Вирок № 99338145, 02.09.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6009/17 1-кп/335/130/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року м. Запоріжжя

02 вересня 2021 року колегія суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., суддів Воробйова А.В., Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Огнев`юк Н.В., прокурора Носової Д.А., захисника - адвоката Бразалук С.С., обвинуваченого ОСОБА_1 , перекладача Єрмоленко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Саірме Сагирського району Грузія, громадянина Грузії, з середньою освітою, пенсіонера за віком, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О ВИ В:

02 лютого 2017 року, приблизно о 06:30 год, ОСОБА_1 , маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, знаходячись на огородженій території автостоянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , діючи на грунті раптово виниклих неприязних відносин до раніше знайомого йому ОСОБА_2 , в ході конфлікту виниклого через жорстоке поводження з твариною, наніс останньому не менше двох ударів металевим багром по голові, а саме в лобно-тіменну область голови, завдавши останньому відкриту черепно-мозкову травму, а саме проникаючі вдавлені декомпресійні переломи лобної та тіменної кісток, крововиливи під тверду мозкову оболонку в праві лобно-тіменній-скроневій області, крововиливи під м`якими мозковими оболонками, забій головного мозку в полюсі правої лобної ділянки, крововиливи в м`яких тканинах голови в правій лобно-тіменній області, в тіменній області справа, в лівій тіменно-скроневій області, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, від яких ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у відділенні реанімації Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстренної та швидкої медичної допомоги м.Запоріжжя» Запорізької міської ради.

Допитаний в судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_1 вину у скоєнні умисного вбивства потерпілого не визнав та зазначив, що він захищався від нападу потерпілого. Про обставини інкримінованих подій обвинувачений пояснив, що він 01.02.2017 пішов на роботу, там на території побачив понівечену собаку, в чому підозрював ОСОБА_2 , про це зателефонував керівнику, керівник телефонував ОСОБА_2 , який після цієї розмови 02.02.2017 вранці вийшов на роботу змінити його, та почав на нього кричати, називати його «стукачем», та погрожувати йому, він його також обізвав нецензурним словом. Після чого ОСОБА_2 зі злістю схватив сокиру, яка знаходилася на подвір`ї та замахнувся на нього сокирою, від страху він під слизнувся, впав на коліна, підхопився, схопив залізний багор, який знаходився біля приміщення на подвір`ї, та вдарив ОСОБА_2 по голові. Він думав, що ОСОБА_2 кине сокиру після першого його удару металевим багром, однак той сокиру не кинув, а продовжував на нього сокирою замахуватися, на що він ще раз вдарив його металевим багром по голові, після чого ОСОБА_2 впав на спину, сокира також випала з його рук, він побачив що у нього тече з голови кров. Він кинув металевий багор, та зателефонував керівнику, щоб той викликав швидку, поліцію.

Прокурор вважав вину ОСОБА_1 доведеною в межах ч.1 ст. 115 КК України і, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_2 .

Захисник обвинуваченого Пруідзе З.Д., вважала, що обвинувачений захищався від нападів потерпілого та діяв в межах необхідної оборони, за ознаками ч.1 ст.36 КК України, просила його виправдати.

Разом з тим, вина обвинуваченого ОСОБА_1 в обсязі встановленому судом, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:

Показаннями потерпілої ОСОБА_3 , яка у судовому засіданні підтримала цивільний позов, заявлений на суму 1 020 000 грн., та пояснила суду, що з 1985 року вона проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , який був доброю людиною,та не міг знущатися над собаками, працював охоронцем, про ОСОБА_1 він ніколи погано не висловлювався. У зв`язку з втратою чоловіка вона зазнала моральних страждань, просила задовольнити позов та суворо покарати обвинуваченого.

Показаннями свідка ОСОБА_4 , який повідомив суду, що він працював начальником охорони Ресурс-інвест, 02 лютого 2017 року в 6:30 ранку йому зателефонував ОСОБА_1 та сказав, що у нього з ОСОБА_2 стався конфлікт, він приїхав на об`єкт, там уже була швидка та поліція. Зі слів ОСОБА_1 він зрозумів, що між ними стався конфлікт, ОСОБА_2 взяв сокиру, а ОСОБА_1 відмахувався від нього залізним багром. ОСОБА_2 лежав в калюжі крові. Йому говорили орендарі, що ОСОБА_2 знущався над собаками, однак сам він цього не бачив, з цього приводу у нього та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 були претензії. Сокиру він бачив, однак де вона знаходилась тоді він не пам`ятає.

Показаннями свідка ОСОБА_5 , яка повідомила суду, що її чоловік ОСОБА_1 говорив їй, що його змінник по роботі знущається над собаками. Зі слів її чоловіка, він прийшов на роботу та побачив понівечену собаку, у нього з ОСОБА_2 стався конфлікт, ОСОБА_2 схопив сокиру, а ОСОБА_1 відмахувався від нього залізною палицею.

Показаннями свідка ОСОБА_6 , який суду пояснив, що він працює інспектором УПП, у лютому 2017 на лінію «102» надійшов виклик про те, що двоє невідомих проникли на територію по АДРЕСА_2 та нанесли тілесні пошкодження, він виїжджав на цей виклик, бачив потерпілого, який лежав в калюжі крові, біля його ноги лежала сокира, яка також була у крові, потерпілий намагався встати, та намагався схопити сокиру. Спочатку обвинувачений нічого не пояснював, потім сказав, що вдарив металевим багром потерпілого, бо захищався від його нападів.Металевий багор лежав біля підсобного приміщення.

Показаннями свідка ОСОБА_7 , який суду пояснив, що він працює інспектором УПП, на лінію «102» надійшов виклик, він разом з інспектором ОСОБА_6 прибули за адресою вул.Брянська,3 в м.Запоріжжя, він побачив потерпілого, який лежав біля підсобки, голова його була в крові, зліва на голові була розрубана рана, він намагався вставати, біля нього лежала сокира, яку він намагався взяти, ОСОБА_6 відбуцнув сокиру від потерпілого. Зі слів ОСОБА_1 у них стався конфлікт із-за понівеченої собаки, та він його вдарив металевим багром, який лежав біля підсобного приміщення.

Показаннями свідка ОСОБА_8 , який у судовому засіданні надав позитивну характеристику обвинуваченому ОСОБА_1 , як людині, яка піклується тваринами.

Поясненнями експерта ОСОБА_9 , який підтердив висновки за результатами проведення судово-медичної експертизи померлого ОСОБА_2 , та пояснив що весь комплекс тілесних ушкоджень у потерпілого були смертельно небезпечними.

Даними, які відображені в протоколі огляду місця події від 02.02.2017 року та фототаблиці до нього, проведеного на ділянці місцевості, розташованій на території ТОВ «Ресурс Інвест» за адресою:м.Запоріжжя,вул.Брянська,3, в якому зафіксовано, що за воротами з лівого боку знаходиться одноповерхова цегляна будівля розмірами 4х10м, напроти зазначеної будівлі в бік подвір`я знаходиться ділянка місцевості розмірами 5х4 м, ділянка вкрита спресованим снігом, місцями кригою. Вздовж стіни будівлі розташований пожежний металевий багор зі слідами речовини бурого кольору на гострій частині, холодильник однокамерний білого кольору, зліва від холодильника біля табурету знаходиться сокира зі слідами речовини бурого кольору на металевій частині, напроти холодильника на відстані 3 м, знаходиться в`язана шапка чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, на відстані 2 м від стіни будівлі на сніговому покритті виявлена калюжа рідини розміром 1х1 м, зі значним нашаруванням рідини червоного кольору в загусклому стані. Сокира, шапка, металевий багор, зі слідами речовини бурого кольору, змив рідини бурого кольору були вилучені.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 року, на підставі ч.3 ст. 233 КПК України наданий дозвіл на огляд території ТОВ «Ресурс Інвест» за адресою:м.Запоріжжя,вул.Брянська,3.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 03.02.2017 року, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Бахмута М.С., понятих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та відтвореним судом відеозапису до нього, під час проведення якого обвинувачений ОСОБА_1 повідомив про обставини, які передували спричиненню тілесних ушкоджень обвинуваченому та механізм їх спричинення. При проведенні слідчої дії обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що з потерпілим ОСОБА_2 у нього спочатку зав`язався словесний образливий конфлікт, після чого потерпілий з погрозами «зараз ти у мене попляшеш» схопив з дерев`яної колоди сокиру і замахнувся на нього сокирою, обвинувачений злякався, схопив залізний багор, який стояв біля сторожки, та зі словами, «не підходь, бо вб`ю» вдарив металевим багром по голові потерпілого, від удару він не пошатнувся, та потерпілий знову став замахуватись на нього сокирою, він знову його вдарив по голові залізним багром, після чого той впав на спину, сокира також впала на землю, з потерпілого злетіла шапка, потерпілий намагався встати, він побачив на його голові кров, після чого зателефонував своєму начальнику ОСОБА_4 , щоб той викликав швидку, поліцію.

Медичною документацією КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м.Запоріжжя» №1386/114, 02.02.2017 року о 07:30 доставлений в лікарню ОСОБА_2 , оглянутий нейрохірургом, яким встановлені рублені рани чола, з роздробленими краями 12*3 см, на дні візіалізуються відломки кісток, забійна рана тіменної кістки 3*0,5 см, на дні вдавлений перелом кістки; забійна рана неправильної форми голови з рубленими краями потиличної області справа 7*5 см; забійна рана потиличної області зліва 6*0,5 см; дві забійні рани завушної області зліва 3*0,5 і 2*0,5 см, порвана рана лівої вушної раковини, з попереднім діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма, відкритий вдавлений депресійний перелом зводу черепа (лобної і тіменної кісток), забій головного мозку, забійні рубані рани голови, забій м`яких тканин обличчя. 02.02.2017 ОСОБА_2 проведена операція: резекційна трепанація черепу, видалення вдавлених переломів. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у лікарні.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 31.03.2017 року, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Панченка О.Г, понятих, судово-медичного експерта Марічева Р.С., перекладача Гілевич В.В., під час проведення якого обвинувачений повідомив про обставини, які передували спричиненню тілесних ушкоджень обвинуваченому та механізм їх спричинення, аналогічні тим, які були зазначені обвинуваченим під час проведення слідчого експерименту 03.02.2017 року.

Висновком судово-медичного експерта № 319 від 02.02.2017 року, згідно з яким будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 не виявлено.

Висновком судово-медичного експерта № 559 від 08.02.2017 року, згідно з яким смерть ОСОБА_2 настала від відкритої черепно-мозкової травми голови з крововиливами під оболочку мозку, забієм головного мозку, ускладненим набряком головного мозку, гнойним лептомінінгітом, правосторонньою нижнєдольовою фібрінозно-гнойною пневмонією. У трупа ОСОБА_2 мались тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма, проникаючі вдавлені переломи лобної і тіменної кістки, крововиливи під тверду мозкову оболочку в правій лобно-теменній-височній області, крововиливи під м`якими мозковими оболочками, забій головного мозку в полюсі правої лобної долі, крововиливи в м`які тканини голови в правій лобно-тіменній області, в лівій тіменно-височній області; відкрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_2 утворилася при житті, незадовго до надходження його у стаціонар, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя, перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Пошкодження у ОСОБА_2 утворилися по механізму тупої травми: відкрита черепно-мозкова травма утворилася в результаті неодноразових ударних травматичних впливів тупим предметом, в задню наружну частину правої тіменної області, праву лобну тіменну область, ліву тіменну потиличну область, передньовнутрішню частину лівої тіменної області, лобну область зліва, в ліву вушну область, що підтверджується локалізацією ран, крововиливами в м`які тканини голови і локалізацією крововиливів під оболонки головного мозку.

Висновком експерта № 1-140 від 13.02.2017, згідно з яким на поверхні сокири та багору, які були вилучені 02.02.2017 під час проведення огляду місця події за адресою: м.Запоріжжя, вулиця Брянська,3, сліди папілярних узорів рук не виявлені.

Висновком експерта № 106 від 10.02.2017 встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту фрагментів зрізу вільного кінця нігтьової пластини 5-го пальця з правої руки ОСОБА_1 кров та клітини, які підлягають дослідженню, не знайдені.

Висновком експерта № 432 від 15.02.2017, згідно з яким в слідах на лівому чоботі підозрюваного ОСОБА_1 встановлена наявність крові людини та виявлені антигени А і Н, що не виключає походження крові у тому числі від потерпілого ОСОБА_2 .

Висновком експерта №105 від 10.02.2017 кров ОСОБА_2 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО; кров ОСОБА_1 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО; при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_2 знайдена кров людини, за груповою належністю виявлений антиген А що не виключає її походження в тому числі від ОСОБА_2 , походження крові від ОСОБА_1 виключено.

Висновком експерта № 431 від 15.02.2017, згідно з яким на шапці та в змиві, вилучених під час огляду місця події знайдена кров людини та виявлені антигени Аі Н з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає походження крові від ОСОБА_2 , походження крові від ОСОБА_1 виключається.

