Вирок № 99329976, 17.08.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

справа № 488/420/19

провадження № 1-кп/488/78/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2021 року

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого судді Федорченка А.А.

при секретарі Сімаковій Т.В.,

за участю:

прокурора Нечипорук Л.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У період з 12.02.2018 по 01.04.2018 р.р., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1 , керуючись корисливим умислом, направленим на заволодіння чужим майном, таємно, шляхом вільного доступу викрав з приміщення гаражу № НОМЕР_1 в АГК “Південний-3”, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Чернишевського, 1-А, який він орендував у ОСОБА_2 , належне останній вживане металеве майно, загальною вагою приблизно 400 кг (чавунний котел, чавунну ванну, запчастини для легкового автомобілю ГАЗ-21).

В подальшому ОСОБА_1 з місця вчинення правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 2400 грн. (з урахуванням вартості на той час 1 кг чорного металу — 6 грн).

В судовому засіданні ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні свою вину визнав повністю і беззаперечно, підтвердивши усі обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся. Цивільний позов ОСОБА_2 визнав частково.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 підтвердила фактичні обставини правопорушення, при цьому наполягала на значно більшій вартості викраденого майна, ніж зазначено в обвинувальному акті; просила цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

За клопотанням потерпілої, в судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_4 з приводу вартості майна, який пояснив, що викрадене майно було новим; автозапчастини більше не виготовляються для продажу, а тому є раритетними.

Встановивши, що показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам вчинення кримінального правопорушення, з`ясувавши, що обвинувачений та потерпіла правильно розуміють зміст цих обставин і не оспорюють їх, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого та потерпілої, роз`яснивши, що в цьому випадку вони не зможуть оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, суд, за клопотанням прокурора, на підставі ст.349 ч.3 КПК України визнав недоцільним подальше дослідження обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої, свідка з приводу вартості майна, та документів в обмеженому обсязі.

Вина ОСОБА_1 , окрім зізнання, підтверджується:

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.05.2018р.;

-заявою ОСОБА_2 від 21.05.2018р.;

-протоколом огляду місця події від 21.05.2018р.;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.06.2018р.;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 21.01.2019р.;

-висновком експерта № 393 від 15.01.2019р.;

-довідкою ПП “Макс Р”;

-копією витягу.

Аналіз досліджених доказів, які суд вважає належними, допустимими і в сукупності достатніми для ухвалення вироку, дозволяє дійти висновку про те, що своїми діями ОСОБА_1 , за кваліфікуючими ознаками – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинив кримінальний проступок, передбачений ст. 185 ч.1 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, що, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, відсутність тяжких наслідків; особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обставинами, що пом`якшують покарання є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

За такого, покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити в межах санкції ч. 1ст. 185 КК України у виді обмеження волі. З врахуванням тяжкості вчиненого, що кваліфікується як кримінальний проступок, даних про особу обвинуваченого, його позиції під час розгляду провадження щодо повного визнання вини та визнання цивільного позову в значно більшому розмірі, ніж встановлено обвинувальним актом, суд приходить до переконання про можливість застосування ст 75 КК України.

З врахуванням того, що після постановлення 28.01.2021 року Заводським районним судом м. Миколаєва вироку за ст. 185 ч.3 КК України, яким ОСОБА_1 засуджено до 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки, встановлено, що ОСОБА_1 винний в крадіжці, яку вчинив до постановляння попереднього вироку, суд керується вимогами частини 4 ст.70 КК України про призначення покарання ОСОБА_1 за правилами, передбаченими в частинах 1-3 ст. 70 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 на суму 56000 грн, суд визнає таким, що підлягає частковому задоволенню в сумі 28000 грн. з огляду на те, що саме в такому розмірі обвинувачений добровільно визнав позовні вимоги. Щодо стягнення з обвинуваченого 56000 грн. суд зауважує, що потерпілою стороною не представлено переконливих доказів вартості майна у заявленому розмірі, навіть з врахуванням показань свідка. Самостійне встановлення вартості майна знаходиться поза межами повноважень суду. Разом із тим, відповідно до обвинувального акту та матеріалів, долучених стороною обвинувачення, сумма збитків внаслідок правопорушення є значно меншою - 2400 грн.

Крім того, ОСОБА_2 просила накласти арешт на рухоме та нерухоме майно обвинуваченого ОСОБА_1 для забезпечення можливості відшкодування матеріальної шкоди.

Статтею 374 КПК України визначено перелік питань, які вирішує суд при ухваленні вироку. При цьому, вирішення під час ухвалення вироку питання щодо забезпечення заявленого у кримінальному провадженні цивільного позову даною нормою не врегульовано.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Пунктом 2 ч.7 ст. 265 ЦПК України передбачено, що уразі необхідності в резолютивній частині також вказується про забезпечення виконання рішення.

Згідно частинам 1 та 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З огляду на викладені положення закону, а також враховуючи те, що цивільним позивачем у заявленому позові не наведено жодного обгрунтування щодо необхідності забезпечення виконання рішення, суд вважає, що у задоволенні вимоги цивільного позивача про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно обвинуваченого слід відмовити.

Вартість експертизи слід стягнути з обвинуваченого.

Керуючись ст. 374, 381-382, 424, 473, 475 КПК України-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального проступку,передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та та призначити йому покарання у виді 3 років обмеження волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю із правопорушенням, за яке ОСОБА_1 засуджений вироком Заводським районного суду м. Миколаєва від 28.01.2021 року, остаточно призначити, шляхом часткового складання, покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки та на підставі ст. 76 КК України зобов`язати його періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 28000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 1144,00 грн. за проведення судової експертизи.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя А.А.Федорченко