Рішення № 99337238, 27.07.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8321/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

секретаря судового засідання Вільчак В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – « ОСОБА_2 № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», про встановлення факту нечесної та агресивної підприємницької практики, що здійснювалася відповідачем по відношенню до позивача, визнання недійсними та припиненими договорів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – « ОСОБА_2 №1 ПІ-ЕЛ-СІ», про встановлення факту нечесної та агресивної підприємницької практики, що здійснювалася відповідачем по відношенню до позивача, визнання недійсними та припиненими договорів.

Позовна заява мотивована тим, що 23 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» було укладено Кредитний договір №MKZ7GH00000070 від 23.06.2005 та того ж дня було укладено Договір Іпотеки всс 265790, 265889, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д. під № 253.

Вказує, що 19 лютого 2007 ЗАТ КБ «Приватбанк» продав (відступив) право вимоги за кредитним договором № MKZ7GH00000070 від 23.06.2005, а також за договором іпотеки від 23 червня 2005 іноземній компанії під назвою «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ», про що не було повідомлено позивача. На офіційному веб-сайті Національного банку України відсутня будь-яка інформація щодо компанії під назвою «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine mortgage loan finance No.1 PLC), а відтак зазначена компанія не має права на отримання будь-яких процентів чи комісій за користування позиченими коштами, оскільки такий вид діяльності, як фінансовий кредит фізичним особам в Україні підлягає обов`язковому ліцензуванню Національним Банком України.

Зауважує, що відповідач не мав права стягувати з неї будь-які проценти чи комісії за Кредитним Договором на користь Нового Кредитора починаючи з 01 березня 2007 року. Таким чином, як стверджує позивач, всі платежі, які ЗАТ КБ «Приватбанк» та його Правонаступник стягував у виді процентів та комісій на користь Нового Кредитора протягом періоду з 01 березня 2007 по теперішній час повинні бути зараховані в погашення основного зобов`язання, оскільки тільки за залишком по тілу кредиту Новий Кредитор отримав право вимоги, згідно вимог чинного законодавства.

На підставі наведеного, згідно заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить:

- встановити факт нечесної та агресивної підприємницької практики, що здійснювалася Відповідачем по відношенню до позивача при виконанні Кредитного договору № MKZ7GH00000070 від 23.06.2005;

- визнати недійсними, починаючи з 19 лютого 2007, положення п. 1.1. Кредитного договору в частині «сплачувати відсотки у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, комісію у розмірі 0,19% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати»;

- визнати недійсними положення договору Купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги б/н від 19 лютого 2007, укладеного між «Юкрейн мортгейдж лоун файненс №1 Пі-Ел-Сі» та ЗАТ КБ «Приватбанк» в частині купівлі (уступки) права вимоги по отриманню процентів та комісій від ОСОБА_3 за Кредитним договором № MKZ7GH00000070 від 23.06.2005;

- визнати припиненим з 25.06.2013 Кредитний договір № MKZ7GH00000070 від 23.06.2005, укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»;

- визнати припиненим з 25.06.2013 Договір Іпотеки всс 265790, 265889, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, Капітулою Г.Д. під №253.

Не погоджуючись із позовними вимогами, представник АТ КБ «ПрваитБанк» подав заперечення проти позовної заяви, мотивуючи їх тим, що договір укладений позичальником добровільно більше трьох років тому, за ним проходили платежі. Посилається на принцип свободи договору, закріплений п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України. Також вказує, що згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тому, просив відмовити у задоволенні позову. Додатково подав клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Позивач не скористалася правом на участь у судовому засіданні та її представник – адвокат Ракущинець А.А. подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, просив задоволити позов та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності зібрані докази, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 червня 2005 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого являється акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», було укладено Кредитний договір № MKZ7GH00000070 від 23.06.2005.

Відповідно до умов даного договору КБ «ПриватБанк» видає ОСОБА_1 кредитні кошти у вигляді невідновілюваної лінії у розмірі 36 505,00 доларів США, з яких 28 500,00 дол. США – на купівлю квартири, 8 005,00 дол. США – на сплату страхових платежів. За користування Кредитом згідно п. 1.1. Кредитного договору позичальник – позивач у справі повинен був сплачувати відсотки у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, комісію у розмірі 0,19% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати шляхом оплати 349,23 доларів США щомісячного платежу.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено 23 червня 2005 Договір Іпотеки всс 265790,265889, яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Як підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечувалося, 19 лютого 2007 АТ КБ «Приватбанк» продав (відступив) право вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки, в тому числі № MKZ7GH00000070 від 23.06.2005 та договором іпотеки від 23 червня 2005, нерезиденту – іноземній компанії під назвою «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ», яка зареєстрована у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії.

Згідно ст. 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно якої це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч.1ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд зобов`язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, при чому така заява має бути подана до винесення судового рішення.

Як стверджує позивач, про здійснення вказаного правочину її не було повідомлено ні первісним, ні новим кредитором, спростування цієї інформації відповідачем не надано, відтак підстав для застосування позовної давності суд не вбачає.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов`язань.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент укладення договору) на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: операції з валютними цінностями. Операції, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2-3 частини першої цієї статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківська ліцензія – це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Також, відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

На момент виникнення та існування спірних правовідносин за посиланням, зазначеними позивачем на офіційний сайт Національного банк України (http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=52047&cat_id=11214280), де зазначено, що Банк може здійснювати діяльність тільки на підставі банківської ліцензії. Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в законодавстві, як у національній, так і в іноземній валюті. Назви всіх банків, що діють чи діяли на території України на підставі банківських ліцензій, наданих Національним банком, представлені у переліку. Наведено всі назви банків за весь період існування кожного банку, у тому числі у разі змін назви банку.

Серед зазначених на сторінці назв відсутня компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine mortgage loan finance No.1 PLC) Пелліпар Хаус, 1-й поверх, 9 Клоук Лейн, Лондон, EC4R 2RU, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії Pellipar Hose, 1-st Floor, 9 Cloak Lane, London, EC4R 2RU, United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland.

Зазначене вище дає підстави прийти до висновку, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine mortgage loan finance No.1 PLC) не має права здійснювати в Україні банківську діяльність, в розумінні ст. 1054 ЦКУ та в частині отримання будь-яких процентів чи комісій за користування позиченими коштами.

Умовами Договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити від 19/02/2007, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та «Юкрейн мортгейдж лоун файненс №1 Пі-Ел-Сі» передбачено, що сторони домовились про те, що права вимоги будуть передані у відповідності до Законодавства України, і що на них буде розповсюджуватись Законодавство України: на сторінці 11 Договору пункт 3.4 «… Всі платежі за цим Договором здійснюються відповідно до чинного валютного законодавства України», сторінка 24 Договору, пункт 15.1 «…до статей 2, 3, 4 цього Договору застосовується право України».

У Договорі відступлення також зазначено, що цей правочин є договором купівлі-продажу активів, а не договором факторингу, таким чином, перехід права власності, а відповідно і права вимоги за «Активами» переходить до Покупця («Юкрейн мортгейдж лоун файненс №1 Пі-Ел-Сі») в момент проведення розрахунків.

Цивільним кодексом України визначений вичерпний перелік умов, при яких правочин може вважатися недійсним. Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, встановлено наступні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За положеннями ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача, що «Юкрейн мортгейдж лоун файненс №1 Пі-Ел-Сі» не мав права здійснювати банківську діяльність в Україні, стягувати з позивача (на умовах представництва АТ КБ «Приватбанк») проценти, комісії, Договір купівлі-продажу (уступки) права вимоги б/н від 19/02/2007, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та «Юкрейн мортгейдж лоун файненс №1 Пі-Ел-Сі» (Ukraine mortgage loan finance №1 PLC) в частині відступлення права вимоги на користь Ukraine mortgage loan finance №1 PLC по процентам, комісіям, страховим платежам по відношенню до ОСОБА_1 є недійсним.

Також, суд відповідно до ч. 4 ст. 82 та ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України враховує висновки Верховного судом у справі № 363/1264/15, Постанова від 13 січня 2020 року, надані представником позивача про те, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine Mortgage Loan Finance no. 1 plc), місцезнаходження якої: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (PELLIPAR HOUSE, 1-st Floor, 9 Cloak Lane, London, EC4R 2RU, United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), не є резидентом України, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, отже не мала права за законодавством України здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, а саме нараховувати та стягувати проценти і комісії.

Більше того, ухвалою суду від 16.01.2019 у порядку судового доручення доручено компетентному органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії отримати від уповноважених органів (установ) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії офіційні відомості про наступне: чи ліквідована юридична особа «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine mortgage loan finance No. 1 PLC), якщо так, то з якого часу і чи передані права і обов`язки даної особи правонаступникам; чи діяльність даної компанії передбачала надавати фінансові послуги, а саме отримувати відсотки та інші платежі (винагороду, дохід) за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами резидентами України.

Відповідно до повідомлення з перекладом, отриманого 26.08.2020, юридична особа «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine mortgage loan finance No. 1 PLC) припинила свою діяльність.

Тому, позовні вимоги про визнання недійсними починаючи з 19 лютого 2007 положення п. 1.1. Кредитного договору в частині «сплачувати відсотки у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, комісію у розмірі 0,19% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати», а також положення договору Купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги б/н від 19 лютого 2007, укладеного між «Юкрейн мортгейдж лоун файненс №1 Пі-Ел-Сі`у та ЗАТ КБ «Приватбанк» в частині купівлі (уступки) права вимоги по отриманню процентів та комісій від ОСОБА_1 за Кредитним договором № MKZ7GH00000070 від 23.06.2005 підлягають до задоволення.

В частині заявлених позовних вимог визнати припиненим з 25.06.2013 Кредитного договору № MKZ7GH00000070 від 23.06.2005, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк», позивач вказує, що всі платежі, які ЗАТ КБ «Приватбанк» отримував від ОСОБА_1 у виді процентів та комісій на користь нового Кредитора протягом періоду з 01 березня 2007 по теперішній час, повинні бути зараховані в погашення основного зобов`язання, так як тільки за залишком по тілу кредиту Новий Кредитор отримав право вимоги, згідно вимог чинного законодавства.

