Рішення № 99357937, 02.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року

справа №380/9589/21

провадження № П/380/9729/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРПОУ 14321653) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 30.12.2017 по 27.05.2021;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 30.12.2017 по 27.05.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника 93 прикордонного загону (І категорії) західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Мостиський прикордонний загін, військова частина 1494) від 24.11.2017 №232-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби та наказом начальника того ж загону від 29.12.2017 №257-ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення, однак повний розрахунок грошового забезпечення з ним не проведено своєчасно. Так, при виключенні із списків особового складу 29.12.2017 із затримкою розрахунку проведено виплату: 15.08.2018 грошова компенсації за неотримане речове майно у сумі 33733,49 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ «ПриватБанк» та листом відповідача; на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі №380/6216/20 відповідачем нараховано заборгованість у сумі 61801,18 грн.( 10125,73 грн. невикористані дні додаткової відпустки, допомога на оздоровлення 2359,52 грн. та 3207, 68 грн. одноразова допомога при звільненні 46108,85 грн.), виплату якої проведено 15.04.2021 у сумі 50900,32 грн та 23.04.2021 у сумі 9973,84 грн. 28.05.2021 виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 39278,50 грн. Позивач вважає, що період з 30.12.2017 (наступний день після дня виключення з особового складу) по 27.05.2021 (останній платіж по виплаті індексації грошового забезпечення) існувала затримка у розрахунку у зв`язку із звільненням зі служби та вважає, що має право на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні –за період із 30.12.2017 по 27.05.2021 відповідно до ст. 117 КЗпП України. Позивач просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 16.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, 24.06.2021 за вх. №45458 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив. Вказав, що час звільнення позивача з військової служби спору щодо виплати належних при звільненні сум не було. Вважає безпідставною вимогу щодо визнання протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки розрахунок при звільненні позивача здійснювався Мостиським прикордонним загоном. У відзиві відповідач, з посиланням на судову практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду зазначив про повноваження суду зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Крім цього, зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду передбачений ст. 122 КАС України, оскільки виплати були проведені 15.05.2018, 15.04.2021, 23.04.2021, а позивач звернувся до суду в червні 2021.

02.07.2021 за вх. №47250 від представника позивача надійшло клопотання про долучення квитанції про сплату судового збору.

06.07.2021 за вх. №47887 представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву. Щодо пропуску звернення до суду зазначив, що оскільки остання виплата позивачу здійснена 27.05.2021, а до суду звернувся 09.06.2021, то відповідно позивачем не пропущено місячний строк звернення до суду. Вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 23 липня 2021 року по 01 вересня 2021 року, розгляд клопотання позивача здійснюється в перший робочий день, а саме - 02 вересня 2021.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

Наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) від 24.11.2017 №232-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас (за п. «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням п.п. «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону) п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом від 29.12.2017 №257-ос позивача виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Мостиського прикордонного загону .

Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2021 припинено юридичну особу військову частину 1494, код ЄДРПОУ 14321699 – Мостиський прикордонний загін із зазначенням правонаступника – військову частину 2144, код ЄДРПОУ 14321653 (Львівський прикордонний загін).

На день виключення позивача із списків військової частини не проведено повного розрахунку при звільненні позивача з військової служби.

08.09.2020 у справі №380/6216/20 Рішенням Львівського окружного адміністративного суду, яке залишене без змін апеляційним судом:

Визнано протиправними дії та бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язано Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Визнано протиправними дії та бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо не включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 як розрахункової величини у грудні 2017 року при нарахуванні та при визначенні розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щомісячної додаткової грошової винагороди визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язано Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу, передбачену п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 календарних роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Визнано протиправним рішення Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494), викладеного у формі наказу начальника 93 прикордонного загону (1 категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 29.12.2017 № 257-ос в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 23 повних календарних років служби без урахування 25 річної календарної вислуги років.

Зобов`язано Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) врахувати весь період календарної служби для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» про що прийняти відповідне рішення.

Зобов`язано Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 2 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Визнано протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період з 2013 по 2017 роки.

Зобов`язано Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з 2013 по 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Стягнуто з бюджетних асигнувань Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) (код ЄДРПОУ 14321699) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

На виконання вищевказаного рішення Львівським прикордонним загоном нараховано заборгованість у сумі 61801,18 грн., з яких 10125,73 грн. компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, допомога на оздоровлення 2359,52 грн., одноразова грошова допомога при звільненні 46108,85 грн.

Виплата проведена двома частинами 15.04.21 у сумі 50900,32 грн. та 23.04.2021 у сумі 9973,84 грн. Вказане підтверджується листом Львівського прикордонного загону від 22.04.2021 №11/5686 та виписками по картковому рахунку позивача від 26.04.2021.

Крім цього, згідно з довідкою про нарахування індексації ОСОБА_1 за період проходження служби в Мостиському прикордонному загоні з 01.07.2015 по 29.12.2017, позивачу нараховано таку у розмірі 42768,19 грн.

28.05.2021 позивачу виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 39278,50 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача АТ КБ «ПриватБанк»

Вважаючи протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) щодо не нарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.12.2017 по 28.05.2021 позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке:

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Предметом спору в справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення при звільненні.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані нормами спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад і розмір виплати грошового забезпечення. Водночас такі питання врегульовано приписами загального трудового законодавства - КЗпП України.

Аналіз наведених норм трудового законодавства дає підстави для висновку про те, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки, індексацію грошового забезпечення при звільненні позивачу не виплачено в день його звільнення – 29.12.2017, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 13 травня 2020 року Справа № 810/451/17 Провадження № 11-1210апп19 зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Законодавчі акти визначають, що компенсація за неотримане речове майно при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.

Таким чином, непроведення з вини Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) виплати індексації грошового забезпечення у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку, і саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого у роботодавця є обов`язок сплатити передбачену статтею 117 КЗпП України компенсацію.

Як встановлено судом, позивача виключено із списків особового складу військової частини 29.12.2017, а 28.05.2021 Львівським прикордонним загоном (військовою частиною 2144) виплачено грошову індексацію грошового забезпечення у сумі 39278,50 грн., що підтверджується випискою по картці/рахунку АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» від 28.05.2021

Таким чином, Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) провів фактичний розрахунок з позивачем щодо виплати індексації грошового забезпечення поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.

Ураховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати індексації грошового забезпечення на підставі статті 117 КЗпП України.

Аналогічний висновок знаходить своє підтвердження у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

Отже, оскільки при звільненні з позивачем не проведено повного розрахунку та не здійснено виплату всіх належних сум, стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення належить за період з 30.12.2017 по 27.05.2021 за затримку терміном на 807 дні (затримка у виплаті індексації грошового забезпечення).

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.

Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.

Згідно особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 , розмір грошового забезпечення позивача за два місяці до звільнення становив: у жовтні 2017 року – 10286,30 грн. та у листопад 2017 року – 10286,30 грн., звідси середньоденна заробітна плата позивача становить 337,25 грн (за останні 2 місяці 20572,6/61 календарний день (за останні два повні місяці жовтень та листопад 2017 року).

Враховуючи, що невиплачена сума індексації грошового забезпечення становить 42768,19 грн., і є меншою ніж середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 272160,75 (807 днів затримки розрахунку * 337,25 грн.) суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.

Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 42768,19 грн / 272160,75 грн. (сума індексації грошового забезпечення /середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,16.

Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 337,25 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,16х 807 (днів затримки розрахунку) = 43545,72 гривень.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 43545,72 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (79010, м. Львів. вул. Личаківська, 74; код ЄДРПОУ 14321653) про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 30.12.2017 по 27.05.2021.

Стягнути з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 30.12.2017 по 27.05.2021 у сумі 43545 (сорок три п`ятсот сорок п`ять) гривень 72 копійки без урахування обов`язкових платежів.

Стягнути з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 136,20 грн.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.