Рішення № 99343816, 26.08.2021, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2292/20

Провадження №2/173/265/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві – Рудовій Л.В.

За участю: представника позивача – адвоката Романовської Т.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської об`єднаної територіальної громади третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування ,-

ВСТАНОВИВ:

22.12.2020 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування до відповідача Верхньодніпровської міської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області

23.12.2020 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 17.02.2021 року.

17.02.2021 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 25.03.2021 року.

25.03.2021 року розгляд справи відкладений в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи до 27.05.2021 року.

27.05.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26.08.2021 року

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки відповідно до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

26.08.2021 року в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Згідно поданого позову позивач просить визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 6,35 в умовних кадастрових одиниць без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) згідно Державного Акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Шевченка» № 0008 від 03 квітня 1995 року, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько Позивачки - ОСОБА_2 , 1913 р.н., який на момент смерті був зареєстрований за адресою: с. Новогригорівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Після смерті батька, Позивачка своєчасно звернулася до державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом, де отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04 квітня 2003 року серії ВАЕ № 364997 на спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами та будівлями в с, Новогригорівка та грошових внесків, що належали померлому. Спадкова справа № 133/97 зареєстрована в реєстрі за № 781.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 дізналася, що її батько має право на земельну частку (пай), як колишній член КСП «ім. Шевченко», а тому звернулася з відповідною заявою до відідлк у Верхньодніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Згідно листа від 02.10.2020 року, батько Позивачки значиться у списках до Державного акту на право колективної власності «КСП «Ім. Шевченко» серії ДП від 03.04.1995 року на території Першотравенської сільської ради, але не значиться у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються членам «КСП ім. Шевченка» Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Середній розмір земельної частки (паю), який перебуває у колективній власності КСП «ім.Шевченка» складає 6,35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Так, в період з 1944 року по 1978 рік батько Позивачки працював в колгоспі ім. Шевченка, що підтверджується архівною довідкою № 350 виданою 12 листопада 2020 року КЗ «Верхньодніпровський районний трудовий архів» Верхньодніпровської міської ради. У 1973 році батько Позивачки вийшов на пенсію по старості, що підтверджується посвідченням № 112/581574, видане 03 серпня 1973 року відділом соціального забезпечення Верхньодніпровського району.

08 грудня 2020 року Позивачка звернулася до державного нотаріуса Першої кам`янської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Новікової Л.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого батька на земельну ділянку, що розташована на території Першотравенської сільської ради із земель бувшого «КСП ім. Шевченка», але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Згідно постанови нотаріуса вбачається, що Позивачка фактично прийняла спадщину після померлого, але документи, що підтверджують право власності на вищезазначену земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 не видавалися.

Інших спадкоємців немає.

Із зазначеного вбачається, що покійний набув право на отримання у приватну власність земельної частки (паю), але не встиг належним чином його оформити так як помер , що й стало підставою звернення до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

Відповідач, представник Верхньодніпровської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, в судове засідання не з`явився. Про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву не подав.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, представник головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи у його відсутність та письмові пояснення, згідно яких надав правове обґрунтування права земельну частку (пай)

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько Позивачки - ОСОБА_2 , 1913 р.н., який на момент смерті був зареєстрований за адресою: с. Новогригорівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть та копією свідоцтва про народження.

На день смерті ОСОБА_2 , залишилось спадкове майно, яке складається в тому числі із права на земельну ділянку (пай), що розташована на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, із земель колишнього КСП ім. «Шевченка ».

Після смерті батька, Позивачка своєчасно звернулася до державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом, де отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04 квітня 2003 року серії ВАЕ № 364997 на спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами та будівлями в с, Новогригорівка та грошових внесків, що належали померлому. Спадкова справа № 133/97 зареєстрована в реєстрі за № 781.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 дізналася, що її батько має право на земельну частку (пай), як колишній член КСП «ім. Шевченко», а тому звернулася з відповідною заявою до відділу у Верхньодніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Згідно листа від 02.10.2020 року, батько Позивачки значиться у списках до Державного акту на право колективної власності «КСП «Ім. Шевченко» серії ДП від 03.04.1995 року на території Першотравенської сільської ради, але не значиться у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються членам «КСП ім. Шевченка» Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Середній розмір земельної частки (паю), який перебуває у колективній власності КСП «ім.Шевченка» складає 6,35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджується повідомленням відділу у Верхньодніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області .

08 грудня 2020 року Позивачка звернулася до державного нотаріуса Першої кам`янської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Новікової Л.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого батька на земельну ділянку, що розташована на території Першотравенської сільської ради із земель бувшого «КСП ім. Шевченка», але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджується копією постанови нотаріуса.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720 від 08.08.1995 року - право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

Згідно з п. п. 3, 4, 7 вищевказаного Указу Президента України, вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначалася виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

За правилами статей 20, 21, 24 Закону України "Про власність" (чинного на час видачі державного акта на право колективної власності на землю) суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. У майні, що належить кооперативу (колгоспу, радгоспу), визначалися частки членів цього кооперативу (колгоспу, радгоспу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати па право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону України основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/ є сертифікат на право на земельну частку /пай/виданий районною /міською/ державною адміністрацією.

Відповідно до ч.2 ст.2 вищевказаного Закону України, документами, що посвідчують право на земельну частку /пай/, також є рішення суду про визнання права на земельну частку /пай/.

Відповідно до ч. 1, 2 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» - Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Судом встановлено, що в період з 1944 року по 1978 рік батько Позивачки працював в колгоспі ім. Шевченка, що підтверджується архівною довідкою № 350 виданою 12 листопада 2020 року КЗ «Верхньодніпровський районний трудовий архів» Верхньодніпровської міської ради. Згідно вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_2 ,, був колгоспником, тобто членом колгоспу ім. «Шевченко» з 1944 по 1978 рік. У 1973 році батько Позивачки вийшов на пенсію по старості, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 03 серпня 1973 року відділом соціального забезпечення Верхньодніпровського району, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , призначена пенсія за віком, колгоспна.

Оцінюючи наведені вище докази судом встановлено, що у ОСОБА_2 , за життя виникло право на земельну частку (пай) так як ОСОБА_2 , працював у колгоспі ім.. «Шевченка», був членом даного сільськогосподарського підприємства, потім отримував пенсію, як бувший член колгоспу та був включений у список осіб на отримання земельної частки (паю). При цьому саме факт членства ОСОБА_2 у колгоспі ім.. «Шевченко» є правовою підставою для визначення права на земельну частку (пай) оскільки необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в колективному підприємстві.

Також суд вважає, що саме батько позивачки ОСОБА_2 , був членом колгоспу ім. «Шевченко» та пенсіонером із числа бувших членів даного колгоспу, оскільки прізвища « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 » є співзвучними. Власне ім`я та по батькові гр. Босого і гр. ОСОБА_4 є ідентичними. Позивачкою надані документи за якими в одних прізвище її батька є ОСОБА_4 , а в інших ОСОБА_3 . Сама позивачка до укладення шлюбу мала прізвище « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. З чого суд приходить до висновку, що були допущені неточності в написанні прізвища померлого батька заявниці в документах, виданих в різні часи. Але не спростовуюється факт належності цих документів саме покійному батькові позивачки та його членство в колгоспі ім. Шевченка, оскільки колгоспна пенсія за віком призначена саме ОСОБА_2 .

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розпаювання земель колгоспу ім. Шевченко в подальшому КСП ім. «Шевченка» відбулось в березні 1995 році, що підтверджується копією Державного акту про право колективної власності на землю серії ДП № 0008 від 28.03.1995 року. Таким чином на час розпаювання земель КСП ім. «Шевченка» батько позивача був живий та у нього виникло право на земельну частку (пай), як у пенсіонера із бувших членів цього господарства, яке існувало і на час його смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Оцінюючи наведені вище докази судом встановлено, що позивач має право на отримання земельної частки (паю), так як є спадкоємцем за заповітом після смерті батька, ОСОБА_2 , у якого за життя виникло право на отримання земельної частки (паю).

За життя ОСОБА_2 ,. склав заповіт, посвідчений 22 листопада 1994 року секретарем Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 47, яким все своє майно і все те, на що буде мати право на момент смерті заповів позивачці ОСОБА_1 .

При цьому судом встановлено, що позивачка своєчасно звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину на інше майно померлого, тобто прийняла спадщину після померлого батька, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 133/197, відкритої після смерті ОСОБА_2 згідно матеріалів даної спадкової справи інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , не звертались.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16.04.2004 року визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі акта, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Судом встановлено наявність права у позивача на земельну частку /пай/ без визначення меж цієї частки в натурі / на місцевості/ на території Верхньодніпровської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, яка є правонаступником Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 .

Виходячи з вищевикладеного, суд у відповідності до обраного позивачем способу захисту порушених прав, а саме визнання права, який передбачений ст. 16 ЦК України, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо визнання такого права за позивачем в порядку спадкування за заповітом після смерті батька.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, оскільки судом не встановлено вини відповідача у порушенні прав позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263- 265, 268, 273 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської об`єднаної територіальної громади, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай), розміром 6.35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території Верхньодніпровської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області із земель бувшого колективного сільськогосподарського підприємства ім. «Шевченка», згідно Державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства ім.. «Шевченка» серія ДП № 0008 від 03 квітня 1995 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840.80 грн., покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського Апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення .

Повний текст рішення виготовлений 03.09.2021 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 03.09.2021 року

Дата набрання законної сили: 05.10.2021 року