Висновком експерта № 433 від 15.02.2017, згідно з яким в двох змивах з долонів обох рук ОСОБА_1 наявність крові не встановлена.

Висновком експерта № 141 від 23.02.2017, згідно з яким при судово-цитологічному дослідженні сокири, металевого багра, знайдена кров людини чоловічої статі, при встановленні групової приналежності знайденої крові виявлений антиген А та ізогемаглютинин анти-В, що дозволяє припустити її походження від чоловіка , як у трупа ОСОБА_2 , походження крові від ОСОБА_1 виключається.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи №90/к від 23.02.2017, згідно з якими показання ОСОБА_1 , дані ним під час проведення слідчого експерименту 03.02.2017, можуть відповідати результатам судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 , а саме в частині локалізації та механізму нанесення наступних ушкоджень:- рани в правій лобно-тіменній ділянці з відкритим проникаючим вдавленим депресійним переломом лобної і тіменної кістки справа, крововилива під тверду мозкову оболонку в правій лобно-тіменно-скроневій області обсягом близько 30 см, крововиливи під м`якими мозковими оболонками на конвексітальній поверхні лобно-тіменної ділянки справа, забій головного мозку в полюсі правої лобної частки; крововилив в м`яких тканинах голови в правій лобно-тіменній ділянці;- рани в задньо-зовнішній частині правої тіменної ділянки з відкритим проникаючим вдавленим депресійним переломом тіменної кістки в задньо-зовнішній частині правої тіменної кістки, крововилив в м1яких тканинах голови в тіменній ділянці справа,рани передньовнутрішньої частини лівої тіменної ділянки, крововилив в м`яких тканинах головиі в лівій тіменно-потиличній ділянці;- рана в потиличній ділянці зліва з переходом в ліву навколовушну ділянку з крововиливами під м`якими мозковими оболонками на поверхні правої потиличної ділянки та лівої лобної ділянки; рана в лівій тіменній потиличній ділянці, могли виникнути при падінні ОСОБА_2 горілиць.

Висновком судово-психіатричного експерта № 174 від 20.03.2017, згідно з яким, у ситуації, що досліджувалася ОСОБА_1 не виявляв характерних феноменологічних ознак стану вираженої емоційної збудженості і емоційного переживання, а знаходився у стані простого адекватного емоційного збудження у конфліктній ситуації, у період здійснення правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи №142/к від 05.04.2017, згідно з якими показання ОСОБА_1 , дані ним під час проведення слідчого експерименту 31.03.2017, можуть відповідати результатам судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 , а саме в частині локалізації та механізму нанесенні наступних ушкоджень: 0-рани в правій лобно-тіменній ділянці з відкритим проникаючим вдавленим депресійним переломом лобної і тіменної кістки справа, крововилив під тверду мозкову оболонку в правій лобно-тіменно-скроневій області обсягом близько 30 см, крововиливи під м`якими мозковими оболонками на конвексітальній поверхні лобно-тіменної ділянки справа, забій головного мозку в полюсі правої лобної частки; крововилив в м`яких тканинах голови в правій лобно-тіменній ділянці; - рани в задньо-зовнішній частині правої тіменної ділянки з відкритим проникаючим вдавленим депресійним переломом тіменної кістки в задньо-зовнішній частині правої тіменної кістки, крововилив в м1яких тканинах голови в тіменній ділянці справа,рани передньовнутрішньої частини лівої тіменної ділянки, крововилив в м`яких тканинах головиі в лівій тіменно-потиличній ділянці; - рана в потиличній ділянці зліва з переходом в ліву навколовушну ділянку з крововиливами під м`якими мозковими оболонками на поверхні правої потиличної ділянки та лівої лобної ділянки; рана в лівій тіменнійпотиличній ділянці, могли виникнути при падінні ОСОБА_2 горілиць; умови виникнення рани в лобній ділянці зліва, в лівій навколо вушній ділянці, на лівій вушній раковині в показах не вказані.

Протоколом огляду предмету від 15.03.2021 року, в якому зафіксовано факт огляду DVD-R диску з аудіозаписом за 02.02.2017 року виклику бригади швидкої медичної допомоги, та працівників поліції. При прослуховуванні диску аудіо запису виклику бригади швидкої медичної допомоги було встановлено, що карета швидкої медичної допомоги прибули на місце події за викликом сторонньої особи 02.02.2017 о 06:52 год. , та згідно копії карти виїзду № 3 від 02.02.2017 швидка прибула за адресою вул.Брянська,3 в м.Запоріжжя 07:00 год; та працівник швидкої медичної допомоги повідомляє службу «102» про випадок.

Постановою слідчого від 15.03.2017 року вказані диски визнані речовими доказами.

Протоколом затримання ОСОБА_1 , в порядку ст. 208 КПК України, в якому зафіксовано, що обвинуваченого було затримано 02.02.2017 року о 07 год. 30 хв. та вилучено його мобільний телефон «Nokia» в корпусі чорного кольору, куртку чорну тканеву, спортивні штани чорного кольору, черевики шкіряні чорного кольору, в який він був одягнутий під час інкримінованих подій.

Суд не погоджується з доводами досудового слідства щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Висновки досудового слідства спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами.

Так, обвинувачений не заперечував, що між ним та ОСОБА_2 були неприязні стосунки, з приводу того, що потерпілий знівечив собаку. Під час конфлікту, потерпілий грубо відізвався на його адресу, на що він також обізвав потерпілого нецензурною лайкою, після чого він двічі вдарив залізним багром потерпілого в область голови. Удари наносив з метою захисту від нападів потерпілого, який замахувався на нього сокирою, а не з метою вбивства. Наміру вбивати потерпілого у нього не було. Припинив наносити удари потерпілому, після того як потерпілий впав на землю. Після того, як побачив, що на голові у потерпілого тече кров, злякався, зателефонував начальнику, щоб той викликав швидку чи поліцію.

Свідки також не підтвердили того, що обвинувачений умисно вчинив вбивство ОСОБА_2 . Потерпілий ОСОБА_2 помер у лікарні на 5-й день після події, внаслідок отриманої 02.02.2017 відкритої черепно-мозкової травми.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений наніс потерпілому два удари металевим багром по голові, що підтверджується поясненнями обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту, висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи №142/к від 05.04.2017, показами обвинуваченого під час судового слідства.

Законодавець визначає суб`єктивну сторону умисного вбивства у формі умислу. Обвинувачений заперечував наявність у нього умислу на вчинення вбивства потерпілого.

Згідно з ч. 2 ст.24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Виходячи із сукупності всіх обставин інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, зокрема, спосіб вчинення, характер та локалізацію отриманих потерпілим тілесних ушкоджень - у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, відкритого вдавленого депресійного перелому зводу черепа (лобної і тіменної кісток), забій головного мозку, забійні рубані рани голови, які виникли від дії металевого багра. Також попередню поведінку та взаємовідносини обвинуваченого та потерпілого, під час конфлікту обвинувачений не мав на меті спричинити потерпілому смерть, хоча мав можливість це зробити до прибуття швидкої медичної допомоги, або поліції, а навпаки проявив самостійно ініціативу з приводу надання потерпілому медичної допомоги, суд дійшов висновку, що настання смерті не охоплювалося умислом обвинуваченого на позбавлення життя (вбивства) потерпілого.

Відповідно до пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України№2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба врахувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передували події, їх стосунки.

Тобто, вбивство може бути вчинено лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Якщо такий умисел не встановлений, особа не може нести відповідальність за вбивство. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Частиною 2 ст. 121 КК України встановлено відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується тільки умисною формою вини. В матеріалах кримінального провадження відсутні об`єктивні докази наявності прямого умислу у ОСОБА_1 на вчинення вбивства ОСОБА_2 . При цьому з матеріалів справи вбачається, що обвинувачений діяв із невизначеним умислом, тобто бажав настання шкідливих наслідків для потерпілого, однак не мав чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків, тому він повинен нести відповідальність за фактично заподіяне.

Встановлені судом обставини підтверджуються наданими у судовому засіданні показаннями обвинуваченого щодо події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення), показаннями допитаних у суді свідків, які є логічними та послідовними і узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 судом також враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України», у п.43 якого Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

У цій правовій позиції можна виокремити такі конститутивні ознаки: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено «поза розумним сумнівом».

З огляду на викладене, з урахуванням всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 з ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, слід перекваліфікувати на ч. 2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

3 урахуванням викладеного, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 охоплюються диспозицією складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Твердження обвинуваченого про те, що він захищався від дій потерпілого ОСОБА_2 , який погрожував йому сокирою, та адвоката про те, що обвинувачений ОСОБА_1 захищався від нападу озброєного сокирою потерпілого, та діяв у межах необхідної оборони, як це передбачає ч.1 ст.36 КК України є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.Посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається, та при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б підтверджували, що під час конфлікту потерпілий ОСОБА_2 використовував сокиру, що дало б можливість обвинуваченому відчувати реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, а відтак дії потерпілого ані за своїм характером, ані за об`єктивними проявами не могли бути розцінені обвинуваченим такими, що досягли ступеню суспільної небезпечності та викликати стан необхідної оборони.

При цьому, як убачається із даних медичної документації КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м.Запоріжжя» №1386/114, 02.02.2017 року о 07:30 доставлений в лікарню ОСОБА_2 , був оглянутий нейрохірургом, та яким були встановлені у потерпілого рублені рани чола, з роздробленими краями з відломками кісток, рана тіменної кістки з вдавленим переломом кістки; рана з рубленими краями потиличної області справа, рана потиличної області зліва, дві рани завушної області зліва, порвана рана лівої вушної раковини. Нанесення ударів ОСОБА_1 відбулося в той момент, коли учасниками конфлікту були лише потерпілий та обвинувачений, будь-яких доказів щодо реальної загрози його життю здобуто не було, обвинувачений не був позбавлений можливості залишити місце події. При цьому ОСОБА_1 використовував металевий багор, який за своїми властивостями спроможний спричинити тяжкі наслідки. Саме за таких обставин у даному випадку застосування ч.1 ст.36 КК України виключається.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, є пенсіонером за віком, за місцем проживання характеризується позитивно, є членом Запорізького міського грузинського товариства ім.` ОСОБА_12 `, характеризується товариством також позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має ряд хронічних захворювань, а саме хронічне інфекційне захворювання, хвороби очей, серця, пов`язаних з віковими змінами.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшує покарання обвинуваченого судом визнається активне сприяння розкриттю злочину, оскільки згідно з протоколами слідчого експеримента від 03.02.2017, 31.03.2017 р.р. ОСОБА_1 розповів про обставини вчинення злочину, вказав на місце його вчинення, чим допомагав слідству у встановленні обставин кримінального провадження, а отже активно сприяв розкриттю злочину, а також його поведінку після скоєного, направлену на надання медичної допомоги потерпілому.

Згідно ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання судом визнається скоєння кримінального правопорушення відносно особи похилого віку.

Призначаючи покарання обвинуваченому за скоєне, суд керується нормами ч. 2 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Отже, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин, які істотно знижують суспільну небезпечність ОСОБА_1 та поряд із наявними обставинами, що пом`якшують покарання, можливо застосування положень ст. 69 КК України та призначення покарання нижче найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, проте з його реальним відбуттям, та вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, у вигляді чотирьох років позбавлення волі, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Міру запобіжного заходу, застосовану відносно ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15.03.2017 у вигляді особистої поруки, до набрання вироком законної сили, - залишити без змін.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

За змістом частин 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Частиною 1 ст. 129 КПК України передбачено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 (дружина ОСОБА_2 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача (обвинуваченого) грошові кошти в сумі 20 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та грошові кошти в сумі 1 000 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, мотивуючи це нервовим стресом та душевним потрясінням пов`язаним зі смертю її чоловіка, та що потягло погіршення стану її здоров`я та негативні зміни у її житті.

Судом установлено, що внаслідок незаконних дій обвинуваченого (цивільного відповідача), який наніс тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 , внаслідок яких він помер, потерпілій ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала потерпіла, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, визначає відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Стосовно матеріальної шкоди у розмірі 20 000 грн., письмових доказів у підтвердження розміру витрат потерпілою ОСОБА_3 надано не було, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Питання щодо речових доказів вирішується у відповідності з положеннями ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням експертиз, у відповідності до ст.ст. 122, 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 337, 368, 370,373-374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу, застосовану відносно ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15.03.2017, у вигляді особистої поруки, до набрання вироком законної сили, - залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Речові докази: DVD-R диск з відеозаписами слідчих дій - залишити у матеріалах кримінального провадження; шапку зі слідами речовини бурого кольору, змив речовини бурого кольору, змиви з рук, зрізи вільних кінців нігтьових пластин, сокиру, пожежний багор, -знищити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 03.02.207 на чорну тканеву куртку, чорні спортивні штани, черевики шкіряні чорного кольору, мобільний телефон марки «Nokia»в корпусі чорного кольору, - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення дикталоскопічного дослідження у розмірі 351 (триста п`ятдесят) одну грн.80 коп.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Рибалко Н.І.

Судді Воробйов А.В.

Геєць Ю.В.