Рішення № 99356951, 19.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2021 р. Справа№200/2153/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Білдінг Компані – 2009» про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської міської ради (далі – відповідач) про:

- визнання протиправним рішення №8/3-166 від 27 січня 2021 року про відмову в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1200 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання видати дозвіл на виготовлення технічної документації на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1200 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Маріупольської міської ради від 27 січня 2021 року позивачу відмовлено в наданні дозволів на розробку землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1200 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 .

Рішення мотивовано тим, що запитувані для відведення земельні ділянки знаходяться на сформованій земельній ділянці Маріупольської міської ради. Вказана ділянка надана в оренду ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009».

Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, по-перше, згідно даних інформаційної довідки з реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 серпня 2020 року власником даної земельної ділянки є Маріупольська міська рада, інформації про будь-якого іншого користувача земельної ділянки немає.

По-друге позивач зазначив, що положеннями статті 118 Земельного кодексу України встановлений вичерпний перелік підстав з яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Крім того відповідачем було порушено процедуру розгляду клопотання, оскільки воно розглянуто з порушенням встановлених строків.

Також позивач зазначив, що на вказаній земельній ділянці після квітня 2013 року ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009» не здійснювало жодної забудови, а тому на підставі положень статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється. Рішенням Маріупольської міської ради від 16 квітня 2013 року ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009» було зобов`язано подати заявку про оформлення договору оренди вказаної ділянки. Однак, в порушення положень вказаного рішення, такий договір не було надано, а тому дія рішення припинена.

Ухвалою суду від 15 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

13 квітня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що Маріупольська міська рада як виборчий орган приймає рішення виключно в порядку, встановленому законом. Пленарні засідання ради відбуваються не щоденно, а лише у період сесії. Чергова сесія рада відбулась 27 січня 2021 року, де було розглянуто питання стосовно надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1200 га по вул. Амурській, 6 в Приморському районі м. Маріуполь.

Згідно статті 118 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Так, у преамбулі спірного рішення з посиланням на норми ст. 79-1 ЗК України зазначено, що запитувані земельні ділянки знаходяться на сформованій земельній ділянці Маріупольської міської ради – свідоцтво про право власності від 01.04.2013 р. № 1832410. Вказана земельна ділянка була сформована у результаті затвердження рішенням Маріупольської міської ради від 16 квітня 2013 року № 6/27-3078 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009». Прийняттю зазначеного рішення передувало звернення ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6300 га для звершення будівництва та обслуговування житлового будинку по віл. Амурській, 6. Рішенням від 21.08.2012 року № 6/21-2320 надано дозвіл на розробку відповідного проекту та на його підставі було розроблено та узгоджено проект землеустрою для відведення земельної ділянки площею 0,6300 га для завершення будівництва та обслуговування житлового будинку по віл. Амурській, 6. На виконання п. 3.1 рішення від 16 квітня 2013 року № 6/27-3078 товариством було подано заяву про підготовку проекту договору оренди земельної ділянки, однак у зв`язку з початком бойових дій та проведення антитерористичної операції на території Донецької області, відповідний договір укладено не було.

Представник відповідач зауважує, що сформована земельна ділянка фактично передана та знаходиться у користуванні ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009». Крім того на ділянці розташовано об`єкт нерухомого майна – багатоквартирний житловий будинок, готовністю 8%, який знаходиться у приватній власності товариства.

Отже, сформована земельна ділянка є комунальною власністю Маріупольської міської ради, яка перебуває у фактичному користуванні ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009», а тому відповідно до п. 6 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Статтею 56 Закону України «Про землеустрій» визначено вимоги до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Таким чином, з аналізу наданих позивачем заяв та документів, вбачається, що останні не відповідають вимогам щодо формування земельної ділянки шляхом поділу та об`єднання раніше сформованої земельної ділянки, які передбачені ст. 79-1 ЗК України та ст. 56 Закону України «Про землеустрій». Враховуючи викладене та те, що згідно ч.7 ст. 118 ЗК України однією з підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, рішення від 27 січня 2021 року є законним та обґрунтованим.

Також представник відповідача зазначив, що вирішення питання про зобов`язання надати дозвіл на виготовлення технічної документації на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, перебуває поза компетенцію адміністративного суду

Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009» (далі – третя особа, товариство).

19 квітня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач не погоджувався із твердженнями відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву та зазначив, що настання бойових дій не може бути поважною причиною для не укладення договору між Маріупольською міською радою та ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009» та переривання строку, встановленого ст. 416 ЦК України. Крім того, діючим законодавством не передбачено термінів «фактична передача» та «фактичне користування земельної ділянкою», а також відповідачем не надано жодного доказу такої фактичної передачі та користування. Інформація про наявність недобудованого будинку по вул. Амурській, 6 була відсутня згідно відповіді Держгеокадастру від 07 липня 2020 року, також вказаної забудови немає на графічному матеріалі, що унеможливлює встановлення конкретного місцезнаходження вказаного об`єкту нерухомого майна. Доказів того, що він є перешкодою для забудови позивачем, відповідачем також не надано. Також позивач зазначив, що на протязі багатьох років товариством не сплачується податок на землю, що завдає шкоди інтересам громади.

Ухвалою суду від 14 травня 2021 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року підготовче засідання було відкладено.

29 червня 2021 року підготовче засідання було відкладено.

27 липня 2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи. Представник зазначив, що ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009» на підставі договору купівлі-продажу від 06 квітня 2010 року є власником об`єкту незакінченого будівництва, розташованого за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Амурська, 6. Відповідно до витягу про державну реєстрацію права від 08 листопада 2010 року вказаний об`єкт нерухомості був зареєстрований міським комунальним підприємством «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» за ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009». Згодом, згідно рішення господарського суду Донецької області від 03 квітня 2012 року визнано право ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009» на оформлення документів для набуття в оренду земельної ділянки по вул. Амурській у м. Маріуполі шляхом укладення договору оренди з Маріупольськоїю міською радою. Рішенням відповідача від 21 серпня 2012 року № 6/21-2320 дозволено розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На підставі вказаного рішення було розроблено та узгоджено в установленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6300 га для завершення будівництва та обслуговування житлового будинку. Рішенням відповідача від 16 квітня 2013 року № 6/27-3078 затверджено проект землеустрою та надано земельну ділянку в оренду строком на 10 років. На виконання вказаного рішення товариством було подано заяву про підготовку договору оренди. Рішенням відповідача від 18 червня 2013 року №6/28-3210 затверджено містобудівну документацію «План зонування території міста Маріуполя».

Таким чином, третя особа є законним власником об`єкті нерухомості, розташованої за адресою: м. Маріуполь, вул. Амурська, 6, а його права є непорушними та підлягають захисту державою. Враховуючи, що частина земельних ділянок площею 0,1 га та 0,1200 га накладається на територію існуючого будинку, відмова Маріупольської міської ради у наданні позивачу дозволів узгоджується з положеннями статті 118 ЗК України.

Окрім того, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації. Тобто, згідно із положеннями ЗК України способами формування земельної ділянки є у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яки перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар. Отже, надання дозволу на розробок проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість коли йдеться мова про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

28 липня 2021 року до суду надійшли додаткові пояснення третьої особи. Представник зазначив, що враховуючи рішення Господарського суду Донецької області від 03 квітня 2012 року по справі №10/22пн, повністю дотримуючись процедури, встановленої законодавством України третя особа, будучи власником нерухомого майна, здійснила дії, необхідні для отримання в оренду земельної ділянки, а також для початку виконання будівельних робіт щодо реконструкції об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 .

28 липня 2021 року підготовче засідання було відкладено.

02 серпня 2021 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача. Позивач наголошував на тому, що після 01 квітня 2013 року ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009» не здійснювалось жодної забудови. У відповідності до п. 4 ст. 416 ЦК України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється в разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Крім того, рішенням Маріупольської міської ради від 16 квітня 2013 року ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009» було зобов`язано подати заявку про оформлення договору оренди вказаної ділянки. Однак, в порушення положень вказаного рішення, такий договір не було надано, а тому дія рішення припинена. Крім того, третьою особою не сплачується орендна плата, що призводить до понесення збитків бюджетом.

