Вирок № 99329500, 01.09.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/62/2021

130/2452/19

В И Р О К

Іменем України

01.09.2021 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Верніка В.М.,

при секретарі – Штойко О.Ю.,

за участі сторін: прокурорів Макарця С.В., Барановського С.Ф.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Полігаса В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020130000517 від 06.10.2019 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Жмеринка Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не працюючого, вдівця, військовозобов`язаного, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше не судимого,

– у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 приблизно о 20 годин 00 хвилин 04.10.2019 року, знаходячись за місцем свого проживання в будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , під час сварки, що виникла на грунті побутового конфлікту між ним та його дружиною ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою спричинення фізичного болю та тілесних ушкоджень останній виламав на території вказаного домоволодіння дерев`яну палицю довжиною близько 1 м. Після цього ОСОБА_1 , використовуючи вказану дерев`яну палицю, наніс ОСОБА_2 біля ста ударів по різних частинах тіла, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді саден і синців в ділянках шиї, тулуба та кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 23.10.2019 року №94 належать до легких тілесних ушкоджень.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

05.10.2019 року приблизно о 18 годин 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання в будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , під час сімейного конфлікту, що виник раптово, штовхнув свою дружину ОСОБА_2 , внаслідок чого остання не втримала рівноваги і впала на спину. Після цього ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні дії, з метою спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_2 та умисно наніс їй один удар ногою згори донизу в область живота та один удар ногою в правий бік живота. Внаслідок цього ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота – роповсюдженого синця (гематоми) передньої черевної стінки справа, розповсюдженого крововиливу на великому чепці, петлях тонкого і товстого кишечника, розривів на голові підшлункової залози та брижі тонкого і товстого кишечника, незначного крововиливу в порожнину малого тазу, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 23.10.2019 року №94 належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки були небезпечні для життя в момент заподіяння.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.125 КК України, визнав повністю. Пояснив, що на початку жовтня 2019 року його дружина ОСОБА_2 упродовж чотирьох діб була відсутня вдома і не повідомляла про своє місцезнаходження. Самостійно йому вдалося розшукати її у приміщенні літньої кухні домоволодіння за місцем проживання односельчанина на ім`я ОСОБА_3 та матері останнього. При цьому виявилось, що ОСОБА_2 була сильно сп`яніла і на на її голові було ушкодження й текла кров, а до свого зникнення його дружина не мала ніяких тілесних ушкоджень. Він допоміг дружині дійти додому, де вона вмилася і переодягнулася. Після цього під час їхньої розмови дружина попросила ще горілки. Це його сильно обурило на тлі нервових переживань, а тому він вийшов надвір, де із заростів ясеня виламав палицю довжиною 50-80 см, завтовшки до 2 см, якою почав наносити удари дружині переважно по задній частині тіла. Загалом наніс їй понад вісімдесят ударів, при цьому вона намагалася захищатися. Потім вони полягали спати, а зранку наступного дня дружина приготувала сніданок та вони пішли працювати по найму у яблуневому садку. Вертаючись ввечері додому, за спільною ініціативою придбали в селі пляшку горілки ємністю 0,7 л, з якої удвох під час вечері випили по три-чотири чарки. Невдовзі між ними знову виникла сварка й він відштовхнув дружину руками, від чого та впала додолу спиною на велику м`яку іграшку, що лежала на полу. Перебуваючи у збудженому стані, він наблизився до ОСОБА_2 , яка продовжувала лежати, і наніс їй ногою в живіт один удар згори донизу і один удар в бік. Через деякий час вони продовжили пити горілку, потім удвох дивилися допізна телевізор і розмовляли, а згодом позасинали. Натомість на ранок дружина почала скаржитись на погане самопочуття, тож він одразу викликав швидку допомогу, бригада якої по приїзду її госпіталізувала. За кілька днів його дружина померла у лікарні від травми голови. Наразі він дуже жалкує та вважає негідними власні дії щодо своєї дружини, яку він любив. Він спільно із своїми близькими родичами поховали ОСОБА_2 і спорудили надгробок, за яким він доглядає. Матір його дружини – потерпіла ОСОБА_4 брати участь у похоронах дочки бажання не виявила. Потерпілій ОСОБА_4 ним не відшкодовувалась ніяка шкода через те, що йому невідомо де мешкає остання. Із висновками експертів щодо визначеної тяжкості спричинених ним дружині ОСОБА_2 тілесних ушкоджень погодився. Підтвердив, що він усвідомлював протиправність власних дій, завдаючи умисних ударів дружині дерев`яною палицею і ногою. У вчиненому щиро розкаявся та просив його суворо не карати. Просив врахувати наявність на його утриманні непрацездатної матері, яка потребує сторонньої допомоги, й щодо якої він в теперішній час оформлює опіку. Запевнив, що надаватиме потерпілій ОСОБА_4 щомісячно грошову допомогу в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Потерпіла ОСОБА_4 за її викликом в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву щодо проведення судового розгляду без її участі, проти чого не заперечували інші учасники провадження. Просила призначити обвинуваченому ОСОБА_5 суворе покарання.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Сторонами заявлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин; їх позиція є істинною та добровільною.

Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, за наслідком чого не отримано їх заперечень проти даного порядку та обсягу дослідження доказів.

Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, заслухавши сталу думку учасників судового розгляду, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалив обмежитись дослідженням відомостей, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд виходить з того, що вчинене кримінальне правопорушення не є складним, обвинувачений не має будь-яких фізичних чи психічних вад, розуміє суть пред`явленого обвинувачення та зміст фактичних обставин справи, які стороною захисту та потерпілою не оспорюються, усвідомлюючи неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що ним із захисником заявлено у судовому засіданні, а тому у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції сторін з вказаних питань.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, за що він повинен нести кримінальну відповідальність за ч.1 ст.125 КК України, а також вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а тому він підлягає кримінальній відповідальності за ч.1 ст.121 КК України.

При призначенні міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, враховує думку потерпілої.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 є громадянином України та має повнолітній вік (а.с.111-112), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.118); за місцем постійного проживання він характеризується негативно (а.с.114,119), позитивно характеризується за попереднім місцем роботи (а.с.127) на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.116,117), згідно власних пояснень існує за рахунок випадкових заробітків.

Згідно висновків досудової доповіді, складеної Жмеринським міськрайонним відділом з питань пробації 05.03.2020 року, оцінено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 та середній ризик небезпеки для суспільства; визначено за можливе його виправлення без позбавлення волі чи обмеження волі на певний строк. Виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. Рекомендовано у разі звільнення судом ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням покладання на нього обов`язку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Ті обставини, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, слід віднести до таких, що пом`якшують покарання.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд відносить вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що вчинені ОСОБА_1 кримінальні правопорушення є кримінальним проступком та тяжким злочином відповідно; з урахуванням особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують його покарання, обставини, яка обтяжує покарання, а також приймаючи до уваги думку потерпілої ОСОБА_4 , яка вимагала призначення суворого покарання, й те, що подальша після вчинення злочину поведінка обвинуваченого не мала ознак бездоганної з огляду на власне байдуже ставлення до наслідків своїх дій щодо стану самопочуття постраждалої дружини ОСОБА_2 та невжиття надалі упродовж тривалого часу жодних заходів для відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_4 , можливість чого незалежно від повідомленої необізнаності про місце її проживання заздалегідь не виключалась у спосіб добровільного внесення на її ім`я на депозитний рахунок нотаріуса певних грошових коштів в порядку, передбаченому ст.537 ЦК України, суд доходить висновку про необхідність та достатність з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.121 КК України, та у виді громадських робіт за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, визначаючи недостатнім призначення покарання у виді штрафу та неможливим призначення покарання у виді виправних робіт щодо особи, яка не працевлаштована офіційно, водночас не вбачаючи підстав для застосування щодо ОСОБА_1 вимог ст.69, 69-1,75 КК України з визначених законом обмежень.

При цьому стосовно тверджень сторони захисту щодо потреби здійснення обвинуваченим догляду своєї непрацездатної матері судом зауважується, що це заздалегідь не є індивідуальним обов`язком лише одноособово обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки може і за законом повинно виконуватись також іншими її дітьми, у тому числі шляхом оформлення і здійснення опіки.

Остаточне покарання ОСОБА_1 суд призначає за сукупністю кримінальних правопорушень у відповідності до вимог ч.1 ст.70, ч.1 ст.72 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, у строк покарання ОСОБА_1 з розрахунку день за день підлягає зарахуванню термін його попереднього ув`язнення з 06.10.2019 року до 07.10.2019 року включно згідно протоколу затримання останнього від 06.10.2019 року та повідомлення керівника ІТТ №1 ГУНП у Вінницькій області від 07.10.2019 року (а.с.139-141,142).

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази: дерев`яну палицю довжиною 50 см та фрагменти трісок, джинсові шорти блакитного кольору, в`язану кофту білого кольору, спортивну кофту чорного кольору з білими вставками фірми "Adidass", занавіску з тканини світло-кофейного кольору, які зберігаються у Жмеринському РВП ГУНП у Вінницькій області, необхідно знищити.

Відтак, за минуванням подальшої потреби заходів забезпечення кримінального провадження, арешт, накладений на вказане тимчасово вилучене майно ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08.10.2019 року (а.с.124-125), підлягає скасуванню судом.

Процесуальні витрати відсутні.

Клопотань про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ніким наразі не заявлено.

Керуючись ст.349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим та призначити йому покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді шести років позбавлення волі, за ч.1 ст.125 КК України – у виді громадських робіт на строк двісті годин.

На підставі ч.1 ст.70, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у виді позбавлення волі строком на шість років.

Строк покарання відраховувати ОСОБА_1 з часу його затримання в порядку виконання даного вироку суду.

Згідно вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання з розрахунку день за день термін його попереднього ув`язнення з 06.10.2019 року до 07.10.2019 року включно.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08.10.2019 року на дерев`яну палицю довжиною 50 см та фрагменти трісок, джинсові шорти блакитного кольору, в`язану кофту білого кольору, спортивну кофту чорного кольору з білими вставками фірми "Adidass", занавіску світло-кофейного кольору.

Речові докази: дерев`яну палицю довжиною 50 см та фрагменти трісок, джинсові шорти блакитного кольору, в`язану кофту білого кольору, спортивну кофту чорного кольору з білими вставками фірми "Adidass", занавіску з тканини світло-кофейного кольору, які зберігаються у Жмеринському РВП ГУНП у Вінницькій області, – знищити.

Вирок суду набуває законної сили після закінчення строків його оскарження, якщо не було подано апеляційну скаргу.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.

Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя Вернік В.М.