Рішення № 99345382, 31.08.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №521/13778/19

Провадження № 2/522/4642/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулись до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно. У своїй позовній заяві позивачі просили:

- Визнати за ОСОБА_3 право власності на спадщину за законом на 1/3 частки спадкового майна, що складається з 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 , що залишились після смерті батька – ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням частки, яку спадкодавець прийняв, але не оформив своїх спадкових прав після дружини – ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

- Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадщину за законом на 1/3 частки спадкового майна, що складається з 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 , що залишились після смерті батька – ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням частки, яку спадкодавець прийняв, але не оформив своїх спадкових прав після дружини – ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

- Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадщину за законом на 1/3 частки спадкового майна, що складається з 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 , що залишились після смерті батька – ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням частки, яку спадкодавець прийняв, але не оформив своїх спадкових прав після дружини – ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що вони є спадкоємцями першої черги свого батька, ОСОБА_5 , але отримали постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10 червня 2019 року. Їм було відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом по 1/3 частки спадкового майна, що складається з 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 , що залишились після смерті батька – ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням частки, яку спадкодавець прийняв, але не оформив своїх спадкових прав після дружини – ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з не наданням оригіналів документів про належність майна спадкодавцеві.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.09.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

19.12.2019 року ОСОБА_4 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, яку було прийнято до спільного провадження з первісним позовом.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 просила визнати за собою право власності на 1/2 частики квартири, оскільки вважає себе єдиною спадкоємицею ОСОБА_6 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, передано за підсудністю, у зв`язку з місцем знаходження майна, на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

В процесі розгляду справи, судом було встановлено, що оригінали документів на квартиру що є предметом спору знаходяться у відповідачки, позивачки по зустрічному позову ОСОБА_4 .

Враховуючи встановлення факту знаходження оригіналів документів у ОСОБА_4 адвокатом позивачів Клейна О.Є., Клейна Д.Є., ОСОБА_3 було подане клопотання про виключення Одеської міської ради з кола відповідачів, як не належного відповідача.

Відповідно до ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає, що Одеська міська рада є неналежним відповідачем.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставинах, єдиним способом реалізації позивачем своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_5 є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку.

Як встановлено ст. 1218, ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України вся спадщина вважається належною позивачу з часу смерті спадкодавця.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ст.ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

В силу ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73; статті 7, 17 Загальної декларації прав людини прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року визначають, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Кожна людина має право володіти майном як особисто так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

При вирішенні даного цивільно-правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Відповідно до ст. 1276 ЦК України: якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Таким чином, відповідно до чинного законодавства, визначення та порядку застосування спадкової трансмісії, обставини справи склалися наступним чином:

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було зареєстровано 28.07.2006 року.

17 жовтня 2007 року, відповідно до розпорядження органу приватизації, за проханням ОСОБА_5 було приватизовано квартиру за адресою АДРЕСА_2 у спільну часткову власність.

Так, відповідно до п. 1.5 Рішення Одеської міської ради №99-V від 27.06.06р. «Про перейменування вулиць та провулків з однаковими назвами, розташованих у різних районах міста Одеси» було затверджено перейменування вулиць з однаковими назвами, розташованих у різних районах міста Одеси, а саме - АДРЕСА_3 .

За час життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було подано заяв про розірвання шлюбу та/або заяв про встановлення факту окремого проживання та відсутності шлюбних відносин;

В спадковій справі ОСОБА_5 є довідки про те, що ОСОБА_6 та її чоловік ОСОБА_5 разом проживали за адресою АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса помер ОСОБА_5 після смерті якого відкрилась спадщина на його частку квартири яка розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Після його смерті його сини: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подали заяви від 07 листопада 2008 року за №1505, №1506, №1507 до Шостої нотаріальної контори. Внаслідок чого була заведена спадкова справа №964/2008 р. до майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до відповіді Шостої Одеської державної нотаріальної контори від 06.03.2013 відповідно до спадкової справи №964/2008 р. спадкоємцями за законом на все його майно є:

-син - ОСОБА_3 , який прийняв спадщину на підставі заяви про прийняття спадщини від 07 листопада 2008 року за №1505;

-син - ОСОБА_1 , який прийняв спадщину на підставі заяви про прийняття спадщини від 07 листопада 2008 року за №1506;

-син - ОСОБА_2 , який прийняв спадщину на підставі заяви про прийняття спадщини від 07 листопада 2008 року за №1507;

Станом на 06 березня 2013 року інших спадкоємців не було. Свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Відповідно до постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій 10 червня 2019 року їм було відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом по 1/3 частки спадкового майна, що складається з 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 , що залишились після смерті батька – ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням частки, яку спадкодавець прийняв, але не оформив своїх спадкових прав після дружини – ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з не наданням оригіналів документів про належність майна спадкодавцеві.

Оригіналів зазначених документів не були подані тому, що у спадкоємців відсутні, а також відсутні можливості отримати їх, у зв`язку з тим, що оригінали зазначених документів знаходяться у відповідача (позивача по зустрічному позову) і вона відмовляється надавати їх позивачам.

Відповідно до ч.1 ст.46 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус має право витребувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до ч.3 ст.46 ЗУ «Про нотаріат» неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Враховуючи наведене вище, відповідно до чинного законодавства, Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є власниками 3/4 квартири АДРЕСА_1 , по 1/4 частини кожен. Проте не можуть належним чином оформити на неї право власності оскільки відповідач не надає необхідні для цього документи, а також не погоджується з розподілом часток, оскільки помилково вважає, що в її випадку має бути застосована спадкова трансмісія.

У випадку відповідача спадкова трансмісія передбачена ст. 1276 ЦК України не може бути застосована, оскільки першою померла її мати, а не батько позивачів. Також ОСОБА_5 був одружений із ОСОБА_6 , але не удочеряв відповідача, а тому вона не є спадкоємцем першої черги ОСОБА_5

ОСОБА_5 автоматично прийняв, але не встиг оформити право власності на спадщину оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Спадкоємцями якого є його сини: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Сини ОСОБА_5 вчасно звернулись до нотаріальної контори та прийняли спадщину від свого батька, по 1/4 частини квартири кожен.

Таким чином з урахуванням наведеного вище власниками квартири за адресою АДРЕСА_2 є: ОСОБА_1 – 1/4 частини квартири, ОСОБА_2 – 1/4 частини квартири, ОСОБА_3 – 1/4 частини квартири та ОСОБА_4 – 1/4 частини квартири.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартиру розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартиру розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартиру розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину квартиру розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

31.08.2021