Ухвала суду № 99357250, 03.09.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

03 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/20657/21

категорія 109020100

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом в якому просить визнати протиправними дії та скасувати рішення Житомирської міської ради від 05.07.2021 року № 230 «Про відмову громадянам у наданні дозволів на розроблення документації із землеустрою».

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вважаю, що у відкритті провадження за вказаними позовними вимогами, слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Зокрема, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач звернулася до суду із позовними вимогами щодо скасування рішення Житомирської міської ради від 05.07.2021 року №230 «Про відмову громадянам у наданні дозволів на розроблення документації із землеустрою».

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 13.01.2021 мешканцями будинку АДРЕСА_1 подано заяву до Центру надання адміністративних послуг в м. Житомирі за № 266 від 13.01.2021 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_2 . Втім, у витязі з оскарженого рішення Житомирської міської ради не зазначено обґрунтування відповідно до як відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

Відмічає, що при прийнятті вказаного вище рішення Житомирська міська рада посилається на ст. 42 Земельного кодексу, в якій зазначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вважає, прийняте депутатами Житомирської міської ради рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає діючому законодавству.

При цьому, як відмічає позивач є загроза передачі цієї земельної ділянки голові ОСББ «ЖИТО І МИР» ОСОБА_2 та голові ОСББ «ЖИТО І МИР 16» ОСОБА_2 , які знаходяться за адресою: 10029, м. Житомир, вул. Степана Бандери, 12 та 16, а також голові ОССБ «НЕБЕСНОЇ СОТНІ 50» Брокарєвій В.В., яке знаходиться за адресою: 10029, м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 50.

В разі незаконної передачі відповідачами даної земельної ділянки третій особі буде мати місце грубе порушення законних прав, свобод та інтересів позивача та інших мешканців приватного будинку АДРЕСА_3 .

Таким чином з матеріалів доданої до позовної заяви відслідковується, що в даному позові існує спір стосовно прибудинкової території - земельної ділянки площею 0.10849 га підскладовою частиною об`єкту нерухомості за адресою: буд. АДРЕСА_2 .

З приводу встановлених обставин справи, вважаю за необхідне вказати, що виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян відноситься до цивільного процесуального законодавства.

Суд наголошує, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору та/або інтерес, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно з ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При цьому, ч.1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

А тому, оскільки, позивач звернулася до адміністративного суду з позовом, в якому позовні вимоги не стосуються захисту прав і свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, внаслідок чого даний позов не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, у відкритті провадження за вказаними у позовній заяві позовними вимогами слід відмовити.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи відноситься до суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Єфіменко