Вирок № 99348592, 02.09.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14238/16-к

ВИРОК

іменем України

Справа № 569/14238/16-к

02 вересня 2021 року Рівненський міський суд Рівненської області

у складі:

головуючого - судді Денисюка П.Д.,

при секретарях судового засідання Киричок М.М., Таргоні І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальне провадження №12015180010006704 від 07 листопада 2015 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України,

з участю прокурора Суржука В.Є, Клімашевича І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Савчука Б.Б.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника потерпілих - адвоката Коноплястого Я.С.,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що перебуваючи згідно наказу №51-к від 02 червня 2008 року на посаді ургентного лікаря хірурга дитячого відділення планової хірургії КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня Рівненської обласної ради» заступив 03 листопада 2015 року на чергування у відділення планової хірургії.

ОСОБА_1 несучи відповідно до посадової інструкції лікаря хірурга дитячого відділення планової хірургії комунального закладу «Рівненська обласна дитяча лікарня Рівненської обласної ради», затвердженої 14 липня 2015 року головним лікарем комунального закладу «Рівненська обласна дитяча лікарня Рівненської обласної ради» персональну відповідальність за проведення обстеження та лікування малолітнього ОСОБА_5 , який перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні планової хірургії, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, в період часу з 01 год. 58 хв. по 08 год. 50 хв. 03 листопада 2015 року, знаходячись у приміщенні КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня Рівненської обласної ради», що за адресою м. Рівне, вул. Київська 60А, в порушення вимог п. «д» ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст.78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Наказу МОЗ України № 88 від 30 березня 2004 року «Протокол лікування гострого апендициту у дітей», неналежно виконуючи свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, несвоєчасно зібрав анамнестичні дані хворого ОСОБА_5 ; несвоєчасно провів пальпацію живота хворого; не призначив проведення обов`язкової лабораторної діагностики: загальний аналіз сечі, біохімічне дослідження крові, групи крові та резус-належність; не провів додаткових інструментальних діагностик: УЗД та ЕГДФС; не провів обов`язкових консультацій педіатра, лікаря-отоларинголога; не проводив динамічного спостереження за перебігом захворювання ОСОБА_5 , внаслідок чого своєчасно не виявив розвиток у малолітнього хворого ендотоксичного шоку та гострої серцевої недостатності, через що йому не була надана своєчасна кваліфікаційна медична допомога, передбачена Наказом МОЗ України № 437 від 31 серпня 2004 року «Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах», які і стали причиною його смерті о 08 год. 50 хв. 03 листопада 2015 року.

В обвинувальному акті прокурор, як на докази вини ОСОБА_1 посилається на покази свідків, які були допитані як на стадії досудового розслідування такі в суді, також на висновки двох судово-медичних експертиз:висновок № 14 Волинського обласного бюро СМЕ, висновок № 134/16 ДУ «Головне бюро СМЕ» МОЗ України, які проведені під час досудового розслідування, а також третю судово-медичну експертизу, яка була призначена за клопотанням прокурора, підтримана потерпілими та проведена обласним бюро СМЕ Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації - висновок № 306- КЕ/2017, а також долученими документами.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.140 КК України не визнав, та пояснив, що на момент поступлення хворого ОСОБА_6 у відділення планової хірургії РОДЛ виконував обов`язки ургентного лікаря-хірурга дитячого. ОСОБА_7 поступив у відділення о 03 год. ночі з попереднім діагнозом - гострий апендицит. Подальші дії були спрямовані на підтвердження чи спростування вказаного діагнозу відповідно до наказу МОЗ України від 30.03.2004р. № 88 АДМ «Про затвердження протоколів лікування дітей зі спеціальності «дитяча хірургія», а також відповідних локальних протоколів КЗ «РОДЛ» РОР, затверджених головним лікарем закладу та погоджених начальником обласного управління охорони здоров`я РОДА. Для встановлення діагнозу проводив динамічне спостереження за дитиною, яке передбачає огляд кожні 2-3 год., а на весь час спостереження лікарю відводиться 6 годин. Всі діагностичні та лікувальні заходи, а також консультативні огляди фіксував у листку лікарських призначень пацієнта, який перебуває у стаціонарному відділенні.

Що стосується висунутих звинувачень щодо того, що не було проведено біохімічне дослідження крові, то згідно п. 2 вищезазначених протоколів дане дослідження проводиться при наявності ознак перитоніту, яких у ОСОБА_5 не було, а згідно п.3 - визначена додаткова інструментальна діагностика, а саме УЗД (ультразвукове дослідження) та ФГДС (фіброгастроскопія), тобто дані методи не є основними і тому можуть бути від терміновані в часі, зокрема до ранку.

Стан дитини був розцінений як середнього ступеня важкості, так як дитина на весь час спостереження була в свідомості, легко контактувала з оточуючими. Проведені огляди при поступленні в відділення і в подальшому із застосуванням, зокрема, фізикальних методів обстеження таких як пальпація, перкусія, аускультація дозволили встановити відсутність симптомів подразнення очеревини, які дали можливість о 06 год. зняти діагноз гострого апендициту. Консультацію педіатра призначено 06 год. та о 07 год. 50 хв., також консультацію невролога теж о 07 год. 50 хв., про що зробив запис в історії хвороби і листку лікарських призначень, як того вимагали діючі на той час інструктивні документи МОЗ України. У дитини не було ознак ексікозу (зневоднення), а також гострої серцевої недостатності (тахікардія або брадикардія, порушення ритму, задишка, ціаноз носогубного трикутника), що є показами до проведення інфузійної терапії. Для встановлення діагнозу вродженої ангіом`язової дисплазії кишківника або Хвороби Крона не було достатньо часу та відсутні технічні засоби. Ношпу дійсно призначав, що не є забороненим засобом, для зняття спазмів та кишкових коликів.

Пред`явлений цивільний позов не визнав.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що він являється батьком померлого малолітнього ОСОБА_5 . На передодні даного випадку, з 09.10.2015 по 16.10.2015 ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні у міській дитячій лікарні на денному стаціонарі, щодо лікування простуди та збільшених лімфатичних вузлів. Симптоми лікарями були зняті. 02 листопада 2015 року зранку, разом з сином ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_5 поснідали та пішли гуляти. По обіді діти дивились телевізор, а ОСОБА_8 став в`ялий, дрімав, дружина поміряла температуру, виявилось 38 градусів, тому дала жарознижуюче - нурофен (сироп дитячий), після чого ОСОБА_5 заснув, коли прокинувся почувався краще. Близько 21 год. 00 хв. полягали спати. Приблизно о 01 год. 00 хв. 03 листопада 2015 року розбудила ОСОБА_4 та повідомила, що син скаржиться на біль в животі, викликали швидку. По прибуттю швидкої допомоги, лікар оглянув Миколку, провів пальпацію живота, запідозрили апендицит. Разом з сином каретою швидкої допомоги прибули до Рівненської обласної дитячої лікарні. В приймальному відділені зустріла чергова медсестра по телефону повідомляла хірургію, з планової не захотіли спускатись, тому вона набрала лікаря гнійної хірургії, повідомила, що поступила дитина з підозрою на апендицит. Через пару хвилин прийшов лікар гнійної хірургії - ОСОБА_9 , оглянув дитину та повідомив, що живіт напружений, як на апендицит та призначив клізму та рентгенівський знімок. Потім Миколку оглядав лікар педіатр ОСОБА_10 , яка виміряла температуру, та послухала. Дитині зробили клізму, а згодом і знімок, після чого направилися до відділення планової хірургії. У відділенні у Миколки взяли мазок, кров та дали банчку для аналізу сечі. Близько 03 год. 30 хв. у відділені його оглянув лікар ОСОБА_1 , прощупав живіт, оскільки була температура приблизно 37,8-38 градусів, сказав обтирати розчином оцту, а також не давати їсти та пити, щоб зробити УЗД, сказали контролювати температуру, міряти кожні 20 хв., коли повідомили, що температура не спадає, медсестра вколола укол. Після таких процедур впала температура до 37 градусів, але згодом почала підніматися. Запитували ОСОБА_5 про болі в животі, на що він відповідав, що у нього живіт не болить, але весь час просив пити. В якийсь час прийшов лікар ОСОБА_1 якому мій син говорив, що у нього нічого не болить, але просив води. Їм лікар радив почекати допоки зроблять УЗД. ОСОБА_1 запитував чим ми нагодували дитину, на що відповів, що той з обіду нічого не їв, йому робили клізму та перед цим його двічі нудило. Весь час повторював чекати, згодом робитимуть УЗД. На їх питання щодо діагнозу у сина, ніхто, в тому числі і лікар ОСОБА_1 , не повідомляли. Близько 07 год. 00 хв., медсестра зробила укол но-шпи, однак ОСОБА_8 не реагував на нього. Через деякий час ОСОБА_8 перестав реагувати на оточуючих, просив покликати лікарів. Через деякий час підбігли лікар-педіатр та медсестра, міряли тиск, та між собою висловлювались про відсутність у дитини тиску, давали нашатирний спирт, але той не реагував. В цей час до палати зайшов інший лікар ОСОБА_11 та розпорядився, щоб терміново везли у реанімацію, доправили до відділення реанімації. Через деякий час повідомили, що син помер.

Пред`явлений цивільний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задоволити.

Свідок ОСОБА_4 надала суду аналогічні покази та доповнила, що близько 03 год. 20 хв. подзвонив ОСОБА_2 та попросив приїхати до лікарні., коли приїхала до лікарні ОСОБА_8 та ОСОБА_2 перебували в плановій хірургії, брали кров для аналізу. Десь о 04 год. приходив лікар ОСОБА_1 , за вказівкою якого поміряли температуру, для пониження якої сказали обтирати розчином оцту. Весь час ОСОБА_8 просив пити та ні на що не скаржився. Близько 06 год. приходив ОСОБА_1 та сказав чекати УЗД та заборонив пити воду. За весь час перебування у відділенні планової хірургії ОСОБА_1 приходив три рази. Пред`явлений цивільний позов підтримала в повному обсязі та просила суд задоволити.

ОСОБА_3 повідомила, що про події знає зі слів чоловіка та ОСОБА_4 .. Пред`явлений цивільний позов підтримала в повному обсязі та просила суд задоволити.

Свідок ОСОБА_12 , яка перебувала на чергуванні на посаді лікаря педіатра Рівненської обласної дитячої лікарні, суду показала, що 03 листопада 2015 року в присутності батька оглядала дитину, хлопчик ОСОБА_5 повідомив, що болить живіт, при прослуховуванні серцебиття виявлено тахікардію, крім того у дитини була температура 38,2. Також дитину оглядав лікар хірург ОСОБА_9 , який просив зробити рентгенографію черевної порожнини. Оскільки скарги хлопчика, були на біль у животі, вписувались в клініку гострого апендициту направили у відділення планової хірургії. Відомо, що близько 06 год. лікарем ОСОБА_1 було знято діагноз апендицит.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що 03 листопада 2015 року, в ночі під час чергування в приймальному відділенні КЗ «Рівненської обласної дитячої лікарні» в присутності батька оглядав ОСОБА_5 , який скаржився на біль в животі. При об`єктивному огляді хлопчик адекватно відповідав на запитання. За його вказівкою було зроблено дві очисні клізми і встановлено попередній діагноз - гострий апендицит. Також рекомендовано проведення реографії. Близько 07 год. заходив до палати хлопчика з власної ініціативи. Після здачі зміни дізнався, що дитина померла.

Свідок ОСОБА_13 даючи показання суду показала, що 02 листопада 2015 о 08 год. 30 хв. вона заступила на цілодобове чергування у відділення планової хірургії Рівненської обласної дитячої лікарні разом з палатною медичною сестрою ОСОБА_14 та молодшою сестрою медичної палати ОСОБА_15 , 03 листопада 2015 року близько 03 год. у відділення поступила дитина - ОСОБА_5 , після взяття крові на аналіз, хлопчика у присутності батька оглядав лікар ОСОБА_1 .. Лікар рекомендував протирати розчином оцту, для зниження температури, близько 04 год. оскільки температура не спадала, за призначенням ОСОБА_1 ввели жарознижуючий препарат - розчин анальгіну з димедролом. Після цього ОСОБА_1 ще декілька разів оглядав ОСОБА_5 , коли викликали в приймальне відділення до іншого дитини, за його вказівкою ОСОБА_5 оглядала ОСОБА_16 . Пізніше у зв`язку з погіршенням стану хлопчика транспортували до реанімаційного відділення.

