Рішення № 99357596, 03.09.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2021 р. справа № 300/1588/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання неправомірними дій що не зарахування до загального трудового стажу періодів роботи з 15.06.1989-01.11.1991, 01.12.1991-1.09.1992, 01.10.1992-01.10.1993, 01.11.1993-04.04.1996, в колгоспі "Дружба" та відмови в призначенні пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", а також зобов`язання зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи в колгоспі "Дружба" з 15.06.1989-01.11.1991, 01.12.1991-1.09.1992, 01.10.1992-01.10.1993, 01.11.1993-04.04.1996 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до довідки-розрахунку загальний стаж позивача складає 25 років 4 місяці і 8 днів, а саме вказана довідка, містить інформацію щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі "Дружба" з 01.06.1990 по 30.06.1990 (1 місяць), з 01.06.1991 по 30.06.1991 (1 місяць), з 01.10.1991 по 31.10.1991 (1 місяць), з 01.05.1994 по 30.06.1994 (2 місяці), з 01.08.1994 по 31.08.1994 (1 місяць), з 01.11.1994 по 30.11.1994 (1 місяць). На звернення позивача про призначення пенсії, орган пенсійного фонду надав відповідь, про відмову в призначенні пенсії та зазначив, що право на пенсію за віком при наявному страховому стажі 25 років 4 місяці і 8 днів ОСОБА_1 набуде у 63 роки. На переконання позивача дії відповідача які полягають у не зарахуванні до трудового стажу періодів роботи: з 15.06.1989 по 1.11.1991; з 1.12.1991по 1.09.1992; з 1.10.1992 по 1.10.1993; з 1.11.1993 по 04.04.1996, в колгоспі "Дружба" (за фактичною тривалістю) є неправомірними, оскільки трудовий стаж, підтверджується попередньо представленими документами. А саме, як відмітила позивач, згідно архівної довідки Комунального закладу ''Юр`ївський районний трудовий архів'' Юр`ївської районної ради (надалі по тексту також КЗ ''Юр`ївський районний трудовий архів'') від 30.01.2020 за №С-22 ОСОБА_1 відпрацювала більшу від встановленого мінімуму кількість вихододнів. А саме: 1990 рік - 330 вихододнів при встановленому мінімумі - 260; 1991 рік - червень 214 вихододнів, жовтень - 182, в сумі - 396 вихододнів при встановленому мінімумі 260; 1994 рік - травень 14,5 вихододнів, червень 49 вихододнів, серпень 360 вихододнів, листопад 80 вихододнів, в сумі 503,5 вихододні в рік при встановленому мінімумі - 260. Аналогічна інформація підтверджується засвідченими копіями із Книг найманих працівників. Додатково відзначила, що відповідно до архівної довідки КЗ ''Юр`ївський районний трудовий архів'' від 11.09.2019 за №С-148 позивачу нараховувалась заробітна плата, з якої сплачувались всі обов`язкові платежі. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.05.2020. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що позивач звернулась до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. До заяви позивач долучила: трудову книжку НОМЕР_1 , архівну довідку від 30.01.2020 за № С-22, видану КЗ ''Юр`ївським районним трудовим архівом'' з додатками (копія Книги-2 ''Наймані працівники к-з ''Дружба'' 1994 року, архівну довідку від 11.09.2019 вих. №С-148. Однак, згідно наданих до сервісного центру документів, страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 4 місяці і 8 днів, оскільки до страхового стажу зарахований не весь період роботи в колгоспі "Дружба", так як для зарахування даного періоду роботи до загального стажу необхідно надати підтверджуючу довідку про встановлені та фактично відпрацьовані трудодні за весь період роботи в даному колгоспі. Відтак право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при наявному страховому стажі 25 років 4 місяці і 8 днів ОСОБА_1 набуде у 63 роки. Крім того представник відповідача зазначив, що позивачем вже подавалась позовна заява з аналогічним предметом спору, в зв`язку із чим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі №300/2129/20 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 . Відтак судом вже досліджено ті самі докази, що долучено позивачем до даної позовної заяви у справі №300/2129/20 та надано обґрунтовану оцінку. В зв`язку із наведеним, позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.35-38).

Відповідачем вищенаведений відзив на позовну заяву був надісланий позивачу 07.05.2021, що підтверджується квитанцією про відправлення (а.с.70). Однак, відповіді на відзив у строк, встановлений судом та інших заяв позивач не подав, поважних причин ненадання відповіді на відзив у встановлений судом строк не повідомив.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 провадження у справі № 300/1588/21 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій що не зарахування до загального трудового стажу періодів роботи з 15.06.1989-01.11.1991, 01.11.1993-04.04.1996, в колгоспі "Дружба" та зобов`язання зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи в колгоспі "Дружба" з 15.06.1989-01.11.1991, 01.11.1993-04.04.1996 - закрито.

Відтак, судом продовжено розгляд справи в межах вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій що не зарахування до загального трудового стажу періодів роботи з 01.12.1991-01.09.1992, з 01.10.1992-01.10.1993 в колгоспі "Дружба" та відмови в призначенні пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", а також зобов`язання зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи в колгоспі "Дружба" з 01.12.1991-1.09.1992, 01.10.1992-01.10.1993, та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 23.11.2020 звернулась до відповідача, із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.51-52).

27.11.2021 Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області рішенням за № 2919 відмовило в призначенні пенсії за віком. В рішенні відповідачем вказано, що згідно наданих до сервісного центру документів, страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 4 місяці і 8 днів, замість необхідних 27 роках, оскільки до страхового стажу зарахований не весь період роботи в колгоспі "Дружба", так як для зарахування даного періоду роботи до загального стажу необхідно надати підтверджуючу довідку про встановлені та фактично відпрацьовані трудодні за весь період роботи в даному колгоспі. Відтак право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при наявному страховому стажі 25 років 4 місяці і 8 днів ОСОБА_1 набуде у 63 роки (а.с.49).

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло до набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Згідно із пунктом "а" статті 3 вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Суд зазначає, що зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок ведення трудових книжок, за частину спірного періоду трудового стажу позивача, був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162, положення якої діяли і врегульовували відповідні відносини до 29.07.1993.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також Інструкція №58).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Заповнення трудової книжки вперше, як визначено пунктом 2.2 Інструкції №58, проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, серед іншого, записи про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників (пункту 2.19 вказаної Інструкції).

З наведеного слідує, що Інструкцією №58 встановлено відповідний порядок оформлення трудової книжки, а також внесення до трудової книжки записів про роботу.

Згідно записів копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 24.01.1979, слідує, що позивач в період з 15.06.1989 по 01.11.1991, з 01.12.1991 по 01.09.1992, з 01.10.1992 по 01.10.1993 та з 01.11.1993 по 04.04.1996 працювала різноробочим у колгоспі "Дружба" (а.с.12-14).

Відтак суд зазначає, що позивач з 15.06.1989 по 04.04.1996 згідно коментованих записів у трудовій книжці (9-15) перебувала у трудових відносинах з колгоспом "Дружба", що сторонами не заперечується.

Однак, згідно змісту довідки-розрахунку стажу позивача, до страхового стажу ОСОБА_1 , поряд з іншим, враховано періоди роботи в колгоспі "Дружба" з 01.06.1990 по 30.06.1990 (1 місяць), з 01.06.1991 по 30.06.1991 (1 місяць), з 01.05.1994 по 31.05.1994 (15 днів), з 01.06.1994 по 30.06.1994 (1 місяць), з 01.08.1994 по 31.08.1994 (1 місяць), з 01.11.1994 по 30.11.1994 (1 місяць). Однак, відповідачем при обчисленні стажу не враховано період трудової діяльності позивача в колгоспі "Дружба" з з 01.12.1991 по 01.09.1992, з 01.10.1992 по 01.10.1993 (за фактичною тривалістю).

Згідно вимог частини 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відтак, наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу (при його обчисленні) часу роботи колгоспника є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Крім того, слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень).

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

При цьому суд звертає увагу на наявність відмінностей у відомостях занесених до копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 24.01.1979 позивача та до її трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 , а саме: згідно записів №1 і №2 трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 № НОМЕР_3 позивач з 16.05.1989 прийнята на роботу у колгосп на посаду "бригадира найманої бригади", а з 01.11.1992 звільнена з роботи за власним бажанням (а.с.82).

Однак, записи №9 і №10 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 24.01.1979, остання саме з 15.06.1989 прийнята на роботу у колгосп "Дружба", та виконувала роботу "різноробочого" працівника, а, станом на календарну дату 01.11.1992, яка визначена у книжці колгоспника як дата звільнення, - занесені відомості про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із колгоспом, про що внесені відомості у записах №14 і №15 в період з 01.10.1992 по 01.10.1993 (а.с.13).

Також, у графі "підстава внесення запису" трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 за записами №1 і №2 внесено відомості про наказ №21 від 16.05.1989 (прийняття на роботу) і наказ №48 від 10.11.1992 (звільнення з роботи), в той час, як у вказаній колонці трудової книжки серії НОМЕР_2 щодо запису №9 вказано наказ №7 від 30.06.1989, незважаючи на дату прийняття на роботу -15.06.1989.

Також, трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 24.01.1979 взагалі не містить даних про наказ №48 від 10.11.1992, який в книжці колгоспника значиться як підстава для припинення відносин із колгосп "Дружба".

Вищенаведене свідчить про розбіжності у записах трудових книжок позивача, зокрема щодо дати прийняття і звільнення з роботи у колгоспі "Дружба" та виду роботи/посади, яку позивач виконувала/обіймала зокрема і спірний період 01.12.1991 - 01.09.1992, 01.10.1992 - 01.10.1993.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі по тексту також Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Суд зазначає, що згідно архівних довідок від 11.09.2019 № С-148 (а.с. 16) та від 30.01.2020 за № С-22 (а.с.17), виданих КЗ ''Юр`ївський районний трудовий архів'' Юр`ївської районної ради кількість відпрацьованих ОСОБА_1 вихододнів у колгоспі "Дружба", становить: 1991 рік - червень 214 вихододнів, жовтень 182 вихододні; 1992 рік - вихододні не вказано є нарахування заробітної плати в червні 27600,24; 1993 рік -вихододні не вказано є нарахування заробітної плати в червні 6688 та в жовтні 256200. Встановлений мінімум вихододнів 260.

Крім того, копії книги-3 ''Наймані працівники к-з ''Дружба'' - 1990 року, копія Книги-3 ''Наймані працівники к-з ''Дружба'' рахунок-70, 1991 року, копія Книги-2 ''Наймані працівники к-з ''Дружба'' 1994 року, містять відомості про заробітну плату позивача у колгоспі ''Дружба'', отриманої у червні 1990 року, у червні та жовтні 1991 року, а також травні, червні, серпні і листопаді 1994 року (а.с.18-30).

Відтак, архівна довідка від 30.01.2020 за № С-22, яка взята відповідачем до уваги при обчисленні трудового стажу ОСОБА_1 , не містить відомості про кількість відпрацьованих позивачем у колгоспі вихододнів у спірний період 01.12.1991 - 01.09.1992, 01.10.1992 - 01.10.1993, відтак розрахунок стажу позивача відповідачем проводився вірно - згідно з наданими нею документами.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували виконання позивачем саме річного мінімуму трудової участі у колгоспі ''Дружба'', позивачем не надано.

Також, трудова книжка колгоспника № НОМЕР_3 не містить відомостей про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання як того вимагає пункт 5 Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників.

У архівній довідці від 11.09.2019 № С-148 та від 30.01.2020 за № С-22 (а.с.16-17), які видані КЗ ''Юр`ївський районний трудовий архів'' Юр`ївської районної і Юр`ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області відсутні чіткі дані про прийнятий в колгоспі ''Дружба'' саме річний мінімум трудової участі в громадському господарстві.

В зв`язку із вищенаведеним, жодна із довідок архівного відділу і архівних установ, які подала позивач, окрім записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 24.01.1979, не містить відомостей про нарахування, виплату заробітної плати і виконання встановленого мінімуму трудової участі за періоди з 01.12.1991 - 01.09.1992 та з 01.10.1992 - 01.10.1993.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем у спірний період в колгоспі ''Дружба'' не відпрацьовано необхідний мінімум трудоднів, тому, на думку суду, відповідачем правомірно зараховано стаж за фактичною тривалістю вироблених трудоднів, а не за фактичною їх тривалістю.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі "Дружба" з 01.12.1991 - 01.09.1992 та з 01.10.1992 - 01.10.1993 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами і підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Як наслідок, на момент звернення позивача за призначенням їй пенсії необхідний стаж роботи повинен становити 27 років, який у неї відсутній.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії від 23.11.2020, наявний страховий стаж ОСОБА_1 складав 25 років 4 місяці і 8 днів, а відтак необхідний страховий стаж 27 років, для призначення позивачу пенсії за віком відсутній, то відповідно до вимог чинного законодавства України вона не набула права на призначення такої пенсії.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.