Рішення № 99348921, 02.09.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17383/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання

ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. ОСОБА_1 отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору, оскільки після розміщення Повідомлення та Договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг по договору від відповідача не надходило. Відповідач, в порушення умов договору та вимог законодавства, зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2020 року послуг з водопостачання та водовідведення не виконав належним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 68 077,31 грн. Відповідний розмір внеску встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 вересня 2019 року №1716 для відповідного будинку у розмірі

6,52 грн щоквартально, однак він не сплачений відповідачем, внаслідок чого борг складає

26,08 грн. Позивач, посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, у зв`язку з простроченням оплати спожитих житлово-комунальних послуг, вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити на його користь, крім заборгованості за надані послуги, 3% річних у розмірі 5677,23 грн та інфляційні втрати в розмірі 17 201,96 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

22 січня 2021 року позивачем отримано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами представником відповідача - адвокатом Данилюк В.О. отримано 22 березня 2021 року, що також підтверджується розпискою в довідковому листі до справи.

05 квітня 2021 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом

Данилюк В.О. направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому представник просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається, що саме ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» має право виступати стороною Позивача та подавати позов до відповідача, оскільки документи надані всупереч законодавству України та не доведено законність їх отримання, не надано належних розрахунків заборгованості із зазначеними тарифами, які діяли в певний період. Вважає, що у позивача відсутнє право вимоги стягнення боргу щодо відповідача. Крім того, зазначає, що позивачем не вказано джерело походження та структура боргу, не надано інформації про вартісну базу нарахування боргу, а саме: не надані розміри тарифів та житлово-комунальні послуги, які діяли протягом періоду нарахування боргу, та підстави для їх застосування (перелік відповідних розпоряджень Київської міської державної адміністрації). Позивачем не надано інформації та доказів про підтвердження відкриття відповідачу особових рахунків та проведення по них будь-яких операцій. На думку представника відповідача розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суперечать вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можна вважати боргом виставлені рахунки за місяць, що настає за розрахунковим. (а.с. 35-42).

Крім того, 05 квітня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Данилюк В.О. направила до суду клопотання про застосування строку позовної давності (а.с.48-51).

24 квітня 2021 року представник позивача ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Тараненко С.В. направив до суду пояснення, в яких зазначив, що Послуги з водопостачання та водовідведення надаються лише ПрАТ «АК «Київводоканал», яке є монополістом у даному сегменті ринку по наданню послуг з водопостачання та водовідведення і якого внесено до Переліку суб`єктів природних монополій міста Києва, що підтверджує Зведений перелік природних монополій, який згідно з частиною другої статті 5 Закону України «Про природні монополії» складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень (розпорядження АМКУ від 28 листопада 2012 року №874-р).

ПрАТ «АК «Київводоканал» здійснюється унікальний комплекс, що забезпечує повний цикл водопостачання та водовідведення міста Києва. Крім цього на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

(http://www.nerc.gov.ua) у розділі «Вода холодна: Ліцензування» міститься Реєстр суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на 31 серпня 2019 року, у якому зазначено, що позивач має ліценцію на господарську діяльність - питна вода (централізоване водопостачання та водовідведення). Інформація, яка міститься на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є загальнодоступною та не потребує додаткового доказування. Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач не зобов`язаний був надавати докази на підтвердження свого статусу у правовідносинах із відповідачем, адже дана інформація є загальновідомою та знаходиться у відкритому доступі. Зазначає, що відповідача було належним чином повідомлено про пропозицію укласти договір. Крім цього, що відповідач не звертався до позивача з питань погодження договору чи відмови від користування послугами. Відповідно по ч.7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. Крім того, зазначає, що відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг. Таким чином, вважає, що у позивача наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення боргу за житлово-комунальні послуги. Крім того, на думку позивача, розрахунок заборгованості є детальним і містить всі необхідні відомості. Також, представник позивача зазначає про переривання строку позовної давності, у 2016 році систематично здійснювались оплати, що свідчить про переривання строку позовної давності, зокрема відповідачем у квітні 2016 року було сплачено 601,22 грн., у травні 2016 року - 977,76 грн, у листопаді 2016 року - 1 324,24 грн. В цілому, в 2016 році відповідачем за послуги з водопостачання та водовідведення було оплачено загальну суму - 2 903,22 грн. Таким чином, на думку представника позивача, відслідковується систематичність вчинених відповідачем дій, спрямованих на погашення боргових зобов`язань перед Позивачем за послуги з водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 , що є визнанням наявності у відповідача боргових зобов`язань, в розумінні ч.1 ст. 264 ЦПК України.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані докази та повідомлені обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За змістом статей 19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). (а.с.7)

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до

ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1. договору про надання послуг з центрального постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Крім того, відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки

У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальних послуг» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч. 3 ст. 20 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23), а отже отримує послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору жодних повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідача не надходило.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 162 ЖК УРСР, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 179 ЖК УРСР визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 зроблено висновок про те, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, незалежно від наявності чи відсутності укладеного договору із надавачем таких послуг, а факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (п.п.19-20).

Представник відповідача не заперечувала, що відповідач отримує послуги з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення, доказів повідомлення про припинення надання послуг до суду не було надано.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 вересня 2019 року №1716, затверджено внески за обслуговування

ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" вузлів комерційного обліку комунальної послуги з централізованого водопостачання окремо для кожної будівлі для здійснення розрахунків із споживачами за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 6,52 грн на квартал.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, у відповідача виникла заборгованість станом на 30 вересня 2020 року в розмірі 68 103,39 грн, з яких заборгованість за послуги з централізованого постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) становить 68 077,31 грн та 26,08 грн - внесок на обслуговування вузла комерційного обліку, що підтверджується довідкою (а.с.8) та розрахунком заборгованості (а.с.9-10).

Отже відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не здійснює платежі за житлово-комунальні послуги, що не спростовано відповідачем відповідно до наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з липня 2014 року по вересень 2020 року включно, заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення складає 68 077,31 грн, внесок на обслуговування вузла комерційного обліку - 26,08 грн, 3% річних - 5 677,23 грн, інфляційні втрати - 17 201,96 грн (а.с.9-10).

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин, однак, суд не може в повній мірі погодитись з позицією сторони відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2020 року включно.

Разом з тим, позивач звернувся з даним позовом до суду 11 листопада 2020 року (а.с.20).

Оскільки спірні правовідносини встановлюють обов`язок відповідача - сплату коштів частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового місячного платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення споживачем житлово-комунальних послуг терміну внесення чергового платежу, виконавець в свою чергу має право вимагати сплату прострочених щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення позивача до суду щомісячні платежі підлягають стягненню в межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Правовий висновок щодо застосування строків позовної давності до щомісячних платежів викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі

№ 444/9519/12 (провадження 14-10цс18).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що відповідач частково вносив оплату протягом даного періоду, а саме у квітні, травні та листопаді 2016 року, остання сплата здійснена відповідачем у розмірі 1 324,24 грн в листопаді 2016 року.

За таких обставин вимоги в частині стягнення заборгованості за період з 01 липня

2014 року по жовтень 2017 року не підлягають задоволенню - з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Разом з тим, позивачем доведено, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті за отримані послуги, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює платежі за житлово-комунальні послуги, що не спростовано відповідачем відповідно до наявних у матеріалах справи доказів.

Крім того, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, належними та допустимими доказами відповідачем спростований не був.

Отже, згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за період з листопада 2017 року по вересень 2020 року включно складає 35 978,34 грн, внесок на обслуговування вузла комерційного обліку - 26,08 грн, 3% річних - 1 637,61 грн, інфляційні втрати - 2 430,75 грн, що підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2102,00 грн, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом - в мінімальному розмірі, визначеному на дату звернення до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 253, 256, 257, 261, 264, 267, 526, 610, 612, 625, 638, 642, 714 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: м.Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення за період 01 листопада 2017 року по 30 вересень 2020 року включно, в розмірі 35 978,34 грн, внесок на обслуговування вузла комерційного обліку - 26,08 грн, інфляційні втрати - 2 430,75 грн, 3% річних - 1 637,61 грн та судові витрати по сплаті судового збору - 2 102,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: