Рішення № 99356239, 25.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 р. Справа № 120/434/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Панасюк В.В.,

представника позивача Брилянт І.О.,

представника відповідача Олексюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2021 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Брилянт ІІрина Олександрівна (далі – представниця позивачки), подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради (далі – ДАБК ВМР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ), про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання позовної заяви про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням, та зобов`язання відповідача подати позовну заяву до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка є власницею будинковолодіння по АДРЕСА_2 . В жовтні 2019 року на суміжних ділянках, що розташовані по АДРЕСА_1 , третя особа ОСОБА_2 розпочав будівництво багатоквартирного будинку під іменем забудовника "АРТ ХАУС-ІІ".

Позивачка зазначає, що вказане будівництво здійснюється за відсутності необхідної дозвільної документації, з істотним порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та на присадибній земельній ділянці, яка не призначена для цієї мети і розташована в зоні індивідуальної садибної житлової забудови, де забороняється будівництво багатоквартирного висотного будинку. Водночас таке самовільне будівництво порушує права та законні інтереси позивачки як суміжного землекористувача та завдає їй шкоди.

Позивачка звертає увагу, що факт незаконності будівництва спірного об`єкта підтверджується перевіркою, проведеною ДАБК ВМР, за результатом якої третій особі видано припис про усунення виявленого порушення та зобов`язано негайно зупинити будівельні роботи та привести об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства, а в разі неможливості – до первинного стану. Утім, незважаючи на те, що третя особа припису не виконала, відповідач проявляє бездіяльність та за наявності підстав для цього не подає до суду позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Як наслідок, незаконне будівництво продовжується, чим створюється передумови для заподіяння ще більшої шкоди правам та інтересам як позивачці, так і жителям сусідніх будинків.

Позивачка вважає оскаржувану бездіяльність ДАБК ВМР протиправною, а тому просить суд зобов`язати відповідача вчинити дії на реалізацію своїх публічних владно-управлінських функцій у сфері містобудівної діяльності.

Одночасно з пред`явленням позову представниця позивачки подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема приймати в експлуатацію об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 (реєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації); заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема здійснювати державну реєстрацію речових прав на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 ; заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема вчиняти будь-які правочини (іпотека, застава) та інші дії, спрямовані на відчуження об`єкту будівництва по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 22.01.2021 вказану заяву задоволено частково та в порядку забезпечення позову ОСОБА_1 заборонено ДАБК ВМР вчиняти дії щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 . В решті заяву представниці позивачки залишено без задоволення.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ухвалу суду від 22.01.2021 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні заяви представниці позивачки про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 25.01.2021 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.02.2021.

27.01.2021 до суду надійшла заява представниці позивачки про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони третій особі ОСОБА_2 вчиняти дії, а саме продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 29.01.2021, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, вищезазначену заяву задоволено.

12.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та зазначає, що в листопаді 2019 року ДАБК ВМР дійсно провів позапланову перевірку будівництва по АДРЕСА_1 , результати якої зафіксовані актом від 08.11.2019 за № 291-ПП. Перевіркою встановлено факт проведення забудовником ОСОБА_2 будівельних робіт (влаштування фундаментної плити будинку) без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". За вказане правопорушення третю особу притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Окрім того, за результатами перевірки ОСОБА_2 надано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил від 08.11.2019 з вимогою до 08.01.2020 зупинити будівельні роботи, привести об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства, а у разі неможливості – до первинного стану.

Також відповідач зазначає, що після закінчення дії припису Департамент ініціював перевірку його виконання, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2 не виконав вимог припису від 08.11.2019, а саме не привів об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства та будівельних робіт не зупинив. У зв`язку з цим постановою № 7 від 23.01.2020 третю особу притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання вимог припису та накладено штраф.

Разом з тим відповідач звертає увагу, що 10.03.2020 ОСОБА_2 звернувся з клопотаннями до Вінницької міської ради про укладення договору про забудову територій та виконання благоустрою за власні кошти, а також про видачу містобудівних умов і обмежень на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . За результатами розгляду цих клопотань виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення за № 635 від 12.03.2020 "Про затвердження договору про забудову територій", яким затверджено договір забудови території між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та фізичною особою ОСОБА_2 , та рішення за № 653 від 12.03.2020, яким ОСОБА_2 надано вихідні дані – містобудівні умови та обмеження на проектування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Крім того, 20.05.2020 ОСОБА_2 подав повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта "Нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ", яке зареєстроване Департаментом 26.05.2020 за № ВН061201471598.

Відповідач вважає, що наведені вище обставини свідчать про те, що забудовник ОСОБА_2 виконав припис від 08.11.2019, привів об`єкт будівництво до вимог чинного законодавства, а будівельні роботи після отриманням необхідних дозвільних документів є такими, що виконуються з дотриманням вимог ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відтак, на думку відповідача, відсутні підстави вважати спірний об`єкт самочинним будівництвом та, відповідно, звертатися з позовом про його примусове знесення.

Також відповідач наголошує на дискреційному характері відповідних повноважень органу архітектурно-будівельного контролю і зазначає, що суд не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачці десятиденного строку з дня вручення (отримання) ухвали для усунення недоліків позовної заяви, виявлених на стадії підготовчого провадження, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, з наданням доказів поважності причин пропуску такого строку, або ж наведення обґрунтованих письмових пояснень щодо дотримання строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

На виконання вимог вказаної ухвали 04.03.2021 до суду надійшло клопотання представниці позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В клопотанні представник погоджується з висновками суду, наведеними в ухвалі від 22.02.2021, щодо пропущення позивачкою ОСОБА_1 шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом. Але при цьому просить суд врахувати, що 30.03.2020, тобто своєчасно, позивачка подала до Вінницького окружного адміністративного суду позов про визнання протиправною бездіяльність Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради щодо неподання позовної заяви до ОСОБА_2 про невиконання припису від 08.11.2019 та зобов`язання подати позов до Вінницького окружного адміністративного суду до ОСОБА_2 про виконання припису від 08.11.2019 і знесення самовільно збудованої будови по АДРЕСА_1 . Вказаний позов суд розглянув по суті та прийняв рішення від 07.08.2020 у справі № 120/1477/20-а, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. При цьому суд, надаючи оцінку спірним правовідносина та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що ОСОБА_2 після проведення перевірки вчинив необхідні дії та виконав вимоги припису про усунення порушення законадавства у сфері містобудівної діяльності, а тому відсутні обставини, які могли б слугувати підставою для звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про знесення самочинного будівництва. Разом з тим, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2020 вищезазначене рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 120/1477/20-а змінено в частині мотивів для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 . Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов заявлено до неналежного відповідача, яким у даному випадку має бути Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, як орган, який за законом уповноважений здійснювати контроль за виконанням дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності. Також представниця позивачки просить врахувати, що позивачка заявляла клопотання про заміну неналежного відповідача у вищезазначеній справі. Але в задоволенні цього клопотання апеляційний суд відмовив, оскільки на стадії апеляційного розгляду справи відповідна процесуальна дія не передбачена. Таким чином, на думку представниці позивачки, несвоєчасне звернення позивачки ОСОБА_1 до адміністративного суду з цим позовом обумовлюється поважними причинами, які не залежали від її волі. Водночас представник звертає увагу на те, що своїми відповідями, які надавалися позивачці, Вінницький міськвиконком та ДАБК ВМР сформували у позивачки ОСОБА_3 та її представника хибне уявлення про те, що належним суб`єктом звернення до суду з відповідним позовом у даному випадку є саме Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради, тоді як суд першої інстанції також не вирішив питання про заміну неналежного відповідача, хоча міг зробити це з власної ініціативи відповідно до ст. 48 КАС України. Відтак, враховуючи вищенаведене та зважаючи на триваючий характер протиправної бездіяльності відповідача, з метою надання позивачці ОСОБА_1 можливості захистити свої порушені права та інтереси в суді, представниця позивачки просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду у цій справі та поновити такий строк.

Ухвалою суду від 31.03.2021 вищезазначене клопотання представниці позивачки задоволено та поновлено позивачці ОСОБА_1 строк звернення до суду в цій справі. Суд дійшов висновку, що позивачка з поважних причин несвоєчасно оскаржила до суду бездіяльність ДАБК ВМР, оскільки це пов`язується не з її пасивною поведінкою чи неналежним використанням своїх процесуальних прав, а з об`єктивними причинами, які не залежали від її волевиявлення. При цьому суд визнав обґрунтованими доводи представниці позивачки в тій частині, що звернення позивачки з позовом до неналежного відповідача у справі № 120/1477/20-а не було завідомо помилковим, оскільки своїми відповідями ДАБК ВМР дійсно міг сформувати у позивачки та її представника хибне уявлення про те, що належним суб`єктом звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва у даному випадку є саме Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради.

23.02.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представниця позивачки заперечує доводи та аргументи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву.

Представниця позивачки зазначає, що від початку забудовник ОСОБА_2 виконував будівельні роботи без отримання будь-яких дозвільних документів, що підтверджується актом перевірки ДАБК ВМР від 08.11.2019 № 291-ПП. Водночас за змістом положень ч. 7 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цієї статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Крім того, представниця позивачки наголошує, що 08.11.2019 ОСОБА_2 видано припис про усунення порушень, допущених в процесі самочинного будівництва по АДРЕСА_1 , який третя особа в установлений строк (до 08.01.2020) добровільно не виконала, а тому на реалізацію своїх повноважень відповідач був зобов`язаний подати до суду позов про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Водночас прийняття виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішення за № 635 від 12.03.2020 "Про затвердження договору про забудову територій", а також подання ОСОБА_2 повідомлення про початок виконання будівельних робіт за № ВН061201471598 від 26.05.2020 відбулося після закінчення терміну дії припису та не може свідчити про те, що будівництво здійснюється з дотриманням вимог ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також представниця позивачки не погоджується з твердженнями відповідача щодо втручання у його дискреційні повноваження та вважає, що в даному випадку ДАБК ВМР зобов`язане вчинити конкретні дії (подати до суду позов про знесення самочинного будівництва) в силу вимог закону, але оскільки допускає протиправну бездіяльність, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Заперечення від відповідача до суду не надходили.

Ухвалою суду від 31.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні від 19.05.2021 представниця позивачки заявила клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі № 120/1001/21-а, посилаючись на те, що вказаним рішенням встановлено незаконність оформлення третьою особою ОСОБА_2 дозвільних документів на виконання будівельних робіт з будівництва спірного об`єкта будівництва, що має істотне значення для цієї справи.

Ухвалою суду від 19.05.2021 вказане клопотання задоволено та вирішено зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 120/1001/21-а за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, ДАБК ВМР, Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішення і наказу та зобов`язання вчинити дії.

30.07.2021 від представниці позивачки до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі з тих підстав, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 апеляційні скарги Виконавчого комітету Вінницької міської ради та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі № 120/1001/21-а – без змін.

Ухвалою суду від 09.08.2021 зазначене клопотання задоволено та поновлено провадження у справі зі стадії, на якій його було зупинено. Справу призначено до судового розгляду на 25.08.2021.

В судовому засіданні представниця позивачки підтримала позовні вимоги та надала пояснення, які за своїм змістом відповідають обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві та відповіді на відзив. Просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представниця відповідача у судовому засіданні позов заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_2 на виклик суду не з`явився, хоча вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Так, згідно з матеріалами справи, зокрема довідкою Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 29.12.2020 № 66814, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Таке ж місце проживання зазначено самим ОСОБА_2 в апеляційних скаргах на ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2021 та 29.01.2021 про забезпечення адміністративного позову.

Відтак усі процесуальні документи та судові рішення в цій справі надсилались судом за вищевказаною поштовою адресою третьої особи. Але щоразу відповідне поштове відправлення поверталося без виконання та з відміткою "адресат відсутній за даною адресою".

З аналогічних причин під час доставки не вручена третій особі й ухвала суду від 09.08.2021 про поновлення провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи здійснюється, зокрема, шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Частиною одинадцятою статті 126 КАС України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, третя особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, суд враховує, що третій особі відомо про розгляд судом даної справи, що підтверджується фактом оскарження ОСОБА_2 ухвал суду про забезпечення позову та участю його представника в судовому засіданні під час відповідного апеляційного розгляду. До того ж розгляд справи, з урахуванням часу її зупинення, відбувається тривалий час (з січня 2021 року). Про окремі судові засідання ОСОБА_2 повідомлявся за номером телефоном, що були зазначені ним у поданих апеляційних скаргах, проте надалі не відповідав на дзвінки працівників апарату суду, що підтверджується наявними у справі телефонограмами та довідками.

Відтак суд доходить висновку, що третя особа достеменно знала про розгляд судом даної адміністративної справи, однак з невідомих суду причин вирішила не використовувати своїх прав як учасника справи, зокрема права на участь в судових засіданнях, надання письмових та усних пояснень, подання суду доказів тощо.

Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

З огляду на викладене розгляд справи здійснюється за відсутності третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив таке.

В листопаді 2019 року за зверненнями позивачки відповідач провів позапланову перевірку будівництва по АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2019 № 291-ПП, яким зафіксовано, що ОСОБА_2 виконує будівельні роботи з влаштування фундаментної плити житлового будинку без повідомлення про початок виконання будівельних робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю, чим порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Постановою ДАБК ВМР від 11.11.2019 № 113 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпП, та за вищевказане правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн.

Також за результатами позапланової перевірки третій особі видано припис від 08.11.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил, яким зобов`язано до 08.01.2020 зупинити будівельні роботи, привести об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства, а у разі неможливості – до первинного стану.

Надалі відповідач провів перевірку виконання припису, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2 не виконав вимог припису від 08.11.2019, а саме будівельних робіт не зупинив та не привів об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства. Результати цієї перевірки оформлені актом від 23.01.2020 № 23-ПП.

Крім того, постановою ДАБК ВМР від 23.01.2020 № 7 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпП, (невиконання припису), та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

10.03.2020 ОСОБА_2 звернувся до Вінницької міської ради з клопотанням про укладення договору про забудову територій та виконання благоустрою за власні кошти, а також про видачу містобудівних умов і обмежень на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.03.2020 № 635 "Про затвердження договору про забудову територій" затверджено договір забудови території між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та фізичною особою ОСОБА_2 .

Крім того, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.03.2020 № 653 ОСОБА_2 надано вихідні дані – містобудівні умови та обмеження на проектування індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .

20.05.2020 на підставі вищевказаних документів ОСОБА_2 подав повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта "Нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ".

26.05.2020 це повідомлення зареєстроване в ДАБК ВМР за № ВН061201471598.

Листом Вінницької міської ради від 24.03.2020 за № 01-00-011-15854 позивачку повідомлено про відсутність підстав для звернення до суду з позовом про знесення об`єкта по АДРЕСА_1 .

31.03.2020 позивачка ОСОБА_1 подала до суду позов про оскарження бездіяльності Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради щодо неподання позовної заяви до ОСОБА_2 про невиконання припису від 08.11.2019 та зобов`язання подати позов до ОСОБА_2 про виконання припису від 08.11.2019 і знесення самовільно збудованої будови по АДРЕСА_1 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 120/1477/20-а в задоволенні вказаного позову відмовлено. При цьому суд дійшов висновку, що протиправна бездіяльність Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради щодо неподання позовної заяви до суду відсутня, оскільки останній вправі на власний розсуд вирішувати питання щодо наявності або відсутності порушених прав та інтересів територіальної громади, а також порядок та спосіб їх захисту, тоді як суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Крім того, суд зазначив, що оскільки ОСОБА_2 після проведення перевірки фактично виконав вимоги припису про усунення порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, в такому разі відсутні обставини, які могли б слугувати підставою для звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 вищезазначені рішення змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Колегія суддів не погодилася з висновками суду першої інстанції та дійшла висновку, що саме ДАБК ВМР уповноважений здійснювати контроль за виконанням дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності, а не визначений позивачем у справі Департамент правової політики та якості Вінницької міської ради. Тому, виходячи з правовідносин сторін (позивача і третьої особи як забудовника) та норм чинного законодавства, Департамент правової політики та якості Вінницької міської ради з заявленими до нього позовними вимогами не може виступати належним відповідачем. Водночас заміна неналежного відповідача, про що позивач заявив клопотання, на передбачена на стадії апеляційного перегляду справи.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі № 120/4874/20-а, яке набрало законної сили 11.01.2020, повністю задоволено позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про скасування рішення. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 635 від 12.03.2020 "Про затвердження Договору про забудову території", укладеного між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ОСОБА_2 .

Окрім того, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі № 120/1001/21-а повністю задоволено позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, ДАБК ВМР, Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення, наказу та зобов`язання вчинити дії, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 653 від 12.03.2020, яким ОСОБА_2 надано містобудівні умови і обмеження на проектування житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 13.03.2020 № 61 "Про затвердження містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- припинено право на початок виконання будівельних робіт та зобов`язано ДАБК ВМР внести до Реєстру будівельної діяльності відомості про припинення права на початок виконання будівельних робіт ОСОБА_2 об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 апеляційні скарги Виконавчого комітету Вінницької міської ради та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі № 120/1001/21-а – без змін.

Також судом встановлено, що 13.01.2020 на адресу ДАБК ВМР позивачка ОСОБА_1 подала заяву про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, в якій повідомила про те, що в жовтні 2019 року на чотирьох суміжних земельних ділянках, що розташовані по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 розпочато будівництво багатоквартирного будинку під ім`ям забудовника "АРТ ХАУС-II". При цьому у скарзі наголошено на тому, що будівництво такого об`єкта здійснюється без належної дозвільної документації та не за цільовим призначенням земельних ділянок, які є присадибними ділянками та розташовані в зоні індивідуальної садибної житлової забудови. Відтак у заяві позивачка просила відповідача провести позапланову перевірку зазначеного об`єкта будівництва та встановити, чи відповідають будівельні роботи вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

На підставі вказаного звернення відповідач провів позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті "Нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , розміщене на земельних ділянках з кадастровими номерами 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0269, 0510100000:01:010:0373", замовником якого є ОСОБА_2 .

Результати перевірки оформлені актом від 12.03.2021 № 31-ПП, яким встановлені наступні порушення:

- підрядник ОСОБА_2 виконує будівельні роботи з нового будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 з відхиленням від розробленої ТОВ "ВІН-ГІД ІНЖИНИРІНГ" та затвердженої проектної документації: на момент перевірки виконані будівельні роботи з влаштування цокольного та 4 надземних поверхів житлового будинку, замість передбачених проектною документацією 2 поверхів з мансардою (ч. ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність");

- підрядник ОСОБА_2 під час виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , веде виконавчу документацію з порушеннями, а саме: загальний журнал робіт не пронумерований та не зшитий, не зазначено в повному об`ємі інформацію щодо учасників будівельного процесу, а також щодо виконання будівельних робіт, відсутня інформація щодо якості умов виконання будівельних робіт; журнал бетонних робіт не пронумерований та не зшитий, у "відомостях про виконання бетонних робіт" інформація зазначена не в повному обсязі; журнали вхідного контролю конструкцій, виробів матеріалів та устаткування, монтажу будівельних конструкцій, виконання зварювальних робіт, журнал антикорозійних робіт, журнал замонолічування монтажних стиків і вузлів – ведуться; акти на закриття прихованих робіт та проміжкового прийняття відповідальних конструкцій не складаються; відсутні виконавчі зйомки, а саме схема фактичного планово-висотного положення фундаменту, відхилів від проектних позначок верхніх опорних поверхонь елементів фундаменту, схема фактичних планово-висотної вивірки нахилів покрівлі; не розроблено проект виконання робіт; відсутні документи, які підтверджують характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час будівництва об`єкта (п. 4.8 розділу 4 ДБН А.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва", п. 7.11 ДБН В.1.3-2-2010 "Геодезичні роботи у будівництві", п. 5.3.5 ДБН А.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва");

- технічний нагляд за виконанням будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснюється з порушенням, а саме не ведеться облік обсягів прийнятих і оплачених будівельно-монтажних робіт, відсутні документи, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час будівництва об`єкта-технічного паспорта, сертифіката, документів, що відображають результати лабораторних випробувань тощо, не проводяться разом з підрядником огляд та оцінка результатів виконаних робіт, у тому числі прихованих і конструктивних елементів замовнику (забудовнику) про відсутність проекту виконання робіт, в журналі загальних робіт відсутнє зауваження щодо невідповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів (пп. 1-4 п. 5 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903);

- авторський нагляд за виконанням будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового по АДРЕСА_1 здійснюється з порушенням, а саме не ведеться журнал авторського нагляду, не повідомляється підрядник (замовник) про виявлені відхилення від проектних рішень (п. 5, 8 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903).

У зв`язку з виявленими порушеннями ОСОБА_2 внесено припис від 12.03.2021 про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з вимогами:

1) привести об`єкт у відповідність до вимог чинного законодавства та розробленої і затвердженої проектної документації до 12.04.2021;

2) усунути порушення шляхом приведення виконавчої документації у відповідність до вимог чинного законодавства та ДБН А.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва", п.7.11 ДБН В.1.3-2-2010 "Геодезичні роботи у будівництві";

3) усунути порушення шляхом приведення виконавчої документації у відповідність до вимог чинного законодавства та пп. 1-4 п.5 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.07.2007 № 903;

4) усунути порушення шляхом приведення виконавчої документації у відповідність до вимог чинного законодавства та пунктів 5, 8 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2007 № 903.

20.07.2021 з метою виконання вказаного припису відповідач провів ще один позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, результати якого оформлені актом від 20.07.2021 № 162-ПП. В акті зазначено, що на момент перевірки ОСОБА_2 не виконав вимог припису від 12.03.2021 та не привів у відповідність до вимог чинного законодавства та розробленої і затвердженої проектної документації об`єкт будівництва "Нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , розміщене на земельних ділянках з кадастровими номерами 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0269, 0510100000:01:010:0373".

Постановою ДАБК ВМР від 21.07.2020 № 83 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпП, (невиконання припису), та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

16.08.2021 матеріали перевірки відповідач надіслав на адресу Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради "для розгляду можливості звернення до суду відповідно до вимог чинного законодавства".

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо неподання до суду позовної заяви до забудовника ОСОБА_2 про знесення об`єкта самочинного будівництва по АДРЕСА_1 , з компенсацією витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Водночас позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за відсутності відповідного дозволу та необхідної проектної документації, на земельній ділянці, що не призначена для таких цілей, грубо порушуючи вимоги чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, державні будівельні норми, стандарти і правила третя особа ОСОБА_2 проводить будівництво багатоквартирного житлового будинку поруч із будинковолодінням позивачки, що порушує її права як суміжного землекористувача та завдає шкоди її власності.

Також позивачка зазначає, що відповідач, встановивши порушення забудовником ОСОБА_2 вимог містобудівного законодавства, а також факт невиконання вимог припису про зупинення будівництва та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, ігнорує імперативну норму статті 38 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі – Закон № 3038-VI), не виконує своїх владних управлінських функцій та за наявності для цього правових підстав протягом тривалого часу не звертається до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта по АДРЕСА_1 , даючи йому можливість надалі здійснювати незаконне будівництво.

За наведених обставин та зважаючи на бездіяльність відповідача, позивачка просить суд про захист її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку ДАБК ВМР шляхом зобов`язання відповідача подати позовну заяву до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта за вказаною адресою та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Отже, для вирішення спору між сторонами суд повинен, по-перше, надати оцінку питанню про наявність достатніх підстав вважати спірний об`єкт будівництва самочинним і, по-друге, встановити, чи є відповідач уповноваженим суб`єктом владних повноважень щодо ініціювання знесення такого об`єкта як самочинного будівництва та чи допустив він у такому разі протиправну бездіяльність щодо неподання до суду позовної заяви про знесення цього об`єкта, як це передбачено законом.

Відтак суд одразу звертає на правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 826/22842/15.

Так, переглядаючи в касаційному порядку рішення попередніх судових інстанцій у справі про оскарження фізичною особою бездіяльності Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо не звернення до суду із позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач у справі, будучи власником житлового будинку по сусідству з самочинним будівництвом, має законний інтерес у тому, щоб будівництво було приведене у відповідність до будівельних норм, оскільки це безпосередньо впливає на умови використання належного йому будинку. Така особа є потерпілою від стверджуваного порушення, а тому має право на захист свого законного інтересу.

Крім того, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, зокрема положення статті 38 Закону № 3038-VI, у вказаній справі Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є способом захисту публічних інтересів у сфері містобудування, а не прав та законних інтересів відповідної Держархбудінспекції. Захист публічних інтересів у сфері містобудування не може ставитися у залежність від бажання Держархбудінспекції. У разі невиконання органом державного архітектурно-будівельного контролю його повноваження, передбаченого законом, особа, яка вважає, що така бездіяльність порушує її права або законні інтереси, має право звернутися з відповідним позовом до суду. Вирішуючи такий публічно-правовий спір, адміністративний суд перевіряє оскаржувану бездіяльність на предмет її відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а у разі встановлення протиправності такої бездіяльності, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов`язує відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм.

Аналогічна права позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах також викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 807/62/16.

Крім того, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17 (К/9901/44258/18), за загальним визначенням "публічним інтересом" є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів. В адміністративному праві під поняттям "публічна адміністрація" слід розуміти систему органів державної виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та інші суб`єкти, наділені адміністративно-управлінськими функціями, які діють з метою забезпечення як інтересів держави, так і інтересів суспільства в цілому, а також сукупність цих адміністративно-управлінських дій та заходів, встановлених законом.

З огляду на викладене суд доходить наступних висновків:

1) будучи власником будинковолодіння, що безпосередньо межує із спірним об`єктом будівництва, позивачка ОСОБА_1 задля захисту своїх законних інтересів має право звертатися до суду з позовом про оскарження бездіяльності ДАБК ВМР як уповноваженого органу архітектурно-будівельного контролю з приводу реалізації ним публічно-владних управлінських функцій на виконання вимог закону (бездіяльність щодо подання позовної заяви про знесення спірного об`єкта будівництва як самочинного);

2) позовні вимоги про зобов`язання ДАБК ВМР подати до суду відповідний позов не можуть вважатися втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки спір між сторонами стосуються не лише захисту прав та інтересів особисто позивачки, але й безпосередньо пов`язаний з публічним інтересом, який за своєю суттю є сукупністю приватних інтересів, за яким стоять важливі для значної кількості осіб потреби; тому в цьому разі відповідач здійснює захист публічних інтересів і має лише один правомірний варіант поведінки – за наявності передбачених законом підстав звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням;

3) нездійснення ДАБК ВМР вказаних юридично значимих й обов`язкових дій, які чинним законодавством віднесені до його компетенції, свідчить про протиправний характер бездіяльності суб`єкта владних повноважень та дає суду підстави для прийняття рішення про зобов`язання його до вчинення цих дій.

Як видно з матеріалів справи, у листопаді 2019 року відповідач провів позапланову перевірку будівництва по АДРЕСА_1 , за результатами якої склав акт від 08.11.2019 № 291-ПП.

Цим актом встановлено, що забудовник ОСОБА_2 виконує будівельні роботи з влаштування фундаментної плити житлового будинку без повідомлення про початок виконання будівельних робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю, що є порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI.

Відтак третій особі внесено припис від 08.11.2019, який того ж дня вручено ОСОБА_2 під підпис, про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил, яким зобов`язано: 1) негайно (з моменту отримання припису) зупинити будівельні роботи; 2) привести об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства до 08.01.2020; 3) у разі неможливості – привести об`єкт до первинного стану до 08.01.2020.

Таким чином, відповідач встановив та в належний спосіб зафіксував факт самочинного будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , яке ведеться без будь-яких дозвільних документів, та своїм приписом визначив забудовнику ОСОБА_2 строк для добровільного усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом отримання необхідних дозвільних документів, які дають право на виконання будівельних робіт з будівництва даного об`єкта. В іншому разі ОСОБА_2 зобов`язано у той самий строк привести об`єкт будівництво до первинного стану.

Разом з тим актом позапланової перевірки від 23.01.2020 № 23-ПП встановлено, що ОСОБА_2 вимог припису від 08.11.2019 не виконав, будівельних робіт не зупинив та не привів об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства.

За невиконання вказаного припису постановою ДАБК ВМР № 7 від 23.01.2020 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпП, та накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.

Факт невиконання третьою особою вимог припису від 08.11.2019 додатково підтверджується численними відповідями ДАБК ВМР, наданими за результатами розгляду звернень позивачки та її представника, зокрема від 02.03.2020 № 36-00-010-11418, від 03.03.2020 № Б-36-15474/01-36 та від 20.03.2020 № К-01-23741/01-36.

Відповідно до частин першої та другої статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво (частина друга наведеної вище статті).

Таким чином, у статті 38 Закону № 3038-VI визначено обов`язок суб`єкта владних повноважень видати особі, що здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з визначенням строку для добровільного виконання припису. Цією ж статтею визначено наступний обов`язок суб`єкта владних повноважень, який необхідно виконувати у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі – подати позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Водночас пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Аналогічна правова позиція щодо порядку реалізації повноважень органами державного архітектурно-будівельного контролю щодо знесення самочинного будівництва наведена у багатьох рішеннях Верховного Суду (наприклад, постанова від 22.08.2018 у справі № 802/67/16, постанова від 09.12.2019 у справі № 826/22842/19).

Крім того, спори за позовами органів ДАБК про знесення самочинного будівництва неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постанові від 03.03.2021 у справі № 826/13266/18 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у постанові від 29.01.2020 (справа № 822/2149/18, розглянута у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду) Верховний Суд сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:

1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки;

2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи (в) без належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Таким чином, у постанові від 29.01.2020 (справа № 822/2149/18) Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що обов`язковому знесенню об`єкт будівництва підлягає у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Аналогічні за змістом висновки містяться у пунктах 22-23 постанови Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 821/3712/15-а. При цьому у пунктах 16-17 цього рішення зазначено, що зважаючи на те, що під час проведеної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил виявлено виконання відповідачем будівельних робіт з будівництва господарської будівлі не у відповідності до будівельного паспорту та без повідомлення про початок їх виконання, УДАБІ за наявності для цього визначених абзацом 1 частиною 1 статті 38 Закону № 3038-VI підстав видано відповідачу припис про усунення вказаних порушень. З огляду на невиконання відповідачем даного припису до закінчення встановленого строку, враховуючи норми абзацу 2 частини 1 статті 38 Закону № 3038-VI, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення заявленого ДАБІ позову про знесення відповідачем самочинно збудованого об`єкта.

В іншому рішенні, а саме в постанові від 17.02.2021 у справі № 1340/5005/18 Верховний Суд вказав на те, що за приписами пункту 8 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23 травня 2011 року № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (пункти 16, 17 Порядку № 553).

Положеннями статті 38 Закону № 3038-VI встановлено лише два способи усунення порушень у разі істотного відхилення від проекту, а саме: проведення перебудови або приведення об`єкта до попереднього стану.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

При цьому визначальним та достатнім є той факт, що особа здійснила будівництво без документів, що дають право на це, та не виконала вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Як зазначено далі у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 1340/5005/18, відповідач не виконав вимоги вказаного припису та не привів об`єкт будівництва до вимог чинного містобудівного законодавства, здійснив будівельні роботи без оформлення повідомлення про початок будівельних робіт чи інших дозвільних документів.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач вимоги припису Департаменту ДАБІ не виконав добровільно, тому контролюючий орган обґрунтовано та правомірно звернувся до суду із позовом про знесення самочинного збудованого об`єкту будівництва.

Крім того, у вказаній справі Верховний Суд ще раз підтвердив правову позицію, сформовану у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29.01.2020 в справі № 822/2149/18, та дійшов висновку, що оскільки відповідач здійснив будівництво будівлі за відсутності дозвільних документів, можливість знесення об`єкта самочинного будівництва не ставиться в залежність від можливостей його перебудови.

Під час розгляд справи встановлено, що ОСОБА_2 розпочав виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 за відсутності будь-яких дозвільних документів, тобто самочинно, що підтверджується актом перевірки від 08.11.2019 № 291-ПП.

Крім того, у визначений строк (до 08.01.2020) ОСОБА_2 не виконав вимог припису ДАБК ВМР від 08.11.2019 про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, що зафіксовано в акті перевірки від 23.01.2020 № 23-ПП. При цьому незаконні будівельні роботи ОСОБА_2 не зупинив та продовжив будівництво за відсутності документів, які дають право на виконання будівельних робіт.

Спираючись на наведені вище висновки та правові позиції Верховного Суду, суд наголошує, що обов`язок органу ДАБК щодо подання позову про знесення самочинно збудованого об`єкта виникає після встановлення факту невиконання забудовником припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Водночас достатнім є той факт, що забудовник почав здійснювати будівництво без документів, що дають право на це, та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Відтак суд погоджується з доводами позивачки, що вже після встановлення факту невиконання ОСОБА_2 вимог припису від 08.11.2019 у ДАБК ВМР виник передбачений законом обов`язок на виконання імперативних норм ч. 1 ст. 38 Закону № 3038-VI звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Вочевидь, з цим погоджувався й сам відповідач, оскільки у листі від 21.02.2020 № 36-00-019-9325, адресовану секретарю Вінницької міської ради Яблонському Н.В., повідомляє, що ДАБК ВМР вичерпало усі функції архітектурно-будівельного контролю, а тому просить дати доручення Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради забезпечити подання позову до суду про знесення самочинного будівництва по АДРЕСА_1 .

Крім того, у листах від 02.03.2020 № 36-00-010-11418 та від 03.03.2020 № Б-36-15474/01-36, адресованих позивачці ОСОБА_1 та "іншим зацікавленим особам", відповідач інформує, що матеріали справи про порушення ОСОБА_2 законодавства у сфері містобудівної діяльності передані до Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради для забезпечення подання позову до суду про знесення самочинного будівництва.

На виправдання своєї бездіяльності відповідач в ході розгляду справи зазначив, що у березні 2020 року забудовник ОСОБА_2 звернувся до Вінницької міської ради з клопотаннями про укладення договору про забудову територій та виконання благоустрою за власні кошти, а також про видачу містобудівних умов і обмежень на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . За результатами розгляду цих клопотань Виконавчий комітет Вінницької міської ради прийняв рішення за № 635 від 12.03.2020 "Про затвердження договору про забудову територій", яким затверджено договір забудови території між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та фізичною особою ОСОБА_2 , та рішення за № 653 від 12.03.2020, яким ОСОБА_2 надано вихідні дані – містобудівні умови та обмеження на проектування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Крім того, 20.05.2020 ОСОБА_2 подав повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта "Нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ", яке зареєстроване Департаментом 26.05.2020 за № ВН061201471598. Відтак, на думку відповідача, відсутні підстави вважати спірний об`єкт самочинним будівництвом та, відповідно, звертатися до суду з позовом про його примусове знесення.

Проте суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що вказані документи узаконили самочинне будівництво спірного об`єкта та надали забудовнику ОСОБА_2 право на виконання відповідних будівельних робіт.

Так, здійснивши аналіз містобудівних умови і обмежень на проектування житлового будинку по АДРЕСА_1 , затверджених рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.03.2020 № 653, та повідомлення ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів (реєстраційний № ВН061201471598 від 26.05.2020), суд встановив, що зазначені документи видані на проектування та будівництво наступного об`єтка: "Нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 "; вид будівництва за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000: 1110.3 "Будинки садибного типу"; основні показники будівництва: кількість поверхів – 2 + мансарда, кількість квартир у житловому будинку – 1, площа загальної забудови – 987,7 кв.м, житлова площа – 1072,7 кв.м; земельні ділянки, на яких розміщується об`єкт будівництва: за кадастровими номерами 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0269, 0510100000:01:010:0373, які належать забудовнику на підставі витягів з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.09.2019, індексний номер 358673754, від 01.11.2019, індексний номер 288673754, від 06.11.2019, індексний номер 205687783 та від 12.03.2020, індексний номер 157679021, цільове призначення земельних ділянок "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

Отже, вказані дозвільні документи передбачають будівництво індивідуального житлового одноквартирного будинку не вище 2 поверхів (з мансардою) на присадибній земельній ділянці.

В той же час, за наявними матеріалами справи (скаргами позивачки та мешканців прилеглих будинків, детальними фотознімками з місця будівництва, матеріалами виконавчих проваджень з виконання ухвал суду про забезпечення позову шляхом заборони проведення будівельних робіт та матеріалами перевірок ДАБК) очевидним є факт здійснення третьою особою будівництва багатоквартирного житлового будинку на кілька під`їздів, заввишки чотири поверхи не рахуючи мансарди.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю – щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт – щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Водночас, беручи до уваги наведені у статті 32 Закону № 3038-VI характеристики класів наслідків (відповідальності) будівель і споруд, суд погоджується з аргументами сторони позивача в тій частині, що спірний об`єкт не може відноситися до класу "СС1 – незначні наслідки" і для його будівництва не є достатнім подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт в орган ДАБК.

З огляду на викладене та враховуючи, що під час розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів тієї обставини, що об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), суд відхиляє доводи відповідача про те, що третя особа привела такий об`єкт будівництва у відповідність до вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, та після винесення припису від 08.11.2019 отримала усі необхідні дозвільні документи для виконання будівельних робіт.

Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номери інформаційних довідок 202350923, 202348830, 202349543 та 239668569 від 28.02.2020) цільове призначення земельних ділянок за кадастровими номерами 0510100000:01:010:0269, 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368 та 0510100000:01:010:0373 – "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

Також, як вбачається з витягу з Генерального плану міста із зазначеним планувальних обмежень на використання території М 1:2000 місце розташування ділянок із кадастровими номерами 0510100000:01:010:0269, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0367, наданого листом виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18.03.2020 року № 01-00-011-14723, вказані земельні ділянки розташовані в зоні садибної забудови.

Наведена інформація підтверджується й витягами з Плану зонування міста, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 28.02.2020 № 2199 на земельні ділянки із кадастровими номерами 0510100000:01:010:0269, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0367, наданими разом із відповіддю Департаменту архітектури та містобудування від 18.03.2020 № 05-00-010-14654, згідно з якими ці земельні ділянки розташовані в зоні індивідуальної садибної житлової забудови.

Отже, вказані документи у своїй сукупності також підтверджують той факт, що спірний об`єкт будівництва розташований на земельних ділянках з цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", які знаходяться в зоні індивідуальної садибної житлової забудови. Відтак третя особа здійснює будівництво багатоповерхового житлового будинку на присадибній території, що суперечить функціональному призначенню цієї землі, а тому не може вважатися законним.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.03.2020 за № 635 "Про затвердження договору про забудову територій" та від 12.03.2020 за № 653 про надання ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень на проектування житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також повідомлення про початок виконання будівельних робіт за № ВН061201471598 від 26.05.2020 не узаконювали розпочате третьою особою самочинне будівництво об`єкта по АДРЕСА_1 та не позбавляли відповідача обов`язку звернутися до суду з позовом про його примусове знесення у зв`язку з невиконанням припису від 08.11.2019.

Зазначені висновки суду підтверджуються й судовими рішеннями в адміністративних справах за № 120/4874/20-а та № 120/1001/21-а, які набрали законної сили.

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі № 120/4874/20-а скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 635 від 12.03.2020 "Про затвердження Договору про забудову території", укладеного між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ОСОБА_2 .

Крім того, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі № 120/1001/21-а визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 653 від 12.03.2020, яким ОСОБА_2 надано містобудівні умови і обмеження на проектування житлового будинку по АДРЕСА_1 , визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 13.03.2020 № 61 "Про затвердження містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ", а також припинено право на початок виконання будівельних робіт та зобов`язано ДАБК ВМР внести до Реєстру будівельної діяльності відомості про припинення права на початок виконання будівельних робіт ОСОБА_2 об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас при вирішенні вказаних справ судами констатовано незаконність оскаржуваних рішень суб`єктів владних повноважень та їх прийняття за відсутності правових підстав для цього та з істотним порушенням вимог чинного законодавства.

На думку суду, відповідні судові рішення додатково свідчить про неправомірний характер бездіяльності ДАБК ВМР щодо подання позовної заяви про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з встановленням факту невиконання ОСОБА_2 вимог припису від 08.11.2019, і аж ніяк не про те, що цей обов`язок виник у відповідача лише після набрання такими рішеннями законної сили.

При цьому суд враховує висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 520/109/20.

Так, вирішуючи вказану справу, суд касаційної інстанції зазначив, що за змістом статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль – це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Пунктом 17 Порядку № 553 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі – припис).

Верховний Суд звернув увагу, що у приписі суб`єкта владних повноважень встановлюється строк для усунення недоліків, а не строк для проведення перевірки виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Також колегія суддів Верховного Суду зазначила, що за своєю юридичною природою самочинне будівництво – це правопорушення, яке носить триваючий характер.

Триваюче правопорушення – це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи не підтвердилися заперечення відповідача щодо легалізації об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 шляхом отримання третьою особою у березні-травні 2020 року належних дозвільних документів, і відповідач не довів факту виконання третьою особою вимог припису від 08.11.2019, суд вважає, що розпочате наприкінці 2019 року самочинне будівництво спірного об`єкта залишається таким ж і на дату постановлення рішення в цій справі, а обов`язок відповідача, як уповноваженого органу ДАБК, із припинення цього правопорушення далі триває, адже не припинили існувати підстави для звернення до суду з позовом про знесення такого об`єкта будівництва як самочинного.

Щодо посилань відповідача на проведення у березні 2021 року за зверненням позивачки нової позапланової перевірки, видання третій особі нового припису від 12.03.2021 та встановлення факту його невиконання в липні 2021 року, то, з огляду на наведені вище мотиви суду, ці обставини та документи жодним чином не спростовують позовних вимог та не свідчать про їх безпідставність.

Крім того, суд звертає увагу, що така перевірка проводилась щодо об`єкта будівництва "Нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , розміщене на земельних ділянках з кадастровими номерами 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0269, 0510100000:01:010:0373" та з урахуванням, як законних і належних, тих дозвільних документів, які в судовому порядку визнані неправомірними та скасовані.

Як наслідок, при проведенні перевірки не надавалася оцінка питанню про те, чи дійсно наявні у забудовника ОСОБА_2 документи надають йому право на виконання будівельних робіт з будівництва саме такого об`єкта.

Більше того, незважаючи на те, що відповідні дозвільні документи видані на будівництво індивідуального одноквартирного житлового будинку на присадибній ділянці, посадові особи ДАБК ВМР взагалі "не побачили", що насправді здійснюється будівництво багатоквартирного чотириповерхового будинку на земельних ділянках, що не відведені для такої мети.

Зрештою, порівняльний аналіз заяви позивачки від 13.01.2020 про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), на підставі якої, власне, й була призначена позапланова перевірка, із актом перевірки від 12.03.2021 № 31-ПП та виданого на його підставі припису, дає суду підстави дійти висновки, що перевірка була проведена формально, без реальної мети здійснити державний архітектурно-будівельний нагляд та виявити ймовірні порушення у сфері містобудівної діяльності з питань, на які звертала увагу позивачка та які дійсно мали значення при перевірці.

В цьому контексті суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд).

Так, у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Таким чином, оскільки за результатами розгляду справи встановлено факт неправомірної бездіяльності відповідача з приводу реалізації своїх повноважень як органу ДАБК, визначених у статті 38 Закону № 3038-VI, щодо знесенням самочинно збудованих об`єктів, чим порушуються законні інтереси позивачки та публічні інтереси у сфері містобудування, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо подання позовної заяви про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Вирішуючи позов в частині зобов`язання ДАБК ВМР звернутися до суду з відповідним позовом, суд керується такими мотивами.

Згідно із ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У багатьох рішеннях ЄСПЛ дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Відтак у ситуації, що склалась, беручи до уваги встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта по АДРЕСА_1 та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням, є підставними, відповідають способам захисту прав та інтересів особи у цій сфері публічно-правових відносин, не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та узгоджуються із практикою Верховного Суду (наприклад, див. постанову від 09.12.2019 у справі № 826/22842/15).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ст. 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачкою, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_4 є підставними та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність ДАБК ВМР щодо подання до суду позову про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання відповідача звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення такого самочинно збудованого об`єкта та компенсацію пов`язаних з цим витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

У зв`язку з розглядом цієї справи позивачка понесла судові витрати на сплату судового збору за подання позову в розмірі 908,00 грн та на сплату судового збору в розмірі 681,00 грн за подання заяви про забезпечення позову, яка задоволена ухвалою суду від 29.01.2021.

Отже, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути витрати на сплату судового збору в сумі 1589,00 грн.

Крім того, до закінчення судових дебатів представниця позивачки в порядку, визначеному частиною третьою статті 143 КАС України, звернулася до суду з заявою про вирішення питання про відшкодування судових витрат позивачки на правову допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог. З цією метою, у випадку задоволення позову, просить суд призначити судове засідання та надати стороні позивача час для подання доказів, що підтверджують розмір відповідних витрат.

З огляду на задоволення позову та враховуючи заявлене клопотання, питання про судові витрати позивачки на професійну правничу допомогу необхідно вирішити в судовому засідання, як це передбачено частиною четвертою статті 143 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради щодо подання до суду позову про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1589,00 грн (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду у цій адміністративній справі.

На підставі положень ч. 3, 4 ст. 143 КАС України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі на 15 год. 00 хв. 9 вересня 2021 року в залі судових засідань № 1 Вінницького окружного адміністративного суду.

Надати стороні позивача строк до 30 серпня 2021 року для подання до суду доказів (а їх копії – відповідачу) щодо розміру понесених у справі витрат на професійну правничу допомогу.

Надати відповідачу строк до 6 вересня 2021 року для подання до суду клопотання про зменшення витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги в цій справі (у разі наявності заперечень щодо заявленого позивачем розміру).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 );

2) представник позивачки: адвокат Брилянт Ірина Олександрівна (ордер серії ВН № 169915 від 20.01.2021, адреса для листування: вул. Л. Толстого, 9, офіс 78, м. Вінниця, 21018);

3) відповідач: Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 41042555, місцезнаходження: вул. Театральна, 29, м. Вінниця, 21000);

4) третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ).

Повне судове рішення складено 03.09.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович