Ухвала суду № 99357560, 03.09.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні клопотання

"03" вересня 2021 р. справа №300/3961/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення без розгляду

позовної заяви ОСОБА_1

до Військової частини 1241

про визнання протиправними дій щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась та виплачувалась у 2015, 2016, 2017 роках грошова допомога на оздоровлення та стягнення недоплаченої суми грошової допомоги на оздоровлення за вказані роки в сумі 11 348,11 грн,

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі №300/3961/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини 1241 Національної гвардії України про визнання протиправними дій щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась та виплачувалась у 2015, 2016, 2017 роках грошова допомога на оздоровлення та стягнення недоплаченої суми грошової допомоги на оздоровлення за вказані роки в сумі 11 348,11 грн. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із вимогами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також – КАС України).

На адресу суду 30.08.2021 представником відповідача, разом із відзивом на позовну заяву подано клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .

Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що на переконання відповідача, ОСОБА_1 допущено безпідставне пропущення місячного строку, встановленого статтею 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Представник стверджує, що позивач оскаржує дії Військової частини щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась та виплачувалась у 2015, 2016, 2017 роках грошова допомога на оздоровлення, а тому, зважаючи на те, що станом на день виключення позивача зі списків особового складу частини, ОСОБА_1 не оскаржував бездіяльність відповідача в частині неналежного розрахунку. Відтак, вимоги позивача стосуються проходження та звільнення з публічної служби, в даному випадку – військової служби, а тому, застосуванню підлягає встановлений КАС України місячний строк звернення до суду з такими позовними вимогами.

Враховуючи наведене, представник просить суд клопотання задовольнити та позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 1241 залишити без розгляду.

Розглянувши подане представником Військової частини 1241 клопотання, дослідивши матеріали даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Так, частинами 3 та 4 статті 123 КАС України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Стверджуючи про порушення позивачем вимог статті 122 КАС України, представник відповідача зазначає, що спірні правовідносини у межах даної справи, пов`язані з проходженням та звільненням ОСОБА_1 з публічної служби, а тому, при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду, застосуванню підлягає частина 5 цієї статті Кодексу, якою передбачено місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, суд із таким висновком представника відповідача не погоджується та зазначає таке.

Положеннями пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (яка діяла на момент звільнення позивача зі служби) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889» (яка діяла на момент звільнення позивача зі служби) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):

з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Отже в силу положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Абзацом 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР встановлено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям, будучи однією з державних гарантій оплати праці, по суті, є і складовою заробітної плати в частині додаткової заробітної плати.

Так, згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суд зазначає, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум складових заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Водночас, суд зазначає, що частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Верховний Суд України у постанові від 17 лютого 2015 року по справі №21-8а15, окрім іншого зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Положення КАС України не містять норм, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Натомість, умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці військовослужбовців, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Зважаючи на вказане, суд зазначає, що оскільки частина 5 статті 122 КАС України в даному випадку є загальною нормою, так як прямо не передбачає строк звернення до суду у справах щодо стягнення заробітної плати, а частина 2 статті 233 КЗпП України конкретизує предмет судового захисту та встановлює, що в цьому разі звернення до суду не обмежується будь-яким строком, пріоритетним на переконання суду є застосування в межах спірних правовідносин, що виникли між сторонами, положень статті 233 КЗпП України.

За таких обставин, підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 на підставі приписів статей 123, 240 КАС України суд не вбачає, а тому, клопотання Військової частини 1241 задоволенню не підлягає.

Водночас, суд відхиляє посилання представника відповідача на правову позицію Верховного Суду у рішеннях по справі №806/2164/16, №420/2934/19, №813/1001/17, оскільки спірні правовідносини в межах цих справ виникли внаслідок оскарження позивачами бездіяльності щодо належного розрахунку при звільненні, а не нарахування щомісячної грошової допомоги за періоди проходження позивачем військової служби, що є предметом розгляду судом в межах даної адміністративної справи.

На підставі наведеного, керуючись статями 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Військової частини 1241 від 27.08.2021 №50/44-1395 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.