Аналогічні покази суду надала свідок ОСОБА_14 та доповнила їх вказавши, що за вказівкою лікаря ОСОБА_1 дитину розтирали розчином оцту та вводили но-шпу. До проведення УЗД, лікар заборонив пити та їсти. Підтвердила, що ОСОБА_1 дитина оглядалась декілька разів та надавались різні вказівки.

Допитана в якості свідка лікар швидкої допомоги ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що 03 листопада 2015 вона разом з фельдшером ОСОБА_18 та водієм ОСОБА_19 чергувала у бригаді КЗ «РОЦМК». Близько 01 год. 26 хв. до них надійшов виклик за адресою АДРЕСА_2 , хлопчик 5 років, скарги на біль в животі. О 01 год. 32 хв. піднялись до квартири, хлопчик лежав на ліжку, було блювання. З слів матері дізналась, що 02 листопада 2015 року близько 14 год. дитина пожалілася на болі в животі в ділянці епігастрію. Із симптомів біль в животі, нудота, пізніше підвищилась температура; давали «Нурофен», активоване вугілля. При безпосередньому огляді вона виявила температуру у дитини 36.2 градуси, стан задовільний, свідомість ясна, положення дитини активне, шкіра без змін, серце з ясною ритмічністю, частота серцевих скорочень 84-86 уд./хв. Дихання в легенях везикулярне. Живіт болісний напружений, болючий в ділянці епігастрію, здухвинній ділянці справа, випорожнення в нормі. Після проведеного огляду дитина у терміновому порядку була госпіталізована у РОДЛ POP, приймальне відділення о 01 год. 58 хв. з попереднім діагнозом гострого апендициту. У приймальному відділенні черговий лікар-хірург ОСОБА_9 оглянув дитину, діагноз «гострий апендицит під питанням». Під час огляду вона була присутня. До огляду педіатра поїхали, оскільки лікар-хірург відпустив.

Свідок ОСОБА_20 суду показала, що працює на посаді постової медсестри, 03 листопада 2015 року на зміні перебувала ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , десь о 02 год. 10 хв. -02 год. 20 хв. 03 листопада 2015 року була доставлена дитина - ОСОБА_5 з переднім діагнозом «гострий апендицит?». При поступленні дітей оглядали педіатр і ОСОБА_1 . ОСОБА_5 оглянув лікар-хірург ОСОБА_9 , проводив пальпацію, а я заповнювала карту. З призначень було - зробити очисну клізму та оформляти в стаціонар. Потім прийшла ОСОБА_16 та провела огляд, заміряли температуру тіла, була 38,4-38,5, послухали тони серця, в цей час подзвонив ОСОБА_9 і сказав відправити дитину на рентгенографію черевної порожнини.

Аналогічні покази суду було надано свідком ОСОБА_21 яка доповнила, що ОСОБА_5 жалівся на біль в животі.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_22 суду показала, що перебувала на чергуванні з 16 год. 02 листопада 2015 року до 08 год. 03 листопада 2015 року. 03 листопада 2015 року о 08 год. на здачі зміни у ОСОБА_23 - головного лікаря з медичної частини. ОСОБА_1 доповідав, що поступила дитина, яка на даний час до обстежується. Після здачі зміни пішла в відділення. Пізніше привезли дитину без ознак життя, почали проводитися реанімаційні заходи.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_24 , суду показав, що о 08 год. 03 листопада 2015 року заступив на зміну, перебував у відділені анестезіології та інтенсивної терапії разом з лікарями даного відділення. О 08 год. 10 хв. медична сестра повідомила про терміновий виклик з планової хірургії. Він взявши фонендоскоп, ларингоскоп та інструменти для невідкладної допомоги піднімався на 4 поверх планової хірургії. На зустріч мені спускався завідуючий цього відділення ОСОБА_1 . Він мені повідомив, що хворого везуть ліфтом, а тому ми розвернулись та спускались до реанімаційного відділення. Біля відділення побачив каталку з дитиною, як пізніше дізнався - ОСОБА_5 . Анестезіолог за допомогою мішка Амбу робив штучне вентиляцію легень. Дитина була без ознак життя, оскільки медиками надавалась допомога. Було проведено весь комплекс реанімаційних заходів, однак о 08 год. 50 хв. констатували смерть ОСОБА_5 . По завершенню реанімаційних заходів зробив записи в картці. Під час огляду історії хвороби в амбулаторній картці він побачив там присутність записів лікаря педіатра та хірургів. Був присутній під час розтину тіла ОСОБА_5 помітив зміни в кишечнику, головному мозку, гіпоксичного чи токсичного характеру.

Свідок ОСОБА_25 суду показав, що він працює завідуючим центрального патолого-анатомічним відділенням. Після настання смерті тіло до моргу доставляють не раніше чим через 2 год., в окремих випадках через 10-15 хв., потім історія хвороби, але не пізніше 10 ранку. Перед початком проведення розтину, патологоанатом ознайомлюється з історією хвороби. 03 листопада 2015 року близько 14 год. був доставлений труп дитини ОСОБА_5 , проводити розтин доручено ОСОБА_26 .. Під час розтину був присутній та оглядав історію хвороби, з якої вбачався діагноз - ГРВІ, під час розтину чітко встановити причину смерті не можна було, вона була не ясна. Зміни встановлені під час розтину дозволяли думати про певні захворювання, які потім були встановлені в кінцевому діагнозі. Так під час розтину встановлені зміни: ураження тонкого кишківника, геморагічна рідина, слизова у вигляді «булижної мостової», набряк трахеї, збільшенні лімфатичні вузли. При цьому візуальні зміни хвороби Крона , не виключали вірусного захворювання, ротавірусу, що могли спричинити такі зміни в кишківнику. Щоб остаточно визначити діагноз необхідним є проведення морфологічного та гістологічного дослідження. При цьому апендицит: гладкий, вільно розташований в черевній порожнині, без перфорації, цілісність не порушена, нашарування відсутні - хвороба апендициту відсутня. Зміни, що були помічені характерні для ураження всіх органів черевної порожнини. Зміни, які спостерігалися в мозку, а саме порушення кровообігу могло свідчити про загальні процеси, інфекційно-токсичний шок. Також, порушення кровообігу, запальний характер кишківника, дифузія кишківника та інших органів, «булижна мостова» могли свідчити про хворобу Крона. Хворобу Крона встановлюємо і по життєво, при цьому проводимо колоноскопію, біопсію слизової кишківника, 1-2 рази в рік встановлюємо посмертно. Для встановлення точного діагнозу необхідно проводити мікроскопічні дослідження, а препарати: патологоанатомічні блоки та мокрий архів були вилучені тому не мали можливості встановити.

Свідок ОСОБА_26 під час дачі суду показань зазначила, що в Рівненській обласній дитячій лікарні вона працює лікарем патологоанатомом централізованого патологоанатомічного відділення, має сертифікат по дитячій патанатомії. 03 листопада 2015 року мені було доручено проводити розтин тіла ОСОБА_5 , протокол був написаний в той самий день. Під час розтину були присутні лікуючий лікар ОСОБА_1 , ОСОБА_23 , завідуючий відділенням ОСОБА_25 і лікарі дитячої обласної лікарні. Перед початком розтину ні з ким не радилась, так би мовити «йшла в сліпу». Була ознайомлена з історією хвороби, де був клінічний діагноз ГРВІ. Точний діагноз без гістологічного дослідження встановити не можна, тому був виданий попередній (по довідці) згідно клініки - ГРВІ, пізніше після дослідження - кінцевий. Ознак перитоніту під час розтину встановлено не було. Наявний був геморогічний випад, а також наліт в ілєоцикальному куті ділянка термінального відділу кишківника. Щодо встановлення хвороби Крона , то в дітей не часто, однак встановлюємо під час розтину. Серед встановлених під час розтину змін, набряк мозку, головних бронхів, трахеї, збільшені лімфатичні вузли, термінальний відділ здухвинної кишки набряклий. По клініці хвороба Крона, туберкульоз та ілєліт дуже схожі, тому без гістології досить складно визначити. Крім того, в ілєоцикальному куті ділянка термінального відділу кишківника макросткопічно встановлено виражений опік та при мікроскопічному дослідженні пухирці повітря. Частина змін відповідала по клінці ГРВІ, хоча вірусологія нічого не дала. Для діагностування хвороби Крона необхідним є час і клініка, а це 2-3 дні, а не години часу, крім того точно встановити можна лише шляхом дослідження біопсійного матеріалу.

З показань ОСОБА_23 вбачається, що вона працює в Рівненській обласні дитячій лікарні заступником головного лікаря по медичній частині. Про випадок поступлення хворого ОСОБА_5 вона дізналася 03 листопада 2015 року о 08.00 год. від лікаря педіатра приймального відділення, яка повідомила, що поступила незрозуміла (в плані постановки діагнозу) дитина, перебуває у плановій хірургії, крім того повідомила про появи висипу, якого не було при поступленні. Крім того, черговий лікар-хірург ОСОБА_1 , який повідомив, що діагноз гострий апендицит знято, о 06 ранку знято гостру хірургічну патологію, дитину слід дообстежити і перевести у відповідне профільне відділення. Історію хвороби не перевіряла, не пам`ятаю чи запитувала щодо стабілізуючого лікування. З доповіді лікарів не зрозуміла, що дитина помирає. На засіданні лікувальної комісії було встановлено недоліки в роботі кожного блоку, за результатами ОСОБА_1 був притягнути до дисциплінарної відповідальності - звільнення, встановлено факт недооцінки стану хворого. В лікарні за стан хворого відповідає лікуючий лікар. Для постановки діагнозу хвороба Крона в період часу 6 годин - неможливо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, є хірургом планової хірургії, відмітив, що першочергово дитину мав би оглянути лікар приймального відділення, чого зроблено не було, якби оглядав до хірурга, міг би зробити інші висновки. 03 листопада 2015 року о 08 год. прибув на роботу та проводив огляд своїх хворих, в ординаторській зустрівся з ОСОБА_28 , який повідомив, що у відділенні «незрозуміла» дитина. Потім помітив як метушаться медсестри, прийшов глянути, так дитина не проста, проте була в свідомості, відповідала на запитання, однак потребувала іншого лікування - інтенсивної терапії. Оскільки анестезіолог не приходив, то вирішив що дитину слід транспортувати до відділення інтенсивної терапії. Лікарем ОСОБА_1 вірно було знято діагноз апендицит. Щодо призначення но-шпи, можу сказати, що використовуємо, оскільки є як спазмолітиком, так і знеболюючим. Хвороба Крона дуже складна в діагностуванні, за даними літератури в Німеччині це займає 1,5 роки, в Швеції - 7 місяців, а в США 2 роки, шляхом цитологічного вивчення, біопсії, щоб вірно призначити лікування. Адже основним принципом є не нашкодити. За 4-5 год. з дитиною в термінальному стані це зробити було не можливо. Вважає, що на момент поступлення ОСОБА_5 строк хвороби був приблизно 1-2 місяці. Каталізаторами, що призвели до летального випадку, могли бути і посмертний діагноз ГРВІ, токсичний шок, лімфаденіт, що насправді могли бути прояви хвороби на які не звернули увагу. Заборона пити та їсти, є діагностичними заходами при діагнозі гострий апендицит. Для оперативного втручання є необхідним обґрунтований клінічний діагноз, а до того передопераційна підготовка. За моєї практики оперував 2 дітей, які мали хворобу Крона, але через деякий час вони помирали, оскільки всередині не було живого місця.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_29 в режимі відео конференції показав суду, що він залучався як головний патологоанатом України в комісію при МОЗ України по розслідуванню причини смерті малолітнього ОСОБА_5 , яка наступила в Рівненські обласній дитячій лікарні 03 листопада 2015 року. Для встановлення остаточного діагнозу йому необхідно було отримати блоки та скельця, які були виготовленні при розтині дитини. Для цього він виїхав в м. Луцьк, в Волинське ОБСМЕ і на місці разом з експертами бюро зробив спільний попередній розгляд даного випадку. Там же йому надали гістологічний матеріал і всі матеріали, які в них були. Він провів додаткову експертизу по патологоанатомічному матеріалу і по медичній документації, про що вказав у своєму висновку. Разом з ОСОБА_30 при дослідженні отриманого матеріалу застосували додаткові гістохімічні дослідження, зокрема фарбування тканинних зрізів, уражених відділів клубової кішки. Згідно з проведеними ними клініко - морфологічними дослідженнями було встановлено, що смерть ОСОБА_6 настала внаслідок гострого деструктивного гранульоматозний термінальний ілеїт (ілео-септична форма найвірогідніше ієрсиніозної етіології), а саме її ускладнень - септичного шоку. З висновками інших експертів в частині того, що причиною смерті явилась хвороба Крона він не погоджується. При цьому він роз`яснив, що септичний шок, як наслідок зазначених хвороб може розвиватись як декілька годин так і декілька діб. Лікар ОСОБА_1 за кілька годин не міг поставити діагноз - ієрсиніоз. Вважає, що дитину слід було лікувати у відділенні інтенсивної терапії, щоб не допустити септичного шоку. При цьому, не зміг вказати на ту обставину, яке саме лікування необхідно було проводити, по скільки являється некомпетентним в цій галузі, як патологоанатом він компетентний ставити патологоанатомічний діагноз.

Відповідно до висновку експерта № 14 Волинського обласного бюро СМЕ, з якого вбачається, що експертиза проводилась експертами в складі комісії, в період з 12 січня 2016 року по 21 березня 2016 року, до уваги брались перелічені в протокольній частині усі направлені органом досудового слідства письмові документи та біологічні зразки потерпілого. В підсумках зазначається, що експерти прийшли до слідуючих висновків: Причиною смерті неповнолітнього ОСОБА_5 послужило захворювання - гострий деструктивний гранульоматозний ілеїт ілео-септичної форми, найвірогідніше ієрсиніозної етіології ( т.з. «хвороба Крона», у подальшому - ХК) на тлі патології котрого відбулася транслокація кишкової флори із ураженої частини кишківника у кров`яне русло з розвитком ендогенного інфекційно-токсичного (септичного) шоку, який став ведучим у танатогенезі і привів до незворотньої серцево-легеневої недостатності, котра і виявилася безпосередньою причиною смерті пацієнта, що стверджується характерною патоморфологічною картиною, виявленою при аутопеії трупа та гістологічним дослідженням клаптиків внутрішніх органів останнього.

Таким чином, експертна комісія рахує, що при своєчасному і належному проведенні малолітньому ОСОБА_5 клініко-лабораторно-інструментально-апаратних досліджень та обстежень, посиндромного лікування та інфузійній корекції волемічних гіпертермічннх електролітно-водно-сольових розладів, лікарями КЗ «РОДЛ» POP, своєчасній госпіталізації пацієнта у відділення AIT цілком можливо було б попередити та усунути негативні наслідки. Однак, враховуючи малий термін перебування пацієнта в стаціонарі (до шести годин) про що відмічено в медичній карті стаціонарного хворого часу на проведення вищеперерахованих клініко-лабораторно-інструментально-апаратних досліджень було недостатньо, що призвело до розвитку інфекційно-токсичного шоку, що підтверджено клініко-патологоанатомічним діагнозом. У медичній документації не зафіксовані записи ні одного з тих лікарів котрі оглядали хворого про зміну загального стану дитини в сторону погіршення, не описані симптоми ексікозу (зневоднення) та інших порушень водно-сольового-електролітного балансу, що у своєму комплексі, на превеликий жаль могли привести до зазначених негативних наслідків. (т.2 а.с.22-55).

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_31 та лікар патологоанатом ОСОБА_32 вказали, що були в складі комісії судових експертів при проведенні експертизи № 14 Волинського обласного бюро СМЕ в період з 12 січня по 21 березня 2016 року, підтвердили надані висновки.

Крім того, ОСОБА_31 повідомив суду, що хвороба Крона , яка стала причиною смерті малолітнього важко діагностується та лікується, оскільки симулює інші захворювання. Не можна було виявити цю хворобу за короткий проміжок знаходження в стаціонарі, а тим більше лікувати її та її прояви. При цьому зазначив, що гранульоматозний ілеїт та хвороба Крона є одне і те саме.

Також, висновком експерта № 134/16 ДУ «Головне бюро СМЕ» МОЗ України, з якого вбачається, що експертиза проводилась експертами в складі комісії в період з 13 травня по 9 вересня 2016 року, в підсумках зазначається, що як слідує із медичної карти стаціонарного хворого № 10765, який містить аркуші «Медичної карти амбулаторного хворого», ОСОБА_5 03.11.2015 р о 02.45 був оглянутий ургентним хірургом, а о 02.55 лікарем приймального відділення, якими був виставлений діагноз «гострий апендицит».

При повторному дослідженні гістологічних препаратів від трупа дитини ОСОБА_5 , виконаному в ході проведення даної експертизи, були виявлені «патологические изменения воспалительного характера в трахеи, легких, мягких мозговых оболочках характерные для вирусной инфекции с генерализацией процесса. Кроме того, выявлены врожденные пороки развития сосудов головного мозга по типу сосудистой мальформации, очаговая мышечная дисплазия стенки желудка, ангиомышечная дисплазия кишечника и болезнь Крона с поражением желудка и кишечника.»

Отже, у дитини ОСОБА_5 мала місце поєднана патологія шлунково-кишкового тракту, а саме вроджених вад розвитку стінки шлунку, кишечнику (ангіо-мязова дисплазія) та хвороби Крона з тромбозом хибно розвинених судин і виникненням обширних ділянок некрозу, що спричинило розвиток ендотоксичного шоку, гострої серцевої недостатності, яка і стала безпосередньою причиною смерті.

Згідно даних медичної карти №10765 підстав для хірургічного (оперативного) лікування малолітнього ОСОБА_5 не було.

За даними спеціальної медичної літератури, які знаходять своє підтвердження у практичній медицині, у дітей, особливо раннього віку, діагностування вроджених ангіом`язових вад і хвороби Крона вкрай важке. Як правило, вперше вони проявляються у вигляді ускладнень, які представляють собою гостру хірургічну патологію (ішемічні та геморагічні некрози, гострі виразки, кровотечі, перитоніт). Діагностування такого процесу відбувається шляхом гістологічного дослідження біопсійного та операційного матеріалу. Хвороба Крона - хронічне захворювання невстановленої етіології (не виключається аутоіммунний фактор), що характеризується сегментарним уражением різних відділів шлунково-кишкового тракту з розвитком трансмурального запалення. На сучасному етапі, з педіатричних позицій і дитячої хірургії, хвороба Крона є однією із найменш вивчених патологій. Це захворювання у дітей частіше зустрічається віці 12-17 років. У ранньому віці зафіксовані поодинокі випадки цього захворювання, причому частіше хворіють хлопчики. Патогенез розвитку блискавичного ендотоксичного шоку при хворобі Крона напряму залежить від стану організму, імунної системи, патогенності бактерій і вірусів, інтенсивності патоморфологічних процесів з боку шлунково-кишкового тракту, і досить часто в цих умовах дії лікарів не мають позитивного ефекту, про що свідчить висока летальність пацієнтів при цих станах.

Таким чином, враховуючи вище указане, комісія вважає, що навіть за умови надання якісної медичної допомоги, прогноз для збереження життя дитини ОСОБА_5 був не сприятливим. Тобто смерть дитини ОСОБА_5 була обумовлена не недоліками у наданні медичної допомоги, а власне тяжкістю його захворювання.(т.2 а.с.83-152).

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_33 показав, що був в складі комісії судових експертів по виготовленню висновків експерта №134/16 ДУ «Головне бюро СМЕ» МОЗ України в період з 13 травня по 09 вересня 2016 року. Вони з іншими членами комісії знайомились з усіма матеріалами кримінального провадження, біологічними зразками, зробили додаткові гістологічні дослідження. Підтвердив правильність цих висновків.

Згідно висновку експерта № 306- КЕ/2017 Обласного бюро СМЕ Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, з якого вбачається, що експертиза проводилась експертами в складі комісії в період з 15 вересня 2017 року по 20 травня 2018 року, до уваги брались направленні судом матеріали кримінального провадження, які перелічені в протокольній частині та біологічні зразки потерпілого.

Так на первинному етапі госпіталізації дитини лікарем-хірургом ОСОБА_9 було вжито майже всіх необхідних діагностичних заходів. Терапія, яка надавалася дитині, згідно листка лікарських призначень, була цілком обґрунтованою та не суперечила вимогам діючих протоколів.

Отже, враховуючи мікро- та макроморфологічні зміни за результатами паталого-анатомічного дослідження трупу ОСОБА_5 , причиною його смерті і стала хвороба Крона - гострий деструктивний гранульоматозний ентероколіт з тромбозом судин, формуванням некрозів та порушенням цілості стінки ураженої частини кишечника, що призвело до виходу його вмісту і кишкової флори в кров`яне русло, що супроводжувалося швидким розвитком ендогенного інфекційно-токсичною шоку і поліорганної недостатності, які були ведучими у танатогенезі.

Верифікація цієї хвороби достатньо складна, однак була можлива при житті тільки при умовах своєчасного звернення до лікарів, тривалого динамічного спостереження дитини та застосування низки клініко-лабораторних досліджень і різноманітних інструментальних діагностичних заходів фіброезофагогастродуоденоскопії, фіброколоноскопії із дослідженням вилученого з відповідних ділянок біопсійного матеріалу.

Таким чином, запідозрити та «вчасно» діагностувати це захворювання, як на час госпіталізації дитини 03.11.2015, так і при подальшому його спостереженні, лікар ОСОБА_1 не міг за об`єктивними причинами, до того ж загальний час перебування ОСОБА_5 в лікарні був вкрай обмежений.

За даними сучасної медичної літератури, прогноз для одужання при хворобі Крона несприятливий, а для життя, за умовами своєчасної діагностики та початку лікування, він залежить від тяжкості протікання хвороби і наявності ускладнень; можливе досягнення тривалої клінічної ремісії. Застосування фізичних методів зниження температури тіла, як в даному випадку, обтирання тіла дитини розчином оцту, не являється забороненим методом лікування гіпертермічного синдрому, що також не суперечить Інструкції по наданню невідкладної медичної допомоги дітям в «РОДЛ» POP.

За даними динамічного спостереження дитини черговим лікарем, з моменту її госпіталізації до часу огляду, проведеного о 8.00., об`єктивних даних щодо наявності гострої хірургічної патології, які б надавали підстав до негайного оперативного втручання, не було. Термінальний стан дитини, який швидко розгорнувся, з`явився лише підставою для надання невідкладних реанімаційних заходів.

Причиною смерті ОСОБА_5 стало загострення хронічної тривалої патології кишечника яка ускладнилася розвитком швидкопливового інфекційно-токсичного шоку та поліогранною недостатністю. Характер і вираженість загальної морфологічної картини, яка була виявлена при пагологоанатомічному дослідженні трупу дитини, надає підстав стверджувати, що на етапі госпіталізації ОСОБА_5 до лікувального закладу основний комплекс патологічних змін вже був сформований та об`єктивно міг маскуватися під невираженою та скудною клінічною симптоматикою. Госпіталізація дитини в палату інтенсивної терапії о 7.30. із наданням відповідного об`єму лікування, на думку комісії, не призвела б до позитивного ефекту, бо на той час (майже за півгодини до зупинки серцевої діяльності) всі зміни в організмі вже носили явно невідворотній характер.

Підстав вважати, що анамнестичні дані були зібрані неналежним чином, у комісії експертів немає.

Реанімаційні заходи були спрямовані, перш за все, на відновлення серцевої діяльності і дихання ОСОБА_5 були надані своєчасно (штучне дихання, непрямий масаж серця), відразу ж після різкого погіршення його стану та цілком відповідали клінічній картині. Вони були продовжені та розширені в відділенні інтенсивної терапії, де вони також проводилися в повному об`ємі, який відповідав вимогам чинних протоколів надання невідкладної медичної допомоги. Нажаль, ці заходи проводились на тлі незворотних ускладнень, які виражались в декомпенсації всіх органів і систем дитини, що не призвело до позитивного ефекту. (т.3 а.с. 178-288).

Допитаний у судовому засіданні експерти ОСОБА_34 , експерт Харківського ОСМЕ, лікар гістолог та доповідач ОСОБА_41. експерт Харківського ОСМЕ підтримали зроблений ними в складі комісії висновок.

Також, консультативне заключення ОСОБА_35 , відповідно до якого вона прийшла до висновку, що основним захворюванням у дитини ОСОБА_36 є хвороба Крона в активній фазі патологічного процесу. Про це свідчать дані макроскопічного дослідження - наявність термінального ілеіту с характерною картиною морфологічних змін слизової оболонки- по типу «булижної мостової», потовщення стінки кишки, наявність перифокального запалення очеревини та спайок. Також відмічаються кардинальні мікроскопічні ознаки хвороби Крона:

а) розповсюдженість запального процесу на усі шари кишкової стінки у вигляді нерівномірної лімфоїдної інфільтрації з наявністю «неповних» лімфоїдних та епітеліоїдних гранульом без клітин Пирогова-Ланганса та казеозного некрозу, плазматичних клітин та поодиноких нейтрофільних гранулоцитів;

б) наявність щілиноподібних виразок, що проходять через усю товщу стінки кишки і досягають в окремих препаратах серозної оболонки, утворюючи нориці із переходом запального процесу на жирову клітковину і очеревину.

Однією з морфологічних ознак важкості процесу є вогнища некрозу, явища васкуліту та лімфангоїту, розвиток пневматозу стінки кишки з розповсюдженням процесу частково на брижу та мезентеріальні лімфатични вузли.

Відмічається також виражена реактивна гіперплазія, мезентеріальних лімфатичніх вузлів переважно по Т- клітинному типу, з наявністю поодиноких «неповних» лімфоепітеліоїдних гранульом. З позакишкових ускладнень на морфологічних препаратах відмічається наявність персистуючого гепатиту (лімфо- макрофагальна інфільтрація портальних трактів,та інтерстиціальний фіброз першого ступеня). На тлі представленних патологічних змін відбулася транслокація кишкової флори з розвитком інфекційно-токсичного шоку, який став ведучим в танатогенезі (т.1 а.с. 224-226).

Будучи допитаною в судовому засіданні ОСОБА_35 , вказане заключення підтримала, крім того вказала, що згідно міжнародного класифікатора хвороб гранульоматозний ілеїт це друга назва хвороби Крона.

Також на обґрунтування висунутого обвинувачення ОСОБА_1 прокурор посилається на долучені та безпосередньо досліджені судом фактичні дані, які містяться в письмових матеріалах справи: рапорт працівника поліції ОСОБА_37 , який виявив та просить дозволу на реєстрацію в ЖЕО промоніторину ним інформацію в мережі інтернет на сайті «Сфера ТВ» про смерть малолітнього ОСОБА_5 в РОДЛ (т.1 а.с 5); витяги з реєстру ЄРДР, які вказують на реєстрацію кримінального провадження по інформації виявлену правоохоронними органами по факту смерті ОСОБА_5 за ст.ст. 115, 140 КК України (т. 1 а.с.1,2); протокол обшуку від 11 листопада 2015 року в приміщенні РОДЛ, де було вилучено та опечатано медичні документи та гістологічні зразки з тіла ОСОБА_5 (т.1 а.с.144-146); протокол огляду, яким оглянуто вилучені медичні документи (т.1 а.с.147-150); копія картки виїзду швидкої медичної допомоги №16 від 03.11.2015 (т.1 а.с.169); Протоколом ЛКК № 9 від 6 листопада 2015 року, з якого вбачається дача пояснень лікарями, причетними до подій перебування хворого ОСОБА_5 в РОДЛ (т.1 а.с.178-181); Протокол ЛКК № 10 від 11 листопада 2015 року, з якого вбачається дача пояснень лікарями, причетними до подій перебування хворого ОСОБА_5 в РОДЛ та відсторонення від посади завідувача та лікаря-хірурга дитячого відділення планової хірургії ОСОБА_1 , наявність в діях дисциплінарного проступку; (т.1 а.с.182-184) висновок патологоанатома дослідження тіла ОСОБА_5 (т.1 а.с.222), посадовою інструкцією лікаря-хірурга дитячого відділення планової хірургії, затвердженого головним лікарем КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради ОСОБА_38 (т.2 а.с.202-208), посадовою інструкцією завідувача структурного підрозділу, лікар-хірурга дитячого відділення планової хірургії, затвердженого головним лікарем КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради ОСОБА_38 (т.2 а.с. 210-217).

Довідкою за результатами службової перевірки по факту смерті ОСОБА_5 з якої вбачається, що смерть дитини ОСОБА_5 від хвороби Крона була непопереджуваною з наступних причин: ранній вік дитини; запідозрити та поставити діагноз хвороба Крона не представлялось можливим, так як дитина перебувала в стаціонарі дуже короткий термін, а відповідно і розпочати лікування; симптоматика ускладнення захворювання (інфекційно-токсичний шок) носила атиповий і стертий характер, а також активність патологічного процесу, виявленого при патолого-гістологічному дослідженні, що дає підстави зробити висновок, що між діями лікарів та настанням смерті дитини немає причинно-наслідкового зв`язку (т.1 а.с.246-251).

Заключення експертів - патологоанатомів за підписом головного позаштатного спеціаліста МОЗ України зі спеціальності «Патологічна анатомія» ОСОБА_29 , доцента кафедри патологічної анатомії №2 НМУ імені О.О. Богомольця ОСОБА_30 , де ним зазначено, що на підставі вивчення медичної документації та проведених додаткових досліджень встановлено остаточний патологоанатомічний діагноз: Основне захворювання: Гострий деструктивний гранульоматозний термінальний ілеїт (ілео септична форма, найвірогідніше ієрсиніозної етіології), гіперплазія мезентеріальних лімфатичних вузлів. Ускладнення основного захворювання: Септичний шок: бактерійні тромби у просвіті судин тонкої кишки, генералізовані розлади гемомікроциркуляції: садж-феномен, гемоліз еритроцитів, гіперемія судин внутрішніх органів та головного мозку, плазморагія, множинні дрібнодіапедезні крововиливи в очеревині та внутрішніх органах. Паренхіматозна дистрофія внутрішніх органів. Набряк головного мозку (т.4 а.с.107).

Відповідно до диспозиції ч.2 ст.140 КК України, невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

Об`єктивна сторона злочину характеризується; 1) діянням (дією чи бездіяльністю) - невиконанням чи неналежним виконанням медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) наслідками у вигляді тяжких наслідків для хворого; 3) причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідками.

Суд допитав свідків, всебічно, повно та об`єктивно дослідив матеріали кримінального провадження, оцінив їх у сукупності з іншими доказами, приходить до висновку, що прокурорами, які підтримують державне обвинувачення в суді, будь-яких об`єктивних, достовірних даних про те, що ОСОБА_1 під час виконання професійних обов`язків, в межах посадової інструкції, яка досліджена судом, не виконував чи неналежно виконував свої професійні обов`язки внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для ОСОБА_5 (смерть) суду не надано, не здобуто їх і судом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.

Згідно до положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується при розгляді справ як джерело доказів.

Змістом ст.ст.8, 9 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких відносяться презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

У відповідності до ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість даної особи.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Змістом ст.370 КПК України обумовлено, що судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час удового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Процес доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року з наступними змінами "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (п.17) зазначено, що при постановленні вироку суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Подані прокурором суду докази винуватості ОСОБА_1 судом всесторонньо, об`єктивно перевірені під час судового розгляду.

З показань свідків, допитаних судом за клопотанням сторони обвинувачення, а саме потерпілих, лікарів та медичного персоналу КЗ «Рівненської обласної дитячої лікарні» Рівненської обласної ради, експертів, будь яких доказів неналежного виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків, крім деяких дрібних порушень, які не знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку та могли призвести до тяжких наслідків - смерті дитини судом не встановлено.

Крім того, прокурор, як доказ винуватості ОСОБА_1 та причин смерті ОСОБА_5 посилається на судово-медичні експертизи проведені під час досудового розслідування, а саме: висновкок експерта № 14 Волинського обласного бюро СМЕ, висновок експерта № 134/16 ДУ «Головне бюро СМЕ» МОЗ України, які проведені залученням відповідних спеціалістів, а також висновок експертизи № 306- КЕ/2017 Обласного бюро СМЕ Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, яка була призначена за клопотанням прокурора та підтримана потерпілими, які були досліджені у судових засіданнях під час судового розгляду.

Вказані експертизи, проведені різними експертними установами, експертами категорично стверджено, що смерть ОСОБА_5 , настала не в наслідок невиконання чи неналежного виконання професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, а спричинена тяжкістю захворювання, а саме хворобою Крона, яку ОСОБА_1 , у зв`язку з особливостями її протікання, обмежений час динамічного обстеження (5-6 год.) не міг запідозрити та діагностувати.

Щодо висновку за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги ОСОБА_5 в умовах Рівненської обласної дитячої лікарні: (т.2 а.с. 57-59), то незначні порушення, не перебувають і причинному зв`язку з наслідками у вигляді смерті.

Судом не можуть бути прийняті до уваги покази свідка ОСОБА_39 , щодо обставин, які їй стали відомі у зв`язку з її професійною діяльністю, остання не була очевидцем події, яка мала місце 03 листопада 2015 року, про обставини їй відомо зі слів батька - ОСОБА_2 , покази якого судом досліджено безпосередньо.

Також, не може взяти до уваги покази свідка ОСОБА_40 професора кафедри дитячої хірургії Національного університету ім.. О.О. Богомольця, головного позаштатного дитячого хірурга МОЗ, оскільки вони носять виключно науковий і рекомендаційний характер.

Суд не може взяти до уваги, наявний в матеріалах аудіо запис лікарського консиліуму, оскільки не можливо встановити походження вказаного аудіозапису, наданий свідком ОСОБА_39 , крім того запис здійснено не уповноваженою на те особою, без дозволу на це судовими органами.

Таким чином, аналіз наведених обставин дозволяє суду зробити висновок про те, що органом досудового розслідування та прокурором у суді не доведено наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність визнання невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину з підстав відсутності в його діянні складу зазначеного кримінального правопорушення та про необхідність ухвалення виправдувального вироку.

Згідно з положеннями ч.7 ст.284 КПК України - якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої ст.284 КПК України виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Однією із таких обставин, яка передбачена п. 2 ч.1 ст.284 КПК України є встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України - виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

В матеріалах кримінального провадження міститься цивільний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди внаслідок вчинення злочину.

Відповідно до положень ч.3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

На підставі вищевказаної норми КПК України суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід лишити без розгляду.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.8, 62 Конституції України, ст.2,11, ч.2 ст.140 КК України, ст.ст.7, 10, 17, 22, 23, 84 86, 89, 91, 94, 368, ч.1 ст.369, 370, 371, ч1 ст.373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України та виправдати у зв`язку з відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди н загальну суму 1500000 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень - залишити без розгляду.

Речові докази по справі: диск з звукозаписом частини лікарського консиліуму зберігати при матеріалах кримінального провадження;

гістологічні матеріали трупа малолітнього ОСОБА_5 , а саме: блочний парафіновий архів в кількості 37 блоків під маркеровкою Т-200 померлого ОСОБА_5 ; скельця в кількості 13 штук з зразками тканин та органів померлого ОСОБА_5 під маркеровкою Т-200, які поміщено в спец пакет «Експертна служба» МВС №0209693 - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

журнал обліку прийому хворих у стаціонар, заведеного 04.08.2015 року, журнал обліку прийому хворих у стаціонар, заведеного 19.10.2015 року, журнал введення лікарських засобів парентеральним методом, заведеного 26.09.2015 року, журнал щоденних оперативних нарад та обліку хворих і ліжкового фонду стаціонару, заведеного 17.10.2015 року, журнал реєстрації амбулаторних хворих за 2015р., заведено 20.09.2015 року №5061, журнал ренгенобстежень амбулаторних хворих, заведено 28.09.2015 року, журнал обходу, заведеного 30.07.2015 року, журнал обліку померлих ЦПАВ, заведеного 21.06.2014 року, журнал поступлення хворих відділення анестезіології та інтенсивної терапії, заведеного 26.09.2015 року, накази головного лікаря КЗ «РОДЛ» з кадрових питань (особового складу) за 2014 рік (143 арк.), накази головного лікаря по КЗ «РОДЛ» за 2011 рік (259 арк.) - повернути комунальному підприємству «Рівненській обласній дитячій лікарні» Рівненської обласної ради;

історія розвитку дитини ОСОБА_5 на 75 аркушах; медична картка стаціонарного хворого №10765 на 22 аркушах; медична карта стаціонарного хворого №3710 на 21 аркушах; Рентген знімок ОСОБА_5 «ОДЛ ,3.11.2015, хір. 1, ОСОБА_5 05/10, ОЧП вер. 03.00» - повернути комунальному підприємству «Рівненській обласній дитячій лікарні» Рівненської обласної ради;

посадова інструкція «Сестри медичної палатної відділення планової хірургії» на 10 аркушах; Посадова інструкція «Завідувача структурного підрозділу, лікаря-хірурга дитячого відділення планової хірургії» на 9 аркушах; Посадова інструкція «Лікаря-хірурга дитячого відділення гнійної хірургії» на 8 аркушах; Посадова інструкція «Лікаря-хірурга дитячого відділення планової хірургії» на 8 аркушах - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий