Рішення № 99357396, 01.09.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2021 року м. Ужгород№ 260/2729/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Лозко В.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 – не з`явився;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області – представник – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), яким просить суд: "1. Прийняти до розгляду позовну заяву; 2. Відкрити провадження за позовною заявою; 3. Прийняти рішення про повне задоволення позовних вимог; 3. Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (індекс - 88 008, пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 20453063), що полягає у відмові в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вилок, Виноградівського району, Закарпатської області, зареєстрований АДРЕСА_2 , р.к.п.п. НОМЕР_1 ) періодів роботи з 01.10.1975 по 18.10.1976, з 09.01.1979 по 27.08.1979, з 27.06.1984 по 09.04.1985, з 04.12.1987 по 07.05.1988, з 02.06.1995 по 28.07.1997, з 23.01.1986 по 30.05.1988 рр., з 28.07.1987 р. по 01.06.1995 р.; 5.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (індекс - 88 008, пл.Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатської області, код СДРПОУ 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженню с. Вилок. Виноградівського району, Закарпатської області, зареєстрованому АДРЕСА_2 , р.к.п.п. НОМЕР_1 ) періоди роботи з 01.10.1975 по 18.10.1976, з 09.01.1979 по 27.08.1979, з 27.06.1984 по 09.04.1985, з 04.12.1987 по 07.05.1988. з 02.06.1995 по 28.07.1997, з 23.01.1986 по 30.05.1988 рр., з 28.07.1987 р. по 01.06.1995 р., в страховий стаж при призначенні пенсії; 6. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (індекс - 88 008, пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 20453063) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Вилок, Виноградівського району, Закарпатської області, зареєстрованому АДРЕСА_2 , р.к.п.п. НОМЕР_1 ) з врахуванням стажу з 01.10.1975 по 18.10.1976, з 09.01.1979 по 27.08.1979, з 27.06.1984 по 09.04.1985, з 04.12.1987 по 07.05.1988, з 02.06.1995 по 28.07.1997, з 23.01.1986 по 30.05.1988 рр., з 28.07.1987 р. по 01.06.1995 р., починаючи з дня призначення пенсії; 7. Судові витрати пов`язані з розглядом адміністративної справи, прошу стягнути з відповідача.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. 10 лютого 2021 року, позивач звернувся із письмовою заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, з проханням здійснити перерахунок призначеної йому за віком пенсії та зарахувати до загального страхового стажу, періоди роботи 01 жовтня 1975 року по 18 жовтня 1976 року, з 09 січня 1979 року по 27 серпня 1979 року, з 27 червня 1984 року по 09 квітня 1985 року, з 04 грудня 1987 року по 07 травня 1988 року, з 02 червня 1995 року по 28 липня 1997 року, з 23 січня 1986 року по 30 травня 1988 року, з 28 липня 1987 року по 01 червня 1995 року. На вказане звернення позивача відповідач листом повідомив про не зарахування до страхового стажу наступних періодів роботи 01 жовтня 1975 року по 18 жовтня 1976 року, з 09 січня 1979 року по 27 серпня 1979 року, з 27 червня 1984 року по 09 квітня 1985 року, з 04 грудня 1987 року по 07 травня 1988 року, з 02 червня 1995 року по 28 липня 1997 року, з 23 січня 1986 року по 30 травня 1988 року, з 28 липня 1987 року по 01 червня 1995 року тому, що печатки організацій в яких позивач працював нечитабельні, а також не зарахований період роботи з 01 червня 1995 року по 28 липня 1987 року, тому, що запис про прийом на роботу здійснений чорнилом іншого кольору. Таку відмову позивач вважає необґрунтованою, в зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом. Позивач вказує, що вищевказані періоди трудової діяльності позивача, повністю підтверджуються читабельними записами трудової книжки, із наявними відбитками читабельних печаток.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить суд відмовити повністю в задоволенні позову з наступних підстав. Відповідач вказує, що трудового стажу позивача не було зараховано спірні періоди його роботи, оскільки печатки організацій в трудовій книжці в яких позивач працював нечитабельні, а також запис про прийом на роботу здійснений чорнилом іншого кольору. А отже, запис у трудовій книжці не відповідає дійсності, а за таких обставин зараховувати до стажу зазначені періоди немає підстав, у зв`язку з чим позивачу було відмолено в призначенні пенсії через відсутність стажу роботи. Крім того у відзиві на позов, відповідач вказує, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

01 вересня 2021 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача, відповідно до якого останній просив розглянути дану справу за відсутності повивача та його представника (а.с. 63).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом статті 92 частини 1 пункту 6 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно статті 24 частини 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі по тексту – Закон України № 1058-ІV) страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальній страховий внесок.

Статтею 24 частиною 2 Закону України № 1058-ІV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

10 лютого 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про здійснення перерахунку призначеної йому за віком пенсії та зарахування до загального страхового стажу, періоди роботи 01 жовтня 1975 року по 18 жовтня 1976 року, з 09 січня 1979 року по 27 серпня 1979 року, з 27 червня 1984 року по 09 квітня 1985 року, з 04 грудня 1987 року по 07 травня 1988 року, з 02 червня 1995 року по 28 липня 1997 року, з 23 січня 1986 року по 30 травня 1988 року, з 28 липня 1987 року по 01 червня 1995 року (а.с. 7).

Листом № 724-562/Ш-02/8-0770/21 від 25 лютого 2021 року відповідач повідомив про не зарахування позивачу до страхового стажу наступних періодів роботи 01 жовтня 1975 року по 18 жовтня 1976 року, з 09 січня 1979 року по 27 серпня 1979 року, з 27 червня 1984 року по 09 квітня 1985 року, з 04 грудня 1987 року по 07 травня 1988 року, з 02 червня 1995 року по 28 липня 1997 року, з 23 січня 1986 року по 30 травня 1988 року, з 28 липня 1987 року по 01 червня 1995 року тому, що печатки організацій в яких позивач працював нечитабельні, а також не зарахований період роботи з 01 червня 1995 року по 28 липня 1987 року, тому, що запис про прийом на роботу здійснений чорнилом іншого кольору (а.с. 9).

Судом встановлено, відповідно до записів у трудовій книжці № НОМЕР_2 від 26 вересня 1975 року, позивач працював у період: з 01 жовтня 1975 року по 18 жовтня 1976 року - Бологовський завод "Строммашина"; з 09 січня 1979 року по 27 серпня 1979 року - СКБ телевизионной техники ПО "Электрон"; з 03 листопада 1976 року по 22 листопада 1978 року - Служба в рядах Советской Армії; 15 квітня 1982 року по 30 жовтня 1982 року – Управление домами № 1 города Калиниа; 08 грудня 1983 року по 19 березня 1984 року- Калинииская областная психиатрическая больница № 1 Им. доктора Литвинова: з 01 вересня 1979 року по 01 липня 1984 року – Калинииский государственний медицинский институт; з 01 серпня 1984 року по 01 серпняч1985 року Откритая медико-санитарная часть № 1 гор. Калинин; з 23 січня 1986 року по 30 травня 1988 року - Торжокская городская стоматологическая поликлиника; з 04 липня 1988 року по 01 червня 1995 року –Центральная районная больница г. Виноградов; з 01 червня 1995 року по 28 липня 1997 року - Госпрозрахункова зубопротезна поліклініка м. Виноградів; 28 липня 1997 року по 09 лютого 2007 року – Центральная районная больница г. Виноградов (а.с.а.с. 10-15).

Відповідно до статі 56 частини 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788 ХІІ (далі по тексту – Закон України № 1788 ХІІ ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статтею 56 частини 3 підпункту "а" Закону України № 1788 ХІІ до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Як передбачено статтею 62 Закону України Закон України № 1788 ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № ПО, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі по тексту – Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 2 Порядку № 637 передбачено, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Оскільки, судом встановлено, що згідно трудової книжки серії № НОМЕР_2 від 26 вересня 1975 року у позивача є, записи, а саме, дата про прийом на роботу та звільнення з роботи, відповідні номери наказів, назва організації є чіткими, відомості завірені підписом посадової особи та печаткою, то суд вважає їх прийнятними, що дає право на зарахування позивачу спірних періодів його роботи, а тому суд вважає, що відповідачем неправомірно не зараховано вищезазначений стаж.

Разом з тим, позивачу було відмовлено у зарахуванні страхового стражу спірних періодів роботи з 01 жовтня 1975 року по 18 жовтня 1976 року, з 09 січня 1979 року по 27 серпня 1979 року, з 27 червня 1984 року по 09 квітня 1985 року, з 04 грудня 1987 року по 07 травня 1988 року, з 02 червня 1995 року по 28 липня 1997 року, з 23 січня 1986 року по 30 травня 1988 року, з 28 липня 1987 року по 01 червня 1995 року тому, що печатки організацій в яких позивач працював нечитабельні, а також не зарахований період роботи з 01 червня 1995 року по 28 липня 1987 року, тому, що запис про прийом на роботу здійснений чорнилом іншого кольору (а.с. 9)

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 (далі по тексту – Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 2.3, 2.4 розділу 2 вказаної Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Оцінюючи доводи відповідача про внесення записів до трудової книжки позивача різними чорнилами і, як наслідок, не врахування періодів роботи до страхового стажу, суд зазначає, що при огляді оригіналу трудової книжки позивача у судовому засіданні встановлено, що усі записи вчинені чорнилами одного із допустимих кольорів.

Суд зауважує, що записи про спірні періоди роботи не містять недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Тому відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.

Та обставина, що на записах про звільнення є недоліки у печатках підприємств, не робить записи неправдивим та не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи. Відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці.

Однак, до матеріалів справи відповідач не надав доказів на підтвердження того, що останнім надсилались запити до підприємств, де працював позивач у спірні періоди роботи, з метою перевірки правильності внесених записів у трудову книжку позивача.

Суд зазначає, що наявні у документах на підтвердження трудового стажу формальні неточності, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17.

При цьому, відповідач відповідно до положень пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, як орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Вказані положення свідчать, що відповідач в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи, однак в матеріалах справи відсутні такі відомості.

Відповідно до статті 87 Закону України № 1788 ХІ суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає, або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 46 частини 2 Закону України № 1058-ІV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем з вказаним позовом, суд враховує таке.

Строки звернення до суду визначені статтею 122 КАС України.

Відповідно до статті 122 частини 1 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із статті 122 частиною 2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою від 04 березня 2021 року про призначення йому пенсії за віком вже відповідно до статті 26 частини 2 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд встановив, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 724-562/Ш-02/8-0770/21 від 25 лютого 2021 року про відмову йому пенсії за віком (а.с. 9).

Інших доказів, які б свідчили про зворотнє, суду не надано.

Таким чином, з врахуванням наведених висновків та обставин, суд приходить висновку, що строк звернення до суду з вказаним позовом позивачем не пропущено.

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року, що ухвалена у справі у справі № 240/12017/19 (спір пов`язаний із статусом і соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, суд зазначає наступне.

Однак необхідно зазначити, що ухвалюючи постанову 24 листопада 2020 року постанову у справі № 815/460/18 (спір щодо відмови йому у перерахунку пенсії та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, визначених Одеським обласним військовим комісаріатом в довідці від 21 травня 2012 року №11027, зі сплатою суми недоотриманого пенсійного забезпечення.) Верховний суд зазначив, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає. Процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які держава в особі її уповноважених суб`єктів владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачувала такій фізичній особі пенсію або виплачувала у неповному розмірі. Також Верховний суд зазначив про наявність аналогічної правової позиції стосовно застосування процесуального строку у спорах, пов`язаних із правом особи на соціальний захист, зокрема, викладені у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №164/1904/14-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17, 30 жовтня 2018 року у справі №493/1867/17, 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), 29 листопада 2019 року у справі №642/7479/16-а, 30 січня 2020 року у справі №554/5119/16-а, 23 липня 2020 року у справі №761/28365/16-а.

Ухвалюючи постанову у справі № 240/12017/19 Верховний суд не відступив від висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №164/1904/14-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17, 30 жовтня 2018 року у справі №493/1867/17, 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), 29 листопада 2019 року у справі №642/7479/16-а, 30 січня 2020 року у справі №554/5119/16-а, 23 липня 2020 року у справі №761/28365/16-а, 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18.

Враховуючи положення статті 122 частини 1 КАС України в системному зв`язку з положенням суд вважає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, позов з вимогами, пов`язаними з виплатою сум пенсії за минулий час може бути поданий без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що у спірному випадку строк звернення до суду з вказаним позовом позивач не пропустив.

При прийнятті рішення суд також враховує, що згідно із статті 6 частини 1 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно із статтею 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок її бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908 грн.

Керуючись 139, 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01 жовтня 1975 року по 18 жовтня 1976 року, з 09 січня 1979 року по 27 серпня 1979 року, з 27 червня 1984 року по 09 квітня 1985 року, з 04 грудня 1987 року по 07 травня 1988 року, з 02 червня 1995 року по 28 липня 1997 року, з 23 січня 1986 року по 30 травня 1988 року, з 28 липня 1987 року по 01 червня 1995 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01 жовтня 1975 року по 18 жовтня 1976 року, з 09 січня 1979 року по 27 серпня 1979 року, з 27 червня 1984 року по 09 квітня 1985 року, з 04 грудня 1987 року по 07 травня 1988 року, з 02 червня 1995 року по 28 липня 1997 року, з 23 січня 1986 року по 30 травня 1988 року, з 28 липня 1987 року по 01 червня 1995 року, в страховий стаж при призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням стажу з 01 жовтня 1975 року по 18 жовтня 1976 року, з 09 січня 1979 року по 27 серпня 1979 року, з 27 червня 1984 року по 09 квітня 1985 року, з 04 грудня 1987 року по 07 травня 1988 року, з 02 червня 1995 року по 28 липня 1997 року, з 23 січня 1986 року по 30 травня 1988 року, з 28 липня 1987 року по 01 червня 1995 року, починаючи з дня призначення пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 01 вересня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було виготовлено 03 вересня 2021 року.

СуддяС.Є. Гаврилко