Рішення № 99333227, 02.09.2021, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/1226/21

2-а/154/14/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Каліщука А.А.,

за участю серкетаря судового засідання Павлович Ю.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Савюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся із позовною заявою про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач притягнув її до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.2 ст. 469 Митного кодексу України та наклав штраф в розмірі 8500 грн.

Постанову про адміністративне правопорущення вважає незаконною, оскільки ніколи не ввозила на територію України транспортний засіб, так як не має посвідчення водія та є особою з інвалідністю з дитинства і не має навиків керування транспортними засобами. Також ніколи не проживала в м. Нововолинську, Волинської області, так як це зазначено у потсанові про адміністративне правопорушення.

В матеріалах справи не має жодного доказу її винуватості, а тому просить скасувати постанову відповідача про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

На час розгляду справи відповідач не подав відзиву на позовну заяву, а також не надав суду жодних доказів.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, надавши пояснення в їх обґрунтування, аналогічні тим, що викладені у позові.

Представник відповідача в судове засіданні не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час, місце розгляду справи, не подавав заяв про відкладення розгляду справи, не повідомив суд про причину неявки.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 08.06.2017 постановою заступника начальника Харківської митниці ДФС Левада В.П. притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 469 МК України.

Зокрема, із змісту постанови вбачається, що 26.02.2017 працівниками Красноградського відділу поліції в с. Наталине, Красноградського району, Харківської області був зупинений транспортний засіб марки OPEL VECTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_2 . Вказаний транспортний засіб, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортногозасобу, зареєстрований у Республіці Польща.

Під час перевірки було встановлено, що даний автомобіль було ввезено на митну територію України 08.09.2016 громадянкою ОСОБА_3 в зоні діяльності Волинської митниці ДФС в режимі «транзит» та терміном вивезення до 18.09.2016 включно, або до 13.09.2016 у разі переміщення в зоні діяльності одного органу доходів і зборів.

На момент зупинки автомобіля, ОСОБА_3 у ньому була відсутня.

Позивач притягнута до адміністративної відповідальності за розпорядження на митній території України даним транспортним засобом без дозволу органу доходів і зборів за ч.2 ст. 469 Митного кодексу України.

Відповідно до статей 90, 95 МК України, транзитом визначається митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності для автомобільного транспорту - 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб.

Згідно з ч.2 ст. 469 МК України, зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу митного органу, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився

Частиною 1 ст. 381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

У відповідності до п.3.1 розділу IV Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України,затверджених наказом ДМСУ від 17 листопада 2005 року, № 1118, у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України транспортного засобу, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом транспортного засобу, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого транспортного засобу здійснюється в усній формі.

Однак у постанові про порушення митних правил №0297/80700/17 не вказано жодних доказів на підставі яких особа, яка притягає до адміністративної відповідальності позивача, дійшла висновку, що даний автомобіль був ввезенийна митну територію України 08.09.2016 саме громадянкою ОСОБА_4 , в зоні діяльності Волинської митниці ДФС в режимі «транзит».

Таких доказів і не надано на судовий розгляд справи.

Крім того не надано суду належних доказів, що позивач належним чином повідомлялась про час та дату розгляду справи (08.06.2017) про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні позивач заперечила факт ввезення нею 08.09.2016 на митну територію України в зоні дії Волинської митниці ДФС вищевказаного автомобіля, оскільки не отримувала посвідчення водія, так як є особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується довідкою із Сервісного центру МВС від 10.04.2021 та пенсійним посвідченням.

Відповідач котрий повинен був перевірити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не зробив цього та притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності без всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, що суперечить завданням у справах про адміністративні правопорушення.

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 зверталась у поліцію із заявою про те, що стосовно неї вчинено протиправні дії, зокрема незаконним шляхом на територію України ввезено автомобіль, що в сукупності із іншими поданими нею доказами дає суду зробити висновок про правдивість її доводів позовної заяви та викликало в суду до них безпосередню довіру.

Разом з тим, можливість оформлення ввезення транспортного засобу в режимі «транзит» на митну територію України лише на підставі наявної інформації з паспортних даних особи, без будь-якої додаткової фіксації, наприклад, у виді письмового декларування, фотофіксації, тощо, дійсно може створити умови для виникнення ситуацій щодо можливого зловживання особами виниклою ситуацію з метою незаконного переміщення на митну територію України транспортних засобів та оформлення їх ввезення на підставних осіб. В даному випадку при винесенні даного рішення суд об`єктивно погоджується з такими доводами позивача, що також підтверджується масовими аналогічними позовами до судів на територіях прикордонних районів Львівської та Волинської областей, а також зареєстрованими щодо цього кримінальними провадженнями.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з приписів ч. 1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Статтею 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 8 МК України визначено принципи діяльності державної митної служби, а саме законності та презумпції невинуватості та єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто закон розглядає протиправну дію (бездіяльність), вчинену певною особою, порушення митних правил (адміністративний проступок) лише в тому випадку, якщо має місце вина цієї особи, якщо вчинене було здійснено навмисно або з необережності.

Роз`ясненнями, що викладені у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01 листопада 1996 року визначено, що згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже в даному випадку наявність сумніву щодо доведеності вини, відповідно ст.62 Конституції України, має тлумачитися на користь позивача.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

На підставі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних, управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, вислухавши безпосередньо в судових засіданнях пояснення позивача, проаналізувавши з іншими доказами в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку, що вина позивача в даній справі про порушення митних правил не була доведена «поза розумним сумнівом», а постанова про притягнення її до відповідальності за ч.2 ст.469 МК України є безпідставною і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Сама лише постанова про порушення митних правил без надання доказів на підтвердження обставин викладених у постанові не дають підстав вважати, що рішення відповідача є правомірним та вказують на те, що відповідачем таке рішення прийнято упереджено та необґрунтовано, що є підставою для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 20, 77, 244-246, 286 КАС України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати постанову №0297/80700/17 від 08.06.2017 винесену заступником начальника Харківської митниці ДФС Левадою Валерієм Павловичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 469 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий:/підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя А.А. Каліщук