Рішення № 99337791, 02.09.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа №317/2489/21

Провадження № 2-а/317/20/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ткаченко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського Солонянського відділення поліції №9 Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Трофимченка Руслана Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про скасування постанови серії БАБ №028168 від 05.07.2021, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського Солонянського відділення поліції №9 Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Трофимченка Р.В., Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про скасування постанови серії БАБ №028168 від 05.07.2021.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 05.07.2021 о 10 годині 55 хвилин, позивач, керуючи транспортним засобом Volkswagen LT 35, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автомобільній дорозі Н-08, після чого на 440 км зазначеної дороги був зупинений працівником патрульної поліції, який не представився, та повідомив його, що він скоїв адміністративне правопорушення, а саме на вітровому склі на автомобілі знаходяться сколи та тріщини в зоні роботи склоочисників, чим порушив п. 31.1 ПДР.

Після чого працівник патрульної поліції направився до себе в службове приміщення, та повернувся вже з постановою про накладання адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 340 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки тріщина утворилася в той же день за годину до зупинки автомобіля поліцейським, була незначного розміру і не створювала перешкод у керуванні автомобілем, наявність тріщини чи сколу на вітровому склі, не забороняє водієві експлуатацію транспортного засобу, такі не зазначені у ч.1-3 ст.121 КУпАП та не відносяться до інших технічних несправностей, з якими експлуатація його забороняється, жодних доказів до постанови не додано.

Посилаючись на вказані обставини просив суд, визнати постанову серії БАБ №028168 від 05.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, протиправною та скасувати її, стягнути судові витрати у вигляді судового збору.

Ухвалою суду від 23.07.2021 року позов було залишено без руху і позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

02.08.2021 року на виконання вимог ухвали від 23.07.2021 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем було подано уточнену позовну заяву та докази, на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою суду від 06.08.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст. 268-272, 286 КАС України.

27.08.2021 від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вважають позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, складена із дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином у порядку ст. 268 КАС України. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у порядку ст. 268 КАС України.

Відповідно до ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено, що згідно із постановою про притягнення до адміністративної відповідальності серії БАБ №028168 від 05.07.2021 позивача притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП, у зв`язку із тим, що 05.07.2021 року о 10 год. 55 хв. на 440 км а/д Н-08 він керував транспортним засобом Фольксваген LT 35, д.н.з. НОМЕР_1 у якого на вітровому склі знаходяться сколи та тріщини в зоні роботи склоочисників, ДСТУ 3649-2010, п. 6.8.5, чим порушив п. 31.1 ПДР України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також не з`ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно із ст. 258 КУпАП, протокол не складається, зокрема, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису); в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено, що судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Як вбачається з постанови серії БАБ №028168 від 05.07.2021, п. 7 «до постанови додаються:» не містить жодного запису, хоча позивач оспорював допущене порушення і адміністративне стягнення, що на нього накладається.

Отже, поліцейським при виявлені правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення, не дотримано вимог ст. 258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

За змістом ч. 5 ст. 258 КУпАП поліцейський не був зобов`язаний складати протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , разом з тим, він мав право це зробити з урахуванням того, що особа заперечувала факт вчинення правопорушення та для збереження доказу правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, міг бути доказом його вчинення.

Крім того, такими доказами могли бути пояснення свідків, фото- та відеофіксація місця події, однак такі докази не були зібрані.

Суть адміністративного правопорушення повинна відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачено відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП полягає у керуванні транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

Сама собою наявність технічних несправностей не є достатньою підставою для притягнення до відповідальності. Такі технічні несправності обов`язково повинні бути віднесені законом до таких, з якими експлуатація транспортного засобу забороняється.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції власників транспортних засобів, зокрема, належить здійснення заходів щодо розвитку, експлуатації та утримання у справному технічному стані транспортних засобів.

Згідно з п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п.6.8.5 Національного стандарту України "Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання" ДСТУ 3649:2010, на вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Перелік технічних несправностей і невідповідностей вимогам, за яких згідно із законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, визначений у п. 31.4 Правил дорожнього руху.

Зокрема, у відповідності до пп.пп. «а», «в» п. 31.4.7 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів якщо немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, крім самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю.

Посилання на технічні несправності, які зазначені у п. 31.4 ПДР України, в оскаржуваній постанові інспектора відсутні.

А така несправність, як тріщина та сколи на вітровому склі в зоні склоочисників, у переліку технічних несправностей п. 31.4.7 Правил дорожнього руху України, при яких забороняється експлуатація транспортного засобу взагалі відсутня, тобто Правилами дорожнього руху не забороняється експлуатувати транспортний засіб в цьому випадку.

Отже, у розумінні Правил дорожнього руху сколи та тріщини на склі автомобіля позивача не віднесені до технічної несправності автомобіля, за наявності якої забороняється його експлуатація. Фактично наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність транспортного засобу.

За таких обставин суд вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, відповідачем не доведений, оскільки будь-яких матеріалів справи та доказів відповідачем не зібрано.

Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, в даному випадку в порушення вимог ст. 7, 245, 251-252, 268, 280 КУпАП, не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; крім того невірно оцінив наявні фактичні обставини події та прийняв незаконне і необґрунтоване рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Так, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини даної справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови серії БАБ №028168 від 05.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

При цьому, суд виходить з того, що адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях (рішення Конституційного Суду України от 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010).

Однією з таких правових презумпцій є, закріплена у ст. 62 Конституції України, презумпція невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

На необхідності безсумнівного доведення провини особи у вчиненні правопорушення, що слугує єдиною підставою для можливості притягнення її до відповідальності, також звертає увагу Європейський суд з прав людини. Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. При цьому, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, ґрунтуючись на встановлених фактичних даних та на підставі ст. 8 КАС України, згідно з якою, усі учасники адміністративного процесу є рівними, та ст. 9 КАС України, згідно з якою, розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості, вважає, що позовна заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського Солонянського відділення поліції №9 Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Трофимченка Руслана Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про скасування постанови серії БАБ №028168 від 05.07.2021 – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №028168 від 05.07.2021 року, складену відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУПАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом десяти днів з його проголошення (зважаючи на п. 15.5 перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повне ім`я (найменування) учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: поліцейський Солонянського відділення поліції №9 Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Трофимченка Руслана Вікторовича, адреса місця перебування: 49000, м. Дніпро, Троїцька площа, 2А.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, Троїцька площа, 2А, код ЄДРПОУ: 40108866

Суддя М.О. Ткаченко