Рішення № 99344690, 01.09.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/2616/20

Провадження по справі № 2/635/157/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Березовської І.В.,

секретар судового засідання – Кондратенко Л.І.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

представники позивача – Гребенюк Олександр Сергійович, ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом шляхом пред`явлення позовної заяви до ОСОБА_2 , яким просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 серпня 2008 року у розмірі 46059,03 гривень, а також судові витрати у розмірі 2102 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 20 серпня 2008 року підписала заяву. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому кредитний ліміт збільшився до 3000,00 гривень.У порушення умов вказаного договору відповідач не виконала належним чином свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 31 березня2020 року за нею утворилась заборгованість у розмірі 46059,03 гривень, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 2704,41 гривень, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 971,60 гривень, пені у розмірі 39951,64 гривень, а також штрафів відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 гривень – штраф (фіксована частина) та 500 гривень – штраф (процентна складова).

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 травня 2020 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29 січня 2021 року відповідач ОСОБА_2 надала до суду відзив на вищевказаний позов АТ КБ «ПриватБанк», в якому зазначила, що не згодна з позовними вимогами, вважає їх безпідставними. Так, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються нею та не містять її підпису, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20 серпня 2008 року шляхом підписання заяви-анкети.

Крім того, відповідно до п.9.12 Умов надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього термії зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін. При цьому автоматично пролонговується не термін дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки, а лише дії умов щодо надання банківських послуг. Відповідно до заяви позичальника, яка є складовою частиною кредитного договору, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки. Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця картки (ч. 5 ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Згідно наданої позивачем довідки строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 сплив у травні 2009 року. Останній раз, коли відповідачем вносився черговий платіж датується 27 квітня 2017 року. Позивач звернувся до суду з позовом 06 травня 2020 року, тобто після спливу загального строку позовної давності, який встановлений у три роки та передбачений ст. 257 ЦПК України. За вказаних обставин, відповідач вважає, що позивачем пропущені як преклюзивні строки пред`явлення вимог до кредитних зобов`язань, так і строки позовної давності. Пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

12 березня 2021 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Меркулова В.В., яка діє на підставі довіреності, надала до суду відповідь на відзив відповідача, в якій зазначила, що відповідач звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 20 серпня 2008 року підписала заяву. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦПК України. ОСОБА_2 26 липня 2019 року підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом Банку 06 березня 2010 року.Щодо форми кредитного договору представник позивача зазначила, що при оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою, яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком та клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У вказаній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомилася та згодна з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднання. Підписавши заяву банк і клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку – договорі банківського обслуговування в цілому. Враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до умов та правил з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, що розташовані на банківському сайті складають договір про надання банківських послуг. Укладення кредитного договору таким чином законодавству України не суперечить. Щодо ознайомлення позичальника з умовами кредитування, представник позивача зазначила, що позивачем до суду надана копія анкети - заяви від 20 серпня 2008 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе оформлена особисто, також з копії анкети - заяви вбачається, що ОСОБА_2 висловила згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява, разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Посилаючись на вимоги ч.1 ст. 207 ЦК України, представник позивач зазначив, що відсутність підпису відповідача в умовах, при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомилася у письмовому вигляді та згодна з умовами та тарифами, що заява разом із умовами та тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що умови укладені поза межами договору та є недопустимими доказами. З моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування). З наданої до суду виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів також вбачається, що позивач частково сплачувала заборгованість за договором. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз`яснено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. При укладенні догоовру вся необхідна інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредиту була доведена до відома позичальника у вигляді другого примірника договору. Представник позивача зазначає, що кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обгрунтовані. Щодо строків позовної давності, представник позивача зазначила, що відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафі) був збільшений до 50 років та звернув увагу, що Верховний суд неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого ліміту на кредитні картки, а саме: 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 та 18 червня 2014 року у справі № 6-61цс14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінчення строку дії договору». Відповідно до правил користування кредитною карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки. Карка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки відповідача діє до останнього дня квітня 2016 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 29 квітня 2020 року, тобто до спливу строку позовної давності.

Представник позивача Гребенюк О.С., який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача - ухвалити рішення в заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву,в якій просить розглядати справи за її відсутності, застосувати позовну давність до позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» та відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 20 серпня 2008 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач погодилася, що підписана нею заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайтіwww.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Також відповідач зобов`язався зі змінами знайомитися самостійно на офіційному сайті, про що свідчить копія анкети-заяви.

Також з анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_2 отримала кредитну карту типу № НОМЕР_2 з встановленим кредитним лімітом у розмірі 2000 грн., базова процентна ставка за кредитом 36 % річних із розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки; порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості відбувається шляхом внесення грошових коштів на картку клієнту,так і списанням банком грошових коштів з дебетної карти. У подальшому кредитний ліміт збільшився до 3000 гривень.

Як вбачається із довідки АТ КБ Приватбанк № б/н термін дії картки становив - квітень 2016 року.

Окрім анкети-заяви позичальника, на підтвердження виникнення між сторонами у справі кредитних правовідносин, Банк, надав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», підписану ОСОБА_2 , й Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно довідки про умови кредитування з кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» визначена процентна базова ставка на місяць,яка нараховується на залищок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році, та становить 3 % UAH. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним. Довідкою передбачено пеню (1) та пеню (2), за несвоєчасне погашення заборгованості, де: пеня (1) =базова процентна ставка по договору/ 30- нараховується за кожен день прострочки кредиту; пеня (2)=1% від заборгованості, але не менше 10 грн в місяць, нараховується 1 раз в місяць, за наявності прострочки за кредитом чи за процентами 5 та більше днів при наявності прострочки на суму більше ніж 50 грн. Також визначено штраф та комісії.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 31 березня2020 року складає 46059,03 гривень, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 2704,41 гривень, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 971,60 гривень, пені у розмірі 39951,64 гривень, а також штрафів відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 гривень – штраф (фіксована частина) та 500 гривень – штраф (процентна складова).

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

З наданого розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, вносив кошти на погашення заборгованості - останній раз у 27 квітня 2017 року.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 2704,41 грн. є обґрунтовані.

Доводи відповідача щодо довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», не містять її підпису спростовуються матеріалами справи.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором, здійсненого позивачем, станом на 31 березня 2020 року відповідачу нараховано пеню у розмірі 39951,64гривень, а також штраф за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором у розмірі 250 гривень фіксована частина та 2181,38 гривень - процентна складова.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, штраф і пеня нараховані за одні і ті ж порушення, а тому суд вважає, що вимоги про стягнення з боржника одночасно штрафу й пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв`язку позовні вимоги про стягнення штрафів за порушення умов договору задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17.

За таких обставин, правові підстави до стягнення штрафу у вигляді 250 гривень фіксована частина та 5125,98 гривень - процентна складова, відсутні.

Водночас,враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 39951,64 грн. є обґрунтованими.

Також, відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем вбачається, що станом на 31 березня 2020 року за відповідачем утворилася заборгованість за відсотками в розмірі 971,60 грн., нарахованих згідно зі статтею 625 ЦК України.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків у розмірі 971,60 грн., нарахованих за ст.625 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України в зв`язку з наявністю заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд розглядає питання про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки,накладання стягнення на заставне майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання кредиту укладено сторонами 20 серпня 2008 року, строк дії картки визначений до квітня 2016, при цьому відомостей щодо отримання відповідачем нової платіжної картки матеріали справи не містять. Останній платіж, згідно розрахунку заборгованості, здійснено відповідачем 27 квітня 2017 року.

Позивач звернувся до суду з позовом 29 квітня 2020 року (направлено засобами поштового зв`язку), тобто поза межами строку позовної давності, встановленої законом.

За таких обставин, у задоволенні позову необхідно відмовити за спливом позовної давності.

При цьому суд відхиляє доводи представника позивача щодо збільшення строків позовної давності до 50 років відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору з огляду на наступне.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК). Згідно із частиною першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та Правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в 50 років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника. Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема, щодо збільшення строку позовної давності не змінювались. Крім того, у анкеті-заяві домовленість щодо збільшення строку позовної також відсутня.

За вказаних обставин, доводи представника позивача не можна вважати обґрунтованими.

Згідно платіжного доручення №ZZ427B0WUT від 17 квітня 2020 року при пред`явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 гривні.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати суд відносить за рахунок позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03 вересня 2021 року.

Суддя І.В. Березовська