.4 Правил №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У силу положень п.22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Отже, з приписів п.22.5 Правил дорожнього руху слідує, що заборонено: 1) рух автомобільними дорогами загального користування місцевого значення транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т; 2) рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів із подільними вантажами з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т; 3) рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів із подільними вантажами з навантаженням на здвоєні осі - понад 16 т (для контейнеровозів - понад 18 т); 4) рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів із подільними вантажами з навантаженням на строєні осі - понад 22 т (для контейнеровозів понад 24 т); 5) рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів із подільними вантажами фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т).

При цьому, у будь-якому разі за спеціальними правилами здійснюється рух транспортних засобів та їх составів у разі перевезення небезпечних вантажів та у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т).

Відповідно до п.п.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За визначенням п.п.4 п.2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

У відповідності до п.18 Порядку №879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Як то указано у п.23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

За застереженням п.21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

При цьому, окрема міра юридичної відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт запроваджена також і положеннями абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-III у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що обрані заявником доводи слід визнати помилковими, а подію вчинення перевізником правопорушення у галузі автомобільної справи за рахунок перевезення подільного вантажу – дизельного пального із перевищенням максимально допустимих нормативних вагових параметрів – доведеною, адже показник фактичної загальної маси транспортного засобу у 45,169т. перевищує показник нормативно допустимої ваги транспортного засобу у 40,00т.

Однак, продовжуючи розгляд справи, суд зауважує, що згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі (п.27 Порядку №1567).

Вирішуючи спір, суд зауважує, що право особи на участь у процесі прийняття рішення (у тому числі і у формі участі у засіданні органу публічної адміністрації з приводу застосування міри юридичної відповідальності за звинуваченням у вчиненні протиправного діяння) передбачено п.9 ч.2 ст.2 КАС України і за своєю суттю є гарантією легітимних сподівань та розумних очікувань на те, щоби бути «почутим» органом влади чи управління, мати змогу подати документи у спростування події вчинку чи вини, а тому реалізація цього права особи не залежить від розсуду владного суб`єкта.

Але попри це, суд вважає, що за загальним правилом незабезпечення владним суб`єктом умов для реалізації означеного права особи не призводить автоматично до виникнення у зацікавленої особи - заявника порушеного суб`єктивного права або ущемленого інтересу.

Такий факт (порушене суб`єктивне право або ущемлений інтерес) виникає лише у разі існування у зацікавленої особи - заявника доречних, переконливих та важливих аргументів, котрі ця особа мала намір висловити безпосередньо посадовим (службовим) особам органу та які об`єктивно мають юридичне значення для вирішення звернення по суті.

У ході розгляду справи судом достовірно установлено, що у спірних правовідносинах зацікавлена особа - заявник таких аргументів не мала.

Суд вважає, що у разі достеменного та беззаперечного підтвердження факту вчинення особою – перевізником вантажу протиправного діяння у галузі автомобільної справи і вирішення питання про застосування міри покарання без участі цієї особи виникає суперечність між публічним інтересом суспільства на безпеку дорожнього руху (у тому числі і в аспекті збереження у цілісності дорожнього покриття) та між правом особи на участь у засіданні органу Укртрансбезпеки з приводу накладення штрафу.

При розв`язанні названої суперечності вирішальне значення має характер та зміст процедурної поведінки як органу публічної адміністрації, так і особи, котрій висунуто звинувачення у вчиненні правопорушення за критерієм доброчесності та фактор нездоланної дії чинників вимушеності органу публічної адміністрації на вчинення управлінського волевиявлення в умовах необізнаності приватної особи.

У спірних правовідносинах подія правопорушення була виявлена органом публічної адміністрації – 21.05.2021р.

За правилами п.25 Порядку №1567 строк вирішення питання про накладення штрафу розпочав перебіг – 22.05.2021р. і спливав – 21.07.2021р.

16.06.2021р. Службою було складено повідомлення про дату, час та місце засідання з приводу накладення штрафу, котре було призначено на 22.06.2021р.

16.06.2021р. згадане повідомлення було направлено на адресу заявника.

22.06.2021р. заявник на засідання не прибув, жодних документів не подав, Служба не мала об`єктивних даних про вчасне отримання заявником означеного повідомлення.

На проміжок часу 17.06.2021р.-21.06.2021р. припадало 3 робочих дня.

При цьому, проміжок часу 22.06.2021р.-21.07.2021р. не виключав існування у органу публічної адміністрації фізичної змоги направлення повторного повідомлення про призначення нової дати засідання.

Однак, суб`єкт владних повноважень цієї можливості не використав, тобто в умовах даної конкретної ситуації діяв недобросовісно та нерозсудливо, що суперечить вимогам п.5 ч.2 ст.2 та п.6 ч.2 ст.2 КАС України та у підсумковому розвитку подій призвело до невиправданого дією нездоланних чинників об`єктивної дійсності порушення положень п.9 ч.2 ст.2 КАС України.

Доказів ухилення заявника від отримання поштової кореспонденції з приводу дати, часу та місця проведення засідання органу публічної адміністрації відносно вирішення питання про застосування штрафу, явних та очевидних намірів використати «право на зло», намагань на отримання будь-яких вигод від нерозумної, недобросовісної, нерозважливої, несумлінної, нерозсудливої поведінки матеріали справи не містять.

Об`єктивних даних про існування таких відомостей у розпорядженні суб`єкта владних повноважень перед засіданням 22.06.2021р. матеріали справи також не містять.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Матеріалами справи доведено, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк під час реалізації управлінської функції контролю не створив належних умов для обізнаності заявника із датою, часом та місцем розгляду питання з приводу застосування штрафу, допустивши явно та очевидно недобросовісну та нерозсудливу поведінку у цьому аспекті, фактично вдавшись до умисного позбавлення права заявника на участь у процесі прийнятті оскарженого рішення.

Отже, у спірних правовідносинах факт порушення права заявника у сфері публічних правовідносин знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 22.06.2021р. №290532.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 2 вересня 2021 р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.