Згідно відповіді Держгеокадастру Донецької області від 07 липня 2020 року № 644/135-20 інформація щодо надання вищевказаної земельної ділянки у власність або користування після 01 січня 2013 року відсутня. Згідно даних інформаційної довідки з реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 серпня 2020 року власником даної земельної ділянки є Маріупольська міська рада, інформації про будь-якого іншого користувача земельної ділянки немає.

Як зазначено в технічному паспорті, станом на 2010 рік третя особа володіла лише фундаментом за вказаною адресою, земельна ділянка як і раніше зареєстрована за Маріупольською міською радою. Крім того, у вказаному паспорті не зазначено ТОВ «Інвест Білдінг Компані – 2009», у ньому власником фундаменту зазначено ТОВ «ИБК». Рішенням Господарського суду Донецької області від 03 квітня 2012 року було визнано право третьої особи на оформлення документів для набуття в оренду земельної ділянки, проте, вказаним правом третя особа у трирічний строк не скористалась, договір оренди укладено не було.

Посилаючись на висновки Верхового Суду у справі №0640/4182/18 позивач зазначив, що поділ та об`єднання земельних ділянок за своєю суттю є формуванням нової земельної ділянки, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, яки визначає вичерпний перелік підстав для у наданні такого дозволу.

Крім того, позивач наголошував на тому, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Ухвалою суду від 06 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19 серпня 2021 року.

Сторони та третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином до суду не з`явились.

Представники відповідача та третьої особи надали суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відповідно до посвідчення № НОМЕР_3 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Судом встановлено, що 11 серпня 2020 року позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка, будівництво житлового будинку) площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та про надання дозволу на розробок проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для індивідуального садівництва площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяв додано копії документів, що посвідчують особу, викопіювання з генплану (М1:500), довідку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

З довідки Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 07 липня 2020 року № 644/135/20 вбачається, що станом на 01.01.2013 р. запитувана земельна ділянка, розташована згідно ситуаційного плану, перебуває у комунальній власності Маріупольської міської ради з кадастровим номером 1412337200:01:005:0869. З 01 січня 2013 року набули чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр» та Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на підставі яких реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється відділом Державної реєстрація речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маріупольського міського управління Юстиції. На підставі викладеного, інформація щодо надання вищевказаної земельної ділянки у власність або користування після 01.01.2013 р. відсутня.

Рішенням від 27 січня 2021 року № 8/3-166 відповідач, керуючись статтями 12, 79-1 ЗК України, статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» відмовив позивачу у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1200 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 .

У рішенні зазначено, що згідно наданих матеріалів вбачається, що запитувані до відведення земельні ділянки знаходяться на сформованій земельній ділянці Маріупольської міської ради – свідоцтво про право власності від 01.04.2013 №1832410, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.03.2013 за № 508273.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України (далі – ЗК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ст. 4 ЗК України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований статтею 118 ЗК України.

Так відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, нормами ЗК України визначено наслідки не прийняття уповноваженими суб`єктами рішень у встановлений строк. Запроваджений цією нормою принцип мовчазної згоди, надає особі, яка звернулась за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою та не отримала у визначений законом строк рішення, такі ж права, які має особа, яка цей дозвіл отримала.

Крім того, суд зазначає, що порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом, а тому посилання позивача на порушення строку розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою як на підставу для скасування спірного рішення, судом не приймаються.

Як вбачається зі спірного рішення, підставою для відмови у наданні позивачу дозволів на розробку проектів землеустрою зазначено, що запитувані земельні ділянки знаходяться на сформованій земельній ділянці Маріупольської міської ради – свідоцтво про право власності від 01.04.2013 №1832410, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.03.2013 за № 508273.

Під час розгляду справи представник відповідача пояснив, що запитувані земельні ділянки знаходяться на сформованій земельній ділянці Маріупольської міської ради. Вказана земельна ділянка сформована у результаті затвердження рішенням від 16 квітня 2013 року № 6/27-3078 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Інвест Білдінг Компані» для завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку. Спірна земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні товариства та на ній розташований об`єкт нерухомості – багатоквартирний житловий будинок, готовністю 8%, який знаходиться у приватній власності ТОВ «Інвест Білдінг Компані». Таким чином, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні без зміни їх цільового призначення, здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд зазначає, що частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За приписами ст. 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Отже, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто, згідно з ЗК України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на цій частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки.

На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладену у постанові Верховного Суду від 04.05.2020 у справі № 802/1539/17-а та від 21.01.2021 у справі № 120/1615/20-а.

Крім того суд зазначає, що законодавець чітко визначив об`єкт земельних відносин, щодо яких можливо здійснювати формування земельних ділянок шляхом поділу, а саме: це земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні.

Обґрунтовуючи протиправність вказаного рішення позивач зазначив, що згідно даних інформаційної довідки з реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 серпня 2020 року власником даної земельної ділянки є Маріупольська міська рада, інформація про будь-якого іншого користувача земельної ділянки відсутня. Крім того, дія рішення Маріупольської міської ради від 16 квітня 2013 року № 6/27-3078 припинена. Також позивач зауважив, що товариством після 01 квітня 2013 року не здійснюється забудова, а тому право користування припинено на підставі положень п. 4 ст. 416 ЦК України.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта 08 листопада 2010 року за товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Білдінг Комані – 2009» зареєстровано право власності на будинок, літ. А-5, готовністю 8% за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Амурська, 6.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03 квітня 2012 року у справі № 10/22пн визнано право товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Білдінг Комані – 2009» на оформлення документів для набуття в оренду земельної ділянки загальною площею 0,630 га для розташування житлового будинку №6 по вул. Амурській у м. Маріуполі шляхом укладення договору оренди з Маріупольською міською радою.

Рішення Маріупольської міської ради від 21 серпня 2012 року № 6/21-2320 дозволено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,6300 га для завершення будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Амурській, 6 в Приморському районі міста товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест Білдінг Комані – 2009».

Рішенням Маріупольської міської ради від 16 квітня 2013 року № 6/27-3078 затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано з земель житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412337200:01:005:0869) площею 0,6300 га з розміром орендної плати на рівні 3% від його грошової оцінки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку без права здійснення містобудівної діяльності до затвердження плану зонування у встановленому законом порядку по вул. Амурській, 6 в Приморському районі товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест Білдінг Комані – 2009».

Відповідно до п. 3.1 вказаного рішення ТОВ «Інвест Білдінг Комані – 2009» необхідно надати до відділу регулювання земельних відносин міської ради заяву про оформлення проекту договору оренди вказаної земельної ділянки протягом трьох місяців з дня прийняття даного рішення. У разі недотримання установленого строку рішення вважати таким, що втратило силу.

Судом також встановлено, що 15 липня 2013 року директор ТОВ «Інвест Білдінг Комані – 2009» звертався до начальника відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради із заявою щодо підготовки договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Маріуполь, Примосрький р-н., вул. Амурська, 6 відповідно до рішення від 16 квітня 2013 року №6/27-3078, однак відповідний договір не був укладений.

Посилання позивача на не укладання такого договору як на підставу вважати вказане рішення нечинним судом не приймаються, оскільки позивачем не наданого жодного доказу що рішення від 16 квітня 2013 року №6/27-3078 визнано нечинним або скасовано.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку, що запитувані позивачем земельні ділянки знаходяться на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 1412337200:01:005:0869, яка відповідно до рішення Маріупольської міської ради надана у користування третій особі, а відтак її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 6 статті 79-1 Земельного кодексу України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, а тому рішення Маріупольської міської ради від 27 січня 2021 року № 8/3-166 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача видати дозвіл на виготовлення технічної документації на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1200 га для індивідуального садівництва по вул. Амурській, 6 в Приморському районі м. Маріуполь є похідною, а тому також не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати не відшкодовуються.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Білдінг Компані – 2009» про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 19 серпня 2021 року.

Повний текст рішення складено 28 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко