Рішення № 99358696, 03.09.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2021 року м. Рівне №460/5526/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САМБУД» до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування припису, постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САМБУД» (далі - позивач), звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправною та скасування припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 26 березня 2021 року № РВ 180/248/АВ/П та постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 19 травня 2021 № РВ 180/248/000012ТД-ФС. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта інспекційного відвідування, на підставі якого прийнято спірні припис та постанову, не ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству, оскільки особи, зазначені в акті інспекційного відвідування не реалізовували своє право на працю шляхом працевлаштування у позивача, а виконували роботи на підставі цивільно-правового договору підряду, який не має ознак трудового договору, і законодавством не заборонено його укладання і виконання. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що спірні припис та постанова прийнята за наслідками проведеного позапланового заходу у вигляді інспекційного відвідування позивача, в ході якого уповноваженими представниками відповідача виявлено порушення трудових відносин, зокрема, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору, що є порушенням норм трудового законодавства. Надання трудовому договору форми цивільно-правового, не зважаючи, на наявні у штаті товариства посади з відповідними трудовими функціями, перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та КЗпП України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці. Припис та постанову вважає правомірними, просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Позовна заява надійшла до суду 25.05.2021.

Ухвалою суду від 02.06.2021 позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 17.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 30.08.2021 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх доказами, наявними в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

У період з 15.03.2021 по 26.03.2021, на підставі наказу від 15.03.2021 № 191 та направлення на інспекційне відвідування від 15.03.2021 № 151-Н/09-27, Управлінням Держпраці у Рівненській області було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «САМБУД» на предмет додержання вимог законодавства про працю, за результатами якого складений акт від 26.03.2021 № РВ 180/248/АВ.

В акті інспекційного відвідування від 26.03.2021 № РВ 180/248/АВ зазначено про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «САМБУД» вимог:

- ч. 1 ст. 21 КЗпП України, а саме: не укладено трудовий договір з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за якими ці працівники зобов`язується виконувати роботу, визначену угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а товариство зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;

- ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: допущено до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску в загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

26.03.2021 Управління Держпраці у Рівненській області відносно керівника ТОВ «САМБУД» складений протокол про адміністративне правопорушення № РВ180/248/АВ/П/ПТ за ч. 3 ст. 41 КУпАП.

26.03.2021 Управління Держпраці у Рівненській області складений припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № РВ180/248/АВ/П, яким вимагається до 07.04.2021 усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення вимог ч. 1 ст. 21 та ст. 24 КЗпП України.

19.05.2021, за результатами розгляду справи про накладання штрафу, відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № РВ РВ180/248/000012/ТД-ФС, якою до позивача застосований штраф за порушення законодавства про працю, передбачений ст. 265 КЗпП України в сумі 180000грн.

Вважаючи такі припис та постанову органу Держпраці протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту Закон № 877).

Визначення терміну «державний нагляд (контроль), встановлення видів нагляду (контролю) наведені у ч. 1 ст. 1 Закону № 877, а саме: державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Коло суб`єктів, які здійснюють такий нагляд (контроль) встановлені ст. 2 Закону № 877, зокрема, ч. 4, 5 вказаного закону зазначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Із аналізу вказаних правових норм слідує, що встановлене законом коло суб`єктів здійснює державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності шляхом планових та позапланових заходів, формами яких є перевірки, ревізії, огляди, обстеження та в інші форми, визначені законом.

Підстави для здійснення позапланових заходів визначені ст. 6 Закону № 877.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

21.08.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 823, якою затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (далі – Порядок № 823).

Ці Порядки визначають процедуру здійснення державного контролю та державного нагляду за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п. 2 Порядку № 823 про держконтроль, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку № 823.

В силу вимог п. 8 Порядку № 823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Згідно із п. 10 Порядку № 823, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 8 пункту 5 цього Порядку.

У разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.

Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі – Порядок № 509).

Приписами п. 2 Порядку № 509 встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Згідно із п. 4 Порядку № 509, під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Як слідує із змісту позовної заяви, позивачем питання правомірності проведення інспекційного відвідування та дотримання відповідачем порядку його проведення та прийняття спірних рішень не порушується, тому обставини щодо цих питань судом не встановлюються.

Щодо виявлених в ході інспекційного відвідування порушень позивачем законодавства про працю, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно частини другої статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої та другої статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно приписів частини другої статті 24 КЗпП України, при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Таким чином, право на працю реалізується шляхом її вільного вибору особисто працівником шляхом здійснення ним дій, які чітко виражають його бажання на укладення саме трудового договору. Працевлаштування працівника на роботу без його згоди є порушенням статті 43 Конституції України.

Матеріалами справи стверджується, що під час інспекційного відвідування відповідачем не було встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 писали заяви на працевлаштування до Товариства з обмеженою відповідальністю "САМБУД", подавали трудові книжки, документи про освіту, про стан здоров`я та інші документи, передбачені частиною другою статті 24 статті 24 КЗпП України, або іншим чином здійснили своє волевиявлення для працевлаштування.

В той же час, матеріалами справи стверджується, що 08.02.2021 між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були укладені цивільно-правові договори (№ 01/02/2021; № 02/02/2021; № 03/02/2021 відповідно, за яким позивач доручав, а фізичні особи брали на себе обов`язок виконати наступні роботи: послуги по прибиранню території Замовника площею 526,4кв.м за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно п. 2.1. 2.2. цих Договорів, за надані послуги (виконані роботи) в повних, попередньо погоджених сторонами обсягах «Замовник» сплачує «Виконавцеві» винагороду у розмірі 4800грн. Здавання послуг (робіт) Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом прийняття наданих послуг (робіт), який підписується Сторонами протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг (виконання робіт).

