Рішення № 99353718, 03.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2021Справа № 910/6462/21

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Орбіта" (Україна, 04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, буд. 12/10, кв. 97; ідентифікаційний код: 35644849)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661)

про стягнення 108 244,86 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велика Орбіта" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 108 244,86 грн, з яких 102 000,00 грн заборгованості, 5 088,57 грн інфляційних втрат та 1 156,29 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 53-122-01-20-09921 від 07.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

05.05.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

31.05.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач підтвердив наявність станом на 24.05.2021 заборгованості перед позивачем у розмірі 102 000,00 грн, проте, як зазначає відповідач, вказана заборгованість виникла через складну фінансову ситуацію у відповідача, яка спричинена енергетичною кризою в Україні, що призвела до відсутності грошових коштів на оплату товарів та послуг перед постачальниками, щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат і 3 % річних відповідач заперечує.

08.06.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає, що визнання відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 102 000,00 грн свідчить про обґрунтованість та законність вимог позивача в цій частині позову, натомість заперечення відповідача в частині позовних вимог про стягнення з нього інфляційних втрат і 3 % річних жодним чином не обґрунтовані, наведені відповідачем обставини (складна фінансова ситуація), на думку позивача, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за взятими на себе зобов`язаннями.

18.06.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат.

12.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло доповнення до клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

20.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат, з урахуванням поданого відповідачем доповнення до клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

07.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велика Орбіта" (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (далі - замовник, відповідач) було укладено Договір поставки № 53-122-01-20-09921 (далі - Договір), згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору). Предметом поставки за Договором є продукція: 32350000-1 рентгенплівка, визначена Специфікацією № 1 до цього Договору.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором, складає 85 000,00 грн, крім того ПДВ - 17 000,00 грн. Загальна ціна Договору (вартість продукції) становить 102 000,00 грн.

За умовами пунктів 2.3, 4.1 Договору кількість, ціна за одиницю продукції та асортимент продукції визначається Специфікацією № 1 (Додаток № 1 до Договору).

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що продукція поставляється протягом 60 календарних днів з дати оприлюднення цього Договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно із Законом України "Про публічні закупівлі".

Пунктами 6.1, 6.2 Договору передбачено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії Договору до 31.03.2021, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені цим Договором - до спливу гарантійних строків.

У Додатках № 1 та № 2 до Договору сторони погодили Специфікацію № 1 на суму 102 000,00 грн та Технічну специфікацію на продукцію.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним було поставлено відповідачу продукцію вартістю 102 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № РН-0000019 від 12.10.2020.

Продукція за вказаною видатковою накладною була прийнята відповідачем, про що свідчить підпис представника відповідача - Бідзюри П.М. у зазначеній накладній, яка була уповноважена на отримання матеріальних цінностей від позивача Довіреністю № 1/417 від 07.10.2020, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлену продукцію, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 102 000,00 грн заборгованості, 5 088,57 грн інфляційних втрат та 1 156,29 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем продукції за Договором вартістю 102 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № РН-0000019 від 12.10.2020, та факт прийняття продукції відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого Довіреністю № 1/417 від 07.10.2020 представника відповідача - Бідзюри П.М.

Вищевказана видаткова накладна відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у ній відсутні, відтак суд приймає зазначену накладну як належний доказ на підтвердження поставки продукції позивачем та її прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 6.1 Договору, зобов`язання відповідача з оплати поставленої позивачем продукції мало бути виконане за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію.

З матеріалів справи вбачається, що, на виконання умов Договору, позивачем було зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 1 від 12.10.2020, про що свідчить квитанція про реєстрацію податкової накладної № 9282934980 від 29.10.2020.

Листом вих. № 15621/041 від 20.10.2020 відповідач повідомив позивача, що рентгенплівка, отримана згідно з видатковою накладною № РН-0000019 від 12.10.2020, пройшла вхідний контроль. Ярлик на придатну продукцію № 1-1-143 від 19.10.2020 (належним чином засвідчена копія ярлика на придатну продукцію міститься в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Приймаючи до уваги умови Договору, оскільки сторони погодили, що початок перебігу строку оплати продукції починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію (19.10.2020), зобов`язання з оплати вартості поставленої позивачем продукції мало бути виконане відповідачем у строк до 03.12.2020.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує щодо наявності перед позивачем заборгованості за Договором у розмірі 102 000,00 грн, проте зазначає, що вказана заборгованість виникла через складну фінансову ситуацію, в якій опинився відповідач, спричиненою енергетичною кризою в Україні, що призвело до відсутності у нього грошових коштів на оплату продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

З огляду на вищенаведене, посилання відповідача у відзиві на складну фінансову ситуацію не можуть слугувати підставою для невиконання своїх грошових зобов`язань за Договором.

Оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 102 000,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 088,57 грн інфляційних втрат та 1 156,29 грн 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат і 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак інфляційні втрати підлягають до стягнення з відповідача в заявленому позивачем розмірі, в свою чергу, розрахунок 3 % річних є арифметично вірним.

Відповідачем не зазначено в чому саме полягає неправильність здійснених позивачем розрахунків, як і не надано суду свого контррозрахунку заявлених позивачем сум.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 102 000,00 грн заборгованості, 5 088,57 грн інфляційних втрат та 1 156,29 грн 3 % річних.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У відзиві на позовну заяву, у зв`язку із визнанням відповідачем позову в частині стягнення заборгованості за Договором, відповідач просить суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Втім, правові підстави для застосування ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні, оскільки відповідачем визнано позов лише в частині стягнення з нього заборгованості за Договором, в іншій частині позову, як зазначалось вище, відповідач заперечував.

Відтак, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 11 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження надання адвокатом правової допомоги позивачем надано Договір про надання професійної правової допомоги від 23.10.2020, Додаток № 4 від 15.04.2021 до Договору про надання професійної правової допомоги від 23.10.2020 та Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (справа № 910/6462/21) від 15.06.2021.

За умовами пунктів 2.2, 5.1 Договору про надання професійної правової допомоги від 23.10.2020 певний вид правничої допомоги, якого потребує замовник, зміст дій, які виконавцю необхідно вчинити для надання такого виду допомоги, та інші відомості стосовно такої правничої допомоги сторони визначатимуть окремо у кожному випадку, про що зазначатимуть в додатках до цього Договору. За надання кожного виду правничої допомоги замовник виплачує винагороду (гонорар) у розмірі та порядку, погоджених сторонами у кожному випадку окремо, про що сторони зазначатимуть в додатках до цього Договору.

Згідно з п. 1 Додатку № 4 від 15.04.2021 до Договору про надання професійної правової допомоги від 23.10.2020 позивачем (замовник) та адвокатом Кобзарем О.В. (виконавець) було погоджено надання професійної правничої допомоги в господарській справі за позовом до відповідача про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за Договором поставки № 53-122-01-20-09921 від 07.08.2020.

У пунктах 3, 7 Додатку № 4 від 15.04.2021 до Договору про надання професійної правової допомоги від 23.10.2020 сторони погодили, що за надання професійної правничої допомоги при підготовці до розгляду та розгляді названої справи в суді першої інстанції (здійснення аналізу та дослідження переданих замовником матеріалів (документів) для складання позовної заяви, складання та подання позовної заяви, інших заяв як по суті, так і з процесуальних питань, клопотань, пояснень тощо, представництво замовника в Господарському суді міста Києва при розгляді справи, вчинення необхідних процесуальних дій тощо) замовник виплачує виконавцю винагороду у розмірі 11 000,00 грн. Зазначена у цьому пункті винагорода підлягає сплаті замовником виконавцю протягом 20 (двадцяти) днів з дати ухвалення судового рішення, яким завершується розгляд справи у суді першої інстанції. Після надання професійної правничої допомоги (після кожної стадії судового розгляду) складатиметься акт, що підписуватиметься сторонами та в якому, зокрема, зазначатиметься вид професійної правничої допомоги, наданої замовнику, строк та порядок її оплати, якщо така оплата не здійснена на момент складання акту.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та зазначає, що заявлений позивачем розмір вказаних витрат не є співмірним з виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), з урахуванням вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не заперечував проти необхідності оплати заборгованості за Договором, справа не є складною та не має особливого значення для сторін, у зв`язку з чим відповідач просить суд зменшити суму понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 1 000,00 грн.

Суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 11 000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, дослідивши наявний у матеріалах справи Додаток № 4 від 15.04.2021 до Договору про надання професійної правової допомоги від 23.10.2020 та Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (справа № 910/6462/21) від 15.06.2021, судом встановлено, що надані адвокатом послуги (виконані роботи) щодо вивчення наданих позивачем матеріалів щодо здійснення поставки за Договором поставки №53-122-01-20-09921 від 07.08.2020 та виникнення заборгованості за вказаним договором, здійснення аналізу норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та актуальної судової практики для обґрунтування правової позиції позивача, а також складення заяви про відшкодування судових витрат не можна вважати такими, що були необхідними.

Суд вважає, що у зв`язку з розглядом цієї справи, необхідними були витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката щодо складання та подання до суду позовної заяви і відповіді на відзив.

При цьому, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 11 000,00 грн не є співмірними із ціною позову, складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для відповідача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що обґрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката за підготовку та подання позовної заяви і відповіді на відзив у загальному розмірі 6 000,00 грн.

Судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічної правової позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З огляду на вищенаведене, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6 000,00 грн, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, також покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Орбіта" (Україна, 04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, буд. 12/10, кв. 97; ідентифікаційний код: 35644849) 102 000 (сто дві тисячі) грн 00 коп. заборгованості, 5 088 (п`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 57 коп. інфляційних втрат, 1 156 (одну тисячу сто п`ятдесят шість) грн 29 коп. 3 % річних, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.09.2021

Суддя О.В. Нечай