Вирок № 99351733, 03.09.2021, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/500/19

провадження №: 1-кп/398/78/21

ВИРОК

Іменем України

"03" вересня 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Коліуш Г.В., з участю секретарів судового засідання Замкової Ю.С., Хілевич Ю.П., прокурора Гриника А.О., представника потерпілого Бобошко І.О., захисника Щвеця С.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 18.09.2018 року за №42018120050000094, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрії Кіровоградської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, військовослужбовця військової служби за контрактом Військової частини 2269 Національної гвардії України, старшого стрільця 1 відділення 1 взводу охорони роти охорони батальйону аеродромно-технічного забезпечення, старшого солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.413 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді старшого стрільця 1 відділення 1 взводу охорони роти охорони батальйону аеродромно-технічного забезпечення військової частини 2269, у військовому званні старший солдат, діючи із злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, легковажно розраховуючи на їх відвернення, перебуваючи на території військової частини 2269, що дислокується за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95, після зміни добового наряду варти близько 12:00 години 07.07.2018 року, не здавши радіостанцію Motorola DP4601 821TQK0796A, інвентарний №11160500 у встановленому порядку до відповідальної особи БП-730, залишив її на столі біля посту днювального роти охорони батальйону аеродромно-технічного забезпечення без будь-якого нагляду та вільного доступу сторонніх осіб, легковажно розраховуючи, що військове майно він здав, чим здійснив втрату ввіреного для службового користування іншого інвентарного військового майна, а саме, радіостанції Motorola DP4601 821TQK0796A, вартість якої становить 9009,99 грн., що стало можливим внаслідок порушення правил його зберігання, чим завдав державі майнової шкоди на загальну суму 9009,99 грн.

Щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п.2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою ВРУ від 23.06.1995 року №243/95-ВР, яке було чинним на час вчинення кримінального правопорушення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням

військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що

спричинило додаткові витрати для військових частин, установ,

організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі –

військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших

матеріальних цінностей або надлишкові виплати. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори

військовозобов`язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі,

здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

Пунктом 16 зазначеного Положення встановлено, що розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду

питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України. Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.

Відповідно до бухгалтерських довідок станом на 06.07.2018 року залишкова вартість радіостанції УКХ портативної DP-4601, інвентарний номер 11160500, з урахуванням фізичного зносу становить 9099,99 грн. (т.1 а.129, а.196).

Отже, в даному випадку, суд приходить до висновку, що розмір прямої дійсної шкоди з урахуванням зносу становить 9099,99 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 надав показання, відповідно до яких вину у пред`явленому обвинуваченні визнав в повному обсязі, фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, не оспорював, оскільки в ньому все викладено вірно, і пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин у спосіб, в час та за обставин, зазначених в обвинувальному акті, а саме, 06.07.2018 року він отримав радіостанцію Motorola DP4601, після чого заступив на добову варту, після закінчення зміни він повернувся до військової частини, а радіостанцію залишив на посту днювального, яка потім зникла, у скоєному щиро каявся, зазначив, що повністю добровільно відшкодував матеріальну шкоду у двократному розмірі вартості радіостанції, просив суворо його не карати та призначити йому покарання у виді службового обмеження.

Представник потерпілого в судовому засіданні підтримала позицію прокурора про закриття провадження в частині цивільного позову в зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки обвинувачений добровільно відшкодував шкоду в розмірі 18019,98 грн. шляхом внесення коштів в касу військової частини.

Суд, на підставі ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. Учасники судового провадження проти цього не заперечували. Суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції. Суд роз`яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Враховуючи приписи ч.3 ст.349 КПК України судом було досліджено: витяг з ЄРДР, повідомлення про підозру від 30.01.2019 року, матеріали, що характеризують особу обвинувачення, докази на підтвердження розміру матеріальної шкоди, документи, що підтверджують розмір процесуальних витрат, постанова про визнання документами від 28.01.2019 року.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.2 ст.413 КК України за ознаками втрати ввіреного для службового користування іншого військового майна внаслідок порушення правил його зберігання, вчиненого в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченого злочину, суд виходить з того, що відповідно до ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочини є нетяжким злочином.

Обвинувачений раніше не судимий, працевлаштований, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, за місцем служби характеризується позитивно, за своїми професійними, діловими та моральним якостями відповідає займаній посаді, за висновком органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні, результати оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення не показали високого ризику для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а отже існує ймовірність виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, тому доцільним є застосування покарання, альтернативне позбавленню волі.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» регламентовано, що досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Абзацом 2 п. 2 вищевказаної постанови визначено, що відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Згідно з ч.1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Враховуючи мету, принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке є формою реалізації кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, з урахуванням конкретних обставин цієї справи та характеризуючих даних, які в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень, наявності обставин, що пом`якшує покарання, а саме, щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільного відшкодування заподіяної шкоди, суд вважає за можливе, враховуючи положення ст.69 КК України, перейти до більш м`якого покарання, передбаченого ст.58 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 1 (один) рік з відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави у розмірі 10 відсотків, яке на думку суду, з урахуванням положень ч.2 ст.50 КК України є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Прокурором в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України та Військової частини 2269 Національної гвардії України в даному кримінальному провадженні пред`явлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь держави 24076,80 грн. матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, який обґрунтований тим, що вчиненим кримінальним правопорушенням державі завдано матеріальної шкоди в зв`язку зі втратою обвинуваченим ввіреного йому майна. В обґрунтування розміру матеріальної шкоди прокурор посилався на висновок судової товарознавчої експертизи №4972/18-27 від 23.01.2019 року, за висновками якої ринкова вартість становить 12038,40 грн., а тому, враховуючи приписи Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою ВРУ від 23.06.1995 року №243/95-ВР, стягненню з обвинуваченого підлягає матеріальна шкода у двократному розмірі, що становить 24076,80 грн. В судовому засіданні прокурор надав заяву про зменшення позовних вимог до 18019,98 грн. та закриття провадження в частині цивільного позову в зв`язку з повним відшкодуванням обвинуваченим завданої шкоди, зазначив, що провадження в частині цивільного позову підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю предмета спору.

Учасники судового провадження не заперечували проти закриття провадження в частині цивільного позову в зв`язку з відсутністю предмета спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до бухгалтерських довідок станом на 06.07.2018 року залишкова вартість радіостанції УКХ портативної DP-4601, інвентарний номер 11160500, з урахуванням фізичного зносу становить 9099,99 грн. (т.1 а.129, а.196).

Отже, в даному випадку, суд приходить до висновку, що розмір прямої дійсної шкоди з урахуванням зносу становить 9099,99 грн., тому розмір матеріальної відповідальності обвинуваченого у двократному розмірі становить 18019,98 грн. Обвинувачений в добровільному порядку вніс до каси військової частини 18019,98 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №99 від 16.04.2019 року про прийняття Військової частиною 2269 НГУ від ОСОБА_1 коштів в сумі 9000,00 грн. та квитанцією до прибуткового касового ордеру №100 від 18.04.2019 року про прийняття Військової частиною 2269 НГУ від ОСОБА_1 коштів в сумі 9019,98 грн.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Пунктом 2 ч.1 ст.256 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, оскільки обвинуваченим в повному обсязі відшкодована матеріальна шкода вартості втраченого майна до вирішення питання щодо цивільного позову, тому провадження в частині цивільного позову підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю предмета спору.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.413 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням положень ст.58, ч.1 ст. 69 КК України у виді 1 (одного) року службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_1 в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №4972/18-27 від 23.01.2019 року в розмірі 715 гривень 00 копійок.

Провадження в частині цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України та Військової частини 2269 Національної гвардії України про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 18019,98 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - закрити.

Речові докази: копію журналу видачі майна БП-730 на 3 арк.; копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 на 1 арк.; копію картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 на 1 арк.; копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 на 1 арк.; копію рапорту-характеристики на ОСОБА_1 на 1 арк.; копію довідки 554 стосовно ОСОБА_1 на 1 арк.; копію автобіографії ОСОБА_1 на 1 арк.; витяг з наказу командира військової частини 2269 від 14.01.2014 року №3 о/с на 1 арк.; витяг з наказу командира військової частини 2269 від 14.01.2014 року №6 с/ч на 1 арк.; витяг з наказу командира військової частини 2269 від 09.06.2015 року №32 о/с на 1 арк.; витяг з наказу командира військової частини 2269 від 11.06.2015 року №33 о/с на 1 арк.; копію формуляру портативної радіостанції транкінгового радіозв`язку DP 4601 на 8 арк.; копію інвентаризаційного опису необоротних активів на 3 арк., визнані документами постановою про визнання документами від 28.01.2019 року, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Коліуш Г.В.