Рішення № 99341319, 02.07.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1140/20

Номер провадження 2/504/826/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючої судді Вінської Н.В.,

при секретарі Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Доброслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Визирської сільської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання в порядку спадкування права постійного користування, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_2 . Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у справі №3078/15-ц позивача визнано правонаступником засновника та голови Селянського(фермерського) господарства «СМАК», визнано право на успадкування права участі в діяльності підприємства та право на частку майна у статутному капіталі. 21 жовтня 1998 року матері позивача ОСОБА_2 було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 40,00 га, для ведення селянського(фермерського) господарства, що розташована та території Першотравневої сільської ради Одеської області. Згідно листа приватного нотаріуса Білоконь О.М. від 04 березня 2020 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 40,00 га надану за життя ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства. У зв`язку із викладеним позивач вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду свою заяву якою просить суд розглянути позовну заяву без його участі, заявлені вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача голова Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області надав до суду заяву якою просить розглянути справу без участі представника сільської ради.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області.(а.с.15)

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.09.2015 року №504/3078/15-ц визнано ОСОБА_1 правонаступником засновника і голови Селянського (Фермерського) господарства «Смак» ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження якого: Одеська область, Комінтернівський район, с. Першотравневе, вул. 108-І Гвардійської дивізії, буд. № 1, код ЄДРПОУ - 30298174. Визнано за ОСОБА_1 право на успадкування права участі в діяльності вказаного селянського (фермерського) господарства «Смак», як голови цього господарства, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право на частку майна у статутному капіталі вказаного селянського (фермерського) господарства «Смак» в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.19)

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено відомості про зміну керівника СФГ «СМАК» на ОСОБА_1 (а.с.18)

Листом приватного нотаріуса Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Білоконь О.М. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме право постійного користування земельною ділянкою надане померлій ОСОБА_2 згідно до державного акту ОД №034362. (.а.с. 8)

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства ( складеного капіталу ) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права ( в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

За життя, матір позивача ОСОБА_2 як голова селянського (фермерського) господарства, у законний спосіб набула право постійного користування на земельні ділянки для ведення фермерського господарства та отримав державний акт на право постійного користування землею, площею 40,00 га., серії ОД №034362, виданого Комінтернівською районною радою народних депутатів 21 жовтня 1998 року. (а.с.17)

Згідно п. 8.1. Статуту селянського (фермерського) господарства «СМАК» при реорганізації юридичної особи, або у зв`язку із смертю громадянина - засновника Господарства, частка такого засновника в Господарстві переходить до його правонаступника (спадкоємця) за умови згоди на це інших засновників Господарства..

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема, продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», спадкування фермерського господарства ( цілісного майнового комплексу або його частини ) здійснюється відповідно до закону.

На даний час позивач ОСОБА_1 , прийняв спадщину є засновником фермерського господарства та його керівником, продовжує займатися справами, пов`язаними із статутною діяльністю господарства.

Згідно положень ст. 2, 4, 9 Закону України «Про селянське ( фермерське ) господарство» від 20 грудня 1991 року № 2009-ХІІ у редакції на час створення і держреєстрації СФГ «СМАК» передбачалося, що у постійне користування землі надавалися громадянам для ведення селянського ( фермерського ) господарства із земель, що перебували у державній власності. На ім`я голови селянського ( фермерського ) господарства видавався відповідно Державний акт на право постійного користування землею. Після одержання Державного акта на право постійного користування землею, селянське ( фермерське ) господарство підлягало державній реєстрації у Раді народних депутатів, що надала у користування земельну ділянку.

У п. 2.1. Статуту фермерського господарства «СМАК» визначено серед іншого, що СФГ створено для виробництва товарної сільськогосподарської продукції.

Пунктом статуту 4.1. до земель господарства належать: землі, передані Господарству у користування, що посвідчено Державним актом на право постійного користування землею, виданим на ім`я голови Господарства.

Таким чином, земельні ділянки згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ОД №034362 надавалися ОСОБА_2 як голові СФГ у межах діючого законодавства виключно для створення СФГ «СМАК» та подальшого ведення на них фермерського господарства.

Згідно ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» (поточна редакція) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Тобто, за діючим законодавством фермерське господарство як особлива форма підприємницької діяльності громадян базується і можлива лише на наявності у них земельних ділянок, наданих у власність та/або користування, у тому числі в оренду, зокрема для ведення фермерського господарства.

Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним законом в якому на відміну від Земельного кодексу України по іншому регулюються питання надання та користування земельними ділянками, їх успадкування. ( Постанова ВСУ у справі № 6-248цс16 ).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з того, що на даний час СФГ «СМАК» є діючим суб`єктом господарювання і господарську діяльність здійснює відповідно цілей, визначених Статутом, на земельній ділянці, яка надавалися у постійне користування голові СФГ «СМАК» ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 як спадкоємець після смерті голови СФГ «СМАК» прийняв спадщину здійснив переоформлення статутних документів, продовжує діяльність фермерського господарства. Відповідно до ст.1216-1218,1225,1268-1270 ЦК України, ст.92 ЗК України, до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 входять її права як засновника (власника )СФГ «Сад» та право постійного користування земельною ділянкою, що посвідчене державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ОД №034362 виданим 21 жовтня 1998 року Комінтернівською районною радою народних депутатів, а позивач як єдиний спадкоємець за законом, прийняв спадщину після смерті своєї матері, проте не може оформити спадщину шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство» діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Подавши заяву про прийняття спадщини, ОСОБА_1 висловив свій намір прийняти у спадок все майно, а також всі права і обов`язки, що належали матері.

Ст. 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути ( положення ) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності та інші суб`єкти.

Згідно з п.6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України ( у поточній редакції ) зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду № 5- рп/2005 від 22.09.2005р.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Аналізуючи зміст п. 6 перехідних положень Земельного Кодексу України 2001 року та визнаючи їх неконституційними щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, Конституційний суд України даючи аналіз законодавства, яке регулювало право постійного користування земельними ділянками, в мотивувальній частині свого рішення зробив правові висновки, що: за особами, які отримали державні акти про право постійного користування земельною ділянкою, це право визнається державою, наголошено, що новий Земельний кодекс України регулює питання набуття прав на земельну ділянку після набрання ним чинності, а особи, які раніше користувалися земельною ділянкою, мають право на переоформлення цих прав та що на законодавчому рівні це питання переоформлення цих прав належним чином не врегульовано.

На право постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Ст. 141 ЗК України ( у поточній редакції ) визначено вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, ні ст. ст. 27, 114 Земельного Кодексу України редакції 1990 року, ні ст. 141 Земельного кодексу України в редакції 2001 року не передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою припиняється в зв`язку зі смертю особи.

Пунктом 10 «Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, передбачено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Будь-які рішення (акти) органів державної влади та місцевого самоврядування щодо скасування державного акту на право постійного користування землею серії ОД №034362 та припинення права постійного користування земельними ділянками відсутні.

Внаслідок смерті ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою не припинилося.

Державний акт на право постійного користування землею серії ОД №034362 виданий 21 жовтня 1998 року ОСОБА_2 Комінтернівською районною радою народних депутатів, на даний час є чинним.

На момент відкриття спадщини вона була керівником СФГ «СМАК» та є членом селянського ( фермерського ) господарства.

У п.7.1. Статуту визначено, що управління Господарством здійснює його голова або особа, яка є його правонаступником..

Відповідно до ч.5 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім`ї відповідно до ст. 3 СК України.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків ( спадщини ) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця ), до інших осіб ( спадкоємців ).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

З огляду на викладене, логічним є висновок, що нормативно-правовими актами не врегульовано питання припинення права землекористування в зв`язку з смертю особи, та право на спадкування права постійного користування землею набутого до 2002 року.

Відповідно вимог ст. 6, ст.1 протоколу № 1 ст. 14 «Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод», практики Європейського суду висловленої у справах : «Рисовський проти України», «Кривенький проти України» дано аналіз питанню власності в контексті ст.1 протоколу № 1 «Конвенції..».

З цих справ можна зробити висновок, що право постійного користування землею є - власністю особи. Також, Держава ( державні органи ) не вправі «свавільно», всупереч вимог закону, позбавляти особу права власності ( чи права користування ).

Визнання за спадкоємцями померлого права успадкування на постійне землекористування забезпечує їм реальний правовий захист на користування земельною ділянкою та надає їм можливість вирішити питання переоформлення прав на користування земельною ділянкою та є належним правовим заходом згідно з вимогами Конституції України ст. 6, 13 ст. 1 протоколу № 1 «Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод».

Враховуючи викладене, до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 входять її права як засновника (власника) СФГ «СМАК» та право постійного користування земельною ділянкою, що посвідчене державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ОД №034362 виданим 21 жовтня 1998 року Комінтернівською районною радою народних депутатів.

Відповідно до ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України вона як спадкоємець за законом, прийняла спадщину після смерті свого матері ОСОБА_2 , проте не може оформити спадщину шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства ( об`єднання ), установи та організації; релігійні організації України, статути ( положення ) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності та інші суб`єкти.

Згідно з п.6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України ( у поточній редакції ) зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду № 5- рп/2005 від 22.09.2005.

Керуючись ст. 3, 4, 5, 12, 13, 43, 44, 49, 200, 223, 258-259, 265 ЦПК України, ст. 1216- 1218, 1225, 1268-1270 ЦК України, ст. 92 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Визирської сільської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 , право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 40,00 га призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства та розташованою на території Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області (на даний час Визирської об`єднаної територіальної громади Одеського району Одеської області) відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ОД №034362, виданого 21 жовтня 1998 року Комінтернівською районною радою народних депутатів Одеської області на підставі розпорядження державної адміністрації Комінтернівського району Одеської області від 19 травня 1998 року №432, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Вінська Н. В.