
31.08.2021 Справа № 756/8147/21
Унікальний № 756/8147/21
Провадження № 2/756/4750/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2021 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Яценко Н.О., розглянувши у в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Завод «МАЯК», про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 у травні 2021 року звернулась до суду з вищевказаним позовом до Акціонерного товариства «ЗАВОД МАЯК» (надалі-АТ «ЗАВОД МАЯК») та просила суд стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату, вихідну допомогу при звільненні в розмірі 78 906 грн. 95 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 40 856 грн. 84 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з Акціонерним товариством «ЗАВОД МАЯК» у період з 31 липня 1979 року по 03 лютого 2021 року. Наказом № 11-к від 03.02.2021 року про припинення трудового договору вона була звільнена за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.
З довідки АТ «ЗАВОД МАЯК» № 9 від 30.03.2021 року виданої ОСОБА_1 вбачається, що за період з 01.06.2019 - 31.12.2019 р. спір вирішено комісією по трудовим спорах на суму 51 419,80 грн. За період з 01.01.2020 - 31.06.2020 р. спір вирішено комісією по трудовим спорах на суму 38 011,36 грн. Станом на 25.03.2021 року сума невирішеного спору становить 78 906,95 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 25 травня 2021 року головуючим у справі визначено суддю Яценко Н.О.
Ухвалою суду від 02 червня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Згідно з ч. 1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Від представника відповідача АТ «ЗАВОД МАЯК» 12 липня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому він визнав частково позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме визнав в частині виплати заборгованості заробітної плати за період з 01.07.2020 року по лютий 2021 року в сумі 78 906,95 грн. Заперечував щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку при звільненні з 04.02.2021 року по день фактичного розрахунку у розмірі 40 856,84 грн., просив в цій частині відмовити. В мотивування відзиву зазначає, що на підставі зведеного виконавчого провадження з примусового виконання рахунки відповідача АТ «ЗАВОД МАЯК» арештовані, тому невиплата заробітної плати обумовлена не залежними від відповідача обставинами, вина відповідача у несвоєчасній виплати заробітку відсутня.
Позивач ОСОБА_1 19 липня 2021 року надала відповідь на відзив, у якому вона категорично не згодна з твердженням відповідача з наступних підстав. Оскільки вона була звільнена 03.02.2021 року, а повний розрахунок з нею не проведений, як при звільненні так, і на даний час, то з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 04.02.2021 року по день постановлення рішення суду по справі виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 537,59 грн.
Порушення процедури про банкрутство роботодавця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплати зазначених коштів. Дана правова позиція відображена у Постанові ВСУ у справі №6-76цс 14 від 02.07.2014 р.
Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця чи наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, не виключає вини відповідача за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Отже доводи відповідача викладені у відзиві не заслуговують на увагу.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, суд розглянув справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши письмові докази по справі, наданий відзив, відповідь на відзив, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Акціонерним товариством «ЗАВОД МАЯК» з 31 липня 1979 року по 03 лютого 2021 року.
Наказом № 11-к від 03.02.2021 року про припинення трудового договору вона була звільнена за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі трьох місячного середнього заробітку (а.с.7).
З довідки АТ «ЗАВОД МАЯК» № 9 від 30.03.2021 року виданої ОСОБА_1 вбачається, що за період з 01.06.2019 - 31.12.2019 р. спір вирішено комісією по трудовим спорах на суму 51 419,80 грн. За період з 01.01.2020 - 31.06.2020 р. спір вирішено комісією по трудовим спорах на суму 38 011,36 грн. Станом на 25.03.2021 року сума невирішеного спору становить 78 906,95 грн. (а.с.8).
Спір між сторонами виник з приводу дотримання відповідачем вимог трудового законодавства щодо проведення своєчасного розрахунку при звільнені.
Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.
Згідно зі ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно із ст.ст.21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до положень ч.5 ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно зі ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Матеріалами справи встановлено, що позивач звільнений 03 лютого 2021 року, однак відповідачем не проведений повний розрахунок. Заборгованість по заробітній платі станом на 25 березня 2021 року становить 78 906,95 грн., що визнано відповідачем у відповідній довідці, що міститься в матеріалах справи, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з п.20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Середній заробіток працівника судом розраховується відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок), що також відповідає п.21 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Таким чином середній заробіток, за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 лютого 2021 року по день ухвалення судового рішення тобто 31 серпня 2021 року становить 76 337,78 грн., виходячи з розрахунку 537,59 грн. х 142 робочих днів. При цьому з вказаної суми, мають бути відраховані обов`язкові платежі до державного бюджету.
Отже, на підставі викладено, суд приходить до переконання, що з відповідача АТ «ЗАВОД МАЯК» на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 78 906,95 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 лютого 2021 року по 31 серпня 2021 року в сумі 76 337,78 грн. Стягуючи в повному обсязі середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні , суд враховує, що його розмір не перевищує розмір заборгованості з заробітної плати яка існує у відповідача перед позивачем.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України, суд враховує, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 908,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Також з відповідача АТ «ЗАВОД МАЯК» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки при зверненні до суду з позовом позивач на підставі положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати в розмірі 1% від стягнутої суми, що становить 908 грн.
На підставі викладеного, ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Завод «МАЯК», про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «ЗАВОД МАЯК» (код ЄДРПОУ 14307423; адреса місцезнаходження: м.Київ, просп.С.Бандери, 8) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі станом на 25.03.2021 року в загальному розмірі 78 906 грн. (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот шість гривень 95 копійок) без утримання податків та обов`язкових платежів та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 лютого 2021 року по 31 серпня 2021 року в сумі 76 337 (сімдесят шість тисяч триста тридцять сім гривень 78 копійок) з відрахуванням податків та обов`язкових платежів до державного бюджету.
Стягнути з Акціонерного товариства «ЗАВОД МАЯК» (код ЄДРПОУ 14307423; адреса місцезнаходження: м.Київ, просп.С.Бандери, 8) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «ЗАВОД МАЯК» (код ЄДРПОУ 14307423; адреса місцезнаходження: м.Київ, просп.С.Бандери, 8) на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 31 серпня 2021 року.
Суддя Яценко Н.О.
Судове рішення № 99332011, Оболонський районний суд міста Києва було прийнято 31.08.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 756/8147/21. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: