Ухвала суду № 99356688, 30.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 серпня 2021 року Справа № 160/8026/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0943 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини А0943, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0943 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 18.03.2016 року по 12.03.2019 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 18.03.2016р. по 28.02.2018 р. - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 р. по 12.03.2019 р. – березень 2018 року;

- зобов`язати військову частину А0943 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.03.2016 року по 12.03.2019 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 18.03.2016р. по 28.02.2018 р. - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 р. по 12.03.2019 р. – березень 2018 року відповідно до абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- стягнути з військової частини А0943 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі - 6000,00 грн. (шість тисячі гривень).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.07.2021 року на підставі ч. 13 ст. 171 КАС України, зазначену позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам встановленим статтями 123, 161 КАС України та позивачу був наданий строк для усунення недоліків, а саме зобов`язано протягом 5 днів з моменту отримання копії ухвали надати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності пропуску таких строків із наданням підтверджуючих доказів; копій наказів по особовому складу про звільнення позивача з військової служби та про стройовій частині про виключення з усіх видів забезпечення.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали суду від 09.07.2021 року на адресу суду представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є бездіяльність військової частини А0943 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 18.03.2016 року по 12.03.2019 року.

Так, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що він проходив військову службу за контрактом у складі військової частини А0943 з 18.03.2016р. по 12.03.2019р., що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 від 29.10.1991р., копія якого наявна в матеріалах справи.

З питання виплати індексації грошового забезпечення представник позивача – адвокат Буряк О.М. звернулася до відповідача 18.12.2020р., на що було надано відповідь №105 від 13.01.2021 р.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з виплатою позивачу індексації грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж вважає позивач, через застосування при розрахунку індексації неправильного базового місяця.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

При цьому, строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач звільнений з військової (публічної) служби та виключений з усіх видів забезпечення 12.03.2019р.

Таким чином, дізнавшись про ймовірне порушення своїх прав невиплатою в повному обсязі індексації грошового забезпечення, позивач, з огляду на приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, мав звернутися до адміністративного суду за захистом свого права протягом місяця.

У справі, що розглядається, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про зобов`язання нарахувати індексацію грошового забезпечення у травні 2021р., тобто через ДВА роки після звільнення з публічної служби та з пропуском місячного строку з дня звільнення та проведення з ним розрахунку (12.03.20219 р.), не зазначивши підстав для поновлення цього строку.

Висновки суду в цій справі відповідають правовому висновку, викладеному Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.02.2021 р. справі № 240/532/20.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 жовтня 2019 року по справі №140/721/19 та від 24 лютого 2021 року по справі №540/2097/18.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеєр проти Бельгії).

Європейський Суд з прав людини в ухвалі від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України") також вказав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Щодо звернення представника позивача 18.12.2020р. до відповідача стосовно отриманого грошового забезпечення ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Проте жодним з нормативно-правових актів не передбачено ні можливості, ні обов`язку досудового порядку вирішення спору щодо стягнення грошової компенсації за затримку у виплаті грошової компенсації.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19) виклав правову позицію, згідно якої отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Тому, факт звернення до відповідача не визнається досудовим порядком вирішення спору, що може створити об`єктивні передумови для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та стати належною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду.

Верховний Суд у постанові від 19 січня 2021 року по справі № 300/1411/19 зазначив, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року по справі №540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.

Щодо посилання представника позивача на постанови Верховного Суду від 05.03.2012р. №21-42а12, №806/535/16 від 07.02.2018р., №638/9697/17 від 03.04.2019р. відносно того, що звернення військовослужбовців до суду щодо неотриманої частини грошового забезпечення не можуть бути обмежені будь-якими строками відповідно до положень Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

З цього питання суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що індексація не є складової грошового забезпечення, а за своєю правовою природою є державною соціальною гарантією.

Так, абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Крім того, преамбулою Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР передбачено, що цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Тобто, Закон № 108/95-ВР не регулює питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.

Таким чином, посилання представника позивач, що цей позов стосується питання щодо неотриманої частини грошового забезпечення, та таке звернення не може бути обмежене будь-якими строками, є помилковим.

Аналогічної правової позиції також дотримується Третій апеляційний адміністративний суд, постановах №160/8332/20 від 05.05.2021р., №280/8734/20 від 07.06.2021р.

Більш того, суд акцентує увагу, що в постанові від 11.02.2021 року по справі № 240/532/20 Верховний Суд зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції щодо обмеження права особи на звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій щодо невиплати всіх сум, належних особі у день звільнення та стягнення компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства. У зв`язку з цим Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).

Крім того, всі перелічені представником позивача в клопотанні про поновлення строку рішення судів датовані у період 2012 – 2019рр., тобто до прийняття Верховним Судом постанови по справі №240/532/20 – 11.02.2021р.

При цьому, у вказаній постанові від 11.02.2021 року по справі № 240/532/20 Верховний Суд зазначив: «Таким чином, Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати усі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.».

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду врегульовано статтею 123 КАС України.

Відповідно до приписів ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що підстави, вказані ним у клопотанні про поновлення пропущеного строку із посиланням на місячний строк звернення до суду із даним позовом, викладеної в позовній заяві є неповажними.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статей 240, 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.122, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини А0943 (50046, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, Військове містечко-35, ЄДРПОУ 24982723) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що постановлення ухвали про залишення без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова