Ухвала суду № 99336568, 31.08.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/4185/21

Провадження №1-кп/235/599/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 р. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого-судді Корнєєвої І.В.

при секретарі Діденка О.О.

за участі: прокурора Білобловського Р.В.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

захисників Ільющенка Ю.А.

Альбермах Н.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м.Покровську обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 жовтня 2020 р. за №12020050000000647, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Очхамури Кобулетського району,Грузія,громадянки України, в силу ст. 89 КК України не судимої,зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Красноармійська Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою:: АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Красноармійська Донецької області,громадянки України, в силу ст. 89 КК України не судимої,зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. ч.1,2,3 ст.307 КК України

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень ,передбачених ч.ч. 1,2,3 ст. 307 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що обвинувачена обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень , обвинувачена може здійснити спроби переховуватися від суду під загрозою реального покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних,які ще не допитані у судовому засіданні ,вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків , передбачених п.1,3, 5 ч. ст. 177 КПК України .

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 дії обов`язків ,які покладені на обвинуваченого при застосування запобіжного заходу у виді застави ,мотивуючи тим, що обвинувачений обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень , обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду під загрозою реального покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних,які ще не допитані у судовому засіданні, що свідчить про наявність ризиків , передбачених п.1,3 ч. ст. 177 КПК України .

Обвинувачена ОСОБА_2 заперечувала проти продовження їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши , що вона не несе небезпеки ,якщо буде на волі , її стан здоров`я постійно погіршується.

Захисник Альбермах Н.М. підтримала позицію обвинуваченої ОСОБА_2 ,зазначивши , що обвинувачена тривалий час страждає хронічними захворюваннями, перехворіла КОВІД, аргументи сторони обвинувачення це припущення , обвинувачена не погрожує та впливає на свідків, у обвинуваченої є соціальні зв`язки, є бабця ,яка проживає в м.Покровську.Обвинувачена не буде ухилятися від суду.Просить змінити обвинуваченій запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора про продвження дії обов`язків,зазначивши , що він не ухиляється від суду та не впливає на свідків.

Захисник Ільющенко Ю.В. заперечував проти продовження обвинуваченому ОСОБА_4 обов`язків , зазначивши, що обвинуваченому ще 30 березня 2021 року було відомо у чому він обвинувачується , був узятий під варту, потім звільнений у зв`язку з внесенням застави .Ризики, на які посилається прокурор , на теперішній час неактуальні .Обвинувачений не ухиляється від суду, тривалий час не порушує обов`язків ,які покладені на нього ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполь, не впливає на свідків .Обов`язки ,які покладені на обвинуваченого тотожні домашньому арешту. ОСОБА_4 бажає працевлаштуватися водієм , що дозволило би йому працювати за межами м.Покровська та себе забезпечувати.

Згідно повідомлення Маріупольського СІ обвинувачена ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про смерті у суду відсутній.

Вислухавши думку учасників судового провадження , суд приходить до наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 (справа № 1-28/2017) , положення третього речення ч.3 ст.315 КПК України щодо автоматичного продовження під час підготовчого провадження запобіжного заходу , обраного під час досудового розслідування , визнане неконституційним.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання за клопотанням учасників судового провадження суд має право обрати , змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження , у тому числі запобіжний захід , обраний щодо обвинуваченого .

Відповідно до ст. 177 ч.2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення , а також наявність ризиків ,які дають достатні підстави слідчому судді ,суду вважати , що підозрюваний , обвинувачений , засуджений може здійснити дії ,передбачені ч.1 с.177 КПК України .

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов`язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи (п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Гарсія Руіс проти Іспанії»).

У п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» наголошено, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (справа «Соловей і Зозуля проти України» від 27 листопада 2008 р.). За таких обставин Суд вважає, що рішення районного суду (без мотивування підстав для його прийняття) не забезпечило заявникові адекватного захисту від свавілля, який є важливим елементом «законності» тримання під вартою в розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 12 лютого 2015 р. по справі «Подвезько проти України » визначено порушення п.1 і 3 ст.5 Конвенції з прав людини з огляду на те, що досудове тримання під вартою не ґрунтувалося на належних і достатніх підставах і суди не аргументували необхідність тримання заявника під вартою.

У рішенні ЄСПЛ «Жердєв проти України » Європейський суд вказав , що вже встановлював у справах проти України порушення у зв`язку з тим, що навіть коли йдеться про тривалі строки тримання під вартою , національні суди здебільшого посилаються на аналогічні підстави , наведені при затриманні , не вказуючи жодного з нових деталей ,або взагалі не обґрунтовують обрання такого запобіжного заходу ;-національні суди на жодному етапі не розглядали можливості застосування альтернативних запобіжних заходів

Суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема, йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Судом при вирішенні питання про продовження обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_2 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред`явленого їй обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її вини: ОСОБА_2 обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2,3 ст. 307 КК України , які відповідно до ст. 12 КК України кваліфікуються як нетяжкі та тяжкі злочини , санкція ст.307 ч.3 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 років ;

3) вік та стан здоров`я обвинуваченої - обвинувачена є особою молодого віку , не особою з інвалідністю , має хронічні захворювання ;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченої : обвинувачена має зареєстроване місце проживання , родини та утриманців не має, проживає одна;

5) наявність у обвинуваченої постійного місця роботи : не працює;

6) репутація обвинуваченої: негативна;

7) майновий стан обвинуваченої : має у власності нерухоме майно-частину будинку, яка належить їй на праві спадкування, рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачена- в силу ст. 89 КК України не судима;

9) обвинуваченій за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід , окрім тримання під вартою,не обирався.

10) обвинуваченій не повідомлялось про підозру у вчиненні іншого кримінального провадження

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, - відсутній.

На думку суду, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачена ОСОБА_2 без застосування до неї запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченої, моральністю, її відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать , що обвинуваченою ОСОБА_2 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання- відсутність соціальних зв`язків .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Як вбачається із додатків до обвинувального акту, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи. Допит іншого обвинуваченого та заявлених свідків обвинувачення судом ще не розпочато.

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв`язку з не проведенням у судовому засіданні допиту іншого обвинуваченого та свідків .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачена раніше в силу ст. 89 КК України не судима, обвинувачується у вчиненні трьох епізодів кримінального правопорушення ,що свідчить про схильність обвинуваченої до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане, суд погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

Згідно п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З огляду на викладене, суд вважає що ризики,які були підставою для обрання обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у ході досудового розслідування , не зникли та не зменшилися , та застосування обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачена обґрунтовано обвинувачується у скоєнні кількох умисних кримінальних правопорушень , максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до 12 років, у зв`язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачена, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на іншого обвинуваченого та свідків у кримінальному провадженні.

Тобто , для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .

Враховуючи особистість обвинуваченої , вагомість доказів причетності обвинуваченої ОСОБА_2 до скоєння інкримінованих кримінальних правопорушень , суд приходить до висновку , що застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу , ніж тримання під вартою ,не забезпечить виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків,внаслідок чого клопотання захисника про зміну обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, задоволенню не підлягає.

Жовтневим районним судом м.Маріуполя Донецької області 31.03.2021 р. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 з внесенням застави у розмірі 68 100 грн.та покладенням обов`язків .Застава внесена 01.04.2021 р. Строк обов`язків закінчується 24.07.2021 р.

Відповідно до ч.6 ст.194 КПК України у разі необхідності строк дії покладених обов`язків може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку , передбаченому ст.. 199 КПК України.

Судом при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 покладенних на нього обов`язків при застосуванні запобіжного заходу у виді застави оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_4 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред`явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому - у разі визнання його вини: ОСОБА_4 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2,3 ст. 307 КК України), санкція ч.3 ст.307 КК України передбачає за скоєння такого злочину покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 12 років;

3) вік та стан здоров`я обвинуваченого- обвинувачений є особою молодого віку,стан здоров`я задовільний, інвалідом не являється ;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого : обвинувачений ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання ,не одружений, проживає з співмешканкою,тобто наявні соціальні зв`язки

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи : працює

6) репутація обвинуваченого: посередня,

7) майновий стан обвинуваченого : має у власності дачну ділянку, рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачений не судимий,

9) обвинувачений не порушує обов`язки , покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу у виді застави.

10) обвинуваченому ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не повідомлялось.

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа: загальний розмір шкоди- не встановлений

На думку суду, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_4 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання, а також існує ризик його переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Судом враховується , що наявні стримуючі фактори, які б свідчили, що обвинуваченим ОСОБА_4 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Як вбачається із додатків до обвинувального акту, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи. Допит іншого обвинуваченого та заявлених свідків обвинувачення судом ще не розпочато.

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв`язку з не проведенням у судовому засіданні допиту іншого обвинуваченого та свідків .

З огляду на вказане, суд погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_4 до скоєння інкримінованих кримінальних правопорушень та відсутність порушення ОСОБА_4 обов`язків , покладених на нього при застосуванні запобіжного засобу у виді застави , суд приходить до висновку , що в силу ч.5 ст.194 КПК України необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, які покладені при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави: прибувати за кожною вимогою до суду ; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч.6 ст. 194 КПК України обов`язки ,передбачені ч.5 цієї статті , можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 49,53, 315 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника Альбермах Н.М. про зміну обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Продовжити щодо обвинуваченої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Красноармійська Донецької області,громадянки України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» строком на 60 днів з 31 серпня 2021 р. по 29 жовтня 2021 р.включно.

Визначити розмір застави обвинуваченій ОСОБА_2 у 80 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 року, що складає 181 600 грн. (сто вісімнадцять тисяч шістсот грн. 00 коп.) ,які можуть бути внесені на рахунок ТУ ДСА України.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 ,наступні обов`язки :- прибувати за викликом до прокурора,суду;- повідомляти прокурора , суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена, не з`явиться за викликом до прокурора , суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки ,застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку ,встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави у дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Продовжити дію покладених обов`язків , передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу у виді застави відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 31 березня 2021 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строком на два місяці до 31 жовтня 2021 року : прибувати за кожною вимогою до суду ; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали вручити обвинуваченим негайно після оголошення ухвали .

Копію ухвали направити до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)».

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст ухвали оголошений 02 вересня 2021 р. о 12.00 год.

Суддя: