Рішення № 99353319, 03.09.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2021м. ДніпроСправа № 904/6142/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф.,розглянув спір

за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання "Созидатель", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 89 641,65 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 36 519,95 грн., що складають суму заборгованості за договором № 9951/0212 від 04.02.2003 та 53 121,70 грн. - плати за наднормативне водоспоживання.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору укладеного у вигляді Абонентської картки № 9951/0212 від 04.02.2003 в частині своєчасного та повного розрахунку за надані послуги.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, що полягають у понаднормативному споживанні води на 50 %.

Обґрунтовуючи дане клопотання відповідач зазначає, що ніяким чином не міг вплинути на об`єм споживання води співвласниками (мешканцями) багатоквартирних будинків, оскільки останній не є фактичним споживачем, у зв`язку відсутністю вини Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" стягнення штрафу в повному обсязі є недоцільним та несправедливим.

Також відповідач просить суд врахувати складне фінансове становище останнього та керуючись статтею 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки погашення штрафних санкцій в повному обсязі може негативно вплинути на ведення господарської діяльності відповідача.

Крім того, у зв`язку в визнанням відповідачем заборгованості, останній просить суд відповідно до статті 130 Господарського процесуального кодексу України повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти зменшення плати за понаднормативне водоспоживання на 50 %, з огляду на таке.

Позивачем відповідно до пункт 3 Договору нараховано відповідачу плату за наднормативне водоспоживання в розмірі 53 121,70 грн., дане нарахування не відноситься в розумінні статті 230 Господарського кодексу України до штрафних санкцій, а тому не може бути зменшено, оскільки є підвищеною платою за послуги водопостачання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2021 відкрито провадження у справі № 904/6142/21, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 05.07.2021, яка отримана останнім 22.07.2021, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 32).

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Між Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (Водоканал) та АТЗТ «НВО Созидатель», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" (Абонент) укладено Договір у вигляді Абонентської картки № 9951/0212 від 04.02.2003.

Відповідно до пункту 1 Договору водокористувач зобов`язується до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати послуги водопостачання та водовідведення по затвердженим відповідним органом тарифам шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 3 Договору визначено, що водокористувач не має права збільшувати витрати води понад встановлених норм та затверджених лімітів. За використану воду та скид стічних вод понад: а) встановлених та затверджених лімітів; б) норми, передбаченої технічними умовами; в) норми встановленої в паспорті водокористувача оплата здійснюється водокористувачем в п`ятикратному розмірі відповідно до діючих тарифів на питну воду.

Додатковою угодою № 17.04.2012 до вказаного Договору було долучено об`єкт водопостачання розташований по вулю Виконкомівській 22-24 в м. Дніпр, з нормою водопостачання 123 м. куб. на місяць.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначає, що в лютому та червні 2020 року відповідачу було надано послуги з водопостачання по вказаному об`єкту на суму 58 163,05 грн.

Проте, відповідачем частково оплачено заборгованість. Залишок боргу, відповідно до розрахунку, становить 36 519,95 грн.

На підтвердження зазначеного, позивачем до матеріалів справи долучено акт-рахунок № 19204 про приймання наданих послуг (згідно договору 9951 від 04.02.2003) від 29.02.2020 на суму 27 682,39 грн.; акт-рахунок № 54773 про приймання наданих послуг (згідно договору 9951 від 04.02.2003) від 30.06.2020 на суму 30 480,66 грн. (а.с. 7-10).

Крім того, позивач зазначає, що в лютому, березні та червні 2020 року відповідачем було здійснено водоспоживання у кількості, що перевищує встановлену додатковою угодою норму в розмірі 123 м. куб. на місяць. В зв`язку з чим позивачем у відповідності до положень пункту 3 Абонентської картки № 9951/0212 від 04.02.2003 нараховано відповідачу плату за наднормативне водоспоживання в розмірі 53 121,70 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу за наднормативне водокористування та рахунками № 19205 від 29.02.2020 на суму 15 207, 70 грн., № 26463 від 31.03.2020 на суму 16 869,60 грн., № 54774 від 30.06.2020 на суму 21 044,40 грн. (а.с. 11-14).

Позивач зазначає, що відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованості у розмірі 89 641,65 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Абзацом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» встановлено, що своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Як вбачається з матеріалів спарив відповідачем наявність заборгованості у сумі 89 641,65 грн. не заперечується, доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості останнім під час розгляду даної справи не надано.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання за період з лютого по червень 2020 року у сумі 36 519,95 грн. та плати за наднормативне водоспоживання в розмірі 53 121,70 грн. підлягають задоволенню.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, що полягають у понаднормативному споживанні води, господарський суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в лютому, березні та червні 2020 року відповідачем було здійснено водоспоживання у кількості, що перевищує встановлений додатковою угодою обсяг в розмірі 123 м. куб на місяць, в зв`язку з чим позивачем, у відповідності до положень пункту 3 Договору нараховано відповідачу плату за наднормативне водоспоживання в розмірі 53 121,70 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з наведених норм, то суд може зменшити лише розмір неустойки до якої відноситься штраф та пеня.

Проте, плата за понаднормативне водоспоживання є підвищеною платою за послуги водопостачання та не відноситься до штрафних санкцій, в розумінні – неустойки, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судовий збір, сплачений позивачем під час звернення до суду, становить 2 270,00 грн. (а.с.24). Відповідно 50 відсотків від цього судового збору становить 1 135,00 грн., які згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягають поверненню позивачу за ухвалою суду.

Інша частина судового збору – 1 135,00 грн., сплаченого позивачем у складі судового збору у сумі 2 270,00 грн., покладається на відповідача відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 231, 233, 236-241, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 4, код ЄДРПОУ 13416334) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21 А, код ЄДРПОУ 033412305) 36 519,95 грн. – основного боргу, 53 121,70 грн. - плати за наднормативне водоспоживання, 1 135,00 грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Комунальному підприємству "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21 А, код ЄДРПОУ 033412305) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 135,00 грн., про що винести ухвалу.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 03.09.2021.

Суддя І.Ф. Мельниченко