Ухвала суду № 99341909, 02.09.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА про залишення позовної заяви без рухуСправа № 335/9166/21 2/335/2949/2021

02 вересня 2021 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Стеценко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Гришина Станіслава Володимировича, до Запорізької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2021 ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Гришина С.В., звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької обласної ради «Про звільнення ОСОБА_1 , директора комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, та припинення укладеного з ним контракту до закінчення строку його дії» № 68 від 29.07.2021; поновити ОСОБА_1 на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради; стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.07.2021 по день винесення рішення в справі; стягнути з Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя приходить до висновку, що позовна заява не відповідає наступним вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

В порушення вказаних вимог цивільного процесуального законодавства позивачем невірно зазначено ціну позову, а саме, ціну позову заначено у розмірі 1000,00 грн., разом з цим, у прохальній частині позовної заяви заявлено дві майнові позовні вимоги про стягнення грошових коштів, а саме середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми моральної шкоди.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28.11.2018 в справі №761/11472/15-ц.

Крім того, позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення грошових коштів.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

За змістом абз. 2 п. 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

З огляду на викладене, позивачеві необхідно надати суду обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 в справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01.09.2015, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Указаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Крім того, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19).

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року складає 2 270 гривень. Таким чином, при подачі позовної заяви, позивач повинен сплатити судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 1 відсоток від ціни позову.

Платіжні реквізити для перерахування судового збору: Отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Вознес./22030101; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997; Номер рахунку (IBAN): UA098999980313101206000008513; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Згідно з ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконають вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунуть недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, оскільки встановлено, що позовна заява подана до суду з порушенням вимог Цивільного процесуального кодексу України, вважаю, що її слід залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині даної ухвали, а саме надання: оновленої позовної заяви з вірним визначення ціни позову, обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, подання до суду документів, що підтверджують сплату судового збору в уставленому законом розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185, 259-261 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Гришина Станіслава Володимировича, до Запорізької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Стеценко