Рішення № 99357518, 03.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2021 року (11:50)Справа № 200/2064/21-а ЗП/280/28/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, до Комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду з Донецького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №200/2064/21-а за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення комісії про призначення соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 5 лютого 2021 №219 про відмову у призначенні допомоги по народженню дитини ОСОБА_1 ; зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми», тобто 41 280 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач є внутрішньо-переміщеною особою. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народився син. 03.02.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення допомоги при народження дитини. У задоволенні такої заяви позивачу було відмовлено, оскільки на момент звернення дитині було більше року. Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 18.05.2021 справу прийнято до провадження суддею Запорізького окружного адміністративного суду. Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

26.05.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 30105), в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийняте Комісію з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, а не Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області. Також зазначає, що позивачем безпідставно вчасно не надано заяву про призначення допомоги про народженні дитини. Така заява надана, коли дитині вже було більше 12 місяців. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 05.07.2021 до участі у справі залучено другого відповідача - комісію з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області.

Від відповідача 2 відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 03.02.2021 №2306-5000338711/27290 (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народився син – ОСОБА_2 , який народився у м.Донецьку, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданим 18.10.2019 Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с.16).

03.02.2021 позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області із заявою про призначення допомоги при народженні дитини (а.с.33-34)

Рішенням Комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Бердянської міської ради від 5 лютого 2021 №219, яке оформлене протоколом, позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги при народженні дитини, у зв`язку із тим, що звернення за її призначенням відбулось пізніше ніж через 12 місяців після народження дитини (а.с.19).

Не погоджуючись із цим рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

На підставі статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною першою статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина перша статті 5, частина перша статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 1 від 27 грудня 2001 року № 1751.

Суд зазначає, що відповідно статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

У даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Відповідачем не заперечується належності поданих позивачем заяви та документів для призначення допомоги. При відмові у призначенні допомоги не зазначалось про такі обставини, а єдиною підставою для не призначення допомоги визначався пропуск позивачем 12-місячного строку для звернення за її призначенням.

У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 591/610/16-а зроблено висновок, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. Тому, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи із завдань адміністративного судочинства, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу соціальну допомогу при народженні дитини.

Таким чином, за умови звернення позивача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини за формою, встановленою Мінсоцполітики, відповідачі при прийнятті рішення мали би враховувати наведені висновки Верховного Суду та оцінювати обставини недотримання позивачем строку звернення з заявою.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, за приписами статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином, зважаючи на необхідність захисту інтересів малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку про неправомірність рішення відповідача 2 про відмову у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини, оскільки вказане рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, відповідно, таке рішення підлягає скасуванню, а бездіяльність відповідача щодо не призначення та невиплати позивачу допомоги при народженні дитини є протиправною.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд приходить до висновку про те, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, необхідним є саме:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії про призначення соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 5 лютого 2021 №219 про відмову у призначенні допомоги по народженню дитини ОСОБА_1 ;

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми», тобто - 41 280 грн. за його заявою від 03.02.2021.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із системного аналізу вищезазначеного, з урахуванням з`ясованих на час розгляду справи обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, до Комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Бердянської міської ради області від 5 лютого 2021 №219 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги по народженню дитини - ОСОБА_2 .

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми», тобто 41 280 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.09.2021.

Суддя Ю.В. Калашник