Рішення № 99357727, 03.09.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3131/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач: Приютівська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області (28034, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Шкільна, 4, код ЄДРПОУ 05378803)

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (надалі - Приютівська селищна рада) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що у січні 2021 року вона звернулася до Приютівської селищної ради з клопотанням про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 3520383800:02:001:9119. Однак рішенням Приютівської селищної ради №119 від 15.01.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або оренду" позивачці відмовлено у наданні такого дозволу у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки. Позивачка не погоджується з цим рішенням та вказує, що посилання відповідача на рішення Приютівської селищної ради №752 від 07.10.2020 року "Про створення громадських пасовищ на території Приютівської селищної ради" є безпідставним, оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 3520383800:02:001:9119 до складу громадських пасовищ цим рішенням не включена. Наголошуючи на відсутності передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України обставин, за яких може бути відмовлено у наданні зазначеного дозволу, позивачка просить суд:

- визнати протиправним рішення Приютівської селищної ради №119 від 15.01.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або оренду", в частині відмови у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2 га, в тому числі 2 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3520383800:02:001:9119 на території Приютівської селищної ради Костянтинівського Старостинського округу Олександрійського району Кіровоградської області;

- зобов`язати Приютівську селищну раду надати їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі клопотання від 12.01.2021 року.

Ухвалою судді від 22.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати її розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та документів, необхідних для вирішення спору - упродовж 15 днів від дня отримання цієї ухвали.

Відповідач, отримавши цю ухвалу 02.07.2021 року, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 у січні 2021 року направила поштою до Приютівської селищної ради клопотання від 12.01.2021 року, в якому просила надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га, за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3520383800:02:001:9119, розташованої на території Приютівської селищної ОТГ Олександрійського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту). Вказане клопотання з додатками зареєстроване Приютівською селищною радою 14.01.2021 року за №18. (а.с. 13 - 16)

За результатами розгляду цього клопотання Приютівська селищна рада прийняла рішення №119 від 15.01.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або оренду", пунктом 2.6 якого відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2 га, в тому числі 2 га ріллі (КВЦПЗ А 01.03), для ведення особистого селянського господарства на території Приютівської селищної ради Костянтинівського старостинського округу Олександрійського району Кіровоградської області за рахунок земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 3520383800:02:001:9119. (а.с. 9 - 10)

Не погодившись з таким рішенням, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Частинами 4, 5 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відтак, до повноважень відповідача, як представницького органу місцевого самоврядування, належить розпорядження землями комунальної власності Приютівської селищної територіальної громади, у тому числі передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України, за встановленими статтею 121 цього Кодексу нормами.

Як установлено судом, позивачка звернулася до відповідача з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Костянтинівського старостинського округу Приютівської селищної територіальної громади.

Пунктом 2.6 рішення Приютівської селищної ради №119 від 15.01.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або оренду" позивачці відмовлено у наданні такого дозволу.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 року у справі №806/2978/17 вказав, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зміст рішення Приютівської селищної ради №119 від 15.01.2021 року свідчить про те, що окрім позивачки відповідач відмовив у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства також громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вказане рішення містить посилання на статтю 34, частину 3 статті 83, частину 7 статті 118 ЗК України та обґрунтоване загальними формулюваннями щодо невідповідності місця розташування земельних ділянок, обраних цими громадянами, зокрема ОСОБА_1 , та посиланням на рішення Приютівської селищної ради №752 від 07.10.2020 року "Про створення громадських пасовищ та території Приютівської селищної ради".

Частиною 1 статті 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з частиною 2 статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до статті 34 ЗК України ("Землі для сінокосіння і випасання худоби") громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Згідно з частиною 3 статті 83 ЗК України ("Право власності на землю територіальних громад") земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Рішенням Приютівської селищної ради №752 від 07.10.2020 року "Про створення громадських пасовищ на території Приютівської селищної ради" створено громадські пасовища на території Головківського старостинського округу, Ізмайлівського старостинського округу, Костянтинівського старостинського округу Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області. Затверджено Положення про громадські пасовища на території Головківського старостинського округу, Ізмайлівського старостинського округу, Костянтинівського старостинського округу Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області. Надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ (код КВЦПЗ 01.08 для сінокосіння та випасання худоби) за рахунок земель комунальної власності Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, зокрема в Костянтинівському старостинському окрузі: ділянка №1 - 19 га за адресою: с. Бутівське Олександрійського району Кіровоградської області; ділянка №2 - 6 га за адресою: с. Бутівське Олександрійського району Кіровоградської області; ділянка №3 - 3 га за адресою: с. Бутівське Олександрійського району Кіровоградської області; ділянка №4 - 12 га за адресою: с. Бутівське Олександрійського району Кіровоградської області. (а.с. 39 - 42)

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Частиною 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав та не довів суду законність рішення Приютівської селищної ради №119 від 15.01.2021 року в оскаржуваній позивачкою частині. Зокрема не надав доказів того, що на обраній позивачкою земельній ділянці відповідно до частини 2 статті 34 ЗК України за рішенням Приютівської селищної ради створено громадське пасовище.

У ході розгляду справи відповідач не довів наявність підстав для відмови позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, передбачених ч.7 ст. 118 ЗК України.

Тож суд прийшов до висновку, що спірне рішення в оскарженій позивачкою частині не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк винесено відповідачем необґрунтовано, всупереч вимогам абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України щодо вмотивованості рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації. Отже, пункт 2.6 рішення Приютівської селищної ради №119 від 15.01.2021 року як індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Вирішуючи похідну позовну вимогу про зобов`язання відповідача надати позивачці дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі клопотання від 12.01.2021 року, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За правилами частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судом установлено, що позивачка звернулася до відповідача за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою її формування та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, маючи намір у подальшому отримати її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в порядку безоплатної приватизації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Частинами 1- 5 статті 79-1 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частинами 9, 10 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Частиною 13 статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується зокрема в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності зокрема в разі: в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Видами документації із землеустрою є зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (стаття 50 Закону України "Про землеустрій") та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (стаття 56 Закону України "Про землеустрій") є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Суд зазначає, що процедура набуття громадянами права власності на землю державної та комунальної власності в порядку безоплатної приватизації, у тому числі для ведення особистого селянського господарства, передбачає проведення робіт із землеустрою, які виконуються на підставі відповідної документації: проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (за відсутності на даній частині земної поверхні раніше сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та за технічною документацією із землеустрою щодо поділу раніше сформованої земельної ділянки або об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (у разі якщо не відбувається зміна їх цільового призначення). Підставою для розроблення такої документації є відповідний дозвіл (згода) органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Таку правову позицію сформулював Верховний Суд у постановах від 23.10.2020 року у справі №802/1535/17-а, від 18.11.2020 року у справі №240/4867/18, від 21.01.2021 року у справі №120/1615/20-а.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 3520383800:02:001:9119 загальною площею 15, 175 га, яка перебуває у комунальній власності, призначена для сінокосіння і випасання худоби, тож за категорією та цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення. (а.с. 34 - 36) На підставі рішення Приютівської селищної ради №288 від 25.06.2021 року "Про надання земельних ділянок в оренду" вказана земельна ділянка передана в оренду громадянці ОСОБА_7 строком на 10 років для сінокосіння та випасання худоби. (а.с. 37 - 38)

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є землі сільськогосподарського призначення.

Частиною 3 статті 19 ЗК України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 ЗК України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" від 17.06.2020 року №711-IX) при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Відповідно до частини 3 статті 20 ЗК України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, зокрема у випадках зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами).

Згідно з частиною 6 статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує: розроблення документації із землеустрою (крім випадків формування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, не сформованих у земельні ділянки); прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування (крім рішень про встановлення і зміну цільового призначення земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють такі органи).

Оскільки позивачка мала намір отримати у приватну власність земельну ділянку орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3520383800:02:001:9119 (тобто в межах видів використання земель сільськогосподарського призначення), тому формування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (при розробленні якої може бути змінено вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), а не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 04.05.2020 року у справі №802/1539/17-а, від 16.07.2020 року у справі № 802/1447/17-а.

Відповідно до частини 6 статті 79-1 ЗК України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 року №1423-IX) поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Тож з огляду на ці обставини, які мають місце на час вирішення справи, зокрема перебування земельної ділянки в користуванні (оренді) у третьої особи, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача надати позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, про що вона просить у позові, та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивачки та можливість його захисту в обраний нею спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправним пункту 2.6 рішення Приютівської селищної ради №119 від 15.01.2021 року, прийнятого за клопотанням позивачки, належним способом захисту порушеного права позивачки на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за її клопотанням є зобов`язання відповідача повторно розглянути це клопотання та вирішити питання, щодо якого звернулася позивачка, відповідно до вимог земельного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Щодо клопотання позивачки про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

Відповідно до частин 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З огляду на з`ясовані у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивачки, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.

Судові витрати у справі сторонами не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2.6 рішення Приютівської селищної ради №119 від 15.01.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або оренду".

Зобов`язати Приютівську селищну раду не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш