Рішення № 99342219, 02.09.2021, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №211/583/21 пров. №2/478/259/2021

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2021 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

27 січня 2021 року позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 25 травня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», назву якого замінено на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 не виконував взятих на себе обов`язків за кредитним договором, не здійснював щомісячного погашення кредиту внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 22329 грн 74 коп., яка складається з 22329 грн 74 коп. – заборгованість за тілом кредита (простроченим тілом кредита) та судові витрати в розмірі 2270 грн.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2021 року цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, передано на розгляд до Казанківського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 липня 2021 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у зазначеній справі, клопотання представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 10 год. 02 вересня 2021 року з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав, просив звільнити його від сплати судового збору як учасника бойових дій.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 25 травня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», назву якого замінено на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір з використанням кредитки «Універсальна», згідно умов якого останній отримав кредит у вигляді кредитного ліміту, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанк» (а.с.12).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт 900 грн, який в подальшому було: 07.02.2017 року збільшено до 15000 грн; 27.02.2017 року зменшено до 15000 грн; 06.04.2017 року збільшено до 35000 грн; 11.12.2017 року зменшено до 34960 грн; 09.01.2018 року збільшено до 35100 грн та станом на 16 травня 2019 кредитний ліміт становив 0 гривень (а.с.11).

Кінцевий термін повернення кредитних коштів відповідає строку дії картки.

Згідно довідки за кредитним договором ОСОБА_1 було надано три кредитні картки: 26.01.2016 року, терміном дії до 01/20 року; 27.02.2017 року, терміном дії до 05/20 року, та 22.07.2012 року, терміном дії до 04/23 року (а.с.10).

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім того, зобов`язався виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також систематично ознайомлюватися з їхніми змінами на сайті ПриватБанка www.privatbank.ua. (а.с.12).

До кредитного договору банк надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.13) та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг затверджених наказом від 06.03.2010 року року №СП-2010-256 (а.с.14-37), які не підписані позичальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У анкеті-заяві позичальника від 25 травня 2011 року процентна ставка, нарахування пені та комісії не зазначено.

Тарифи з обслуговування карти та Умови та Правила з надання банківських послуг, надані позивачем як доказ нарахування заборгованості, ОСОБА_1 не підписувалися, а отже не погоджувалися, а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 25 травня 2011 року шляхом підписання Анкети-заяви.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) та комісії за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Згідно з розрахунком АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 25.05.2011 року станом на 22.11.2020 року складає 22329 грн 74 коп. у тому числі: 22329 грн 74 коп. – заборгованість за тілом кредита (простроченим тілом кредита) (а.с.5-9).

Вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, пенею та комісією, Банк не заявляв.

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22329 грн 74 коп., що складається із заборгованості за тілом кредита (простроченим тілом кредита) у розмірі 22329 грн 74 коп.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 накористь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2270 грн.

З копії посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого 12 січня 2016 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.90).

Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма статті Закону не містить посилань на те, що справа, яка розглядається в суді, стосується лише порушення прав та законних інтересів сторони саме як учасника бойових дій.

А тому, за відсутності механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми, не можна обмежувати гарантовані державою пільги для учасників бойових дій у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав позовів.

Частиною 6 ст.141 ЦПК України визначено, що якщо відповідача звільнено від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 2270 грн підлягає компенсації за рахунок держави Державною судовою Адміністрацією України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Казанка Миколаївської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49 094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором 22329 (двадцять дві тисячі триста двадцять дев`ять) грн 74 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредита (простроченим тілом кредита) у розмірі 22329 грн 74 коп.

Компенсувати Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2270 грн за рахунок держави Державною судовою адміністрацією в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 02.09.2021 року.

Суддя І.П. Сябренко