Позивач стверджує, що зобов`язання перед Новим Кредитором вона виконала 25 червня 2013 року, тобто погасила заборгованість по кредитному договору повністю.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься розрахунок, наданий стороною позивача, із графіком її платежів із зазначенням сум та період, за який такі платежі здійснювались, та кінцевою сумою переплати, яку на думку позивача вона зробила.

Суд констатує, що відповідачу було достеменно відомо про вказаний розрахунок, так як згідно журналу судового засідання він був присутній у наступному судовому засіданні та ним було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та надання матеріалів для ознайомлення, у зв`язку із чим розгляд було відкладено та надано можливість для ознайомлення.

Таким чином, відповідач АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» в особі його представників, отримав даний розрахунок та належним чином не спростував його, оскільки доданий представником відповідача контррозрахунок не обґрунтований у повній мірі та на думку суду має мінливий характер, тому у суду відсутні підстави свідчити про неправильність наведених позивачем розрахунків, оскільки такі за результатами дослідження наданих доказів не встановлені.

Враховуючи викладене, у взаємозв`язку з попередніми висновками, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнати припиненим з 25.06.2013 року Кредитний договір № MKZ7GH00000070 від 23.06.2005, укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого являється акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», також підлягають до задоволення.

Одночасно, відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В частині першій статті 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. За приписами ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом.

Згідно з частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

У зв`язку із визнанням припиненим з 25.06.2013 року Кредитний договір № MKZ7GH00000070 від 23.06.2005, припиняється і зобов`язання, забезпеченого заставою, тому суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про визнати припиненим з 25.06.2013 Договір Іпотеки всс 265790, 265889, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, Капітулою Г.Д. під №253.

Що стосується вирішення позовної вимоги про встановлення факту нечесної та агресивної підприємницької практики, що здійснювалася відповідачем по відношенню до позивача при виконанні Кредитного договору № MKZ7GH00000070 від 23.06.2005, суд констатує наступне.

Позивач посилається на положення статей 18 та 19 Закону України «Про захист прав споживачів», де, за його твердження є визначення агресивної та нечесної підприємницької діяльності. Та мотивує тим, що приховування Відповідачем інформації про те, новий кредитор не має права стягувати з мене проценти та комісії і одночасне стягнення з мене цих платежів від імені та за дорученням на користь нового кредитора – нечесною підприємницькою діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу, Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Частиною 4 означеної статті передбачено, що агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

У той же час, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту є як ефективними, так і такими, що відповідатимуть його змісту та системі права.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, а саме встановлення факту нечесної та агресивної підприємницької практики – не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, а тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, зважаючи на те, аналіз досліджених у справі доказів свідчить, що позивачем не частково доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу позову, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Одночасно, судом встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.05.2021 заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Ракущинця А.А. про забезпечення позову задоволено та вирішено накласти арешт на нерухоме майно – квартиру за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54.8 кв. м., житловою площею 35.7 кв.м.; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1059199521101.

За приписами ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що вжиті на час розгляду судом справи заходи забезпечення позову підлягають скасуванню по завершенню дев`яноста днів після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подання позовної заяви (відповідно до кількості задоволених позовних вимог), та за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 227, 236, 512, 514, 575, 593, 598, 599, 1054 ЦК України, ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про захист прав споживачів» ст.ст. 4, 5, 12, 77, 81, 89, 141, 158, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – « ОСОБА_2 № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», про встановлення факту нечесної та агресивної підприємницької практики, що здійснювалася відповідачем по відношенню до позивача, визнання недійсними та припиненими договорів – задовольнити частково.

Визнати недійсними положення п. 1.1. Кредитного договору в частині «сплачувати відсотки у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, комісію у розмірі 0,19% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати», починаючи з 19 лютого 2007 року.

Визнати недійсними положення договору Купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги б/н від 19 лютого 2007 року, укладеного між «Юкрейн мортгейдж лоун файненс №1 Пі-Ел-Сі» та ЗАТ КБ «Приватбанк» в частині купівлі (уступки) права вимоги по отриманню процентів та комісій від ОСОБА_1 за Кредитним договором № MKZ7GH00000070 від 23.06.2005.

Визнати припиненими з 25.06.2013 Кредитний договір №MKZ7GH00000070 від 23.06.2005, укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого являється акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та Договір Іпотеки всс 265790, 265889, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, Капітулою Г.Д. під №253.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 463,92 (дві тисячі чотириста шістдесят три грн. дев`яносто дві коп.) гривень.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.05.2021 у вигляді накладення арешту на нерухоме майно – квартиру за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54.8 кв. м., житловою площею 35.7 кв.м.; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1059199521101 – скасувати після набрання рішенням законної сили у відповідності до ч. 7 ст. 158 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 06.08.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Т.Р. Деметрадзе