Рішення № 99358157, 03.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2021 р. № 400/1071/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачів:Костянтинівської сільської ради, вул. Гагаріна, 29, с. Костянтинівка, Новоодеський район, Миколаївська область, 56663, Себинської сільської ради, вул. Соборна, 16, с. Себине, Новоодеський район, Миколаївська область, 56653, про:стягнення заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 3 858,60 грн; стягнення вихідної допомоги в розмірі 26 367,00 грн; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 111 899,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

стягнути з Костянтинівської сільської ради заборгованість по заробітній платі 3 858,60 грн;

стягнути з Костянтинівської сільської ради вихідну допомогу при звільненні в сумі середнього місячного заробітку 26 367 грн;

стягнути з Костянтинівської сільської ради середній заробіток за весь період затримки по день ухвалення судового рішення (на день звернення до суду – 111 899,40 грн.).

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 вказав, що з 28.04.2016 по 17.11.2020 він перебував у трудових відносинах з Себинською сільською радою, а 17.11.2020 – був звільнений в зв`язку з реорганізацією, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів України про працю (надалі – КЗпП України). При звільненні позивачу не була виплачена заробітна плата за 15, 16, 17 листопада 2020 року та вихідна допомога. Невиплата позивачу при звільненні у встановлені КЗпП строки всіх сум тягне за собою обов`язок роботодавця сплатити на користь працівника середній заробіток за весь час затримки. Оскільки правонаступником Себинської сільської ради є Костянтинівська сільська рада, позивач вказав її відповідачем.

У відзиві (арк. 44-48) Костянтинівська сільська рада (надалі – відповідач 1) зазначила, що позивача було звільнено до закінчення терміну попередження, що, на думку Костянтинівської сільської ради, свідчить про відсутність у Себинської сільської ради права звільнити позивача саме на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. За таких обставин, на думку відповідача 1, вимоги про стягнення суми вихідної допомоги задоволенню не підлягають. Заперечень проти позову в частині стягнення заробітної плати за 15-17 листопада 2020 року відповідач 1 не висловив, а стосовно стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, з посиланням на практику Верховного Суду, вказав на необхідність зменшення розміру відповідальності. Крім того, відповідач 1 зауважив, що розрахунки з позивачем при звільненні мала провести саме Себинська сільська рада, тому вина відповідача 1 у невиплаті відповідних сум відсутня.

Позивач подав заперечення на відзив відповідача 1 (арк. 60).

У запереченнях на відповідь на відзив (арк. 82-83) відповідач 1 повторно наголосив на тому, що попередження про звільнення ОСОБА_1 в звя`зку з реорганізацією було зроблено Себинською сільською радою передчасно та безпідставно, звільнення позивача «… не може бути кваліфіковано за п.1 ст.40 КЗпП України, а тому і нарахування вихідної є необґрунтованим …». Також відповідач 1 вказав, що до Костянтинівської сільської ради «… не передані всі бухгалтерські та кадрові документи із сільських рад, які об`єднуються в ОТГ через тривалість процедури реорганізації. За відсутності, на час звернень ОСОБА_1 , в Костянтинівській сільській раді документального підтвердження нездійснення йому відповідних виплат Себинською сільської радою в день звільнення, Костянтинівська сільська рада також не мала підстав та можливостей це зробити …».

Ухвалою від 22.04.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Костянтинівської сільської ради про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 07.05.2021 суд залучив до участі у справі як другого відповідача Себинську сільську раду.

У відзиві (арк. 137-140) Себинська сільська рада (надалі – відповідач 2) вказала, зокрема, на некоректність зробленого позивачем розрахунку суми заборгованості із заробітної плати та визначення суми середнього заробітку за період затримки розрахунку. Також відповідач 2 підтримав доводи відповідача 1 щодо необхідності зменшення заявленої позивачем суми середнього заробітку та безпідставності позовних вимог в частині стягнення суми вихідної допомоги. Суд не надав оцінки доводам, викладеним у відзиві відповідача 2, оскільки він був поданий після того, як до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Як встановлено судом, 28.04.2016 ОСОБА_1 був призначений на посаду землевпорядника Себинської сільської ради, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (арк. 3-4).

Розпорядженням від 30.10.2020 № 51/02-05 «Про попередження працівників Себинської сільської ради про наступне вивільнення у порядку ст. 40 Кодексу законів про працю України» (надалі – Розпорядження про попередження, арк. 5) Себинський сільський голова попередила працівників Себинської сільської ради (в тому числі ОСОБА_1 ) про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією Себинської сільської ради шляхом приєднання до Костянтинівської сільської ради (пункт 1). При цьому, пунктом 2 вказаного розпорядження було визначено, що фактичне вивільнення працівників здійснюється шляхом видання окремого розпорядження не раніше, ніж через 2 місяці з дня попередження, а пунктом 4 розпорядження головний бухгалтер був зобов`язаний протягом дії попередження здійснювати нарахування та виплату всіх належних працівникам коштів відповідно до чинного законодавства.

10.11.2020 ОСОБА_1 подав до Себинського сільського голови заяву, в якій просив звільнити його відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП «… зі скороченим терміном попередження з 17.11.2020 …» (арк. 6).

Розпорядженням від 16.11.2020 № 15/04-01 (надалі – Розпорядження про звільнення, арк. 7) Себинський сільський голова звільнила ОСОБА_1 з посади землевпорядника Себинської сільської ради 17.11.2020 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Пунктом 2 розпорядження бухгалтер була зобов`язана здійснити розрахунки з працівником відповідно до чинного законодавства.

Як зазначено у наданих відповідачем 1 довідці (арк. 132), розрахунково-платіжних відомостях відповідача 2 (арк. 133-136), за листопад 2020 року (з 1-го по 12-е) ОСОБА_1 було нараховано 18 616,11 грн заробітної плати. Нарахування за період з 13 по 17 листопада 2020 року Себинська сільська рада не здійснила.

Згідно зі статтею 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Факт виплати позивачеві вихідної допомоги відповідачі не довели.

30.11.2020 позивач звернувся до Костянтинівської сільської ради з проханням повідомити причини затримки виплат (арк. 8).

Листом від 07.12.2020 № 326 (арк. 9) Костянтинівський сільський голова повідомив ОСОБА_1 , зокрема, про те, що Костянтинівська сільська рада як правонаступник Себинської сільської ради набула повноважень 17.11.2020, реорганізація сільських рад (в тому числі Себинської) розпочалась лише 17.11.2020, тому розпорядження Себинського сільського голови від 16.11.2020 про звільнення позивача є передчасним, а підстави для виплати вихідної допомоги відсутні.

На повторне звернення позивача від 08.12.2020 (арк. 10) відповідач 1 не відреагував.

14.12.2020 Костянтинівська сільська рада прийняла рішення № 7 «Про початок реорганізації Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, Гур`ївської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, Кандибінської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області шляхом приєднання до Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області» (арк. 98-101). У пунктах 7 та 8 цього рішення зазначено про початок процедури реорганізації Себинської сільської ради шляхом приєднання до Костянтинівської сільської ради, а також про те, що Костянтинівська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Себинської сільської ради.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

З урахуванням цього, Себинська сільська рада мала нарахувати і 17.11.2020 виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за 3 робочих дні (13, 16, 17 листопада) та передбачену статтею 44 КЗпП України вихідну допомогу.

Відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 8 Закону України від 05.02.2015 № 157-VIII «Про добровільне об`єднання територіальних громад», з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Виходячи з цього, відповідач 1 став правонаступником відповідача 2 з дня набуття повноважень, тобто з 17.11.2020.

Підпунктами 1, 4, 8, 9, 12 пункту 61 Розділу V («Прикінцеві та перехідні положення») Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено таке:

у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі – сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади);

сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади, з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;

не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб – сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи – сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом;

юридична особа – сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб – сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою;

під час реорганізації юридичних осіб – органів місцевого самоврядування у випадках, визначених цим пунктом, не застосовуються положення законодавства щодо: необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу); права кредиторів вимагати у зв`язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов`язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків; неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що відповідач 1 як правонаступник відповідача 2 був зобов`язаний, після отримання 30.11.2020 звернення позивача, поновити порушені Себинською сільською радою права ОСОБА_1 та здійснити відповідні виплати.

Суд відхилив доводи відповідача 1 про незаконність Розпорядження про попередження (оскільки, за твердженнями відповідачів, процедуру реорганізації Себинської сільської ради станом на 30.10.2020 не було розпочато) і про незаконність Розпорядження про звільнення (оскільки воно було видано до спливу двомісячного строку). По-перше, як слушно зауважив позивач, ці розпорядження не оспорювалась у встановленому законом порядку. По-друге, відповідач 1 як правонаступник відповідача 2 не скасував Розпорядження про звільнення як незаконне, на його думку. По-третє, норми КЗпП не забороняють звільнення працівника за пунктом 1 статті 40 до закінчення двомісячного строку, якщо таке звільнення є результатом волевиявлення працівника.

До позовної заяви ОСОБА_1 додав довідку про заробітну плату (арк. 2). На підставі цієї довідки суд встановив, що обчислена, відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» (пункти 1, 2, 5, 8), середньоденна заробітна плата позивача становить 1 266,37 грн (52 734 грн – сума нарахованої заробітної плати за вересень та жовтень 2020 року, поділена на 43 робочих дні за цей період). Відповідно, стягненню з відповідача 1 на користь позивача підлягає заробітна плата за 3 робочих дні (13, 16, 17 листопада 2020 року) в сумі 3 679,11 грн та вихідна допомога в сумі 26 367 грн (за 21,5 робочий день).

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У статті 117 КЗпП України зазначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

У постанові від 12.08.2020 у справі № 400/3365/19 за позовом колишнього військовослужбовця Збройних Сил України до військової частини про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виплати належних йому при звільненні грошових коштів Верховний Суд зазначив, що, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17 у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 відповідно, судами повинні досліджуватися обставини з урахуванням критеріїв, які слід враховувати при обчисленні розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.

У згаданих вище постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 йдеться про такі критерії: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Про необхідність застосування вказаних критеріїв зазначається також у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що позивач має право звернутися до суду з позовними вимогами про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток після здійснення відповідачем з ним розрахунку.

У рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 Конституційний Суд України зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У постанові від 22.01.2020 у справі № 620/1982/19 Верховний Суд вказав, що, з урахуванням положень, що викладені у частинах першій, третій та п`ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, строк для звернення до суду особи, чиї права були порушені невиплатою всіх належних при звільненні з публічної служби сум, становить один місяць з дня їх виплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначено, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в частині вимоги про стягнення середнього заробітку позов ОСОБА_1 є таким, що заявлений передчасно (до дати фактичного розрахунку), що виключає його задоволення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову – в частині стягнення заробітної плати за відпрацьовані у листопаді 2020 року робочі дні та в частині стягнення суми вихідної допомоги при звільненні.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних при звільненні сум, у задоволенні якої було відмовлено) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради, Себинської сільської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Костянтинівської сільської ради (Миколаївська область, Миколаївський район, с. Костянтинівка, вул. Гагаріна, 29, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 20902743) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати за період з 13 по 17 листопада 2020 року (три робочих дні) в сумі 3 679,11 грн (три тисячі шістсот сімдесят дев`ять грн 11 коп), без утримання податків та обов`язкових зборів.

3. Стягнути з Костянтинівської сільської ради (Миколаївська область, Миколаївський район, с. Костянтинівка, вул. Гагаріна, 29, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 20902743) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) передбачену статтею 44 Кодексу законів про працю України вихідну допомогу в сумі 26 367 грн (двадцять шість тисяч триста шістдесят сім грн), без утримання податків та обов`язкових зборів.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна