Рішення № 99353280, 03.09.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2021 року справа №903/614/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича

та за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвантаж", м. Полтава

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ – 8", м. Луцьк

про стягнення 46 503,09 грн.

встановив:

26 липня 2021 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 22.07.2021р. №22-07/1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвантаж" про стягнення на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ – 8" загальної суми 46 503,09 грн., в т.ч. 29 376 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, нарахованих за період користування нерухомим майном в липні місяці 2018 року, котре передавалось в оренду на підставі та на виконання умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2018р. №01-07-2018, 7 995,50 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, 6 562,60 суми інфляційних та 2 568,99 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 02.08.2021р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 03.09.2021р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

У визначений день та час позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвала від 02.08.2021р. про відкриття провадження у справі, згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена ТОВ "Спецвантаж" 05 серпня 2021 року).

Суд зазначає, що відповідач також вимог ухвали суду від 02.08.2021р. про відкриття провадження у справі не виконав, своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, інших передбачених ГПК України заяв та клопотань не скористався, останніх суду у визначенні ГПК України строки та порядку не подав, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи судом за його участю в якості відповідача, про день, час та місце проведення судового засідання.

Судом засвідчується, що ухвала від 02.08.2021р. про відкриття провадження у даній справі направлялась рекомендованою кореспонденцією на адресу ТОВ "ДРСУ – 8", визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Луцьк, вул. Пр. Грушевського, 3) та була повернута до суду без вручення адресату з підстав: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Також судом, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю, на офіційному сайті судової влади України 17.08.2021р. було опубліковане відповідне інформаційне повідомлення.

Відтак, судом засвідчується про вжиття всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи за його участі в якості відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду (ухвали від 02.08.2021р.) відповідачем та повернення їх до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість, проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

Згідно з ч. 7 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", суди безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, ухвала суду від 02.08.2021р. надсилалися відповідачу за належною адресою.

Не перебування відповідачів за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права судом. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018р. та від 15.03.2018р. у справах №911/1163/17 та №910/32340/15 відповідно.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

При неявці представника відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Відповідно до пункту 99-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Відповідно до пункту 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99 1, 99 2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 99-2, 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, або за закінченням терміну зберігання то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Поруч з цим, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Зважаючи на те, що всі учасники справи належним чином повідомлялись про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду даної справи по суті, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду даної справи по суті у даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецвантаж" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРСУ – 8" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №01-07-2018, згідно з умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар, прийняти, у строкове платне користування (оренду) частину гаражу, Т-1-2, нежитлове приміщення громадського призначення площею 204 м2., які розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика, 37А.

Пунктом 2.1 договору оренди №01-07-2018 від 01.07.2018р. встановлено, що передача приміщення орендодавцем і його прийняття орендарем в оренду, а також повернення приміщення орендарем та прийняття його орендодавцем з оренди здійснюється згідно актів приймання-передачі.

Факт передачі приміщення в оренду засвідчується підписаним між сторонами та скріпленим печатками господарюючих суб`єктів актом приймання-передачі об`єкта оренди №1 від 01.07.2018р. до договору оренди №01-07-2018 від 01.07.2018р.

Пунктом 5.2. договору оренди №01-07-2018 від 01.07.2018р. передбачено, що за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату у розмірі 29 376 грн.

Відповідно до пунктів 5.4., 5.5., 5.6. договору, орендна плата починає нараховуватися з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду з урахуванням особливостей, визначених п. 5.6. цього договору. Орендна плата сплачується орендарем авансом щомісячно до 15 числа поточного (розрахункового місяця). Акти наданих послуг за попередній місяць надаються орендарю одночасно з рахунками за поточний місяць. Орендна плата за перший та останній місяць оренди приміщення нараховується орендодавцем у повному обсязі із розрахунку тридцяти днів на місяць та сплачується орендарем до передачі приміщення в оренду.

Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди №01-07-2018 від 01.07.2018р. позивачем відповідачу було надано і останнім прийнято у строкове платне користування нежитлові приміщення, визначені угодою, що підтверджується актом прийому-передачі №1 від 01.07.2018р. до договору оренди №01-07-2018 від 01.07.2018р.

Долученими позивачем до матеріалів справи копіями документів, а саме рахунком на оплату №94 від 31.07.2018р. на суму 29 376 грн., котрий виставлявся Орендодавцем Орендарю до оплати за липень місяць 2018 року, підписаним між сторонами та скріпленими печатками останніх актом надання послуг від 31.07.2018р. №20 підтверджується, що фактичне використання орендованого нежитлового приміщення здійснювалось ТОВ "ДРСУ – 8" у період з 01.07.2018р. по 31.07.2018р.

Судом встановлено, що припинення нарахування орендної плати відбулось у зв`язку з підписаним між сторонами та скріпленим печатками господарюючих суб`єктів актом приймання-передачі нежитлового приміщення з оренди №2 від 31.07.2018р. до договору оренди №01-07-2018 від 01.07.2018р.

Загальна вартість оренди за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018р. складає 29 376,00 грн.

Проте, ТОВ "ДРСУ – 8" взяті на себе згідно договору оренди №01-07-2018 від 01.07.2018р. зобов`язання в частині проведення з позивачем розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) виконано не було, у зв`язку з чим останнє за період оренди нежитлового приміщення з 01.07.2018р. по 31.07.2018р. заборгувало позивачу 29 376 грн.

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТОВ "ДРСУ – 8" своїх зобов`язань за договором оренди №01-07-2018 від 01.07.2018р., позивачем 23.07.2020р. на адресу боржника було направлено претензію за №01-23/07 від 23.07.2020р. з вимогою проведення належних розрахунків по сплаті орендних платежів на суму 29 376 грн. Зазначену вимогу було залишено боржником без відповіді та належного реагування.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди приміщень №01-07-2018 від 01.07.2018р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний/змінений не був.

Статтями 283, 286 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору оренди №01-07-2018 від 01.07.2018р., передачу позивачем на виконання його умов відповідачу в оренду нежитлових приміщень, прийняття та використання останніх ТОВ "ДРСУ – 8" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем позову в частині стягнення на його користь з відповідача 29 376 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів.

Сума заборгованості 29 376 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку п. 6.4. договору оренди нежитлового приміщення №01-07-2018 від 01.07.2018р., сторонами було передбачено, що у випадку прострочення сплати орендної плати та інших платежів, передбачених договором орендар сплачує орендодавцю пеню п розмірі потрійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період, за який нараховується пеня) від суми простроченого платежу, яка нараховується на щоденній основі, виходячи з 365 днів у році. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 6.4 не визнавався. Відповідач зобов`язання щодо сплати орендних платежів не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов`язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем сплати належних платежів, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 29 376 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ТОВ "ДРСУ – 8" пені в розмірі 7 995,50 грн., нарахованої з врахуванням вимог передбачених ч. 6 ст. 232 ГК України та умов п. 6.4. договору оренди нежитлового приміщення №01-07-2018 від 01.07.2018р. за період прострочки платежів з 01.08.2018р. по 01.02.2019р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 7 995,50 грн., перевіривши підстави, методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, суд вважає, що ці вимоги підставні, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

В даному випадку, згідно з представленими суду та перевіреними судом розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 6 562,60 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами за період з 01.18.2018р. по 30.06.2021р., а також 2 568,99 грн. трьох процентів річних за аналогічний період прострочки платежів.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України в повному об`ємі за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ – 8".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ – 8" (м. Луцьк, вул. Президента Грушевського, 3, код ЄДРПОУ 41192649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвантаж" (м. Полтава, вул. Кагамлика, 37А, код ЄДРПОУ 41514580) 29 376 грн. заборгованості, 7 995,50 грн. пені, 6 562,60 грн. інфляційних втрат, 2 568,99 грн. трьох процентів річних, а всього 46 503,09 грн. та 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 03.09.2021р.

Суддя В. А. Войціховський