Рішення № 99357983, 31.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2508/20

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Ізьо М.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Гавриляк Р.А.

представника відповідача Мусієнко Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження заяву щодо ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за позовом Офісу великих платників податків Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід” щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків Державної податкової служби (далі – Офіс великих платників податків ДПС, позивач) 25.03.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» (82420, Львівська область, Стрийський район, село Кавсько, вул. Стрийська, буд. 1; ідентифікаційний код 30124457, далі – ТЗОВ «Галичина-Захід»), накладеного рішенням Офісу великих платників податків ДПС від 12.03.2020. Позовні вимоги контролюючого органу обґрунтовані тим, що платник податків 11.03.2020 відмовив у допуску ревізорів до проведення документальної планової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Керівник контролюючого органу 12.03.2020 прийняв рішення про адміністративний арешт майна ТЗОВ «Галичина-Захід», цей позов є зверненням про підтвердження обґрунтованості згаданого рішення про адміністративний арешт майна платника податків.

В судовому засіданні 24.09.2020 (до початку судових дебатів) представник ТЗОВ «Галичина-Захід» заявив клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (том 1 а.с.217-219), детальний опис правничої допомоги адвоката та акт наданих послуг зобов`язався надати в межах строків, визначених статтею 139 КАС України.

24.09.2020 суд розглянув справу по суті та проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини), відповідно до якого відмовив повністю Офісу великих платників податків ДПС в задоволенні адміністративного позову щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТЗОВ «Галичина-Захід». В цьому рішенні суд постановив понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покласти на нього.

29.09.2020 до суду надійшла заява представника ТЗОВ «Галичина-Захід», відповідно до якої позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь ТЗОВ «Галичина-Захід» пов`язані з розглядом цієї справи витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 44364,16 грн. До заяви представник надав документи на підтвердження понесених витрат, а також докази скерування цієї заяви на адресу відповідача (том 1а.с. 221-250, том 2 а.с. 1-22).

Офіс подав заперечення на заяву Товариства про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яку обґрунтував тим, що: у додатку № 2 до рамкового договору № 6-АА/2020 про надання професійної правничої (правової) допомоги, укладеного між Товариством та Адвокатським об`єднанням «КПМГ Право Україна», передбачено погодинні ставки співробітників Адвокатського об`єднання «КПМГ Право Україна» у доларах США, тоді як у акті виконаних робіт погодинна ставка визначається в Євро, що не відповідає вимогам рамкової угоди; в акті виконаних робіт зазначається про надання Товариству послуг з 03.2020 по 09.2020, тоді як провадження у даній справі було відкрите лише 02.06.2020; відшкодування Товариству витрат на переїзд адвокатів з міста Києва до міста Львова є безпідставним, оскільки Товариство не скористалося правом на проведення засідання в режимі відеоконференції; вказана справа є справою незначної складності, а сума зазначена в договорі, є неспівмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних послуг.

Львівський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 12.10.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Офісу на користь Товариства судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4208,00 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.07.2021 касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишено без задоволення; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» задоволено частково; Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 суд прийняв до провадження адміністративну справу № 380/2508/20 за позовом Офісу великих платників податків Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід” щодо вирішення питання про стягнення витрати на професійну правничу допомогу

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід” заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підтримав з підстав викладених у такій.

Представник Офісу великих платників податків Державної податкової служби проти задоволення поданої заяви заперечив з підстав її необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, подану заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, заслухавши думку представників сторін з приводу такої, суд встановив наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” встановлено, що представництво – це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Вказана правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Разом із тим, чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно положень частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1, 2 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд дійшов висновку, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам (засадам) адміністративного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 10 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 3, 6, 7, 8, 9 КАС України в узагальненому вигляді, при вирішенні адміністративного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, враховує завдання адміністративного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Згідно з частиною першою статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Щодо посилань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на те, що у додатку № 2 до рамкового договору № 6-АА/2020 про надання професійної правничої (правової) допомоги, укладеного між Товариством та Адвокатським об`єднанням “КПМГ Право Україна”, передбачено погодинні ставки співробітників Адвокатського об`єднання “КПМГ Право Україна” у доларах США, тоді як у акті виконаних робіт погодинна ставка визначається в Євро, що не відповідає вимогам рамкової угоди, суд звертає увагу на наступне.

На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду належним чином завірені копії таких документів (том 1 а.с.228-250, том 2 а.с. 1-21):

- рамковий договір №6-АА/2020 про надання професійної (правничої) допомоги від 10.02.2020, укладений адвокатським об`єднанням «КПМГ Право Україна» з ТЗОВ «Галичина-Захід». Відповідно до п. 1.1,1.2 цього Договору КПМГ зобов`язується здійснювати захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором. Обсяг послуг по кожному окремому проекту буде узгоджуватися Сторонами та закріплюватися в окремому документі, кожен такий додатковий документ підписується Сторонами. Пунктами 3.1, 3.2 Договору передбачено, що формат та/чи результати надання Послуг визначаються у Завданні чи Запиті Клієнта. Факт надання Послуг згідно із Завданням або Запитом оформлюється двостороннім Актом приймання-передачі Послуг, який підписується уповноваженими представниками обох Сторін. Послуги вважаються наданими Клієнту на дату підписання обома Сторонами Акту приймання-передачі Послуг;

- додаток №2 від 10.02.2020 до Договору №6-АА/2020, який визначав ставки співробітників КПМГ, що застосовуються для розрахунку вартості послуг;

- завдання №1 до Рамкового договору №6-АА/2020 про надання професійної (правничої) допомоги, відповідно до пункту 1 розділу «Послуги» визначає, що КПМГ надає юридичні послуги щодо супроводу недопуску посадових осіб ОВП ДПС до проведення планової перевірки Клієнта. Надання послуг включає підготовка позовної заяви щодо скасування Наказу та оскарження правовмірності включення клієнта до Плану-графіка та супровід справи у судах всіх інстанцій, підготовка всіх інших процесуальних документів, допомога у формуванні та збиранні доказів. Етап 4 Завдання №1 визначає, за домовленістю Сторін, КПМГ надасть Клієнту інші послуги, потреба в яких може виникнути в ході надання Послуг, передбачених цим Договором. Розділ 3 Завдання №1 визначав, що гонорар КПМГ згідно з цим Завданням визначається шляхом множення фактично витраченого часу спеціалістів КПМГ на надання Послуг на усереднену погодинну ставку спеціалістів КПМГ у розмірі 2198,01 грн., що є еквівалентом 80 євро згідно із офіційним курсом НБУ на дату укладення цього Договору;

- рахунок адвокатського об`єднання «КПМГ Право Україна» №UA-19084 від 25.09.2020 на суму 44264,16, виставлений ТЗОВ «Галичина-Захід» гонорару за надання правової допомоги щодо представництва інтересів в Львівському окружному адміністративному суді в процесі розгляду справи №380/2508/20;

- банківської виписки з рахунку від 29.09.2020 про перерахування ТЗОВ «Галичина-Захід» на рахунок адвокатського об`єднання «КПМГ Право Україна» 44364,16 грн.;

- акт приймання-передачі послуг від 25.09.2020, відповідно до якого загальна кількість витраченого на надання послуг Клієнту складає 13 годин роботи спеціалістів.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19.

Доказів які б спростовували вищевказану обставину Офісом великих платників податків Державної податкової служби суду не надано.

Щодо твердження Офісу великих платників податків Державної податкової служби про безпідставність відшкодування Товариству витрат на переїзд адвокатів з міста Києва до міста Львова, оскільки Товариство не скористалося правом на проведення засідання в режимі відеоконференції, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 КАС України передбачено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Таким чином, проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом учасника справи, а не його обов`язком.

Оскільки представники товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід” виявили бажання брати особисту участь в судовому засіданні, такі твердження представника Офісу великих платників податків Державної податкової служби не заслуговують на увагу та відхиляються судом.

Більш того, суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім цього, згідно ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

На підтвердження понесених витрат представником товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід” надано належні та допустимі докази, а саме документи щодо вартості проїзду поїздом (посадочних документів), а тому такі витрати також підлягають стягненню.

Щодо тверджень представника Офісу великих платників податків Державної податкової служби, що вказана справа є справою незначної складності, а сума зазначена в договорі, є неспівмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних послуг, то таке твердження спростовується наступним.

Представником товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід” надано деталізацію наданих юридичних послуг щодо супроводу справи №380/2508/20 в рамках виконання Розділу 2 Завдання №1 до Рамкового договору №6-АА/2020 надання професійної (правничої) допомоги з ТЗОВ «Галичина-Захід», згідно якої вбачається, що на підготовку та ведення справи в суді адвокатами витрачено 13 годин, а отже справа не була типовою, потребувала опрацювання значного обсягу матеріалів, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимога відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу є обґрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому є такою, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 143, 252, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11г; ідентифікаційний код 43141471) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід” (82420, Львівська область, Стрийський район, село Кавсько, вул.Стрийська, буд. 1; ідентифікаційний код 30124457) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 44364,16 грн (сорок чотири тисячі триста шістдесят чотири гривні шістнадцять копійок).

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 03.09.2021.

Суддя Р.М. Брильовський