Ухвала суду № 99330760, 31.08.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 31.08.2021 Справа № 554/3553/21

У Х В А Л А

31 серпня 2021 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді – Микитенка В.М.,

з участю: секретаря – Різник А.В.,

прокурора – Гриня Г.Г.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника – Пожидаєва В.О.,

представника потерпілої сторони Гака О.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12014170010000449 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 190, ч .4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в:

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у закінченому замаху на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ПрАТ «СК Залізничні шляхи» в сумі 1520000 грн, які могли бути йому виплачені відповідно до договору № 02/86 від 07.10.2013 року у разі настання страхового випадку, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України та у використанні 16.04.2014 року завідомо неправдивих офіційних медичних документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, за ч. 4 ст. 358 КК України.

Указане кримінальне провадження надійшло до суду з Дніпропетровської обласної прокуратури 16.04.2021 року.

07.07.2021 року заступником Генерального прокурора Мустецею І.В. винесено постанову про зміну групи прокурорів у даному провадженні та до її складу включено прокурорів Полтавської окружної прокуратури: Гриня Григорія Григоровича, Денисюка Леоніда Миколайовича, Дубинку Миколу Олеговича, Осюка Юрія Павловича.

Сторона захисту вважала таку постанову незаконною і необґрунтованою та заявила усім прокурорам групи прокурорів відвід з мотивів процесуальної неправомочності заступника Генерального прокурора Мустеци І.В. невмотивовано, без констатації неефективності досудового розслідування включати до складу групи прокурорів інших прокурорів ніж ті, що працюють у відповідному органі прокуратури, тобто в прокуратурі Дніпропетровської області. На обґрунтування своєї позиції захисник здійснив системний аналіз положень ст. ст. 36, 37, 110, 313, 341 КПК України.

Прокурор вважав оскаржувану постанову законною. Представник потерпілої сторони поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що відвід захисника, заявлений стороні обвинувачення, є належним чином обґрунтованим і підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст.77 КПК України, прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник органу пробації, перекладач; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Відвід повинен бути вмотивованим.

Неупередженість, на переконання суду, є складовою справедливого розгляду справи у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Такий розгляд передбачає визначений законом склад суду, інших учасників процесу та забезпечення належної правової процедури, як то регламентовано ст. 19 Конституції України та ст. 2 КПК України.

Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні охоплює не лише процес, як діяльність, а й матеріальну основу – закон, що має базуватися на природно-правовій концепції прав людини з чіткими і обґрунтованими умовами їх обмеження. У площині належної правової процедури перебуває також проблема дискреції учасників кримінального провадження і судового розсуду та можливість судового тлумачення застосування правових норм за наявності відповідних прогалин. З урахуванням компетентнісної складової та через принцип пропорційності, застосування належної правової процедури для виконання завдань кримінального провадження виступає перешкодою свавілля і зловживань учасниками, що здійснюють кримінальне провадження. (Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2020. – №1(21) ОСОБА_2 . Застосування належної правової процедури як завдання кримінального провадження. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2020. № 1(21): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lj.oa.edu. ua/articles/2020/n1/20mvvzkp.pdf. УДК 343.1 Михайленко В. В. суддя Вищого антикорупційного суду).

У постанові від 24 травня 2021 року Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 640/5023/19 викладено правовий висновок, що за змістом ч. 5 ст. 36, статей 86, 87, 110, 214, 216 КПК належна правова процедура реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, обумовлюється такими елементами: а) належний суб`єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні - постанові; г) вмотивованість такої постанови.

Оскаржувана постанова містить посилання на ст. 37 КПК України, яка передбачає, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Здійснення повноважень прокурора в цьому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених ч.ч.4, 5 ст. 36, ч.3 ст. 313, ч. 2 ст. 341КПК України та ч. 3 ст. 37 КПК України.

Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через зазначені причини, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури.

У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу через неефективність здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.

Таким чином, обов`язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.

У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідному процесуальному рішенні - постанові Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, яка має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.

Отже, у вітчизняне законодавство було імплементовано такі диспозитивні міжнародні стандарти діяльності кримінально-процесуального керівника (прокурора) як самостійність і незмінність, що теж є складовою незалежності та справедливості провадження в цілому.

Засада незмінності покликана сприяти ефективності й результативності прокурорського нагляду за досудовим розслідуванням та підвищенню відповідальності процесуального керівника за вирішення кримінального провадження.

Постанова від 07 липня 2021 року про зміну групи прокурорів не містить посилання на конкретні обставини, визначені частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою статті 37 КПК України, на підставі яких приймалось рішення про зміну групи прокурорів.

Отож прийнята й в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст.110 КПК України, відповідно до якого мотивувальна частина постанови повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови та мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Між тим, прокуратура Дніпропетровської області допоки діє та її працівники, які входять до складу відповідної групи прокурорів, продовжують там працювати.

За викладених вище обставин, включення до складу групи прокурорів іншого рівня – прокурорів Полтавської окружної прокуратури: Гриня Г.Г., Денисюка Л.М., Дубинки М.О., Осюка Ю.П., які не здійснювали процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням даного провадження, без встановлення його неефективності, є необґрунтованим та протиправним.

Отже, заява захисника в цій частині підлягає задоволенню.

Інша частина заяви, зокрема, про відвід усіх прокурорів групи прокурорів наразі є передчасною та не достатньо обґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 77, 81 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Відвести прокурорів Полтавської окружної прокуратури: Гриня Григорія Григоровича, Денисюка Леоніда Миколайовича, Дубинку Миколу Олеговича, Осюка Юрія Павловича від участі у кримінальному провадженні №12014170010000449 за обвинуваченням ОСОБА_1 , за ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Микитенко