Таким чином ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 знаходилися на перевіряємому об`єкті у зв`язку з виконанням цивільно-правових договорів.

08.04.2021 між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були підписані акти приймання-передачі наданих послуг № 1, № 2, № 3.

08 квітня 2021 року вказаним особами виплачена винагорода в сумі 3864грн кожному зокрема, згідно укладених договорів, що підтверджується відомістю на виплату грошей № 100.

Крім цього, 08.04.2021 згідно платіжних доручень № 252, 253, 254 позивачем сплачені ПДФО, військовий збір та ЄСВ.

Судом не встановлено, що вище згадані особи під час інспекційного відвідування виконували інші роботи, ніж ті, які були передбачені цивільно-правовими договорами, що також підтверджується і поясненнями цих осіб, наданими в ході інспекційного відвідування.

Так, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою:

- працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові,

- власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку. Прийняття на роботу здійснюється відповідно до штатного розпису підприємства, установи чи організації - працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату роботодавця, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені законодавством про працю гарантії та компенсації.

Виходячи зі змісту норм статті 626 Цивільного кодексу України, цивільно-правовим договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

Незважаючи на деякі спільні риси цивільно-правових договорів та трудового договору, вони є різними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів. Так відносини між роботодавцем і працівником за трудовим договором регулюються КЗпП України, на нього поширюється дія Закону України «Про охорону праці» та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти з охорони праці. При укладанні цивільно-правової угоди (договору) на сторін (замовника та підрядника) поширюються норми цивільного законодавства України.

Таким чином, цивільно-правовим договором передбачено, що виконавець виконує роботи або надає послуги, на свій страх і ризик, а це означає, що про своє життя і здоров`я він повинен піклуватися самостійно. Законодавство не вимагає проведення замовником процедур з питань охорони праці з підрядником.

При роботі за цивільно-правовим договором процес праці виконавця не регламентується. Виконавець сам організовує свою роботу, визначає час початку й закінчення щоденної роботи, розподіляє час роботи та її тривалість на свій розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника.

Крім того, статтею 18 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Водночас особи, які виконують роботи за цивільно-правовим договором можуть самостійно застрахуватися у Фонді соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань. У разі нещасного випадку або професійного захворювання застраховані особи можуть отримати відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Тобто, законодавець не покладає на замовника обов`язку здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування підрядника, а тому питання щодо здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування є правом сторін договору цивільно-правового характеру.

З огляду на викладене, характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), яка потребує спеціальних навиків, що породжує обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- обов`язок роботодавця здійснювати загальнообов`язкове державне соціальне страхування працівника;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц (№61-10203св18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Цивільно-правовими договорами від 08.02.2021 було передбачено виконання конкретної роботи, самостійну організацію та виконання робіт (п. 1.1), визначено конкретний строк виконання робіт (п. 4.1.), передбачено умову оплати виконаних робіт після їх виконання (п. 2.1).

Крім того, цивільно-правові договори від 08.02.2021 не є систематичними.

На момент прийняття постанови про застосування штрафу, цивільно-правові договори від 08.02.2021 були повністю виконані його сторонами, а тому в силу статті 599 Цивільного кодексу України є припиненими.

Отже, позивач не порушував частину першу ст. 21 та частину третю ст. 24 КЗпП України, а тому на нього було протиправно накладений штраф за порушення законодавства про працю в сумі 180000грн, передбачений абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України та протиправно винесений припис про усунення виявлених порушень.

Окрім того, згідно розпорядження № 4-к та № 6-к від 19.03.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийнято на роботу в ТОВ «САМБУД» на посаду охоронників.

Також суд звертає увагу на те, що обставини відсутності вчинення позивачем порушень ст. 21 та ст. 24 КЗпП України, виявлених в ході інспекційного відвідування, встановлені постановою Рівненського міського суду від 28.05.2021 у справі № 569/8262/21, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП відносно ОСОБА_4 закрито, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому, одночасне притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП та ч. 3 ст. 41 КпАП за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є неправомірним.

Така правова позиція відповідає правовим висновкам, наведеним Верховним Судом 21.12.2018 р. у справі № 814/2156/16.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку, що відповідач не надав достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятих рішень.

Натомість, доводи та аргументи позивача щодо неправомірності прийняття відповідачем спірного припису та постанови знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, у зв`язку з чим позовну заяву належить задовольнити повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4970грн, сплачена відповідно до платіжного доручення від 24.05.2021 № 441 на суму 4540 та від 09.06.2021 № 564 на суму 430грн, оригінали яких знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 26 березня 2021 року № РВ 180/248/АВ/П та постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 19 травня 2021 № РВ 180/248/000012ТД-ФС, складених відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «САМБУД», в повному обсязі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САМБУД» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір у сумі 4970грн (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «САМБУД» (33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Волинської Дивізії, буд.31, кв. 78, код ЄДРПОУ 39727944);

2) відповідач - Управління Держпраці у Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Лермонтова, 7, код ЄДРПОУ 39780243).

Суддя Т.О. Комшелюк